Ухвала

від 05.03.2024 по справі 308/23141/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/23141/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/107/23 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2024 року частково задоволено клопотання прокурора спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023070000000283 від 12.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України.

Накладено арешт на речі із забороною користування та відчуження на тимчасово вилучене 22.01.2024 в ході проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 2122781801:00:101:0012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , господарських будівель та споруд, що розміщені на ній, а саме: на 114 колод деревини породи «дуб» загальною кубомасою 50,59 метрів кубічних, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти клопотання - відмовлено.

Вищевказані речі, документи визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.

Клопотання мотивоване тим, що зазначене тимчасово вилучене майно, саме по собі та в сукупності з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а саме для з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а тому, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як тимчасово вилучення майна та його арешт. Крім того, 114 колод дерева породи «дуб» вилучені під час проведення обшуку, дадуть можливість органу досудового розслідування встановити справжню сортність лісопродукції тобто приналежність кожної колоди до певної категорії, та порівнянні її вартості у відповідності до встановленого сорту та ціни за яку було реалізовано таку лісопродукцію фізичній особі підприємцю, а ТТН-ліс які були вилучені нададуть можливість порівняти ціну та сортність деревини яка було реалізована по таких документах фізичній особі підприємцю.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК та істотно порушує його вимоги, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Від захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_6 .

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора та захисника, ОСОБА_6 неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від прокурора не надходила заява чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Згідно з ч. З ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів, за наявності обставин, які підтверджують, що незастосування заборони розпорядження майном призведе до зникнення, втрати, перетворення чи передачі цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Однак, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на нерухоме майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки стороною власника майна надано всі підтверджуючі документи про придбання лісопродукції на аукціонних торгах, договора купівлі-продажу, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про надходження коштів на рахунок Мукачівської філії ДП «Ліси України» та у приватних суб`єктів господарювання ФОП ОСОБА_6 загальним обсягом понад 300 метрів кубічних деревини породи дуб, з яких 70 кубічних метрів придбано на аукціонах, у тому числі з найвищим класом сортності А, В, С з ФОП ОСОБА_6 не є ні підозрюваним ні обвинуваченим, непричетний взагалі до вчинення самовільної рубки деревини чи будь-якого іншого злочину і позбавлені протягом тривалого часу користуватись своєю власністю.

Законність придбання деревини підтверджується цивільно-правовими угодами, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями про сплату коштів за лісо продукцію.

Крім того, участь в огляді проводив експерт Торгово-промислової палати України і на час винесення судом рішення, у матеріалах справи був наявний висновок про сортність деревини, який суд не перевірив з вилученими у ході обшуку оригіналами документів про походження лісу.

Жодних інших документів, матеріалів чи судових рішень щодо незаконної порубки лісу чи незаконного перевезення, чи підробки документів стороною обвинувачення суду не надано і такі в матеріалах кримінального провадження не містяться.

А тому застосування арешту нерухомого майна - деревини, без самого факту самовільної рубки, без визначення індивідуальних ознак самовільно зрубаної деревини, може призвести до її псування і зниження його якостей.

Окрім того на частину деревини, яка зберігалась у ФОП ОСОБА_6 уже накладався арешт Мукачівським міськрайонним судом у аналогічному кримінальному провадженні № №1202207100001103 від 08.12.2022 р. за ч. 2 ст. 246 КК України у 2023 році (справа 303/8560/22) загальною кубомасою 670 куб.м. Досудове розслідування тривало з грудня 2022 року по листопад 2023 року і справа була закрита за відсутністю складу злочину, проводилися різного роду експертизи, ревізій Мукачівської філії ДП «Ліси України».

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутня сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно, є доказом кримінального правопорушення, підлягає конфіскації, спеціальній конфіскації, арешт, накладений ухвалою суду, не виконує завдань арешту, визначених у частині першій статті 170 КПК України, не виконує мети накладення арешту, визначеною частиною другою статті 170 КПК України, не забезпечує збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-П). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98). У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в ухвалі, в порушення вимог ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб. В порушення вказаних вимог закону, слідчим суддею, при накладенні арешту на вказаний транспортний засіб не було враховано інтересів володільця майна, яка є законними власником даного майна (оскільки не надано доказів зворотного).

Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона фактично відтворює зміст клопотання прокурора, при цьому не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення. На підставі вищевикладених обставин вважаємо, що арешт транспортного засобу, належної на праві власності ОСОБА_6 повинен бути скасований за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, третіх осіб, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Таке рішення виходить з позиції розумності та співмірності обмеження права власності, права користування та наслідків такого арешту майна.

Так, відповідно до положень ст. 174 КПК України, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"), має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що в ухвалі слідчого судді не наведено встановлених досудовим розслідуванням обставин, з посиланням на допустимі докази, а також мотивів, з яких прокурор виходив, ініціюючи питання про накладення арешту на майно, та дійшов висновку про існування потреб досудового розслідування, які б виправдовували такий ступінь втручання у право власності особи, який унеможливлює її право на користування відповідним майном.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, у зв`язку з чим відповідні доводи захисника підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2024 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на речі із забороною користування та відчуження на тимчасово вилучене 22.01.2024 в ході проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 2122781801:00:101:0012, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , господарських будівель та споруд, що розміщені на ній, а саме: на 114 колод деревини породи дуб загальною масою 50,59 м.куб, які належать ФОП ОСОБА_6 , - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді