Постанова

від 13.02.2024 по справі 912/1263/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. м.Київ Справа№ 912/1263/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.02.2024:

від позивача: Кривенко М.П.;

від відповідача-1: Іванченко І.С. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-2:не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.10.2023 (повний текст складено 26.10.2023)

у справі № 912/1263/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом ОСОБА_1

до 1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

2. Державної казначейської служби України

про визнання незаконним наказу, стягнення 201 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі за текстом - РВ Фонду державного майна України, Відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі за текстом - ДКСУ, Відповідач-2), в якій Позивач просить суд:

- визнати незаконним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 17.04.2023 № 12/01-83 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону SPD001-UA-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації" в частині зазначення про невідповідність покупця ОСОБА_1 вимогам пункту 12 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

- стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську Службу України на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 201 000 грн.

В обґрунтування позовної заяви, Позивач стверджує, що за результатами електронного аукціону 06.04.2023 його обрано переможцем та надіслано протокол про результати такого електронного аукціону.

Однак, 17.04.2023 Відповідачем-1 після перевірки документів видано наказ № 12/01-83 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону SPD001-UA-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації" (далі за текстом - Наказ № 12/01-83), який Позивач вважає незаконним в частині зазначення про невідповідність Позивача вимогам пункту 12 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а сплачені Позивачем кошти у відповідності до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті з Державного бюджету України, як помилково сплачені оскільки внесені через касу банку, а не з рахунку потенційного покупця, що також стало підставою для прийняття оспорюваного наказу.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що Наказ № 12/01-83 є законним, оскільки прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, а Позивач згідно пункту 12 частини 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не може бути покупцем об`єкту приватизації оскільки був стороною продажу об`єкта приватизації в Україні і з якими було розірвано договір купівлі-продажу об`єкта приватизації у зв`язку з порушенням саме з боку покупця. Відповідач-1 вказував, що суму в розмірі 201 000 грн перераховано до Державного бюджету України як гарантійний платіж та в силу положень частини 7 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не може бути повернуто Позивачу.

Відповідач-2 в обгрунтування заперечень проти позову посилався на те, що Позивач був стороною продажу об`єкта приватизації в Україні і з якою було розірвано договір купівлі-продажу об`єкта приватизації у зв`язку з порушенням, а відтак сплачений Позивачем гарантійний внесок не підлягає поверненню. При цьому Відповідач-2 вказував, що Позивачем при перерахуванні коштів самостійно вказано призначення платежу: "гарантійний внесок для участі у аукціоні № SPD001-UA-20230328-30614", і останній не звертався до банку щодо помилковості внесення готівки, що тим самим виключає задоволення вимоги Позивача та стягнення на його користь 201 000 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2023 у справі № 912/1263/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Державної казначейської служби України) про визнання незаконним наказу, стягнення 201000 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на відповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства та відсутність правових підстав для стягнення на користь Позивача гарантійного платежу, який не підлягає поверненню в силу невідповідності Позивача вимогам покупця об`єкта малої приватизації та правомірного зарахування таких коштів до Державного бюджету України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - ОСОБА_1 (14.11.2023 через підсистему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, яким:

- визнати незаконним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 17.04.2023 № 12/01-83 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону SPD001-UA-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації" в частині зазначення про невідповідність покупця ОСОБА_1 вимогам пункту 12 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську Службу України на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 201 000 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 17.04.2023 року № 12/01-83 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону SPD001-UA-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації» підлягає визнанню незаконним в частині зазначення про невідповідність покупця ОСОБА_1 вимогам пункту 12 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки такі висновки зроблені не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, без посилань на правозастосовний акт, суперечать чинному законодавству, ущемлюють права позивача, як потенційного покупця об`єктів приватизації державного і комунального майна.

Зокрема, скаржник наголошував, що саме за результатами перевірки контролю за виконанням умов договору складається акт поточної або підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу за формою, затвердженою наказом (пункт 7 Розділу ІІ Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України 18 жовтня 2018 року № 1327), і складений саме відповідно до вимог пункту 9 розділу II цього Порядку Акт є підставою для застосування до власника об`єкта приватизації санкцій, визначених договором та законодавством України (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі- продажу об`єктів приватизації органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України 18 жовтня 2018 року № 1327).

Також, скаржник зазначав, що для застосування передбаченої пунктом 12 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» юридичної відповідальності у формі обмеження ОСОБА_1 бути покупцем об`єкта приватизації в Україні на момент винесення оскаржуваного наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях необхідно було встановити в сукупності: факт перебування ОСОБА_1 стороною продажу об`єкта приватизації в Україні і з якими було розірвано договір купівлі-продажу об`єкта приватизації - фактичну підставу; наявність норми права, яка забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції - нормативну підставу; відсутність підстав звільнення від юридичної відповідальності; наявність правозастосовного акта - рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються вид та міра державного впливу -процесуальну підставу. Проте, вказаних обставин оскаржуваним Наказом не встановлено.

Скаржник зазначав також, що суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на частину 7 статті 15 Закону, яка надає право органу приватизації перерахувати суму сплаченого гарантійного внеску до відповідного бюджету. Гарантійний внесок - сума коштів, яка вноситься потенційним покупцем об`єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов`язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»). До заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації подаються документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 20 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок, визначений частиною одинадцятою цієї статті (пункт 4 частини 7 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»). Комплексний аналіз вказаних норм Закону свідчить, що гарантійним внеском, який вноситься для забезпечення виконання зобов`язання щодо участі в аукціоні, вважається сума у вигляді грошових коштів, сплачених з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку, або у вигляді банківської гарантії.

Грошові кошти сплачені на виконання рахунку від 03.04.2023 року №1846, що фактично підтверджує оплату грошових коштів згідно з договором для участі в електронному аукціоні, однак вказані грошові кошти сплачені всупереч договірних умов, умов правовідношення і його юридичному змісту, що свідчить про набуття вказаних грошових коштів без достатньої правової підстави. Грошові кошти в сумі 201 000,00 грн. не можуть вважатися гарантійним внеском в розумінні Закону, оскільки всупереч статті 14, були помилково внесені через касу банку АТ КБ «ПриватБанк», а не з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку, а тому, відповідно, такі грошові кошти, що не відповідають визначенню гарантійного внеску, не могли бути перераховані до Державного бюджету України, а повинні були негайно з дати встановлення факту їх внесення не у спосіб, передбачений Законом, повернуті платнику як безпідставно отримані.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

22.01.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, з поновленням процесуального строку на його подання, і у якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача-1 у відзиві зводяться до того, що:

- посилання ОСОБА_1 в позовній заяві та апеляційній скарзі, що Регіональним відділенням при винесенні наказу про відмову в затвердженні протоколу про результати електронного аукціону №SРD001-UА-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації", допущено порушення вказаної норми, оскільки зазначення про не невідповідність покупця ( ОСОБА_1 ) вимогам пункту 12 частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» зроблено без належного обґрунтування, та такі висновки обмежують його права брати участь в приватизації державного та комунального майна в майбутньому, - є необгрунтованими оскільки частиною десятою статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» №2269-VIII, орган приватизації з продажу об`єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який: не відповідає вимогам статті 8 цього Закону; не подав документи або відомості, обов`язкове подання яких передбачено цим Законом; подав неправдиві відомості про себе; відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу щодо того самого об`єкта приватизації, що підтверджується відповідним актом; не сплатив ціну продажу об`єкта приватизації у строк, встановлений цим Законом, щодо того самого об`єкта приватизації, що підтверджується відповідним актом;

- пунктом 12 частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» №2269-VIII, покупцями не можуть бути особи, які були стороною продажу об`єкта приватизації в Україні і з якими було розірвано договір купівлі-продажу об`єкта приватизації у зв`язку з порушенням з боку таких осіб, а також пов`язані з ними особи;

- Регіональне відділення зазначає, що переможцем електронного аукціону ОСОБА_1 був стороною продажу об`єкта приватизації в Україні - окремого майна - нежитлової будівлі - кафе на 75 місць загальною площею 644,7 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проте, за інформацією, наданою листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 27.02.2020 №09-01-01245, оператором електронного майданчика ТОВ «Національна Електронна Біржа» перераховано гарантійний внесок від ОСОБА_1 (ІПН/РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 38 545,70 грн, інших надходжень по сплаті за проданий Об`єкт приватизації згідно з Договором від покупця не надходило, і у зв`язку з порушення умов договору щодо сплати ціни продажу приватизованого майна ОСОБА_1 , було розірвано договір купівлі-продажу від 17.12.2019 №3945, внаслідок неналежного виконання покупцем договірного зобов`язання - несплати повної вартості об`єкта приватизації за договором, що відповідно унеможливлювало ОСОБА_1 згідно положень пункту 12 частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII брати участь у аукціоні 06.04.2023 у якості покупця;

- подаючи заяву ОСОБА_1 про участь в електронному аукціоні № SPD001-UA-20230328-30614 був обізнаний про визначену для нього пунктом 12 частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII заборону оскільки був учасником приватизаційних відносин та повинен був керуватися чинним законодавством;

- посилання ОСОБА_1 на положення Порядку №1327 - є безпідставним, оскільки невідповідність ОСОБА_1 вимогам пункту 12 частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII встановлено не в результаті перевірки виконання договору купівлі-продажу 17.12.2019, а в ході виконання вимог підпункту 74 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень, частини 10 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, а відтак відсутність акту за результатами перевірки, складання якого передбачено пунктом 7 розділом ІІ вказаного положення не є порушенням з боку Регіонального відділення при прийнятті Наказу № 12/01-83;

- поведінка ОСОБА_1 є недобросовісною, суперечливою та такою, що свідчить про намагання ввести суд в оману;

- проаналізувавши положення статті 1212 ЦК України, на яку Позивач посилається при нормативно-правовому обґрунтуванні стягнення 201 000 грн з Державного бюджету України, відсутні ознаки безпідставності їх отримання оператором електронного майданчика та збереження їх у складі Державного бюджету України;

- Регіональним відділенням у листі від 11.07.2023 № 18/2-01-1406, зазначено, що саме сплата таких коштів через касу банку, а не з рахунка Позивача, відкритого в українському або іноземному банку не спростовує факт їх надходження як гарантійного платежу та неможливість повернення останньому на підставі абзацу 2 частини 7 статті 15 та частини 9 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, з огляду на перерахування таких коштів у відповідності до пункту 112 Порядку № 432 на казначейський рахунок, зазначений органом приватизації в інформаційному повідомленні, тобто на користь Державного бюджету України;

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Регіональне відділення, видаючи оспорюваний наказ, діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2023 у справі № 912/1263/23 , передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребуватно у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 912/1263/23. Відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2023 у справі № 912/1263/23.

04.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 912/1263/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 912/1263/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 13.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі № 912/1263/23 - задоволено.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 13.02.2024 з`явився представник позивача, та представник відповідача-1, який приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Відповідач-2 в судове засідання 13.02.2024 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у електронний кабінет за допомогою системи «Електронний суд», про що у справі сформовано відповідну довідку.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача - 2 не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача-2 в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 13.02.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 13.02.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, у відповідності до частини 9 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі за текстом - Закон № 2269-VIII) автоматично оголошено новий аукціон № SPD001-UA-20230328-30614 зі зниженням стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій зі зниженням стартової ціни, визначеної згідно з правилами, встановленими статтею 22 вказаного закону, на 50 %. Аукціон призначено на 06.04.2023. Лот: Адміністративне приміщення загальною площею 175,4 кв.м за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський р-н, смт Добровеличківка, вул. Центральна, 113.

Посилання на сторінку аукціону електронно-торгової системи (ЕТС) ProZorro.Продажі: https://prozorro.sale/auction/SPD001-UA-20230328-30614.

06.04.2023 в ЕТС сформовано протокол про результати електронного аукціону № SPD001-UA-20230328-30614, згідно якого переможцем такого аукціону визнано Позивача.

Після підписання Позивачем протоколу про результати електронного аукціону № SPD001-UA-20230328-30614, сформованого 06.04.2023 оператором електронного майданчика ТОВ "Вер-ТАС", Відповідачем-1 здійснено перевірку оригіналів документів переможця електронного аукціону.

17.04.2023 Відповідачем-1 прийнято наказ № 12/01-83 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону SPD001-UA-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації", який завантажено до ЕТС.

Відповідачем-1 шляхом прийняття Наказу № 12/01-83 вирішено відмовити Позивачу у затвердженні протоколу № SPD001-UA-20230328-30614 про результати електронного аукціону на підставі частини 9 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, враховуючи пункт 96 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою КМУ від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок № 432), а саме у зв`язку з невідповідністю покупця (Позивача) вимогам пункту 12 частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII та у зв`язку з тим, що покупець не подав документи, обов`язкове подання яких передбачено останнім, а саме: документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску з рахунку потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку.

Відповідач-1 наголошував, що згідно пункту 12 частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII Позивач не може бути покупцем, оскільки останній був стороною договору купівлі-продажу від 17.12.2019 об`єкта приватизації в Україні - окремого майна - нежитлової будівлі - кафе на 75 місць загальною площею 633, 7 кв.м., розташованої за адресою: м. Кропивницький, вул. Нижця Пятихатська, 24 а, який розірвано у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору щодо сплати ціни продажу приватизованого майна.

Зазначені обставини викладено у листі Відповідача-1 від 11.07.2023 № 18/2-01-1406.

Позивач, не погоджуючись з Наказом № 12/01-83, звернувся до суду першої інстанції з позовом та стверджував, що контроль за станом виконання договору купівлі продажу від 17.12.2019 № 3945 здійснюється на підставі статті 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII та у відповідності до Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1327 (далі за текстом - Порядок № 1327).

Так, Позивач зазначав, що:

- згідно пункту 7 Порядку № 1327 за результатами перевірки складається акт поточної або підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу за затвердженою формою, який згідно пункту 9 розділу ІІ Порядку № 1327 є підставою для застосування до власника об`єкта приватизації санкцій, визначених договором та законодавством України;

- жодні акти з висновками про виконання чи невиконання умов договору купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945 органами приватизації не складалися, Позивачу не направлялися, санкції не застосовувалися, а договір купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945 розірвано за взаємною згодою сторін шляхом укладання 04.03.2020 відповідного договору про розірвання;

- Наказ № 12/01-83 є незаконним в частині зазначення про невідповідність покупця ОСОБА_1 вимогам пункту 12 частини 2 статті 8 Закону № 2269-VIII, оскільки такі висновки зроблені не на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Відповідач-1 в обгурнутванян заперечень доводів Позивача посилався на те, що:

- за договором купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945 ОСОБА_1 перераховано лише суму гарантійного платежу 38 545, 70 грн, на підтвердження чого надано лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 27.02.2020 № 09-01-01245, в той час згідно 2.1. вказаного договору закріплено обов`язок покупця ( ОСОБА_1 ) протягом 30 календарних днів з моменту його укладання сплатити повну вартість - 1 555 884 грн за придбаний об`єкт приватизації;

- ОСОБА_1 не сплачено повну вартість об`єкта за договором купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945, що і стало підставою для розірвання останнього.

В обґрунтування вимоги про стягнення з Державного бюджету України 201 000 грн, як безпідставно набутих на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, Позивач вказував, що дані кошти 05.04.2023 через касу банку шляхом внесення Позивачем готівки було сплачено на реквізити оператора майданчика ТОВ "ВЕР- ТАС" з призначенням платежу: "гарантійний внесок для участі в аукціоні SPD001-UA-20230328-30614", що підтверджується квитанцією від 05.04.2023 № 0.0.2933368698_1. Позивач зазначав, що зі змісту висновків Наказу №12/01-83 такі кошти, внесені з порушенням норм статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, оскільки сплачені готівкою через касу банку, а не з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку, тобто всупереч договірних умов, умов правовідношення і його юридичного змісту, що свідчить про набуття вказаних грошових коштів та подальшого перерахування до Державного бюджету України без достатньої правової підстави.

Відповідач -1 в свою чергу, зазначав, що відповідно до частини 7 статті 15 Закону № 2269-VIII гарантійний внесок переможцю аукціону не повертається у випадках, передбачених частиною 9 статті 14 цього Закону та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету, що також передбачено пунктом 112 Порядку № 432.

На виконання частини 7 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, пункту 112 Порядку № 432, електронний майданчик - ТОВ "Вер-Тас" перерахував гарантійний внесок у розмірі 201 000 грн, сплачений Позивачем як переможцем аукціону на відповідний рахунок регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Так, вказані кошти перераховано до Державного бюджету України, що також вбачається із листа Відповідача-1 від 11.07.2023 № 18/2-01-1406.

Відповідач-2 стверджує, що кошти в сумі 201 000 грн не надходили до Державного бюджету України, а перераховані на рахунок оператора електронного майданчика. Гарантійний внесок є способом забезпечення виконання учасником зобов`язань за результатами електронних аукціонів, то у випадку відмови учасника від їх виконання, він не повертається.

Позивач наполягає на тому, що кошти в розмірі 201 000 грн не можуть вважатися гарантійним внеском, а їх сплата не надавала право ОСОБА_1 брати участь 06.04.2023 в електронному аукціоні, оскільки всупереч статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII такі кошти сплачено через касу банку, що відповідно виключало можливість їх зарахування до Державного бюджету України з огляду на необхідність повернення останніх платнику як помилково отриманих. При цьому не звернення Позивача до установи банку із заявою про помилковість платежу не залежить від обов`язку особи, яка набула такі кошти, їх повернути.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

За змістом статті 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», № 2269-VIII Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації, які здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства.

Частиною 1 та 3 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII унормовано, що ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

При цьому переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.

01.02.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях наказом № 12/01-32 прийнято рішення про приватизацію окремого майна адміністративного приміщення загальною площею 175, 4 кв.м. за адресою: Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, смт. Добровеличківка, вул. Центральна, 113, шляхом продажу на аукціоні.

Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII визначено порядок приватизації державного і комунального майна, який зокрема передбачає проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу.

Статтею 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII закріплено, що потенційні покупці зобов`язані подати разом із заявою у довільній формі інформацію і документи на участь у приватизації, визначені частиною сьомою цієї статті - для об`єктів малої приватизації.

Частиною 7 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII закріплено перелік документів, які додаються до заяви на участь потенційних покупців у приватизації об`єкта малої приватизації, а саме: копія паспорта громадянина України; письмова згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов`язань, визначених умовами продажу; документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 20 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок, визначений частиною одинадцятою цієї статті.

Матеріаламис прави підтверджується, що Позивачем на користь ТОВ "Вер-Тас" сплачено 201 000 грн згідно банківської квитанції № 0.0.2933368698_1 від 05.04.2023 із зазначенням призначення платежу "гарантійний внесок для участі у аукціоні № SPD001-UA-20230328-30614.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок № 432 визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації (далі - об`єкт приватизації) з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII.

Пунктом 44 Порядку № 432 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, через свій особистий кабінет подає відповідну заяву на участь в електронному аукціоні шляхом заповнення електронної форми і завантаження електронних копій документів. Заява на участь в електронному аукціоні повинна містити закриту цінову пропозицію та подається протягом всього часу з моменту опублікування відповідного інформаційного повідомлення в електронній торговій системі до закінчення кінцевого строку прийняття заяв на участь в електронному аукціоні / закритих цінових пропозицій.

Пунктами 63 та 64 Порядку № 432 визначено, що переможець електронного аукціону визначається шляхом автоматичної оцінки електронною торговою системою цінових пропозицій учасників після завершення останнього раунду електронного аукціону та формування протоколу про результати електронного аукціону.

Переможець електронного аукціону:

- підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою;

- сплачує на відповідний поточний рахунок органу приватизації ціну продажу об`єкта приватизації протягом 20 робочих днів з дня, що настає за днем формування протоколу про результати електронного аукціону;

- укладає договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 25 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.

Частиною 6 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII визначено, що протокол про результати електронного аукціону формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення аукціону в електронній формі.

Протокол про результати електронного аукціону підписується шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, крім випадків, якщо на підписанні протоколу в письмовій формі наполягає переможець електронного аукціону.

Переможцем електронного аукціону вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі, коли ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у випадках, передбачених пунктом 67 цього Порядку, учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі однакових цінових пропозицій - учасник, що подав її раніше, за умови відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті (пункт 66 Порядку № 432).

Згідно протоколу про результати електронного аукціону № SPD001-UA-20230328-30614, сформованого 06.04.2023 оператором електронного майданчика ТОВ "Вер-ТАС", розміщеного у відкритому доступі, Позивачем надано закриту цінову пропозицію учасника - 1 050 000,00 грн, у зв`язку з чим останнього обрано переможцем вказаного аукціону.

Після підписання Позивачем вказаного вище протоколу електронного аукціону, орган приватизації (Відповідач-1) у відповідності до вимог підпункту 74 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII в силу дії правового режиму воєнного стану, орган приватизації здійснив перевірку заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації разом із доданими до неї документами та інформацією переможця аукціону, передбачену частиною 10 статті 14 цього Закону, за наслідками якої і прийнято оскаржуваний Позивачем Наказ № 12/01-83.

Частиною 10 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII визначено, що після закінчення електронного аукціону організатор аукціону з продажу об`єкта приватизації перевіряє заяву на участь у приватизації об`єкта приватизації разом із доданими до неї документами та інформацією переможця аукціону і в разі невідповідності доданих до заяви документів приймає рішення відповідно до частини шостої, дев`ятої цієї статті: протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем формування в електронній торговій системі протоколу про результати електронного аукціону, - у разі продажу об`єкта малої приватизації.

Частиною 9 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII визначено, що орган приватизації з продажу об`єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який: не відповідає вимогам статті 8 цього Закону, пунктом 12 частини 1 якої заборонено бути покупцями об`єктів приватизації осіб, які були стороною продажу об`єкта приватизації в Україні і з якими було розірвано договір купівлі-продажу об`єкта приватизації у зв`язку з порушенням з боку таких осіб.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечувалось учасниками спору, що Позивач був стороною договору купівлі-продажу від 17.12.2019 об`єкта малої приватизації - окремого майна - нежитлової будівлі - кафе на 75 місць, загальною площею 644, 7 кв.м., розташованого за адресою: м. Кропивницький, вул. Нижня Пятихатська, 24-а, що перебував на балансі ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Проте, договір купівлі-продажу від 17.12.2019 згідно договору про розірвання від 04.03.2020, укладеного між тими самими сторонами, розірвано на підставі частини 4 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII (в редакції від 01.02.2020) та згідно пункту 7.1. договору купівлі-продажу від 17.12.2019, про що чітко зазначено в преамбулі даного договору

Частиною частини 4 статті 29 Закону № 2269-VIII (в редакції від 01.02.2020) врегульовано питання відповідальності за порушення законодавства про приватизацію, зокрема у випадку несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення.

Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу від 17.12.2019 визначено, що у разі несплати коштів за об?єкт приватизації згідно з цим Договором, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі 5% ціни продажу об?єкта приватизації на відповідний рахунок. У разі несплати коштів згідно з п. 2.2 договору (яким передбачено розрахунки за об?єкт приватизації шляхом безготівкового перерахування коштів), п. 7.1цього договору протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню, а об?єкт - поверненню у державну власність.

З наданих Відповідача-1 доказів вбачається, що останній звертався до ОСОБА_1. з листом від 21.01.2020 № 18/2-01-159 з повідомленням про необхідність сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації.

Згідно листа від 27.02.2020 № 09-01-01245 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях вбачається, що оператором електронного майданчика (в межах попереднього аукціону) - ТОВ "Національна електронна Біржа" перераховано на користь регіонального відділення 19.12.2019 гарантійний внесок ОСОБА_1 в розмірі 38 545, 70 грн., при тому що інші надходження відсутні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Позивачем не було спростовано вищенаведених обставин в межах даного спору, доказів належної сплати за договором купівлі-продажу від 17.12.2019 - до матеріалів справи не надано ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 17.12.2019 розірвано 04.03.2023 внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 договірного зобов`язання - несплати повної вартості об`єкта приватизації за договором, що відповідно свідчить про невідповідність Позивача кваліфікаційним критеріям учасника, і відповідно, переможця аукціону (як покупця) від 06.04.2023 згідно положень пункту 12 частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Позивач, подаючи заяву про участь в електронному аукціоні № SPD001-UA-20230328-30614, був обізнаний про визначену для нього пунктом 12 частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII заборону оскільки був учасником приватизаційних відносин та повинен був керуватися чинним законодавством.

Доводи Позивача на необхідність врахування вимог положення Порядку № 1327, який встановлює процедуру організації та здійснення органами приватизації контролю за виконанням власниками об`єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу таких об`єктів приватизації, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасуванян оскаржуваного рішення, оскільки невідповідність Позивача вимогам пункту 12 частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII встановлено не в результаті перевірки виконання договору купівлі-продажу 17.12.2019, а в ході виконання вимог підпункту 74 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень, частини 10 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, а відтак відсутність акту за результатами перевірки, складання якого передбачено пунктом 7 розділом ІІ вказаного положення не є порушенням з боку Відповідача - 1 при прийнятті Наказу № 12/01-83, і не свідчить про незаконність оспорюваного Наказу.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийнятий Відповідачем-1 Наказ № 12/01-83 про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону - є правомірним та таким, що прийнятий у відповідності до вимог та в порядку виконання органом приватизації вимог підпункту 74 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII та містить підстави для його прийняття, що обумовлено частиною 9 статті 14 вказаного Закону. У зв?язку з наведеним позовні вимоги Позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, щодо вимоги Позивача про стягнення грошових коштів в сумі 201 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на надані сторонами докази та пояснення сплачена Позивачем в добровільному порядку 05.04.2023 сума 201 000 грн - є саме гарантійним платежем за участь 06.04.2023 у аукціоні № SPD001-UA-20230328-30614 щодо продажу адміністративного приміщення загальною площею 175,4 кв.м за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський р-н, смт Добровеличківка, вул. Центральна, 113. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи Позивача щодо помилковості та безпідставності перерахування спірних коштів на реквізити оператора майданчика ТОВ "ВЕР-ТАС" - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що довод стосовно помилковості та безпідставності сплати спростовується зазначенням Позивачем призначення здійсненого платежу та прийняттям ним участі у аукціоні з огляду на те, що сплата гарантійного внеску є обов`язковим додатком до заяви про участь у приватизації згідно частини 7 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що у випадку помилковості перерахування Позивачем заявлених до стягнення коштів та не пов`язаності таких коштів з проведенням аукціону № SPD001-UA-20230328-30614, останній міг звернутися до установи банку задля повернення останніх, однак докази відповідних дій в матеріалах справи - відсутні, а спірна сума у розмірі 201 000 грн - є предметом спору у справі з приватизаційних відносин про оскарження Наказу № 12/01-83.

В свою чергу, згідно протоколу про результати електронного аукціону № SPD001-UA-20230328-30614, сформованого 06.04.2023 оператором електронного майданчика ТОВ "Вер-ТАС", розміщеного у відкритому доступі, Позивач здійснював закриту цінову пропозицію, право на подання якої виникає у особи згідно пункту 43 Порядку № 432 після отримання підтвердження про зарахування гарантійного та реєстраційного внесків на рахунок оператора електронного майданчика до закінчення кінцевого строку прийняття заяв на участь в електронному аукціоні.

Пунктом 67 Порядку № 432 визначено, що у випадках, передбачених пунктом 9 статті 14 Закону, орган приватизації завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору купівлі-продажу в електронній торговій системі. Якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, не сплатив ціну продажу об`єкта приватизації у встановлений строк, орган приватизації складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.

Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що зазначена поведінка Позивача є недобросовісною, суперечливою та такою, що свідчить про намагання ввести суд в оману.

Ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В свою чергу, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Правова позиція подібного змісту викладена в постанові ВП ВС від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17.

Проаналізувавши положення статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку Позивач посилається при нормативно-правовому обґрунтуванні стягнення 201 000 грн з Державного бюджету України, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено наявність ознак безпідставності отримання оператором електронного майданчика спірних коштів та їх збереження у складі Державного бюджету України, як і їх належність Позивачу в контексті спірних правоідносин.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що недотримання Позивачем, визначеного пунктом 4 частини 7 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII порядку сплати гарантійного внеску за участь у аукціоні 06.04.2023, про що також зазначено Відповідачем-1 у листі від 11.07.2023 № 18/2-01-1406, а саме сплата таких коштів через касу банку, а не з рахунка Позивача, відкритого в українському або іноземному банку - не спростовує факт їх надходження, як гарантійного платежу, та неможливість повернення останньому на підставі абзацу 2 частини 7 статті 15 та частини 9 статті 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII, з огляду на перерахування таких коштів у відповідності до пункту 112 Порядку № 432 на казначейський рахунок, зазначений органом приватизації в інформаційному повідомленні, тобто на користь Державного бюджету України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, вимоги Позивача про стягнення грошових коштів в сумі 201 000,00 грн , як безпідставно отриманих - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними засобами доказування, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2023 у справі № 912/1263/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2023 у справі № 912/1263/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2023 у справі № 912/1263/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 912/1263/23 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 05.03.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко