Постанова
від 27.02.2024 по справі 916/2239/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2239/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", позивач, скаржник) - Кравець О.І. (адвокатка),

відповідача - Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" (далі - ПАП "ДЗВІН", відповідач) - Куцевод Д.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.),

додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.),

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.),

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) та

на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

та касаційні скарги ПАП "ДЗВІН"

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.),

додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 (головуючий - суддя Гут С.Ф.),

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.),

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (головуючий - суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

у справі №916/2239/22

за позовом ТОВ "ЛДК УКРАЇНА"

до ПАП "ДЗВІН",

про стягнення 6 823 608, 00 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом, який мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання умов договору поставки від 03.02.2021 №К2102-5522 в частині виконання взятих на себе обов`язків із своєчасного відвантаження товару. У зв`язку із цим сторонами укладено додаткові угоди №3 та №4, за якими відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити штраф у розмірі 7 426 608 грн у погоджений графік, однак останнім сплачено лише 600 000 грн. При цьому, позивач був змушений закуповувати сільськогосподарську продукцію у інших виробників.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 411 804 грн штрафу та 102 354,12 грн судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, заяву ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 40000 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти заяви відмовлено.

2.3. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 заяву ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2239/22 задоволено частково. Стягнуто з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, сторони подали касаційні скарги.

3.2. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 26.10.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛДК Україна" та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

3.3. Також ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 26.10.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ПАП "ДЗВІН" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 123 833, 30 грн та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №916/2239/22 в розмірі 2684, 00 грн.

3.4. Крім того, ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 06.11.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №916/2239/22 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ПАП "ДЗВІН" на його користь судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи №916/2239/22 в суді апеляційної інстанції, у повному обсязі.

3.5. ПАП "ДЗВІН" 30.10.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2266/22 в частині стягнення з ПАП "ДЗВІН" штрафу в розмірі 3 411 804, 00 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.6. ПАП "ДЗВІН" 30.10.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 про стягнення з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" витрат на правову допомогу в розмірі 40 000 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПАП "ДЗВІН" витрат на правову допомогу, повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", викладені у касаційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023

4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені:

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, про те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення; одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою;

- у постановах від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 23.02.2022 у справі №927/436/21, від 08.06.2023 у справі №917/5/22, від 12.07.2023 у справі №922/2720/21, про те, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат;

- у постановах від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 08.09.2021 у справі №914/416/20, від 21.10.2021 у справі №914/2153/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 06.12.2022 у справі №912/2427/21, про те, що за змістом частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків;

- у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 08.09.2021 у справі №914/416/20, від 21.10.2021 у справі №914/2153/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 09.03.2023 у справі №902/317/22, про те, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру порушеного зобов`язання боржника та розміру штрафних санкцій;

- у постановах від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 17.09.2019 у справі №922/3636/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 31.10.2019 у справі №911/874/19, від 03.06.2020 у справі №916/187/17, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 07.07.2022 у справі №910/10458/19, від 14.06.2023 у справі №911/683/21, про те, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

4.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм статті 233 ГК України, пункту 3 частини першої статті 3, статей 551, 627 ЦК України у подібних правовідносинах, коли сторони договору, керуючись свободою договору, уклали додаткову угоду до нього, якою сторона, що порушила договір, взяла на себе зобов`язання сплатити штрафні санкції за порушення договору у повному розмірі, передбаченому договором, в узгоджені сторонами строки, але не виконала це зобов`язання і не ставить питання про внесення змін до додаткової угоди в частині суми штрафних санкцій чи строків їх сплати;

4.3. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України та скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем докази задовільності майнового стану відповідача, що дозволяє йому виконати свої зобов`язання зі сплати штрафу за невиконання договору поставки у повному обсязі, взятому ним відповідно до умов додаткових угод до договору, і навели в оскаржуваних судових рішеннях мотиви відхилення цих доказів. Ці докази мають важливе значення для вирішення цієї справи, адже спростовують твердження відповідача про те, що його майновий стан суттєво погіршився внаслідок обставин військової агресії російської федерації проти України, і виключають можливість врахування судом цих обставин для цілей зменшення штрафу відповідно до норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

5. Узагальнені доводи ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", викладені у касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023

5.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій:

- на порушення норм частини п`ятої, шостої статті 126, частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, а також принципів змагальності сторін і диспозитивності та всупереч висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/445/19 суди зменшили заявлену позивачем до стягнення суму витрат на правничу допомогу за відсутності обґрунтованого клопотання про це іншої сторони і визначених процесуальним законом підстав для вчинення таких дій з власної ініціативи;

- не розподілили судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом судових рішень щодо забезпечення позову всупереч усталеній судовій практиці, яка сформована та підтримана у чисельних постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.07.2022 у справі №907/418/21, від 29.01.2020 у справі №905/671/19, від 18.11.2021 у справі №910/4862/21, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 27.07.2022 у справі № 907/418/21, ухвалах від 22.02.2022 у справі №910/5257/21, від 03.08.2022 у справі №907/418/21.

5.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що на момент звернення до суду з цією скаргою відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 129 ГПК України під час розподілу витрат на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення судом позовних вимог про стягнення штрафних санкцій не з підстав їх необґрунтованості, а з підстав застосування судом права на їх зменшення відповідно до норм статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.

6. Узагальнені доводи ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", викладені у касаційній скарзі на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023

6.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції:

- на порушення норм частин п`ятої, шостої статті 126, частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України, а також принципів змагальності сторін і диспозитивності та всупереч висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 зменшив заявлену позивачем до стягнення суму витрат на правничу допомогу за відсутності визначених процесуальним законом підстав для вчинення таких дій з власної ініціативи;

- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, про те, що підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення та підготовка детального опису наданих послуг належать до правничої допомоги.

6.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи належить підготовка заяви/клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції до правничої допомоги і чи підлягають учаснику справи витрати на їхню підготовку адвокатом.

7. Узагальнені доводи ПАП "ДЗВІН", викладені у касаційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023

7.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те:

- під час розгляду цієї справи по суті та вирішенні клопотання ПАП "ДЗВІН" про зменшення суми штрафу судами попередніх інстанцій невірно були застосовані до спірних правовідносин приписи статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, проігноровані обставини не здійснення позивачем у спірних правовідносинах жодної передоплати за непоставлений товар, відсутності у позивача жодних втрат фінансового характеру та відсутність факту понесення ним будь-яких збитків від нездійснення відповідачем поставки товару, що призвело до помилкових та необґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 50% заявленої позивачем суми штрафу, що є надмірним та неспівмірним фактичним наслідкам допущеного відповідачем порушення умов договору поставки № К2102-5522 від 03.02.2021, а також до неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №904/3526/20, від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19;

- під час розгляду цієї справи по суті судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду про компенсаційний, а не каральний характер штрафних санкцій, які застосовуються як захід цивільно-правової відповідальності, в контексті застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, що призвело до стягнення з відповідача штрафу у надмірному розміру за відсутності будь-яких збитків у позивача (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, постанови Верховного Суду, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

7.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 6 частини першої статті 310 ГПК України скаржник вказує на те, що судами першої і апеляційної інстанцій порушено правило територіальної підсудності і неправомірно застосовано частину п`яту статті 29 ГПК України, як підставу для альтернативної підсудності.

8. Узагальнені доводи ПАП "ДЗВІН", викладені у касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023

8.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що судом першої і апеляційної інстанцій застосовано статтю 129 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 при перегляді справи щодо розподілу судових витрат.

9. Позиції учасників справи

9.1. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", у відзиві на касаційну скаргу ПАП "ДЗВІН" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, який надісланий на адресу Суду 27.11.2023, заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення.

9.2. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", у відзиві на касаційну скаргу ПАП "ДЗВІН" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, який надісланий на адресу Суду 27.11.2023, заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення.

9.3. Від ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 30.11.2023 до Суду надійшли додаткові пояснення.

9.4. Відзиви від ПАП "ДЗВІН" на касаційні скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" до Суду не надходили.

10. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10.1. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Покупець) та ПАП "ДЗВІН" (Постачальник) 03.02.2021 укладено договір поставки № К2102-5522 (Договір), згідно з умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець зобов`язується, оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - кукурудзу 3-го класу, урожаю 2021 року (Товар), код Товару згідно з УКТ ЗЕД - 1005, насипом відповідно до умов дійсного Договору.

10.2. Кількість Товару 4000,000 метричних тонн +/-2% за вибором Постачальника (згідно з даними отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження у пункті призначення). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення (пункт 3.1 Договору).

10.3. Попередня ціна Товару за цим Договором за 1 метричну тонну становить гривневий еквівалент 244,51 доларів США, в тому числі ПДВ, за курсом, що погоджується між Сторонами на дату укладання цього Договору, що становить 27,9000 гривень за 1 долар США. На дату укладення цього Договору попередня ціна в національній валюті становить 5683,33 грн, плюс ПДВ 1136,67 грн, разом 6820,00 грн (шість тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок) за одну метричну тону. Ціна договору розуміється як DAT ТОВ БРУКЛІН-КИЇВ (пункт 3.1 Договору).

10.4. Попередня ціна Товару за цим Договором за 1 метричну тонну становить гривневий еквівалент 244,51 доларів США, в тому числі ПДВ, за курсом, що погоджується між Сторонами на дату укладання цього Договору, що становить 27,9000 гривень за 1 долар США. На дату укладення цього Договору попередня ціна в національній валюті становить 5683,33 грн, плюс ПДВ 1136,67 грн, разом 6820,00 грн (шість тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок) за одну метричну тону. Ціна договору розуміється як DAT TOB TIC-ЗЕРНО (пункт 4.1 Договору).

10.5. Постачальник має право зафіксувати новий курс для визначення Остаточної ціни на весь об`єм Товару (його частину) за цим Договором до кінця періоду поставки, як визначено в пункті 5.2, цього Договору, якщо інше не буде погоджено між Сторонами (пункт 5.1 Договору).

10.6. Постачальник зобов`язується передати Товар на умовах DAT (поставка на терміналі) ТОВ Бруклін-Киїн", 65023, Україна, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1, та/або (винятково за вибором Покупця) DAT (поставка на терміналі) ТОВ Боріваж, 67550, Україна, Одеська обл., Лиманський район, смт Нові Біляри, вул. Індустраільна, 10 та/або (винятково за вибором Покупця) DAT (поставка на терміналі) ТОВ ТІС-Зерно. 67543, Україна, Одеська обл., с. Визирка, вул. Чапаева, 60, що є пунктом призначення за умовами цього Договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 року (пункт 5.1 Договору).

10.7. Товар повинен бути відвантажений відповідно до показників якості та у кількості, згідно з пунктом 2 та пунктом 3 цього Договору у період з 01.11.2021 по 21.11.2021. Датою відвантаження є дата у відповідний електронній залізничній накладній, проставлена під час її оформлення на станції відправлення Товару, проте, датою поставки Товару є дата приймання Товару в пункту призначення (пункт 5.2 Договору).

10.8. За непостачання Товару за дійсним Договором Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого Товару (пункт 7.4 Договору).

10.9. Цей Договір набуває чинності з дати Підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 Договору).

10.10. Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

10.11. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Покупець) та ПАП "ДЗВІН" (Постачальник) 10.12.2021 підписано Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до пункту 1 якої, згідно з положеннями Розділу 4 Договору Ціна Товару, сторони домовились зафіксувати курс в розмірі 26,64 за один долар США, для визначення остаточної ціни на Товар, згідно з Договором.

10.12. Відповідно, Сторони підтверджують, що остаточна ціна Товару за Договором, за одну метричну тонну становить 5426,61 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять шість гривень 61 копійка) плюс ПДВ 759,73 гри (сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 73 копійки), разом 6186,34 грн (шість тисяч сто вісімдесят шість гривень 34 копійки) з ПДВ. Ціна Договору розуміється як ціна на умовах DAT TOB Бруклін-Київ та/або DAT TOB Боріваж та/або DAT TOB ТІС-Зерно.

10.13. У зв`язку з непоставкою/недопоставкою Товару протягом періоду поставки в строк, зазначений в Договорі, Сторони, на підставі положень Договору, домовились врегулювати спірні відносини за Договором шляхом сплати Постачальником Покупцю штрафу в розмірі 7 423 608,00 грн (сім мільйонів чотириста двадцять три тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок) (пункт 2 Додаткової угоди № 2).

10.14. Постачальник зобов`язується сплатити штраф згідно з умовами цієї Додаткової угоди на рахунок Покупця, вказаний нижче, на наступних умовах: сплата штрафу (згідно з пунктом 1 цієї Додаткової угоди) до 20.05.2022 включно, в національній валюті гривні на розрахунковий рахунок, вказаний в реквізитах цієї Додаткової угоди (пункт 3 Додаткової угоди № 3).

10.15. Сторони домовились, що після надходження коштів у розмірі 7423608 грн 00 коп. (сім мільйонів чотириста двадцять три тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок) від Постачальника на рахунок Покупця дія цього Договору вважається припиненою і у Сторін не залишається претензій за цим Договором (пункт 4 Додаткової угоди №3).

10.16. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Покупець) та ПАП "ДЗВІН" (Постачальник) 10.12.2021 підписано Додаткову угоду № 4 до Договору, відповідно до пункту 1 якої у зв`язку з непоставкою/недопоставкою Товару протягом періоду поставки, зазначеного в Договорі, Сторони, на підставі положень Договору, домовились врегулювати спірні відносини за Договором шляхом сплати Постачальником Покупцю штрафу в розмірі 7423608,00 грн (сім мільйонів чотириста двадцять три тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок), що підтверджується підписаною Додатковою угодою №3 від 26.11.2021 до Договору.

10.17. Сторони домовились, що Постачальник зобов`язується сплатити штраф, згідно умов цієї Додаткової угоди, на рахунок Покупця, вказаний нижче, за наступним графіком мінімально обов`язкових платежів:

-100000,00 грн до 17.12.2021 включно;

-500000,00 грн до 01.02.2022 включно;

-500000,00 грн до 01.04.2022 включно;

-сплата всієї суми штрафу (згідно з пунктом 1 цієї Додаткової угоди) до 20.05.2022 включно (пункт 2 Додаткової угоди № 4).

10.18. Додаткові угоди № 3 та № 4 підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

10.19. ПАП "ДЗВІН" 17.12.2021 перераховано ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 100 000,00 грн із призначенням платежу - штраф за Договором відповідно до платіжного доручення № 28350.

10.20. ПАП "ДЗВІН" 01.02.2022 перераховано ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 500000,00 грн із призначенням платежу - штраф за Договором відповідно до платіжного доручення № 29166.

10.21. Інші платежі, що мали бути здійснені Постачальником до 20.05.2022 не надійшли на рахунок Покупця, в матеріалах справи відсутні докази щодо оплати решти штрафу відповідачем.

10.22. ПАП "ДЗВІН" 24.05.2023 звернулось до ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" із листом вих. №251, в якому посилається на настання форс-мажорних обставин, викликаних збройною агресією Російської Федерації проти України та пропонує почати перемовини стосовно пошуку компромісу на взаємовигідних умовах.

10.23. Однак, сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

11. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

11.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 для розгляду касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

11.2. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №916/2239/22 за вказаною касаційною скаргою ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

11.3. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.10.2023 для розгляду касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

11.4. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №916/2239/22 за вказаною касаційною скаргою ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

11.5. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 31.10.2023 для розгляду касаційної скарги ПАП "ДЗВІН" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

11.6. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №916/2239/22 за вказаною касаційною скаргою ПАП "ДЗВІН" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

11.7. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 31.10.2023 для розгляду касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №916/2239/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

11.8. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №916/2239/22 за вказаною касаційною скаргою ПАП "ДЗВІН" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

11.9. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.11.2023 для розгляду касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №916/2239/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

11.10. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №916/2239/22 за вказаною касаційною скаргою ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

11.11. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2023 касаційне провадження у справі №916/2239/22 за касаційними скаргами ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" та ПАП "ДЗВІН" зупинено до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/2269/22.

11.12. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2024 провадження у справі №916/2239/22 поновлено.

11.13. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11.14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

12.1. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

12.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

12.3. Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

12.4. Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору поставки, який регулюється розділом 3 глави 54 ЦК України.

12.5. Спір у справі фактично виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з ПАП "ДЗВІН" штрафу у розмірі 30% за не поставку товару, а також щодо наявності/відсутності підстав для зменшення суми штрафу за поданим ПАП "ДЗВІН" клопотанням в порядку приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

12.6. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, місцевий господарський суд, часткового задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що, оскільки предметом позову є стягнення штрафу, розмір якого погоджено сторонами в укладених додаткових угодах, тому у ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" наявне право вимагати стягнення з ПАП "ДЗВІН" 6 823 608 грн штрафу (7 423 608,60 грн сума штрафу визначена додатковими угодами №№ 3 та 4 600 000 грн сплачених коштів), однак приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення ПАП "ДЗВІН" умов договору, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд зменшив належну до стягнення суму штрафу до 3 411 804,00 грн. Суд першої інстанції також зазначив, що зменшення штрафу до 600 000 грн, про що клопотало ПАП "ДЗВІН", нівелюватиме суть штрафу як відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.

12.7. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, правомірно скористався наданим йому правом з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності та дійшов вірного висновку щодо зменшення належної до стягнення суми штрафу до 3 411 804,00 грн. При цьому, колегія суддів зазначила, що судом першої інстанції вірно виснувано, що зменшення штрафу до 600 000 грн, про що клопотало ПАП "ДЗВІН", нівелюватиме суть штрафу як відповідальність за прострочення виконання зобов`язання, передбачені як діючим законодавством України, так і умовами, підписаних сторонами договору та додаткових угод.

12.8. Зі змісту касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", яка стосується оскарження судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вбачається, що доводи ТОВ "ЛДК Україна" зводяться до незгоди з висновками судів щодо зменшення суми штрафу на 50%, оскільки останній не погоджується з наявністю підстав для зменшення його розміру.

12.9. Так, із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, а саме статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду (див. пункт 4.1. цієї постанови).

12.10. Зі змісту касаційної скарги ПАП "ДЗВІН", яка стосується судових рішень в частині задоволених позовних вимог, вбачається, що скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій саме щодо застосування до спірних правовідносин приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України, оскільки вважає, що судами проігноровані обставини не здійснення позивачем у спірних правовідносинах жодної передоплати за непоставлений товар, відсутності у позивача жодних втрат фінансового характеру та відсутність факту понесення ним будь-яких збитків від нездійснення відповідачем поставки товару, відповідно, ПАП "ДЗВІН" заперечує проти висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 50% від заявленої позивачем до стягнення грошової суми. Тобто, ПАП "ДЗВІН", оскаржує судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а в частині відмови в задоволенні позову не оскаржує.

12.11. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України ПАП "ДЗВІН" у касаційній скарзі вказує на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи по суті та вирішенні клопотання ПАП "ДЗВІН" про зменшення суми штрафу застосували до спірних правовідносин приписи статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду (див. пункт 7.1. цієї постанови).

12.12. Верховний Суд зазначає, що оскільки самими скаржниками у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначена підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, то тягар доказування наявності цієї підстави для касаційного оскарження, покладається на скаржників.

12.13. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

12.14. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

12.15. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

12.16. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

12.17. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

12.18. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

12.19. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

12.20. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

12.21. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

12.22. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

12.23. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

12.24. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

12.25. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.

12.26. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

12.27. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

12.28. За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

12.29. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Такі ж висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

12.30. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити(див. постанову Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

12.31. Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

12.32. Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

12.33. Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

12.34. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

12.35. При цьому, Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

12.36. Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

12.37. Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

12.38. Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20.

12.39. У вирішенні спірного питання колегія суддів також враховує те, що касаційне провадження у цій справі зупинялось до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/2269/22.

12.40. Так, передача справи на розгляд об`єднаної палати касаційного суду була зумовлена необхідністю відступити від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 551 ЦК України у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, викладеного в раніше ухваленому рішенні - постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22.

12.41. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

12.42. Нормами частини четвертої статті 300 ГПК України, серед іншого, визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12.43. Так, за наслідками розгляду справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

" …. - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".

12.44. З урахуванням наведеного вище та доводів касаційних скарг ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" та ПАП "ДЗВІН" колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення в частині зменшення суми штрафу на 50% виходили з фінансового стану та господарської діяльності ТОВ "ЛДК УКРАЇНА"; відсутності доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення ПАП "ДЗВІН" умов договору, врахувавши при цьому принципи справедливості, добросовісності та розумності. У той же час, судами зазначено, що зменшення штрафу до 600 000 грн, про що клопотало ПАП "ДЗВІН", нівелюватиме суті штрафу як відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, передбаченого як діючим законодавством України, так і умовами, підписаних сторонами договору та додаткових угод.

12.45. Таким чином, у вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій положень статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, Суд звертається до наведених вище висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

12.46. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, адже вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами статей 210, 86 ГПК України.

12.47. У справі, яка переглядається, вирішуючи питання про зменшення штрафу, враховуючи клопотання відповідача про зменшення його розміру до 600 000 грн, суди попередніх інстанцій оцінили відповідні аргументи щодо суті спору і докази сторін, встановили обставини справи, за якими прийшли до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу.

12.48. Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, яка розглядається, доводи скаржників у цій частині не знайшли свого підтвердження. Суд відхиляє доводи ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" та ПАП "ДЗВІН" щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначили, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення штрафу. Переоцінка цих обставин та встановлення інших обставин, в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

12.49. У контексті наведеного, Суд, звертаючись до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладено у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначає, що певна сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. У будь-якому випадку, визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень судів першої та апеляційної інстанції.

12.50. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру штрафу, зокрема у справах, на які послалися скаржники (див. пункти 4.1 та 7.1 цієї постанови) свідчать про те, що Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.

12.51. З огляду на наведене вище у Суду відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16 та від 10.08.2023 у справі №910/8725/22).

12.52. Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не порушено приписи статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України при реалізації права щодо зменшення розміру штрафу.

12.53. Таким чином, доводи скаржників про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у наведених скаржниками постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

12.54. Отже підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, відсутні.

12.55. Також на обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм статті 233 ГК України, пункту 3 частини першої статті 3, статей 551, 627 ЦК України у подібних правовідносинах, коли сторони договору, керуючись свободою договору, уклали додаткову угоду до нього, якою сторона, що порушила договір, взяла на себе зобов`язання сплатити штрафні санкції за порушення договору у повному розмірі, передбаченому договором, в узгоджені сторонами строки, але не виконала це зобов`язання і не ставить питання про внесення змін до додаткової угоди в частині суми штрафних санкцій чи строків їх сплати (пункт 4.2. цієї постанови).

12.56. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт врегулювання учасниками спірних правовідносин порядку і розміру виплати штрафу за договором шляхом укладенням сторонами додаткових угод до договору не змінює правову природу існуючого зобов`язання (штраф за невиконання договору поставки). Як ГК України, так і ЦК України передбачають, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка (незалежно від способу вираження, зокрема, через відповідні умови договору поставки або в окремій додатковій угоді до нього) має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання, а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування існуючим правилам про неустойку, стосовно як розміру, так і порядку про її стягнення, в тому числі, і статті 233 ГК України.

12.57. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, Суд вказав, що законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).

12.58. У пункті 7.21. вказаної постанови об`єднана палата зазначила, що в силу загальних засад справедливості, добросовісності розумності може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

12.59. Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, де Велика Палата вказала таке:

"7.3. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

7.4. Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

7.5. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.6. Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.7. Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

7.8. Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

7.9. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

7.10. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

7.11. Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи."

12.60. Верховоний Суд у питанні обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 233 ГК України, пункту 3 частини першої статті 3, статті 551, 627 ЦК України виходить з того, що слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак, реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

12.61. Таким чином, забезпечуючи єдність практики, колегія суддів не вбачає порушень судами попередніх інстанцій принципу свободи договору та невірного застосування судами норм статті 233 ГК України, пункту 3 частини першої статті 3, статей 551, 627 ЦК України.

12.62. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України (див. пункт 4.3. цієї постанови), Верховний Суд зазначає таке.

12.63. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

12.64. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

12.65. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

12.65.1. Верховоний Суд виходить з того , що якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

12.66. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не свідчить про порушення порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, апеляційний суд не встановив також порушень порядку надання та отримання доказів, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, відтак, доводи касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" в цій частині не знайшли свого підтвердження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних позивачем судових рішень по суті спору.

12.67. Верховний Суд не приймає доводи ПАП "ДЗВІН" з посиланням на пункт 6 частини першої статті 310 ГПК України щодо порушення судами попередніх інстанцій правил територіальної юрисдикції, зокрема, приписів статей 27, 29 ГПК України (пункт 7.2. цієї постанови), з огляду на таке.

12.68. Відповідно до частини п`ятої статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

12.69. Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

12.70. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

12.71. Згідно з частиною першою статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

12.72. За загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

12.73. Виходячи з правової природи договору поставки та приписів статті 712 ЦК України, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару.

12.74. Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 5.1 договору постачальник вважається таким, що здійснив свої зобов`язання з поставки товару, з дати приймання товару в пункті призначення.

12.75. Зі змісту вказаного пункту договору поставки вбачається, що сторони визначили, що постачальник зобов`язується передати товар на умовах DAT (поставка на терміналі) - ТОВ "Бруклін-Київ", 65026, країна, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1, та/або (винятково за вибором покупця) DAT (поставка на терміналі) - ТОВ "Боріваж", 67550, Україна, Одеська обл., Лиманський район, смт Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10, ТА/АБО (винятково за вибором покупця) DAT (поставка на терміналі) - ТОВ "ТІС-Зерно", 67543, Україна, Одеська обл., с. Визирка, вул. Чапаєва, 60, що є пунктом призначення за умовами цього договору.

12.76. Вказані положення договору поставки свідчать, що товар мав бути поставлений на умовах DAT, що відповідно до міжнародних умов Інкотермс-2010 означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення, тобто у цій справі в будь-якому з трьох, зазначених у Договорі, терміналів, кожен з яких знаходиться в Одеській області.

12.77. Отже, умови договору поставки передбачають місце його виконання лише на території Одеської області.

12.78. Відтак, оскільки згідно з приписами статті 712 ЦК України, поставка відповідачем товару позивачу є первинним, а оплата товару - вторинним (зустрічним) зобов`язанням, тому з огляду на приписи частини п`ятої статті 29 ГПК України, дана справа підлягала розгляду також Господарським судом Одеської області.

12.79. Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.02.2021 у справі № 912/354/20 та від 26.09.2023 у справі № 916/470/22 щодо альтернативної підсудності справи за вибором позивача у спорах, що виникають за договором поставки, в якому встановлений обов`язок продавця поставити товар у певному місці, відповідно, позивач, користуючись приписами частини п`ятої статті 29 ГПК України, правомірно звернувся з даним позовом саме до Господарського суду Одеської області.

12.80. Посилання скаржника на необхідність аналізу місця виконання кожного з усього комплексу зобов`язань за договором є помилковими, враховуючи предмет договору у спірних правовідносинах та зміст частини першої статті 265 ГК України.

12.81. Щодо доводів касаційних скарг ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" та ПАП "ДЗВІН" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (див. пункти 5.1. та 8.1. цієї постанови), Верховний Суд зазначає таке.

12.82. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

12.83. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

12.84. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

12.85. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

12.86. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

12.87. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

12.88. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

12.89. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

12.90. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

12.91. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

12.92. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

12.93. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

12.94. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

12.95. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

12.96. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

12.97. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

12.98. Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

12.99. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

12.100. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

12.101. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

12.102. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

12.103. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

12.104. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

12.105. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

12.106. Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

12.107. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

12.108. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

12.109. Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

12.110. Як установлено судами попередніх інстанцій, 28.05.2019 ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (Об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 19/05-03 (Договір), у відповідності до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Об`єднання зобов`язується надавати Клієнту усі види правової допомоги, передбачені статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Правова допомога), а Клієнт оплачувати надану Об`єднанням Правову допомогу.

12.111. Правова допомога надається адвокатами Об`єднання, їх помічниками, а також іншими адвокатами, залученими до виконання Договору Об`єднанням відповідно до частини шостої статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (пункт 1.2 Договору).

12.112. Для надання Правової допомоги Клієнту особам, визначеним у пункті 1.2 Договору, надаються такі повноваження представляти інтереси Клієнта в усіх судах загальної юрисдикції України з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано законом позивачу, заявнику, відповідачу, заінтересованій особі, третій особі, зокрема, але не виключно підписувати та подавати від імені Клієнта заяви про видачу судового наказу, позовні заяви, інші заяви по суті справи, заяви про забезпечення позову, заяви про забезпечення доказів, заяви та клопотання з процесуальних питань, а також заперечення проти заяв і клопотань та інші процесуальні документи; знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються інтересів Клієнта; ознайомлюватися з матеріалами справ, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень (пункт 1.3.1 Договору).

12.113. Сторони погоджують надання конкретних видів Правової допомоги: шляхом підписання додатку до Договору; або шляхом надходження Об`єднанню від Клієнта запиту на надання Правової допомоги (пункт 1.5 Договору).

12.114. Розмір винагороди Об`єднання за надання Правової допомоги та порядок її оплати Клієнтом, а також компенсації Клієнтом фактичних витрат Об`єднання, пов`язаних з наданням Правової допомоги, визначається у додатках до Договору (пункт 3.1. Договору).

12.115. Оплата вартості Правової допомоги, передбаченої цим Договором, є беззаперечним доказом її належного надання Об`єднанням та прийняття Клієнтом (пункт 3.2. Договору).

12.116. Договір є укладеним на строк до 31 грудня 2020 року включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Клієнта від обов`язку оплатити вартість наданої Об`єднанням правової допомоги (пункт 4.2 Договору).

12.117. Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

12.118. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (Об`єднання) 15.12.2021 укладено Додаткову угоду № 21/12/15-1 до Договору, якою викладено пункт 4.2 останнього в новій редакції: Договір є укладеним на строк до 31 грудня 2023 року включно. Сплив строку дії і цього Договору не звільняє Клієнта від обов`язку оплатити вартість наданої Об`єднанням Правової допомоги.

12.119. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (Об`єднання) 19.07.2022 укладено Додаткову угоду № 22/07/19-2 до Договору, якою вирішено доповнити Договір про надання правової допомоги № 19/05-03 від 28.05.2019 ("Договір") Додатком № 22/07/Г9-2 до Договору та викласти цей Додаток у такій редакції: «Додаток № 22/07/19-2 до Договору:

Сторони погодили, що Об`єднання надає Клієнту професійну правничу (правову) допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі із Приватним агропромисловим підприємством "ДЗВІН" (ідентифікаційний код 30787900) ("ПАП "ДЗВІН") щодо стягнення з останнього на користь Клієнта штрафних санкцій за невиконання умов Договору поставки № К2102-5522 від 03.02.2021 року, укладеного між Клієнтом та ПАП "ДЗВІН", під час розгляду справи в суді першої інстанції, що включає зокрема, але не виключно: аналіз наданих Клієнтом документів, збір доказів, формування правової позиції, підготовку та подання позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань, інших необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, вчинення інших дій, необхідних для надання Клієнту професійної правничої (правової) допомоги, у межах повноважень, визначених у п. 1.3 Договору (пункт 1);

Розмір винагороди Об`єднання за надання професійної правничої (правової) допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 цієї Додаткової угоди, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 2500 доларів (дві тисячі п`ятсот), крім того ПДВ суму еквіваленту 500 доларів (п`ятсот), що разом становить грошову суму в національній валюті Україні (гривні), еквіваленту 3000 доларів (три тисячі) (пункт 2);

За результатами наданих послуг/виконаних робіт в рамках професійної правничої (правової) допомоги, обсяг якої визначено у п.1 цієї Додаткової угоди до Договору, Сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт в рамках професійної правничої (правової) допомоги. Оформлення акта відбувається в такому порядку: Об`єднання направляє Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт в рамках професійної правничої (правової) допомоги із зазначенням у ньому переліку наданих послуг/виконаних робіт та їх загальної вартості. Клієнт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт в рамках професійної правничої (правової) допомоги зобов`язаний підписати та повернути його Об`єднанню або направити письмову мотивовану відмову від його підписання. У випадку немотивованої відмови від підписання та/або немотивованого повернення акта приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт в рамках професійної правничої (правової) допомоги або неповідомлення про результати його розгляду у зазначений строк, послуги/роботи Об`єднання вважаються наданими/виконаними Об`єднанням належним чином та прийнятими Клієнтом у повному обсязі (пункт 4)».

12.120. Адвокат Тетеря С.І. представляла інтереси ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" в суді першої інстанції на підставі ордеру від 25.07.2022 серії АІ № 1256290.

12.121. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (Об`єднання) 14.06.2023 підписано акт № 22/07/19-2 приймання-передачі наданих послуг у межах професійної правничої допомоги (правової) допомоги за Договором про надання правової допомоги № 19/05-09 від 28.05.2019, відповідно до якого Об`єднанням надано, а Клієнтом прийнято юридичні послуги у межах професійної правничої допомоги.

12.122. Вартість наданих Послуг становить 73137,25 грн (сімдесят три тисячі сто тридцять сім гривень двадцять п`ять копійок), крім того ПДВ 14627,45 гри (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень сорок п`ять копійок), що разом становить 87764,70 грн (вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні сімдесят копійок).

12.123. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (Об`єднання) 28.12.2022 підписано акт № 22/10/12 приймання-передачі наданих послуг у межах професійної правничої допомоги (правової) допомоги за Договором про надання правової допомоги № 19/05-09 від 28.05.2019, відповідно до якого Об`єднанням надано, а Клієнтом прийнято юридичні послуги у межах професійної правничої допомоги.

12.124. Загальна вартість наданих Послуг становить 17784,30 гри (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні тридцять копійок), без ПДВ.

12.125. Верховним Судом 06.03.2023 ухвалено постанову у справі №916/2239/23, якою Касаційну скаргу ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 р. у справі № 916/2239/22 без змін.

12.126. Відповідно до пункту 9.1 постанови Верховного Суду судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

12.127. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕВЕРЛІҐАЛ" (Об`єднання) 14.03.2023 підписано акт № 22/12/21-1 приймання-передачі наданих послуг у межах професійної правничої допомоги (правової) допомоги за Договором про надання правової допомоги № 19/05-09 від 28.05.2019, відповідно до якого Об`єднанням надано, а Клієнтом прийнято юридичні послуги у межах професійної правничої допомоги, а саме: аналіз постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 916/2239/22; підготовка та подання від імені Клієнта до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 916/2239/22.

12.128. Загальна вартість наданих Послуг становить 18284,30 грн (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні тридцять копійок), без ПДВ.

12.129. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" представлено виписки по банківському рахунку, відповідно до яких перераховано Адвокатському об`єднанню "ЕВЕРЛІҐАЛ" 25.07.2022 - 87764,70 грн, 19.10.2022 - 17784,30 грн, а 22.12.2022 - 18284,30 грн.

12.130. У заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" просило стягнути з ПАП "ДЗВІН" витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2684 грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку із розглядом справи №916/2239/22 у розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог 61 916,65 грн (загальний розмір витрат становить 126 517,30 грн, з яких: 17 784,30 грн витрат, пов`язаних із апеляційним переглядом ухвали Господарського суду Одеської області від 12.09.2022, 18 284,30 грн витрат, пов`язаних із касаційним переглядом постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022, 2684,00 грн судового збору сплаченого за звернення із касаційною скаргою, 87764,70 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції).

12.131. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, заяву ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 40000 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти заяви відмовлено.

12.132. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у господарського суду як суду першої інстанції відсутні правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із апеляційним та касаційним оскарження ухвали та постанови, ухваленими за результатом розгляду заяви про забезпечення позову, а також відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат зі сплати позивачем судового збору за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції.

12.133. Оцінюючи співмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі у суді першої інстанції в розмірі 87764,70 грн з обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору та є необґрунтованим. Виходячи з того, що у цій справі предметом спору є неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості погодженого штрафу, тобто не передбачає наявність складних юридичних конструкцій, тому, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 40 000 грн.

12.134. Колегія суддів апеляційного суду погодилась з такими висновками та зазначила, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 123 833,30 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою. Отже, їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.

12.135. Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 123 833,30 грн не є пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (пункт 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України).

12.136. Колегія суддів апеляційного суду погодилась із висновком суду першої інстанції, що керуючись такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, розумним та обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у цій справі є 40 000 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.

12.137. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що стягнута судом сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн не відповідає критеріям співмірності, оскільки поведінка відповідача щодо порушення зобов`язань за договором поставки та подальшою несплатою узгодженого між сторонами спору штрафу, змусило позивача звернутись до Адвокатського об`єднання за правовою допомогою та, відповідно, понести відповідні витрати, у зв`язку з подальшим зверненням до господарського суду за захистом порушеного права, стягнення яких передбачено статтями 126,129 ГПК України. Колегія суддів зазначила, що саме лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат. При цьому, сума витрат на правову допомогу, заявлена позивачем у розмірі 123 833,30 грн правомірно зменшена судом першої інстанції.

12.138. Щодо доводів позивача, що саме суд першої інстанції мав би здійснити розподіл судових витрат, понесених ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", у зв`язку із апеляційним та касаційним переглядом судових рішень щодо забезпечення позову у межах цієї справи, судова колегія апеляційного господарського суду зазначила, що дійсно, сталою та послідовною є позиція Верховного Суду, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції може бути предметом судового дослідження під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті. Однак, вказане не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 40000 грн, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору та є необґрунтованим, виходячи з того, що у цій справі предметом спору є неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості погодженого штрафу, тобто не передбачає наявність складних юридичних конструкцій.

12.139. Також суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні вірно зазначено про те, що у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат зі сплати позивачем 2684 грн судового збору за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, оскільки 06.03.2023 Верховним Судом ухвалено постанову у справі №916/2239/23, якою касаційну скаргу ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" залишено без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 916/2239/22 без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладено на скаржника.

12.140. Колегія суддів зазначила, що є вірним висновок суду першої інстанції про те, що розумним, пропорційним і обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції у цьому спорі є сума 40 000 грн, понесена позивачем, оскільки такі витрати не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими.

12.141. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій здійснена оцінка доказів у справі у сукупності з процесуальними діями ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" під час розгляду цієї справи судом першої інстанції з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

12.142. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

12.143. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

12.144. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

12.145. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

12.146. Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

12.147. Верховний Суд наголошує, що надані ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути окрім як доведений та документально обґрунтований, так і відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

12.148. Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

12.149. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

12.150. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

12.151. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

12.152. Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

12.153. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

12.154. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

12.155. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

12.156. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу є саме 40 000 грн.

12.157. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо обов`язку суду першої інстанції здійснити розподіл судових витрат, понесених ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом судових рішень щодо забезпечення позову в межах цієї справи, втім це не вплинуло на право суду зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам.

12.158. Доводи касаційних скарг ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" та ПАП "ДЗВІН" зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

12.159. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

12.160. Колегія суддів вважає доцільним звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

12.161. У касаційних скаргах ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" та ПАП "ДЗВІН" посилаються на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у низках постанов Верховного Суду щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 та статті 129 ГПК України (див. пункти 5.1., 8.1. цієї постанови).

12.162. Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі не були враховані судами попередніх інстанцій, а застосування судами приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України.

12.163. Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Незгода скаржників із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується на його користь у суді першої інстанції, не свідчить про порушення судом статей 126, 129 ГПК України.

12.164. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12.165. Що ж стосується доводів касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах під час розподілу витрат на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення судом позовних вимог про стягнення штрафних санкцій не з підстав їх необґрунтованості, а з підстав застосування судом права на їх зменшення відповідно до норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, то в цій частині доводи ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" підлягають відхиленню як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, що, у свою чергу, виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України.

12.166. При цьому, Верховний Суд повторно наголошує, що у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

12.167. З огляду на наведене, Суд не вбачає порушень у застосуванні судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права, а тому наведена ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 5.2. цієї постанови), не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

12.168. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (пункт 6.1. цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.

12.169. Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що загальний час, витрачений Об`єднанням на надання позивачу послуг, передбачених у Додатку до договору, орієнтовно складає щонайменше 26 годин, а саме: підготовка та подання від імені Клієнта до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційних скарг на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 року у справі №916/2239/22 - 11 годин; підготовка та подання від імені Клієнта до Південно-західного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційні скарги Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 та додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/2239/22 - 10 годин; підготовка та подання від імені Клієнта до Південно-західного апеляційного господарського суду клопотань про проведення судових засідань у справі №916/2239/22 у режимі відеоконференції - 1 година; представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у справі №916/2239/22 у Південно-західному апеляційному господарському суді у режимі відеоконференції, що мали місце 03.10.2023 - 1 година; підготовка та подання від імені Клієнта до Південно-західного апеляційного господарського суду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2239/22 - 1 година; підготовка та подання від імені Клієнта до Південно-західного апеляційного господарського суду детального опису наданих послуг у процесі надання професійної правничої допомоги у межах справи №916/2239/22 під час її розгляду у суді апеляційної інстанції - 2 години.

12.170. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 заяву ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2239/22 задоволено частково. Стягнуто з ПАП "ДЗВІН" на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

12.171. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокатське об`єднання надавало правову допомогу ТОВ «ЛДК УКРАЇНА» у двох інстанціях, тому, відповідно, було обізнане у справі з усіма деталями, що з неї випливають;

- заявлений розмір правової допомоги є необґрунтованим у зазначеній вище частині, оскільки крім поданих позивачем апеляційних скарг на рішення та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2239/22, які залишені без задоволення судом апеляційної інстанції, АО «ЕВЕРЛІГАЛ» додано до Південно-західного апеляційного господарського суду лише один відзив на одну з трьох апеляційних скарг ПАП «ДЗВІН», який є аналогічним за змістом з наданою позивачем до суду першої інстанції відповіддю на відзив та запереченням на заяву відповідача щодо порушення підсудності у даній справі, а тому зазначення позивачем про витрачення 10 годин для його складання є завищеним.

12.172. Також колегія суддів зазначила, що складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залежить виключно від волевиявлення заявника, а вирішення питання про можливість допуску до участі у розгляді справи представника в режимі відеоконференції покладається на суд. На вказані обставини інша сторона не має та не може мати будь-якого впливу, вони не є ні прямим, ні опосередкованим наслідком її дій або поведінки, не мають безпосереднього зв`язку з розглядом справи по суті, а тому такі витрати не можуть бути покладені на іншу сторону. Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення та підготовка детального опису наданих послуг у процесі надання професійної правничої допомоги у межах даної справи не стосується безпосередньо вирішення спору (розгляду справи), а тому її вартість не може бути включена до суми витрат, пов`язаних із розглядом справи.

12.173. Таким чином, апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає в повній мірі критерію розумної необхідності та співмірності таких витрат з огляду на обсяг виконаної роботи під час апеляційного розгляду справи (подання одного відзиву на одну з трьох апеляційних скарг відповідача та участь в судовому засіданні 03.10.2023) та незмінність правової позиції учасників справи у суді апеляційної інстанції (відзив на апеляційну скаргу подібний за змістом з наданою позивачем до суду першої інстанції відповіддю на відзив та заперечення на заяву відповідача щодо порушення підсудності у даній справі), при цьому у цій справі предметом спору є неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань із оплати вартості погодженого штрафу, тобто не передбачає наявність складних юридичних конструкцій.

12.174. Врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 21 941,16 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою.

12.175. З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 4000 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

12.176. Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судом статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судом оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

12.177. Колегія суддів зазначає, що висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 були враховані судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення та застосування судом приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить вказаному висновку.

12.178. При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд апеляційної інстанції враховував такі ж критерії, якими керувалась об`єднана палата у наведеній постанові. Суд зазначає, що незгода скаржника із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується на його користь у суді апеляційної інстанції, не свідчить про порушення судом статей 126, 129 ГПК України.

12.179. Таким чином, доводи касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" в цій частині відхиляються Верховним Судом.

12.180. Колегія суддів також вважає неприйнятними доводи касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.10.2022 у справі №910/13595/20, про те, що підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення та підготовка детального опису наданих послуг належать до правничої допомоги, з огляду на те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 відступила від вказаного висновку та наголосила, що "заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню".

12.181. Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" щодо надання висновку Верховного Суду щодо того, чи належить підготовка заяви/клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції до правничої допомоги і чи підлягають учаснику справи витрати на їхню підготовку адвокатом (пункт 6.2. цієї постанови), оскільки вони, по-перше, не вплинули на право суду зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, яке передбачено статтею 129 ГПК України та реалізовано судом апеляційної інстанції, по -друге, фактично спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі компетенції Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а по-трете, формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції, по-четвертє, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 309 ГПК України).

12.182. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 також не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

12.183. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржникам, що вони були почутими.

12.184. Отже, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

12.185. З урахуванням наведеного, доводи касаційних скарг відхиляються Верховним Судом.

12.186. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзивах ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на касаційну скаргу та додаткових поясненнях у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові та з міркувань, зазначеній у цій Постанові. В іншій частині доводи ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" оцінюються критично.

12.187. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

12.188. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

12.189. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

12.190. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

12.191. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

12.192. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

12.193. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційних скаргах скаржників, додаткових письмових поясненнях ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", усних пояснень скаржників не спростовують вказаного висновку.

13. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13.1. Доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 12 цієї постанови.

13.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

13.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

13.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційних скарг, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

14. Судові витрати

14.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржників, оскільки Суд касаційні скарги залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" та Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 та на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №916/2239/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №916/2239/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Дата ухвалення рішення27.02.2024
Оприлюднено07.03.2024
Номер документу117473073
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2239/22

Постанова від 07.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 07.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 27.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 27.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 01.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 05.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 05.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 05.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 09.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні