Ухвала

від 06.03.2024 по справі 707/2877/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 707/2877/22

провадження № 61-2621ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Джирмою Аллою Володимирівною, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Черкаська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Байбузівський старостинський округ виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Черкаська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Байбузівський старостинський округ виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року задоволено.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року скасовано.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 1,1714 га, з кадастровим номером 7124980500:02:002:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту; земельну ділянку, площею 1,3266 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0107, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту; земельну ділянку, площею 1,6593 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0096, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У лютому 2024 рокудо Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Джирмою А. В., на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У якості підстав касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 , у тому числі, вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на вказану підставу, заявник не зазначає щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 174,20 грн.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним та зустрічним позовами) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405 грн).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме у тексті заповіту від 22 липня 2021 року, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , посвідченого старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Лисенком П. І. - особа, якою підписано заповіт ОСОБА_5 та особи свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , із зазначенням дати народження, місця реєстрації та паспортних даних вказаних осіб; визнати за собою право власності в порядку спадкування за заповітом на: земельну ділянку площею 1,1714 га, з кадастровим номером 7124980500:02:002:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту; земельну ділянку площею 1,3266 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0107, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту; земельну ділянку площею 1,6593 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0096, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір за вимоги визнання права власності на земельні ділянки визначається з урахуванням вартості спірного майна.

При поданні первісного позову за вимогу немайнового характеру судовий збір повинен був сплачений у розмірі 908 грн (2 270 грн * 0,4 = 908 грн).

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати недійсним заповіт від 22 липня 2021 року № 30, складений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Лисенком П. І.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду із зустрічним позовом становила 1 073,60 грн (2 684 грн * 0,4 = 1 073,60 грн).

Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10).

Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру за первісним позовом (щодо визнання права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124980500:02:002:0074, 7124980500:02:005:0107, 7124980500:02:005:0096), заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру за первісним позовом з наданням відповідних доказів.

Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням усіх вимог майнового та немайнового характеру за зустрічним та первісним позовами.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте заявником не зазначено відповідних відомостей щодо себе.

За таких обставин, заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Джирмою Аллою Володимирівною, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець