Постанова

від 29.02.2024 по справі 910/9917/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа№ 910/9917/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Долженко Ю.В.

від відповідача: Кобилецький В.В., директор Осипенко Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.10.2023 (оприлюднено 26.10.2023)

у справі № 910/9917/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода КО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс»

про зобов`язання виконати умови договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобода КО» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» (далі-відповідач) про зобов`язання виконати умови договору.

В обґрунтування позовних вимог щодо зобов`язання виконати умови договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116, а саме поставити сушильний апарат СШ-2, позивач посилався на те, що відповідач не поставив позивачу товар за вказаним договором, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 позов задоволено повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» ідентифікаційний код 35557526 здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 381,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко», суд вказав, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок відповідача поставити позивачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок позивача прийняти товар та оплатити за нього встановлену договором вартість.

Господарським судом встановлено, що відповідачем на виконання умов спірного договору не поставлено позивачу товар, визначений договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

З огляду на те, що строк поставки товару настав, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару, суд задовольнив вимоги позивача про зобов`язання ТОВ «ТКС Сервіс» здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 за договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "380" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/8801/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовити у повному обсязі та стягнути на користь відповідача-1 витрати на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що суд не оцінив такого доказу, як угода від 26.05.2017 про розірвання договору №1-08/1116 від 08.11.2016 за погодженням сторін та не мотивував відхилення цього доказу, пославшись на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/21716/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, якими встановлено, що спірний договір поставки є чинним та відсутні підстави для його розірвання та повернення відповідачем авансового платежу.

Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про преюдиційний характер судових рішень у справі, оскільки взяв до уваги не обставини, встановлені судами за результатами розгляду вказаної справи, а правову оцінку обставин справи.

Апелянт посилається на те, що вимога про зобов`язання постачальника поставити апарат сушильний не може бути виконана, оскільки позивач має ряд зобов`язань, передбачених розділом 3 договору поставки, без яких він не може приступити до виготовлення апарату сушильного. Позивач свої зобов`язання за договором поставки не виконав, зокрема обов`язку, передбаченого в абзаці 3 пункту 4 Специфікації №1 до договору поставки, а саме погодження з постачальником конструктивних рішень по встановленню рухомого дна на рамі сушильного апарату протягом 20 робочих днів після підписання Специфікації, що позбавило можливості постачальника навіть розглядати питання конструювання апарату сушильного.

Апелянт зазначає, що позивачем не виконано умови п.6.2 Специфікації №1 до договору поставки в частині оплати 90 % вартості, вказаної у п.5.1 цієї специфікації. Доказів про оплату позивачем не надано.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу

Позивач не погоджуючись з апеляційною скаргою надав письмові пояснення, в яких зазначає, що виконання обов`язків, передбачених в п.3.3 - 3.7 договору покладались виключно на замовника. Навпаки, виконавець звільнявся від будь-яких ризиків, які могли виникнути під час монтажу та запуску обладнання. За умовами Специфікації поставка обладнання здійснюється у полузібраному вигляді, тобто повне збирання сушки та інші роботи покладались на замовника. Таким чином вважає, що обов`язки замовника, передбачені пунктом 3 договору жодним чином не впливали на процес виготовлення обладнання і не заважали виконавцю виготовити замовлене обладнання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 справу № 9109917/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В.., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9917/23.

20.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9917/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 та призначено розгляд справи на 22.01.2024.

У судових засіданнях 21.02.2024, 31.01.2024, 26.02.2024 було оголошено перерви у розгляді справи №910/9917/23 до 31.01.2024, до 26.02.2024 та до 29.02.2024 відповідно.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 29.02.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 29.02.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.11.2016 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 1-08/1116, за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а замовник прийняти та оплатити апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 (далі - обладнання, апарат) в кількості 1 (однієї) штуки.

Відповідо до п. 1.2 договору основні технічні параметри обладнання зазначені в Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Строк поставки (виготовлення та передачі) обладнання, вказані в Специфікації № 1 до даного договору (п.п. 4.1 Договору).

Згідно із узгодженою сторонами Специфікацією № 1 до договору виготовленню та постачанню підлягає апарат сушильний для щепи моделі СШ-2, призначений для сушіння паливної щепи, з основними технічними характеристиками та комплектністю, вказаними в Специфікації № 1.

Вартість одного сушильного апарату СШ-2 становить 492 100, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20% (п.5.1 Специфікації № 1 до договору).

Умовами п. 2.1 договору визначений обов`язок постачальника виготовити обладнання згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору.

При цьому вказаному обов`язку постачальника кореспондує визначений пунктами 3.1, 3.2 договору обов`язок замовника прийняти обладнання за якістю та кількістю на умовах, зазначених в Специфікації № 1, та оплатити обладнання.

Відповідно до п. 5.2 Специфікації № 1 до договору замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати підписання вказаної Специфікації перераховує першим авансовим платежем 60 % вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника.

Замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати повідомлення постачальником про готовність обладнання до відвантаження, перераховує 30 % вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.3 Специфікації № 1).

Остаточний розрахунок 10 % вартості здійснюється на протязі 3-х робочих днів з моменту виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на обладнанні дільниці сушіння щепи, але не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дати постачання апарату сушильного СШ-2 (п. 5.4 Специфікації № 1).

Згідно п. 5.5 Специфікації № 1 всі розрахунки за даною Специфікацією замовник здійснює на підставі рахунків - фактур постачальника.

Позивач вказує, що на виконання умов договору платіжним дорученням від 14.11.2006 № 1842 здійснив попередню оплату в сумі 100 000, 00 грн про, що не заперечує відповідач, а також зазначене встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 № 910/21716/17 за позовом ТОВ «Слобода Ко» до ТОВ «ТКС Сервіс» про розірвання Договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн.

Також, позивач зазначає, що 18.11.2016 у зв`язку з встановленням обставин, пов`язаних з економічною доцільністю замовлення обладнання, звернувся до відповідача з листом № 348/1, в якому просив про термінове призупинення всіх робіт за договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

Крім того, позивач вказує, що 28.02.2017 звернувся до відповідача з листом № 83 з проханням розірвати договір та повернути суму передоплати за договором у розмірі 100 000,00 грн. Враховуючи, що сторони не змогли узгодити умови розірвання договору та повернути попередньої оплати, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 по справі № 910/21716/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, у задоволені позову ТОВ «Слобода Ко» до ТОВ «ТКС Сервіс» про розірвання договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн, відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позову, господарський суд зокрема зазначив, що ані в пунктах спірного договору, ані в звичаях ділового обороту не міститься положення, яке б покладало ризики зміни точки зору щодо економічного обґрунтування необхідності укладення правочину, зокрема, щодо виготовлення та постачання обладнання (апарату сушильного) на виробника та постачальника останнього, яким є відповідач у справі.

Господарські суди дійшли висновку, що спірний договір поставки від 08.11.2016 № 1-08/111/6 є чинним, відсутні підстави для його розірвання та повернення відповідачем позивачу авансового платежу за договором у розмірі 100 000,00 грн, що у свою чергу є наслідком для виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказує, що ним 27.08.2020 на виконання умов п. 5.2 Специфікації № 1 до договору, перераховано на рахунок відповідача 198 000, 00 грн, що свідчить про виконання позивачем вимоги договору про сплату попередньої оплати в розмірі 298 000, 00 грн - 60 % від вартості товару. Однак, відповідач 27.08.2020 повернув 198 000,00 грн, як помилково перераховані кошти, про що не заперечує відповідач.

За умовами п. 6.1. Специфікації № 1 до договору, апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 має бути поставлений на протязі 60 робочих днів з дати виконання замовником п. 5.2 даної Специфікації.

Позивач враховуючи, що відповідачем, на виконання умов спірного договору, не було поставлено сушильний апарат, звернувся до господарського суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко», суд вказав, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок відповідача поставити позивачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок позивача прийняти товар та оплатити за нього встановлену договором вартість.

Господарським судом встановлено, що відповідачем на виконання умов спірного договору не поставлено позивачу товар, визначений договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

З огляду на те, що строк поставки товару настав, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару, суд задовольнив вимоги позивача про зобов`язання ТОВ «ТКС Сервіс» здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 за договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобода КО», за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно із ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідності до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Зокрема, основні технічні характеристики обладнання, комплектність, строки та умови поставки, а також ціна та умови здійснення оплати визначені сторонами в Специфікації № 1 до договору, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вказувалось вище, умовами п. 2.1 договору визначений обов`язок постачальника виготовити обладнання згідно із Специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору.

При цьому, вказаному обов`язку постачальника кореспондує визначений пунктами 3.1, 3.2 договору обов`язок замовника прийняти обладнання за якістю та кількістю на умовах, зазначених в Специфікації № 1, та оплатити обладнання.

Відповідно до п. 5.2 Специфікації № 1 до договору замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати підписання вказаної Специфікації перераховує першим авансовим платежем 60 % вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника.

Замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати повідомлення постачальником про готовність обладнання до відвантаження, перераховує 30 % вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.3 Специфікації № 1).

Остаточний розрахунок 10 % вартості здійснюється на протязі 3-х робочих днів з моменту виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на обладнанні дільниці сушіння щепи, але не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дати постачання апарату сушильного СШ-2 (п. 5.4 Специфікації № 1).

Згідно із п. 5.5 Специфікації № 1 всі розрахунки за даною Специфікацією замовник здійснює на підставі рахунків - фактур постачальника.

Аналогічні умови щодо оплати за договором містяться у п. 6.1 договору.

Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати обладнання, що підлягає виготовленню та поставці за договором, ніж передбачено у вказаних пунктах договору та Специфікації № 1 до договору, в матеріалах справи відсутні.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням від 14.11.2006 № 1842 здійснив попередню оплату в сумі 100 000, 00 грн, про що не заперечує відповідач.

Строк поставки (виготовлення та передачі) обладнання, вказані в Специфікації № 1 до даного договору (п.п. 4.1 Договору).

Так, за умовами п.п. 6.1, 6.2 Специфікації №1 до договору апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 має бути поставлений на протязі 60 робочих днів з дати виконання замовником п. 5.2 даної Специфікації. За згодою замовника допускається дострокова поставка. Апарат сушильний СШ-2 поставляється після оплати 90% вартості, вказаної в п. 5.1 даної Специфікації.

Умови поставки апарату сушильного СШ-2 - EXW - склад постачальника, м.Чернігів, згідно Інкотермс - 2010. За умовами перевезення апарат сушильний поставляється в напівзібраному вигляді та складається з 4 вантажних місць (п.6.3 Специфікації №1 до договору).

Разом з апаратом сушильним моделі СШ-2 постачальник передає замовнику наступні документи: інструкцію з експлуатації (паспорт), видаткову накладну (п.6.4 Специфікації №1 до договору).

Як встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 № 910/21716/17 за позовом ТОВ «Слобода Ко» до ТОВ «ТКС Сервіс» про розірвання договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000,00 грн, позивач зазначив, що договір на придбання сушильного апарату СШ-2 було укладено в період випробування предтопки, за результатами випробування якого позивач дійшов висновку про відсутність необхідності вказаного сушильного апарату, у зв`язку з чим, звернувся 18.11.2016 до відповідача листом № 348/1 з проханням термінового призупинення всіх робіт за договором поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116.

Крім того, позивач вказує, що 28.02.2017 звернувся до відповідача з листом № 83 з проханням розірвати договір та повернути суму передоплати за договором у розмірі 100 000,00 грн. Враховуючи, що сторони не змогли узгодити умови розірвання договору та повернення попередньої оплати, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 по справі № 910/21716/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, у задоволені позову ТОВ «Слобода Ко» до ТОВ «ТКС Сервіс» про розірвання договору поставки від 08.11.2016 № 1-08/1116 та повернення 100 000, 00 грн, відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позову господарський суд, зокрема, зазначив, що зміна позиції позивача як замовника щодо необхідності придбання апарату сушильного СШ-2 з посиланням на економічну невигоду, не є причиною, яку позивач не міг усунути, та не є такою обставиною, настання якої не передбачалось під час укладення спірного договору, оскільки, як вбачається зі матеріалів справи, укладенню останнього передувало проведення нарад, лабораторні дослідження та здійснення переписки між замовником та постачальником. При цьому ні в пунктах спірного договору, ні в звичаях ділового обороту не міститься положення, яке б покладало ризики зміни точки зору щодо економічного обґрунтування необхідності укладення правочину, зокрема, щодо виготовлення та постачання обладнання (апарату сушильного) на виробника та постачальника останнього, яким є відповідач у справі.

Таким чином, за висновками суду, позивач не довів наявності одночасного існування всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК, що є обов`язковою умовою для вирішення питання про розірвання Договору.

Поряд із цим суд зазначив, що виконання умов укладених господарських договорів, зокрема, укладеного між сторонами договору поставки не повинно ставитись в залежність від неспроможності позивача (замовника) передбачити певні економічні результати своєї господарської діяльності внаслідок впливу будь - яких зовнішніх або внутрішніх чинників.

Господарські суди дійшли висновку, що спірний договір поставки від 08.11.2016 № 1-08/111/6 є чинним, відсутні підстави для його розірвання та повернення відповідачем позивачу авансового платежу за договором у розмірі 100 000,00 грн, що у свою чергу є наслідком для виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки договір поставки (підряду) має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і іншу сторону, тоу такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором.

З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку.

Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У постанові від 28.05.2020 у справі №910/6217/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності.

Позивач враховуючи, що відповідачем на виконання умов спірного договору не було поставлено сушильний апарат, звернувся до господарського суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2.

Проте, на переконаня колегії суддів, така вимога позивача неможе бути виконана, оскільки для здійснення поставки відповідачем апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 передує ще ряд зобов`язань позивача, передбачених умовами договору поставки №1-08/116 від 08.11.2016.

Так, позивач вказує, що ним 27.08.2020 на виконання умов п. 5.2 Специфікації № 1 до договору, перераховано на рахунок відповідача 198 000, 00 грн, однак, відповідач 27.08.2020 повернув 198 000,00 грн, як помилково перераховані кошти, про що не заперечує відповідач.

За умовами п. 6.1. Специфікації № 1 до договору, апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 має бути поставлений на протязі 60 робочих днів з дати виконання замовником п. 5.2 даної Специфікації.

Колегія суддів зауважує, що передоплата у розмірі 60% вартості обладнання (295 260,00 грн з 492 100,00 грн) за цим договором повинна бути здійснена позивачем протягом 5 днів з дати підписання вказаної Специфікації №1 до договору. Позивач здійснив передоплату у сумі 100 000,00 грн. 27.08.2020, майже через 2,5 роки позивач перерахував на рахунок відповідача 198 000,00 грн, чим порушив умови договору та, того ж зазначена сума була повернута позивачу.

Крім того, у п.4 Специфікації №1 договору зазначена комплекність поставки, зокрема в абзаці 3 якого зазначено, що до комплекту повинна входити секція розвантаження (бункер вираційний з електромашинним вібратором) на рамі, що поставляється замовником. Конструктивні рішення з установки рухомого дна на рамі сушильного апарату повинні бути узгоджені з постачальником на протязі 20 робочих днів з дати підписання даної Специфікації.

Як зазначив представник відповідача, конструктивні рішення щодо встановлення рухомого дна повинні містити інформацію про його геометричні параметри - габаритні і приєднувальні розміри, технічні параметри - гідравлічний опір рухомого дна з шаром продукту, продуктивність вивантаження продукту, діапазон регулювання продуктивності, тощо. Всі параметри рухомого дна повинні бути узгоджені з постачальником. Неузгодження геометричних параметрів рухомого дна унеможливлює завершення процесу конструювання сушильного апарату, оскільки залишається невідомим геометричний розмір секції вивантаження, і як наслідок, всіх секцій сушильного апарату. Рухоме дно є виконавчим механізмом систем управління процесом вертикального переміщення тріски в сушарці в процесі її сушки, без якого сушильний апарат не зможе вважатися комплектним виробом і не може використовуватись за призначенням.

Колегія суддів встановлено, що зобов`язання щодо узгодження конструктивних рішень щодо встановлення рухомого дна станом на початок розгляду справи замовником не виконано.

За умовами п.6.2 Специфікації №1 до договору апарат сушильний СШ-2 поставляється після оплати 90% вартості вказаної в п.5.1 цієї специфікації (492 100,00 грн х 90% = 442 890,00 грн), що позивачем на час розгляду справи зроблено не було.

Однак, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів встановила, що позивачем не надано доказів на виконання зазначених вище умов договору поставки, тому і виконання відповідачем вимоги щодо поставки апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 не може бути виконана без вчинення відповідних дій зі сторони позивача.

У зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про те, що звернення з позовною вимогою про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 позивача є безпідставними.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 є передчасним та зробленим без належного врахування обставин справи та оцінки поведінки сторін на предмет її відповідності критеріям добросовісності, розумності, справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частинами 1, 3 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу у строки встановлені у договорі підряду.

У відповідності до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Тому важливим при здійснені оцінки правомірності заявлених позивачем вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 є урахування обставин виконання зобов`язань позивачем щодо виконання умов договору в контексті добросовісності поведінки останнього як контрагента за договором, її впливу на поставку майна.

Колегія суддів зазначає, що сторони мають право укласти договір з будь-яким контрагентом на власний розсуд. Проте, якщо позивач та відповідач вже уклали договір поставки між собою, то відповідно взяли на себе зобов`язання щодо дотримання умов даного договору.

Колегія суддів наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, як було встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/21716/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, позивач у грудні 2017 року ініціював звернення до суду з позовом посилаючись на те, що договір поставки ним було укладено в період випробування предтопки, за результатами випробування якої позивач дійшов висновку про те, що обладнання не є необхідним, а його придбання та експлуатація є економічно невигідною для використання предтопки.

З огляду на вказані у рішенні обставини, позивач звернувся до відповідача з листом № 348/1 від 18.11.2016, в якому просив терміново призупинити всі роботи за договором.

Також позивач звернувся до відповідача з листом № 83 від 28.02.2017 в якому, у зв`язку з припиненням робіт за договором, просив повернути у семиденний строк, суму передплати за договором в розмірі 100 000 грн.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 1-06/0317 від 06.03.2017, в якому зазначив, що вважає договір таким, що діє, та запропонував провести переговори щодо умов розірвання договору.

Листом № 169 від 10.05.2017 позивач, з посиланням на припинення виконання зобов`язань за договором та втрату його актуальності, просив відповідача розірвати договір та повернути передоплату в розмірі 100 000 грн. До вказаного листа позивач додав проект відповідної додаткової угоди до договору про його розірвання.

На лист позивача № 169 від 10.05.2017 відповідач листом № 1-18/0517 від 18.05.2017 підтвердив дію договору та факт отримання листа позивача за № 348/1 від 18.11.2016 про призупинення робіт, одночасно, зазначивши про неможливість розірвання договору на підставі вказаного листа та не заперечивши проти розірвання договору за умови компенсації відповідачу понесених за договором витрат (дослідження, транспортні, виробничі, адміністративні витрати тощо) у розмірі 39 980 грн. До вказаного листа відповідачем додано проект приймання-передачі виконаних робіт за договором (робіт з розробки конструкції апарату сушильного для щепи СШ-2).

У подальшому сторони обмінялись листами № 199 від 01.06.2017 та № 1-13/0617 від 13.06.2017, в яких позивач повідомив про те, що у випадку незадоволення його вимог про розірвання договору та повернення передоплати він буде вимушений звернутися до суду з відповідним позовом, а відповідач - про те, що він готовий до вирішення спору в судовому порядку.

Факти отримання всіх перелічених вище листів та їх зміст сторонами не заперечувались.

Отже, з матеріалів справи слідує, що сторони дійшли згоди щодо розірвання договору за згодою сторін, однак не змогли узгодити суму витрат, які позивач мав відшкодувати позивачу внаслідок розірвання договору.

Після отримання судового рішення з преюдиційним фактом про відмову у розірванні договору позивач, змінив свою позицію на протилежну, та через п`ять років ініціював позов про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2, при цьому ігнорував ряд своїх зобов`язань, які передбачені умовами договору поставки, що свідчить про суперечливу поведінку позивача.

Розуміючи ситуацію щодо неможливості для відповідача виконання умов договору поставки апарату сушильного для щепи моделі СШ-2, позивач категорично наполягав на позовних вимогах в цій частині.

З огляду на вищевикладене очевидно, що дії позивача про розірвання договору поставки, а згодом про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2 суперечать його попередній поведінці та не відповідають принципу добросовісності.

В свою чергу, відповідач наполягав, що угода від 26.05.2017 про розірвання договору №1-08/1116 від 08.11.2016 здійснена за погодженням сторін. Потім у своїх поясненнях він посилався на те, що вимога про зобов`язання постачальника поставити апарат сушильний не може бути виконана, оскільки позивач має ряд зобов`язань за договором поставки, без яких він не може приступити до виготовлення апарату сушильного та в подальшому його поставки, що також свідчить про суперечливу поведінку відповідача.

Так, встановлені обставини у даній справві, зокрема те, що сторони визнаючи фактично під час розгляду справи № 910/21716/17 факт розірвання договору поставки, у подальшому зайняли протилежні позиції та стали стверджувати про відсутність доказів того, що позивачем виконані ряд обов`язків згідно умов договору поставки, а відподачем не здійснено поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2, що, на переконання колегії суддів, в аспекті надання характеристики поведінки сторін суперечать доктрині заборони суперечливої поведінки.

Аналогічні позиції містяться у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19, постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 по справі № 904/3315/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/879/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №496/1561/16-ц (провадження №61- 10850св 19).

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно із ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Колегія суддів вважає, що дії сторін щодо створення ситуації повної правової невизначеності стосовно наміру завдати шкоди іншому учаснику є порушенням загальних засад цивільного законодавства, є типовим проявом зловживання правами і підставою для відмови в позові, що судом першої інстанції не було взято до уваги.

Враховуючи вищевказане, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2.

Таким чином, враховуючи те що, позивачем не надано доказів про виконання зазначених вище умов договору поставки, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити поставку апарату сушильного для щепи моделі СШ-2.

Отже, рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 910/9917/23 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 910/9917/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/9917/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода КО» (08042, Київська область, Макарівський район, с.Червона Слобода, вул. Заводська, 1, ЄДРПОУ 30641031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» (03148, м.Київ, вул.Сім`ї Стешенків, 3, пр.168, ЄДРПОУ 35557526) - 11 072 (одинадцять тисяч сімдесят дві) грн 25 коп. - судового збору за розгляд апеляційної скарги в апеляційній інстанції.

5. Видати наказ.

6. Матеріали справи №910/9917/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 06.03.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім