Рішення

від 05.02.2024 по справі 308/15646/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15646/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

в складі: головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Микуланинець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, до Ужгородського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 15647 від 24.08.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дабіжа О.А., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом, який обґрунтовує тим, що постановою №15647 від 24 серпня 2023 року винесеною начальником Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, за те, що ним у воєнний час було здійснено виїзд із зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ) без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки до м. Ужгород Закарпатської області, чим вчинено порушення ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Позивач не погоджується із вказаною постановою та вказує, що станом на сьогодні, не має встановленої процедури отримання дозволу на виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання, що унеможливлює його отримання, а отже й позбавляє військовозобов`язаних від обов`язку отримання дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки при зміні місця проживання чи виїзду за межі місця проживання.

Начальником Генерального штабу Збройних Сил України було підписано наказ №85 від 06.07.2022 року, згідно з яким було скасовано дію Порядку надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час, з метою впорядкування в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки окремих питань організації військового обліку людських мобілізаційних ресурсів, у тому числі виїзду їх за межі місця проживання в умовах дії воєнного стану.

На сьогоднішній день, не затвердили жодного відповідного нормативноправового акту, який буде регулювати надання дозволу на виїзд за межі місця проживання, тому вимагання від ОСОБА_1 дозволу на виїзд за межі місця проживання є неправомірним.

Позивач стверджує, що він 22 серпня 2023 року прибув до села Гута Ужгородського району Закарпатської області, з метою провести відпочинок. В подальшому він із сім`єю планував прямувати до м. Мукачево, що підтверджується квитками.

Тобто, ОСОБА_1 не порушив жодного пункту, які перелічені в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті, так як він не змінював місце проживання та не мав такого наміру.

З урахуванням наведеного у позові, позивач просить суд скасувати постанову №15647 від 24 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, винесену начальником Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 .

29.01.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, оскільки станом на 25.09.2023 року, ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» є чинною та декларує заборону для виїзду у воєнний час призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивачу було надано для ознайомлення протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП від 24.08.2023 р. Після ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_3 було запропоновано підписати відповідний протокол та отримати його копію, однак, відповідач категорично відмовився від підпису, про що зроблено відповідний запис в протоколі. Після розгляду справи про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_3 відмовився від підпису та отримання постанови №15647 від 24.08.2023 р., про що в ній було зроблено відповідний запис.

Вважає, що в решті позов містить посилання на норми законодавства без чіткого викладу обставин порушення таких норм та доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

05.02.2024 року від представника позивача - адвоката Дабіжи О.А. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що для того, щоб застосувати норму ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» для притягнення особи до відповідальності за її порушення, необхідним є підтвердження, що особа дійсно здійснила зміну місця проживання, а по-друге наявність передбаченої процедури отримання такого дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також представник позивача вказує про скасування Порядку надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час.

При цьомузазначає,що постановоюКабінету МіністрівУкраїни №1487від 30грудня 2022року затвердженоПорядок організаціїта веденнявійськового облікупризовників,військовозобов`язанихта резервістівта встановленопевні правилавійськового облікупризовників,військовозобов`язанихта резервістів,зокрема,не змінюватимісце проживанняз моментуоголошення мобілізаціїта увоєнний часбез дозволукерівника відповідногорайонного (міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки; особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання.

Зауважує, що ОСОБА_1 22 серпня 2023 року прибув до села Гута Ужгородського району Закарпатської області, з метою провести відпочинок, а в подальшому він із сім`єю планував прямувати до м. Мукачево.

Таким чином вважає, що ОСОБА_1 не порушив жодного пункту, які перелічені в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті, так як він не змінював місце проживання та не мав такого наміру.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, однак від його представника адвоката Дабіжи О.А. до суду надійшла заява про розгляду справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання також не явився, однак, від представника ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести без участі представника відпоідача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.08.2023 року начальником Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником Тищуком І.М. відносно ОСОБА_1 винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення №15647, згідно якої ОСОБА_1 23.08.2023 року приблизно о 17:00 год. прибув до Ужгородського РТЦК та СП у супроводі працівників Національної поліції України, де було встановлено, що останній порушив правила військового обліку, а саме у воєнний час, здійснив виїзд із зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ) без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки до м. Ужгород, Закарпатської області, чим порушив ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 1700 грн.

Частиною 2ст. 210 КУпАПпередбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Диспозицією ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).

Порядок надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час затверджений 28 червня 2022 року начальником Генерального штабу Збройних Сил України

генерал-лейтенантом ОСОБА_5 .

Згідно наведеного вище Порядку, відповідно до положень пункту 16 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою для виїзду за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час для призовників, військовозобов`язаних та резервістів є дозвіл керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) за місцем перебування на військовому обліку.

Разом з цим, начальником Генерального штабу Збройних Сил України було підписано наказ №85 від 06.07.2022 року, згідно з яким було скасовано дію Порядку надання дозволу громадянам України, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на виїзд за межі місця проживання (місця перебування) з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час, з метою впорядкування в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки окремих питань організації військового обліку людських мобілізаційних ресурсів, у тому числі виїзду їх за межі місця проживання в умовах дії воєнного стану.

Таким чином, станом на день вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1 - 23.08.2023 року, жодного затвердженого відповідного нормативно-правового акту, який би регулював порядок надання дозволу на виїзд за межі місця проживання військовозобов`язаних громадян не було.

При цьому, відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, встановлені певні правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно з якими вони повинні: перебувати на військовому обліку; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві; особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа; звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки; подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Згідно пояснень позивача ОСОБА_1 , останній 22 серпня 2023 року прибув до села Гута, Ужгородського району , Закарпатської області, з метою провести відпочинок. В подальшому він із сім`єю планував прямувати до м. Мукачево, що підтверджується квитками залізничного сполучення.

Будь-яких доказів про зміну, намір зміни свого місця проживання чи порушення якого-небудь із пунктів вказаного Порядку громадянином ОСОБА_1 , відповідачем надано не було.

Таким чином, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210 КУпАП, та як наслідок, не доведено факту порушення позивачемправил військового облікув особливий період.

При цьому, сама по собі постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, так як у вказаній постанові міститься лише описання правопорушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210 КУпАП.

Згідност. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень, обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Позивач заперечує вчинення ним правопорушення, оскільки правила військового обліку ним не були порушені, він не мав наміру змінювати своє місце проживання чи покидати територію України, прибув на територію Закарпатської області для відпочинку, на підтвердження чого надав копії квитків залізничного сполучення, а відповідач у свою чергу покладений на нього обов`язок не виконав - не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність його рішення, та спростування доводів позивача.

За наведених вище обставин, враховуючи відсутність доказів, які підтверджують наявність події і складу адміністративного правопорушення, а також те, що відповідачем не були вжиті заходи щодо повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, провадження № 11-1287апп18, відступила від раніше прийнятого висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ятастатті 4 Закону № 3674-VI).

Згідно абзацу 4статті 7Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривні.

Таким чином, за подання даної позовної заяви до суду, оскільки позивач оскаржує одну постанову, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 536,80 грн. Тому, при задоволенні вказаного позову з відповідача слід стягнути на користь позивача 536,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72-76,243,246,250,286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, до Ужгородського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 15647 від 24.08.2023 року- задовольнити.

Скасувати постанову № 15647 від 24 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, винесену начальником Ужгородського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки Тищуком Ігорем Михайловичем, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань зУжгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України(88015, м. Ужгород, вул. Бородіна, 22, ЄДРПОУ 09581932) суму понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) грн.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач:Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 09581932, місцезнаходження: 88015, м. Ужгород, вул. Бородіна, 22).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначенихст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Час та дата складання повного тексту рішення 09.02.2024 року о 16 год. 25 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул