Рішення

від 08.02.2024 по справі 914/2530/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 914/2530/23

м. Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс», м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 6713306,01 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: Василенко Л.М.-представник (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Мельник М.С. представник (в режимі відеоконференції)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення заборгованості за Договором №22.03.04 від 04.02.2022 в сумі 30 000,00 грн.; неустойки з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в сумі 10 540,27 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 638,63 грн.; інфляційних втрат в розмірі 1200,00 грн.; штрафу за порушення умов Договору №22.03.04 від 04.02.2022 в розмірі 6 700 000,00 грн.; зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс»», нормативно-технічну документацію, отриману відповідно до Договору №22.03.04 від 04.02.2022 р., а саме: ТVS 40109435-001:2021 Комплект нормативно-технічної документації для проведення середнього, капітального та капітально-відновлювального ремонту спеціального самохідного рухомого складу типу АДМ; ТVS 40109435-002:2021 Комплект нормативно-технічної документації для проведення поточного, середнього та капітального ремонтів вантажних дрезин ДГКУ; ТVS 40109435-003:2021 Комплект нормативно-технічної документації для проведення середнього та капітального ремонту мотовоза МПТ-4.

Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.10.2023.

20.09.2023, за вх.№22873/23, від представника позивача через систему «Електронний Суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. З підстав, викладених в ухвалі суду від 25.09.2023, в задоволенні заяви відмовлено.

27.09.2023, за вх.№23366/23, від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою суду від 28.09.2023 заяву задоволено.

27.09.2023, за вх.№23373/23, від представника позивача надійшла заява про долучення документів.

27.09.2023, за вх.№3830/23, від представника позивача поступила заява від 26.09.2023 про зменшення та збільшення розміру позовних вимог.

29.09.2023, за вх.№23652/23, від відповідача поступив відзив на позовну заяву.

03.10.2023, за вх.№23953/23, від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

З підстав, викладених в ухвалі від 03.10.2023 суд постановив заяву позивача вих.№2509/303 від 26.09.2023 (вх.№3830/23 від 27.09.2023) про зменшення та збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду і здійснювати подальший розгляд справи із врахуванням поданої заяви; задоволити заяву позивача вих.№2509/304 від 26.09.2023 (вх.№23373/23 від 27.09.2023) та долучити до матеріалів справи документи згідно переліку у додатках до заяви; відкласти підготовче засідання відкласти на 01.11.2023.

10.10.2023, за вх.№24420/23, на поштову адресу суду від позивача поступила відповідь на відзив.

16.10.2023, за вх.№24994/23, від представника відповідача поступило клопотання про продовження встановлених судом строків з метою подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 19.10.2023 суд задоволив клопотання відповідача (від 16.10.2023 за вх.№24994/23) про продовження строку на подання заперечення на відповідь на відзив, продовжив ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» процесуальний строк для подання заперечення на відповідь на відзив по 24.10.2023.

17.10.2023, за вх.№25131/23, від відповідача поступило клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 19.10.2023 клопотання відповідача задоволено.

23.10.2023, за вх.№25613/23, від відповідача поступило заперечення на відповідь на відзив, у якому просить задоволити дане клопотання, поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи докази.

26.10.2023, за вх.№4303/23, через систему «Електронний суд» позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, до якої долучено документи.

30.10.2023, за вх.№26195/23, через систему «Електронний суд» позивачем подано пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

З підстав, викладених в ухвалі від 01.11.2023, суд постановив клопотання відповідача про поновлення строку на долучення доказів до матеріалів справи задоволити: поновити Приватному акціонерному товариству «Львівський локомотиворемонтний завод» процесуальний строк для подання доказів, долучених до заперечень на відповідь на відзив, прийняти та долучити їх до матеріалів справи; заяву позивача від 26.10.2023, вх.№4303/23 прийняти до розгляду і здійснювати подальший розгляд справи із врахуванням поданої заяви; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; оголосити перерву в підготовчому засіданні до 16.11.2023.

02.11.2023, за вх.№26643/23 від представника відповідача поступило клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою від 06.11.2023 судом задоволено клопотання представника відповідача.

07.11.2023, за вх.№27138/23, від представника відповідача поступили письмові пояснення у яких просить прийняти письмові пояснення, поновити строк на долучення доказів та долучити до матеріалів справи докази.

З підстав, викладених в ухвалі від 16.11.2023 суд постановив клопотання відповідача, викладене в поясненнях вх.№27138/23 від 07.11.2023 задоволити: поновити процесуальний строк на подання доказів та долучити докази до матеріалів справи; закрити підготовче провадження у справі №914/2530/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.12.2023.

12.12.2023, за вх.№30469/23, від позивача поступило клопотання про долучення документів, які підтверджують понесені витрати на оплату квитків для проїзду представника позивача для участі в судових засіданнях.

В судовому засіданні 13.12.2023 оголошено перерву до 27.12.2023.

18.12.2023, за вх.№30994/23, від позивача поступило клопотання про долучення доказів відправлення відповідачу документів, долучених до клопотання позивача від 12.12.2023.

18.12.2023, за вх.№30975/23, через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 19.12.2023 заяву задоволено.

Судове засідання 27.12.2023 не відбулось, оскільки у м. Львові та Львівській області було оголошено системою цивільної оборони повітряну тривогу. Ухвалою суду від 27.12.2023 призначено судове засідання на 17.01.2024.

15.01.2024, за вх.№1364/24, від позивача поступило клопотання про долучення документів, які підтверджують понесені витрати на оплату квитків для проїзду представника позивача для участі в судових засіданнях.

Ухвалою від 17.01.2024 судом повідомлено відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.02.2024.

24.01.2024, за вх.№2338/24, від представника позивача поступило клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, призначеному на 08.02.2024. Ухвалою суду від 31.01.2024 клопотання задоволено.

22.01.2024, за вх.№2004/24, від представника відповідача поступило клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, призначеному на 08.02.2024. Ухвалою суду від 31.01.2024 клопотання задоволено.

25.01.2024, від позивача поступило пояснення з приводу витрат позивача, пов`язаних із забезпечення участі представника позивача в судових засіданнях.

Представник позивача взяв участь в судовому засіданні 08.02.2023 в режимі відеоконференції. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив стягнути витрати пов`язаних із забезпечення участі представника позивача в судових засіданнях у розмірі 4405,50 грн. Зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі.

Представник відповідача взяв участь в судовому засіданні 08.02.2023 в режимі відеоконференції. Позовні вимоги в частині вимог про стягнення 11408,20 грн неустойки (пені), 697,81 грн 3% річних та 1200,00 грн інфляційних втрат не заперечив, а частині вимоги про стягнення 6 700 000,00 грн штрафу, в порядку ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України просив зменшити його розмір до 108837,00 грн.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору №22.03.04 від 04.02.2022 відповідно до умов якого на Користувача покладається наступна відповідальність:

- п.5.1. за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього Договору;

- п.5.3. за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, порушення строків оплати Користувачем у відповідності до умов цього Договору, сумлінна Сторона має право вимагати від винної Сторони, а винна Сторона зобов`язана оплатити неустойку з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми порушеного або невиконаного зобов`язання за кожен день порушення зобов`язання;

- п.5.4. при порушенні Користувачем пунктів 4.3.1 та/або 4.3.3, та/або 4.3.5, та/або 4.3.6, та/або 4.3.7, та/або 4.3.8, та/або 4.3.9. цього Договору, Користувач сплачує Правоволодільцю штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.5.4 даного Договору, за порушення терміну повернення НТД після закінчення терміну її використання; за не знищення копій НТД, зроблених в процесі користування; за використання НТД у власній діяльності після отримання вимоги про повернення НТД (п.4.3.5, п.4.3.6, п.4.3.7, 4.3.8, 4.3.9 Договору), Користувач сплачує Правоволодільцю штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) мінімальних заробітних плат, що становить 6 700 000,00 грн. (відповідно до статті 8 Закону України від 3 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати встановлено у сумі 6700, 00 гривень).

Відтак, з врахуванням заяви від 26.10.2023 позивач просить суд стягнути за порушення умов договору: 11408,20 грн неустойки (пені), 697,81 грн 3% річних, 1200,00 грн інфляційних втрат та 6 700 000,00 грн штрафу.

Позивач вважає неправомірним посилання відповідача на форс-мажорні обставини, що нібито є причиною порушення умов договору, як на підставу для відмови у задоволенні позову.

В задоволенні заяви відповідача про зменшення суми штрафу у розмірі 6700000,00 грн просить відмовити.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву Відповідач визнає умови Договору, зацікавлений у його виконанні, визнає взяті на себе зобов`язання та основну суму боргу за договором своєчасна сплата якої була об`єктивно унеможливлена, внаслідок впливу на роботу ПрАТ «ЛЛРЗ» форс-мажорних обставин.

Окрім того, Відповідач має намір продовжити договірні відносини з ТОВ «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс» та звертався про це до Позивача (лист за вих. №2791 від 12.09.2023).

У запереченнях на відповідь відзив відповідач зазначає, що з моменту продовження строку дії Договору до 30.06.2023 року, постійно контактував та мав намір ще продовжувати строк дії Договору, уклавши для цього ще одну додаткову угоду.

З моменту надіслання Позивачем та отримання Відповідачем даного повідомлення-вимоги між сторонами почались активні дії щодо узгодження питання про продовження строку дії Договору.

Відповідач своїм листом № 1827 від 16.06.2023 року повідомив Позивача, що НТД потрібні Відповідачу для здійснення господарської діяльності, а тому просить Позивача підготувати та надіслати на адресу Відповідача проект додаткової угоди № 3 для продовження строку дії Договору терміном на 3 місяці.

В листі № В1906 /191 від 19.06.2023 року Позивач зазначає, що готовий продовжити строк дії Договору.

Листом № 2411 від 11.08.2023 року Відповідач просить Позивача, розглянути можливість надання в користування НТД для проходження атестації в вересні місяці 2023 року.

На переконання відповідача, відрядження директора Позивача Сергія Бакланова до Відповідача (з 06.06.2023 року по 14.06.2023 року, з 29.06.2023 року по 05.07.2023 року, 14.07.2023 року) також були спрямовані не на повернення НТД, як про це зазначає Позивач, а на продовження строків дії Договору.

Позивач в своїх листах зазначав про намір повернути НТД, а фактично представник Позивача приїзжав до Відповідача з намірами продовжити строк дії Договору.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення неустойки (пені), 3% річних та інфляційних втрат не заперечує, проте просить зменшити розмір штрафу з суми 6 700 000,00 грн штрафу до суми 108837,00 грн.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу з суми 6700000,00 грн до суми 108387,00 гри, що є на думку відповідача фактично понесеними збитками, які полягають в недоотриманні грошових коштів за оренду НТД в проміжок часу з 01.07.2023 року по 19.10.2023 року.

Обставини справи.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс» (Правоволоділець), та відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» (Користувач), було укладено Договір №22.03.04 від 04.02.2022 (далі за текстом Договір) про надання права використання в підприємницькій діяльності Користувача нормативно-технічної документації (далі НТД), яка є приватною власністю ТОВ «УК «ТРАНСВАГОНСЕРВІС» та складає комерційну таємницю.

Відповідно до п.4.1.1 Договору, позивач (Правоволоділець) був зобов`язаний передати відповідачу (Користувачу) НТД поетапно протягом 30 (тридцяти) днів з моменту підписання цього Договору на строк до 27.12.2022 з оформленням Актів приймання-передачі НТД. Додатковою угодою №2 від 15.12.2022 було подовжено строк, на який передавалась НТД, до 30.06.2023 (п.1.1).

Відповідно до п.2.1 Договору, сума винагороди за використання НТД визначається в Протоколах погодження договірної суми винагороди, Додатках до цього Договору.

У Протоколі №1 погодження договірної суми винагороди за використання НТД від 04.02.2022 (Додаток №2 до Договору), Сторони погодили вартість винагороди за тимчасове користування НТД за переліком згідно з Додатком №1 до Договору в розмірі 25 000,00 грн., крім того ПДВ 5 000,00 грн., загалом 30 000,00 грн. із розрахунку за один календарний місяць.

Відповідно до п.3.2 Договору, Користувач сплачує винагороду за цим Договором після підписання Сторонами Актів про винагороду, на підставі рахунків Правоволодільця протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання рахунків на оплату.

Відповідно до п.3.3 Договору (в редакції п.1. Додаткової угоди №1 від 04.02.2022 до Договору), Сторони узгодили оформлення Актів про виплату щомісячної винагороди (за користування НТД за переліком, що зазначається у Додатку №1 до Договору).

Відповідно до п.8.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 р., а в частині взаєморозрахунків та відповідальності строк дії Договору подовжується до повного виконання зобов`язань Сторонами. У п.1.2 Додаткової угоди №2 від 15.12.2022 до Договору, було подовжено строк дії даного Договору до 30.06.2023.

У Переліку нормативно-технічної документації від 04.02.2022 (Додаток №1 до Договору) Сторони погодили перелік НТД з 3 (трьох) позицій, яка передається Користувачу за Договором, а саме:

1. ТVS 40109435-001:2021 Комплект нормативно-технічної документації для проведення середнього, капітального та капітально-відновлювального ремонту спеціального самохідного рухомого складу типу АДМ;

2. ТVS 40109435-002:2021 Комплект нормативно-технічної документації для проведення поточного, середнього та капітального ремонтів вантажних дрезин ДГКУ;

3. ТVS 40109435-003:2021 Комплект нормативно-технічної документації для проведення середнього та капітального ремонту мотовоза МПТ-4.

Відповідно до п.4.3.4 Договору, Користувач зобов`язаний підписати зі своєї сторони Акт про винагороду і оплатити Правоволодільцю винагороду за отриману у тимчасове користування НТД, у розмірі і в терміни, визначені цим Договором. Якщо Замовник не підписав та/чи не направив Правоволодільцю підписаний Акт про винагороду протягом 7 (семи) днів, Акт про винагороду вважається підписаним Користувачем і таким, що підтверджує відсутність претензій у Користувача до Правоволодільця.

Відповідно до п.3.2 Договору, Користувач сплачує винагороду за цим Договором після підписання Сторонами Актів про винагороду на підставі рахунків Правоволодільця протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання рахунків на оплату.

Відповідно до п.4.2.4 Договору, Правоволоділець має право вимагати від Користувача повернення НТД, якщо останнім було порушено умови цього Договору, в тому числі щодо збереження конфіденційності, та після закінчення терміну використання.

Відповідно до п.4.3.5 Договору, Користувач зобов`язаний повернути протягом 3 (трьох) днів Правоволодільцю всю отриману НТД за цим Договором та Актами приймання-передачі НТД відповідно до умов Договору, після закінчення терміну використання НТД.

Відповідно до п.4.3.6 Договору, Користувач зобов`язаний повернути протягом 3 (трьох) днів Правоволодільцю всю отриману НТД за цим Договором та Актами приймання-передачі НТД за вимогою Правоволодільця у разі порушення Користувачем умов цього Договору.

Відповідно до п.4.3.7 Договору, усі враховані примірники НТД, які надані Правоволодільцем Користувачу згідно з умовами цього Договору, після закінчення терміну використання їх Користувачем, підлягають поверненню Правоволодільцю.

Факт повернення НТД підтверджується підписанням обома Сторонами Акту приймання-передачі НТД.

На виконання умов вищевказаного Договору, позивач (Правоволоділець) передав відповідачу (Користувачу) НТД з додатками, які зазначені у Додатку №1 до Договору, на підставі Акту №1 передачі-приймання НТД від 04.02.2022 до Договору (ТVS 40109435-001:2021) та Акту №2 передачі-приймання НТД від 04.02.2022 до Договору (ТVS 40109435-002:2021, ТVS 40109435-003:2021).

Після того, як позивач і відповідач узгодили термін, з якого сторони оформлюють Акти про винагороду за Договором, на адресу відповідача було направлено Акт про виплату винагороди №1 від 30.04.2023 за чотири календарні місяці з 01.01.2023 по 30.04.2023 в сумі 120 000,00 грн. з ПДВ, рахунок №32 від 04.05.2023 на 120 000,00 грн. та супровідний лист №В0405/131 від 04.05.2023 з проханням повернути оформлений примірник Акту про виплату винагороди №1 від 30.04.2023 та сплатити винагороду згідно з рахунком №32 від 04.05.2023.

Відправлення відповідачу вищевказаних документів та отримання їх відповідачем підтверджується доданими до даного позову описом вкладення, накладною Укрпошти, квитанцією Укрпошти на суму 73,80 грн, рекомендованим повідомленням про вручення кореспонденції 10.05.2023 р.

У встановлені Договором строки відповідач не здійснив оплату за рахунком №32 від 04.05.2023 у розмірі 120 000,00 грн. протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату, чим порушив п.4.3.4 та п.3.2 Договору.

24.05.2023 позивач звернувся до відповідача листом №В2405/144 від 24.05.2023 з вимогою про оплату простроченої заборгованості у сумі 120 000,00 грн. за рахунком №32 від 04.05.2023.

Вручення даного листа відповідачу підтверджується штампом відповідача на даному листі про отримання документу з присвоєнням вхідного номеру 577 від 24.05.2023.

Відповідач ніяким чином не відреагував на вищевказаний лист та не погасив заборгованість за Договором.

29.05.2023 позивач звернувся до відповідача з Претензією щодо погашення заборгованості №В2905/151 від 29.05.2023, якою вимагав від відповідача оплатити прострочену заборгованість у сумі 120 000,00 грн. та оплатити штрафні санкції за прострочення оплати на 19 календарних днів у сумі 3 310,69 грн.

Відповідач ніяким чином не відреагував на вищевказану претензію та не погасив заборгованість за Договором.

Відправлення відповідачу даної претензії та отримання її відповідачем підтверджується доданими до даного позову описом вкладення, накладною Укрпошти, квитанцією Укрпошти на суму 68,80 грн, рекомендованим повідомленням про вручення кореспонденції 02.06.2023.

31.05.2023 позивач направив на адресу відповідача Акт №2 від 31.05.2023 про виплату винагороди за травень 2023 р., в якому зазначено, що винагорода Правоволодільцю за надання у користування НТД з 01.05.2023 по 31.05.2023 становить 30 000,00 грн. з ПДВ. Також було направлено рахунок на оплату №46 від 31.05.2023 на суму 30 000,00 грн. та супровідний лист В3105/155 від 31.05.2023 з проханням повернути оформлений примірник Акта про виплату винагороди №2 від 31.05.2023 та сплатити винагороду згідно з рахунком №46 від 31.05.2023.

Відправлення відповідачу вищевказаних документів та отримання їх відповідачем підтверджується доданими до даного позову описом вкладення, накладною Укрпошти, квитанцією Укрпошти на суму 68,80 грн, рекомендованим повідомленням про вручення кореспонденції 05.06.2023.

У зв`язку із тим, що Користувач допустив порушення умов п.4.3.4 та п.3.2. Договору, а саме: прострочив оплату по Договору у сумі 120 000,00 грн., у Правоволодільця виникло право вимагати від Користувача дострокового повернення НТД відповідно до умов даного Договору.

02.06.2023 позивач направив на адресу відповідача (в тому числі електронною поштою, вхідний номер реєстрації повідомлення у ПрАТ «ЛЛРЗ» - №631 від 05.06.2023) Повідомлення-вимогу №В0206/166 від 02.06.2023 про дострокове повернення врахованих примірників НТД за Договором в строк до 07.06.2023 та направлення за адресою місцезнаходження відповідача свого представника для здійснення прийому-передачі НТД та підписання Акту приймання-передачі НТД.

У Повідомленні-вимозі №В0206/166 від 02.06.2023 були зазначені умови її відкликання та зупинення процедури дострокового повернення врахованих примірників НТД, а саме вчинення відповідачем нижчевказаних дій у строк до 07.06.2023:

- оплата у повному обсязі за рахунком №32 від 04.05.2023 у розмірі 120 000,00 грн.;

- повернення Правоволодільцю оригіналу оформленого Акта №1 від 30.04.2023 про виплату винагороди за користування нормативно-технічною документацією за вищевказаним Договором;

- оплата у повному обсязі за рахунком №46 від 31.05.2023 у розмірі 30 000,00 грн.;

- повернення Правоволодільцю оригіналу оформленого Акту №2 від 31.05.2023 про виплату винагороди за користування нормативно-технічною документацією за вищевказаним Договором;

- ініціювання Користувачем подовження строку дії Договору №22.03.04 від 04.02.2022, який закінчується 30 червня 2023 р.;

- оформлення додаткової угоди до Договору про продовження дії Договору в редакції Правоволодільця.

Відправлення відповідачу даного Повідомлення-вимоги та отримання його відповідачем підтверджується доданими до даного позову описом вкладення, накладною Укрпошти, квитанцією Укрпошти на суму 68,80 грн, рекомендованим повідомленням про вручення 06.06.2023.

У строк, зазначений у даному Повідомленні-вимозі (до 07.06.2023) відповідач не вчинив жодних дій, які б могли стати підставою для зупинення процедури дострокового повернення врахованих примірників НТД. Заборгованість не була погашена відповідачем.

16.06.2023 р. від відповідача на адресу позивача надійшов лист №1827 від 16.06.2023 р., де було зазначено, що у відповідача є потреба у використанні НТД позивача у своїй підприємницькій діяльності і він просить підготувати та надіслати на його адресу проект додаткової угоди №3 для пролонгації дії Договору терміном на 3 місяці.

При цьому відповідач знову не здійснив оплату простроченої заборгованості за рахунками №32 від 04.05.2023 і №46 від 31.05.2023 на загальну суму 150 000,00 грн.

19.06.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача лист №В1906/191 від 19.06.2023 (вхідний номер реєстрації повідомлення у ПрАТ «ЛЛРЗ» - №677 від 19.06.2023), де виказував своє не розуміння сприйняття відповідачем його договірних зобов`язань щодо строку оплати за Договором, що призвело до появи простроченої заборгованості у сумі 150 000,00 грн. та вимагав вчергове погасити заборгованість у сумі 150 000,00 грн. в термін не пізніше 21.06.2023 р.

Оплата у даний строк була умовою, при виконання якої позивач припускав за можливе оформлення додаткової угоди про подовження строку дії Договору.

У строк до 21.06.2023 відповідач оплату не здійснив.

29.06.2023 позивач направив на адресу відповідача (в тому числі електронною поштою, вхідний номер реєстрації повідомлення у ПрАТ «ЛЛРЗ» - №713 від 29.06.2023) Вимогу №В2906/211 від 29.06.2023 про оплату заборгованості у сумі 150 000,00 грн. та повернення врахованих примірників НТД за Договором.

У Вимозі позивач вимагав повернути 30.06.2023 враховані примірники НТД не тільки тому, що відповідач систематично порушує умови Договору, але й і тому, що 30.06.20233 закінчується строк, до якого ця НТД була надана відповідачу.

Відправлення відповідачу даної вимоги підтверджується доданими до даного позову описом вкладення, накладною Укрпошти, квитанцією Укрпошти на суму 68,80 грн.

Відповідно до Наказу №13-В від 28.06.2023 р. «Про відрядження» директор позивача Баканов С.О. прибув до відповідача для здійснення процедури прийому-передачі при поверненні НТД та підписання Акту приймання-передачі НТД.

Факт перебування представника позивача у відповідача з 30.06.2023 по 03.07.2023 підтверджується відміткою відповідача на посвідченні про відрядження. Доказів повернення примірників НТД (Акту приймання-передачі НТД) матеріали справи не містять.

В матеріалах справи міститься Акт№3 від 30.06.2023 про виплату винагороди за червень 2023 р., у якому зазначено, що винагорода Правоволодільцю за надання у користування НТД з 01.06.2023 по 30.06.2023 становить 30 000,00 грн. з ПДВ. Також разом з супровідним листом №В3006/213 від 30.06.2023 було надано відповідачу рахунок на оплату №68 від 30.06.2023 на суму 30 000,00 грн.

Надання зазначених документів підтверджується відбитком штемпеля відповідача на супровідному листі (вх.№255 від 03.07.2023).

Як зазначив позивач, відповідач завершив процедуру освоєння виробництва та з 05.09.2022 його виробництво готово до виконання в серійному виробництві ремонтів спеціального самохідного рухомого складу типу АДМ, типу МПТ-4 та типу ДГКу в об`ємі середнього, капітального та капітально-відновлювального ремонтів у відповідності до вимог НТД, яку відповідач отримав від позивача за Договором, підтверджується Атестатом виробництва №103/22 від 05.09.2022 р., виданим Філією «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Українська залізниця», та листом №2411 від 11.08.2023 від відповідача на адресу позивача.

За твердженням позивача, відповідач продовжував використовувати отриману від позивача НТД у своїй господарській діяльності після отримання Повідомлення-вимоги №В0206/166 від 02.06.2023 про дострокове повернення врахованих примірників НТД за Договором в строк до 07.06.2023, що, на думку позивача, є грубим порушенням умов даного Договору, підтверджується вищевказаним листом №2411 від 11.08.2023 та Актом перевірки технічного стану локомотива (крана) моторвагонного поїзда (секції), призначених для пересилки у недіючому стані від 27.06.2023.

06.07.2023 позивач направив на адресу відповідача Вимогу №В0607/219 від 06.07.2023 про повернення врахованих примірників НТД, де зазначив про те, що вчергове представник позивача прибуде до відповідача (17.07.23) для приймання НТД від відповідача та підписання Акту приймання-передачі НТД при їх поверненні.

Відповідно до Наказу №15-В від 13.07.2023 р. «Про відрядження» директор позивача Баканов С.О. прибув до відповідача для здійснення процедури прийому-передачі при поверненні НТД та підписання Акту приймання-передачі НТД.

Перебування представника позивача у відповідача 17.07.2023 підтверджується відміткою відповідача на посвідченні про відрядження, яке додано до даного позову. Доказів повернення примірників НТД (Акту приймання-передачі НТД) матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2023 відповідач здійснив оплату простроченої заборгованості за Договором у сумі 150 000,00 грн. (за рахунком №32 від 04.05.2023 у розмірі 120 000,00 грн.; за рахунком №46 від 31.05.2023 у розмірі 30 000,00 грн.), що підтверджується випискою за рахунком за 04.07.2023 р. від банку АТ «КРЕДИТБАНК».

В ході розгляду справи, а саме 11.09.2023 відповідач здійснив оплату заборгованості за договором №22.03.04 від 04.02.2022 по рахунку №68 від 30.06.2023 в сумі 30000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку банку (копія якої міститься у матеріалах справи. З врахуванням цієї обставини позивачем зменшено розмір позовних вимог.

В подальшому Позивач вирішив звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення Відповідачем кримінального злочину у тому випадку, якщо НТД не буде повернуто у найближчий час (вих.№В0210/314 від 02.10.2023 р), Відповідач листом від 10.10.2023 р. (вих.№3073) повідомив, що не заперечує щодо виконання своїх зобов`язань за Договором №22.03.04 від 04.02.2022 та повернення і передачі документації з підписанням Акту приймання-передачі НТД.

20.10.2023 Відповідач повернув Позивачу НТД у повному обсязі з підписанням Акту приймання-передачі НТД від 20.10.2023 до Договору №22.03.04 від 04.02.2022, що стало підставою для подання позивачем заяви від 26.10.2023 у які просив суд стягнути з відповідача: неустойку з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 11 408,20 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 697,81 грн.; інфляційні втрати в розмірі 1200,00 грн.; штраф за порушення умов Договору №22.03.04 від 04.02.2022 в розмірі 6 700 000,00 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 статті 509 ЦК України).

За визначенням ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України в свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс» (Правоволоділець) та відповідачем Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» (Користувач) було укладено Договір №22.03.04 від 04.02.2022 (далі за текстом Договір) про надання права використання в підприємницькій діяльності Користувача нормативно-технічної документації (далі НТД), яка є приватною власністю ТОВ «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс» та складає комерційну таємницю.

Відповідно до п.5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього Договору;

Порушенням зобов`язання у відповідності до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені в статті 611 ЦК України, у відповідності до якої такими, зокрема, є: сплата неустойки.

Відповідач свої зобов`язання по договору №22.03.04 від 04.02.2022 виконував неналежним чином, а саме у строки визначені договором не провів оплати за користування НТД та порушив терміни повернення НТД; не знищив копії НТД, зроблених в процесі користування, після отримання вимоги про повернення НТД, що стало підставою для нарахування позивачем 11408,20 грн неустойки (пені), 697,81 грн 3% річних та 1200,00 грн інфляційних втрат, 6 700 000,00 грн штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Нарахування, передбачені цією статтею, входять до складу грошового зобов`язання і за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення такого зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні майнових втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Виходячи вищевикладеного, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, встановлених законом, а саме 3 % річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок заявлених сум 697,81 грн 3% річних та 1200,00 грн інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними.

Відповідач в судовому засіданні не висловив заперечень щодо правильності проведених позивачем розрахунків.

Відтак, вимоги про стягнення 697,81 грн 3% річних та 1200,00 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно п.5.3 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, порушення строків оплати Користувачем у відповідності до умов цього Договору, сумлінна Сторона має право вимагати від винної Сторони, а винна Сторона зобов`язана оплатити неустойку з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми порушеного або невиконаного зобов`язання за кожен день порушення зобов`язання.

Відповідно до п.5.4. при порушенні Користувачем пунктів 4.3.1 та/або 4.3.3, та/або 4.3.5, та/або 4.3.6, та/або 4.3.7, та/або 4.3.8, та/або 4.3.9. цього Договору, Користувач сплачує Правоволодільцю штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) мінімальних заробітних плат.

Згідно п.5.4 даного Договору, за порушення терміну повернення НТД після закінчення терміну її використання; за не знищення копій НТД, зроблених в процесі користування; за використання НТД у власній діяльності після отримання вимоги про повернення НТД (п.4.3.5, п.4.3.6, п.4.3.7, 4.3.8, 4.3.9 Договору), Користувач сплачує Правоволодільцю штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) мінімальних заробітних плат, що становить 6 700 000,00 грн. (відповідно до статті 8 Закону України від 3 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати встановлено у сумі 6700, 00 гривень).

Перевіривши розрахунок неустойки (пені) в межах обраного позивачем періоду її нарахування судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунок пені, така визнається відповідачем підлягає до задоволення в повному обсязі у розмірі 11408,20 грн.

Судом також перевірено розрахунок позивача щодо штрафу та встановлено, що він зроблений вірно та становить 6700000,00 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафу (6700000,00 грн), який відповідач вважає надмірно великим та не пропорційним у порівнянні із реальною вартістю користування такими документами (НТД), яка встановлена у Договорі (30 000,00 гривень в місяць).

Відповідач зазначає, що станом на дату подання клопотання про зменшення розміру штрафу ним були виконані всі умови за Договором, в тому числі повернуті НТД Позивачу.

Відповідач вважає, що фактично збитками Позивача є недоотримання грошових за оренду НТД в проміжок часу з 01.07.2023 року по 19.10.2023 року, що складає 108 387,00 гривень.

Відтак, просить суд зменшити розмір штрафу до суми 108387,00 грн.

Позивач клопотання про зменшення розміру штрафу заперечує, мотивуючи це наступним.

Сума винагороди за користування НТД у розмірі 30000,00 грн. на місяць не є реальною вартістю за користування НТД, а є значно заниженою.

Сам Договір №22.03.04 від 04.02.2022 було укладено сторонами за дуже лояльних для відповідача умов (початок здійснення оплати тільки після постановлення продукції на виробництво, занижена вартість за користування НТД, відсутність умов про оплату відсотків від суми доходу, отриманого при використанні НТД та інше).

Також позивач від початку дії Договору безоплатно надавав відповідачу інженерно-технічну підтримку для підготовки виробництва та спеціалісти позивача безоплатно приймали участь у комісіях відповідача по відбору для ремонту та дефектуванню самохідного рухомого складу. Навіть витрати на відрядження спеціалістів відповідач позивачу не компенсував.

Позивач погодився на лояльні для відповідача умови Договору, бо на початку 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про співпрацю (до матеріалів справи не додається), відповідно до якого сторони погодили вчинити ряд дій для сумісного розвитку певних напрямків діяльності.

Договір №22.03.04 від 04.02.2022 був одним із багатьох договорів, які передбачалось укласти в рамках довготривалої співпраці сторін.

Тому позивач погодився передати відповідачу НТД у користування за символічну плату, бо у перспективі обидві сторони могли мати значний дохід від розвиту даного напрямку виробництва.

Щодо твердження відповідача, що позивач жодним чином не обґрунтовує понесені збитки, зазначає наступне.

Звертає увагу на положення п.1 ст.624 ЦК України, де зазначено якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У своєму позові позивач не заявляє позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків і тому не обгрунтовує їх, хоча фактично несе значні збитки внаслідок незаконних дій відповідача.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями щодо нехтування виконанням взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення НТД (протягом 3 днів від дати отримання вимоги), оформлення відповідних документів та не використання НТД після 02.06.2023, наразив себе на стягнення штрафу у розмірі 6700000,00 грн., хоча мав усі можливості цього запобігти.

Тим більше, що шляхом підписання Договору №22.03.04 від 04.02.2022 відповідач дав добровільну згоду на стягнення з нього штрафу у розмірі 6700000,00 грн.

Тому вимога відповідача про зменшення штрафу у 6700000,00 грн. до 108387,00 грн. є недоречною, бо розмір штрафу у 6700000,00 грн. погоджено сторонами у Договорі.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за положенням ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19).

В розрізі зазначеного вище суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

Аргументи позивача про відсутність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суд відхиляє, з огляду на наступне.

Вказані норми права дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

При цьому, суд також враховує, що окрім штрафу позивач нарахував пеню, проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З врахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне зазначити, що зменшення заявленої до стягнення 6700000,00 грн. до 108387,00 грн. не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання. Так, дійсно, Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про відсутність будь-якого процентного співвідношення при зменшенні штрафних санкцій, водночас, в даному випадку, зменшення місцевим господарським судом заявленого до стягнення з відповідача штрафу до 1,62 % фактично звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Суд , керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням того, що позивачем дійсно не понесено жодних матеріальних збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача 670000,00 грн штрафу (10 %), що на думку суду є справедливим по відношенню до обох сторін договору, буде стимулом для нього не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань, а для позивача достатнім для компенсування його очікувань від неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 83055,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №381 від 17.08.2023.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене, судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі в частині задоволених позовних вимог з урахуванням вимог за якими зменшено розмір штрафу.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 26.10.2023 (вх.№4303/23 від 26.10.2023) заявлено клопотання про повернення судового збору у розмірі 2496,08 грн, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання та повернення позивачу з Державного бюджету України 2496,08 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №381 від 17.08.2023.

Щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Через канцелярію суду позивач 21.11.2023р. подав заяву за вх. № 28284/23 про розподіл судових витрат. До заяви долучено докази скерування її копії з додатками відповідачу.

У заявах від 12.12.2023 (вх.№30469/23 від 12.12.2023) та від 15.01.2024 (вх.№1364/24 від 15.01.2024) позивач зазначив, що зважаючи на те, що позивач у даній справі зареєстрований у м. Києві, як і представник позивача, забезпечення явки представника позивача у даній справі потягло за собою витрати позивача на прибуття його представника у судове засідання, а саме витрати з проїзду представника з м. Київ та м.Білої Церкви до м. Львів та зворотного проїзду в сумі 4405,50 грн.

В підтвердження розміру понесених судових витрат, пов`язаних із забезпеченням участі у судовому засіданні 01.11.2023 долучено: Посадочний документ 000В4603-3341-178С-0001, вартістю 576,27 грн. на потяг сполученням Київ-Пасажирський - Львів, дата відправлення 31.10.2023р., дата прибуття 01.11.2023р. та Посадочний документ 000В4603-9В71-1917-0001, вартістю 631,41 грн. на потяг сполученням Львів-Київ-Пасажирський, дата відправлення 02.11.2023р., дата прибуття 03.11.2023р.

В підтвердження розміру понесених судових витрат, пов`язаних із забезпеченням участі у судовому засіданні 16.11.2023 долучено: Посадочний документ 000В4611-93DC-E453-0001, вартістю 576,27 грн. на потяг сполученням Київ-Пасажирський - Львів, дата відправлення 15.11.2023р., дата прибуття 16.11.2023р. та Посадочний документ 000В4611-757С-Е523-0001, вартістю 686,54 грн. на потяг сполученням Львів-Київ-Пасажирський, дата відправлення 17.11.2023р., дата прибуття 18.11.2023р.

В підтвердження розміру понесених судових витрат, пов`язаних із забезпеченням участі у судовому засіданні 13.12.2023 долучено: Посадочний документ 000В4625-73DD-9A8C-0001, вартістю 470,25 грн. на потяг сполученням Біла Церква - Львів, дата відправлення 12.12.2023р., дата прибуття 13.12.2023р. та 000В4625-D5DD-9B96-0001, вартістю 600,34 грн. на потяг сполученням Львів-Біла Церква, дата відправлення 14.12.2023р., дата прибуття 15.12.2023р.

В підтвердження розміру понесених судових витрат, пов`язаних із забезпеченням участі у судовому засіданні 17.01.2024 долучено: Посадочний документ 000В4648-1DFE-499F-0001, вартістю 341,47 грн на потяг сполученням Біла Церква - Львів, дата відправлення 16.01.2023р., дата прибуття 17.01.2024р. та Посадочний документ 000В4648-BDFE-4A9F-0001, вартістю 522,95 грн. на потяг сполученням Львів-Біла Церква, дата відправлення 18.01.2024р., дата прибуття 19.01.2024р.

Зазначені документи сформовано на ім`я представника позивача Василенко Лариси, яка брала участь у судових засіданнях 01.11.2023, 16.11.2023, 13.12.2023 та 17.01.2024, що підтверджується протоколами судових засідань.

Сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку , що витрати представника позивача, пов`язані з прибуттям у судове засідання 01.11.2023, 16.11.2023, 13.12.2023 та 17.01.2024, є обгрунтованими в розмірі 4405,50грн.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд,-

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (79018, м.Львів, вул.Залізнична, буд.1А, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс» (03022, м.Київ, пров.Коломийський буд.№17/31-А, прим.451, код ЄДРПОУ 40109435) 11408,20 грн. неустойки, 1200,00 грн. інфляційних втрат, 697,81 грн. 3% річних, 670000,00 грн. штрафу, 4405,50 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, 80559,67 грн. cудового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Трансвагонсервіс» (03022, м.Київ, пров.Коломийський буд.№17/31-А, прим.451, код ЄДРПОУ 40109435) з Державного бюджету України 2 496,08 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №381 від 17.08.2023.

6. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) на 22.02.2024 на 13:20 год.

Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий поверх, зал судових засідань №9.

7. Строк для подання суду доказів на підтвердження судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), у зв`язку з розглядом справи №914/2530/22 з доказами скерування їх копій іншому учаснику до 13.02.2024 включно.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 04.03.2024.

Суддя Кітаєва С.Б.