Ухвала

від 06.03.2024 по справі 572/3497/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 572/3497/21

провадження № 61-2583ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - Немовицька сільська рада), Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - КУ «Немовицький ІРЦ») про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Немовицького сільського голови від 25 жовтня 2021 року № 181-к «Про звільнення з посади директора Комунальної установи «Немовицький інклюзивно-ресурсний центр» ОСОБА_1 », поновивши її на вказаній посаді з 26 жовтня 2021 року.

Стягнуто з Немовицької сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з часу 26 жовтня 2021 року до 26 жовтня 2022 року у розмірі 267 961,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року касаційну скаргу Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області задоволено частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 02 травня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-7498св23).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області задоволено.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року заяву Немовицької сільської радои Сарненського району Рівненської області про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Компенсовано Немовицькій сільській раді Сарненського району Рівненської області за рахунок держави судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 381,42 грн.

У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з накладною кур`єрської служби доставки відправлена до Верховного Суду 21 лютого 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року вона отримала засобами електронного зв`язку 30 грудня 2023 року, проте доказів на підтвердження цього не надає. Крім того, при вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення просить урахувати те, що у період часу з 29 листопада 2023 року по 21 лютого 2024 року вона знаходилася на амбулаторному та у подальшому стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого надає докази.

Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки нею не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

ОСОБА_1 не долучено до касаційної скарги доказів, які підтверджують дату отримання копії судового рішення.

Згідно із частинами першою-п`ятою статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України перебачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ОСОБА_1 необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту разом із супровідним листом (зі штрихкодовим ідентифікатором для відстеження поштового відправлення), довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права з урахуванням висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15 (провадження № 61-32076св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18), від 07 квітня 2021 року в справі № 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20), від 05 липня 2023 року у справі № 727/3255/21 (провадження № 61-12877св22) та вважає, що у вказаних справах встановлено інші обставини, які не є подібними із правовідносинами у вказаній цивільній справі, що не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц зроблено правові висновки про те, що крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Також як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме те, що районний суд не дослідив зібрані у справі докази.

Одночасно Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що умовою посилання в якості підстав касаційного оскарження судового рішення на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець