Постанова

від 21.05.2024 по справі 912/1263/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1263/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т.Є. - головуючого, Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Іщука В.В.,

представника учасника справи:

позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 (суддя - Пукас А.Ю.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (головуючий - суддя Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Державної казначейської служби України

про визнання незаконним наказу, стягнення 201 000 грн,

УСТАНОВИВ

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМУ, Відповідач 1) та Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ, Відповідач 2). Просив визнати незаконним наказ РВ ФДМУ від 17.04.2023 № 12/01-83 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону SPD001-UA-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації» (далі - Наказ № 12/01-83) в частині зазначення покупця ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам пункту 12 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», Закон № 2269-VIII), та стягнути з Державного бюджету України через ДКСУ на його користь 201 000 грн безпідставно набутих грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог і стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

На обґрунтування правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано пункт 12 статті 8 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати від 08.09.2020 у справі № 916/667/18. В частині відмови у стягненні безпідставно набутих коштів суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18 та від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Обґрунтовуючи доводи скарги з підстави передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 12 частини другої статті 8 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна».

Не погоджуючись з доводами, викладеними у касаційній скарзі, РВ ФДМУ 03.05.2024 направило до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на веб-сторінці електронно-торгової системи (далі - ЕТС) ProZorro оголошено та призначено на 06.04.2023 новий аукціон № SPD001-UA-20230328-30614 зі зниженням стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій зі зниженням стартової ціни, визначеної згідно з правилами, встановленими статтею 22 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», на 50 % (Гібридний голландський аукціон). Лот: Адміністративне приміщення загальною площею 175,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання на веб-сторінку аукціону (https://prozorro.sale/auction/SPD001-UA-20230328-30614/).

Оператором електронного майданчика Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ВЕР-ТАС» 06.04.2023 о 16:30:32 в ЕТС ProZorro сформовано протокол про результати електронного аукціону №-UA-20230328-30614, відповідно до якого переможцем аукціону визнано ОСОБА_1 .

Після отримання підписаного переможцем електронного аукціону та оператором електронного майданчика ТОВ «ВЕР-ТАС» протоколу та оригіналів документів, доданих переможцем до заяви на участь в аукціоні, 17.04.2023 РВ ФДМУ прийняло Наказ № 12/01-83 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону SPD001-UA-20230328-30614 з продажу об`єкта малої приватизації». Наказ видано на підставі частини дев`ятої статті 14 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» та пункту 96 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок № 432). Відмову мотивовано невідповідністю покупця вимогам пункту 12 частини другої статті 8 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» та у зв`язку з неподанням покупцем документів, обов`язкове подання яких передбачено цим законом, а саме: документа, що підтверджує сплату гарантійного внеску з рахунку потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку . Договір купівлі-продажу за результатами аукціону не укладено (а. с. 9, т. 1).

Невідповідність покупця вимогам пункту 12 частини другої статті 8 Закону № 2269-VIII полягала в тому, що він вже був стороною продажу об`єкта приватизації в Україні - окремого майна - нежитлової будівлі - кафе на 75 місць загальною площею 644,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору щодо сплати вартості приватизованого об`єкта, договір купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945 було розірвано (далі - Договір № 3945).

Крім того, підставою для прийняття вказаного вище Наказу № 12/01-83 стало неподання позивачем документа про сплату гарантійного внеску, який повинен бути сплачений з рахунку потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку. ОСОБА_1 сплатив гарантійний внесок у розмірі 201 000 грн через касу банку шляхом внесення готівкових коштів.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону № 2269-VIII та пункту 112 Порядку № 432 у випадках, передбачених частиною дев`ятою статті 14 Закону № 2269-VIII, або у разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або від укладення договору купівлі-продажу, або у разі несплати ним ціни продажу об`єкта приватизації у строк, встановлений цим законом, гарантійний внесок переможцю аукціону не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету.

На виконання наведених вище вимог ТОВ «ВЕР-ТАС» перераховано сплачений переможцем аукціону ОСОБА_1 гарантійний внесок у розмірі 201 000 грн на відповідний рахунок РВ ФДМУ, які потім були перераховані до Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що у порушення вимог пункту 7 Порядку здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації органами приватизації № 1327 (далі - Порядок № 1327) акт поточної або підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945 не складався та позивачу не направлявся. Відповідні санкції до позивача не застосовувалися, а договір купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945 розірвано за взаємною згодою сторін.

Крім того, зазначав, що ним 05.04.2023 помилково сплачено гарантійний внесок у розмірі 201 000 грн для участі в аукціоні SPD001-UA-20230328-30614 через касу банку шляхом внесення готівки, а тому вважав, що вказані грошові кошті набуті відповідачем без достатньої правової підстави відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з такого.

Наказ № 12/01-83 про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону прийнятий РВ ФДМУ відповідно до вимог підпункту 7? пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2269-VIII та наявності підстав, передбачених частиною дев`ятою статті 14 вказаного закону. Договір купівлі-продажу від 17.12.2019 № 3945, укладений з позивачем за результатами проведення аукціону, розірвано 04.03.2023 у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань, а саме несплатою повної вартості об`єкта приватизації за договором. Посилання позивача на відсутність організації та здійснення органами приватизації процедури контролю за виконанням власниками об`єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу таких об`єктів, встановленої положеннями Порядку № 1327 є безпідставними, оскільки невідповідність покупця (позивача) вимогам пункту 12 частини першої статті 8 Закону № 2269-VIII встановлено в ході виконання вимог підпункту 7? пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень наведеного закону, а не в результаті контролю за виконанням договору купівлі-продажу. Доводи позивача щодо помилковості сплати ним гарантійного внеску та непов`язаності таких коштів з проведенням аукціону, місцевий господарський суд вважає такими, що не відповідають дійсності та спростовуються призначенням платежу, зазначеним позивачем у платіжному дорученні: «гарантійний внесок для участі в аукціоні SPD001-UA-20230328-30614». З заявою про повернення помилково сплачених коштів ОСОБА_1 до установи банку не звертався. Платіжне доручення долучив до заяви про участь у приватизації, яке є обов`язковим додатком відповідно до вимог частини сьомої статті 14 Закону № 2269-VIII. Наведені позивачем доводи спрямовані на повернення коштів, сплачених як гарантійний внесок для участі в аукціоні, який відповідно до Закону № 2269-VIII не повертається.

З висновками місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3, частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).

1. На обґрунтування доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ОСОБА_1 посилається на неврахування судом у подібних правовідносинах висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 щодо визнання незаконним наказу про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону в частині зазначення про невідповідність покупця вимогам пункту 12 статті 8 Закону № 2269-VIII, постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18 та від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18 щодо незаконності відмови позивачу у стягненні грошових коштів у розмірі 201 000 грн, як безпідставно набутих відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

У наданій для порівняння справі № 916/667/18 вирішувався спір про розірвання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного між фізичними особами, у зв`язку з невиконанням сторонами умов договору щодо проведення розрахунків між сторонами за ще не укладеним договором купівлі-продажу (проведення так званого «попереднього готівкового розрахунку»).

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19 вирішено спір щодо спеціального способу захисту прав боржника про повернення грошових коштів за виконаним, але у подальшому скасованим судовим рішенням; у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 918/47/18 вирішено питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України на суму грошових коштів, що були одержані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави; у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18 вирішено спір про повернення безпідставно набутих грошових коштів після припинення дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

Проаналізувавши зміст наведених постанов та оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається, за критеріями подібності, колегія суддів дійшла висновку, що справи є неподібними, відрізняються предметом, підставами позову та фактично-доказовою базою; рішення у справах ухвалені за іншого правового регулювання та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає їх подібність як за правовим регулюванням, так і за змістовним критерієм.

Ураховуючи наведене, Суд відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки доводи скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та переоцінки доказів і встановлення інших обставин.

Оскільки наведені скаржником для порівняння справи не є подібними до спірних правовідносин, підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не підтверджена.

Пунктом 5 частиною першою статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження в цій частині.

2. Мотивуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 12 частини другої статті 8 Закону № 2269-VIII, відповідно до якого покупцями об`єктів приватизації не можуть бути особи, які вже були стороною продажу об`єкта приватизації в Україні, договір купівлі-продажу такого об`єкта було розірвано у зв`язку з виявленими порушеннями з боку таких, або пов`язаних з ними осіб.

Приватизація комунального майна здійснюється відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого Постановою КМУ від 10 травня 2018 № 432. Регулюється нормами цивільного законодавства та умовами договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Відповідно до пункту 44 Порядку № 432 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, через свій особистий кабінет подає відповідну заяву на участь в електронному аукціоні шляхом заповнення електронної форми і завантаження електронних копій документів. Заява на участь в електронному аукціоні повинна містити закриту цінову пропозицію та подається протягом всього часу з моменту опублікування відповідного інформаційного повідомлення в електронній торговій системі до закінчення кінцевого строку прийняття заяв на участь в електронному аукціоні / закритих цінових пропозицій.

Порядок приватизації державного і комунального майна, який, зокрема, передбачає проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу, визначений статтею 10 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII.

Відповідно до вимог статті 14 Закону № 2269-VIII потенційні покупці зобов`язані подати разом із заявою у довільній формі інформацію і документи на участь у приватизації, визначені частиною сьомою цієї статті - для об`єктів малої приватизації.

До заяви на участь потенційних покупців у приватизації об`єкта малої приватизації необхідно додати такий перелік документів: копія паспорта громадянина України; письмова згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов`язань, визначених умовами продажу; документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 20 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок, визначений частиною одинадцятою цієї статті (частина сьома статті 14 Закону № 2269-VIII).

Згідно з пунктом 63 Порядку № 432 переможець електронного аукціону визначається шляхом автоматичної оцінки електронною торговою системою цінових пропозицій учасників після завершення останнього раунду електронного аукціону та формування протоколу про результати електронного аукціону.

Переможець електронного аукціону: підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою; сплачує на відповідний поточний рахунок органу приватизації ціну продажу об`єкта приватизації протягом 20 робочих днів з дня, що настає за днем формування протоколу про результати електронного аукціону; укладає договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 25 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону (пункт 64 Порядку № 432).

За частиною першою статті 15 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Протокол про результати електронного аукціону формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення аукціону в електронній формі. Підписується шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, крім випадків, якщо на підписанні протоколу в письмовій формі наполягає переможець електронного аукціону (частина шоста статті 15 Закону № 2269-VIII).

Відповідно до частини десятої статті 14 Закону № 2269-VIII після закінчення електронного аукціону організатор аукціону з продажу об`єкта приватизації перевіряє заяву на участь у приватизації об`єкта приватизації разом із доданими до неї документами та інформацією переможця аукціону і в разі невідповідності доданих до заяви документів приймає рішення відповідно до частини шостої, дев`ятої цієї статті: протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем формування в ЕТС протоколу про результати електронного аукціону, - у разі продажу об`єкта малої приватизації.

Орган приватизації з продажу об`єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який: не відповідає вимогам статті 8 цього Закону; пунктом 12 частини першої якої заборонено бути покупцями об`єктів приватизації осіб, які були стороною продажу об`єкта приватизації в Україні і з якими було розірвано договір купівлі-продажу об`єкта приватизації у зв`язку з порушенням з боку таких осіб (частина дев`ята статті 14 Закону № 2269-VIII).

Судом встановлено, що позивач був стороною договору купівлі-продажу від 17.12.2019 об`єкта малої приватизації (нежитлової будівлі - кафе на 75 місць, загальною площею 644, 7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що перебував на балансі ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»), укладеного з РВ ФДМУ.

Згідно з пунктом 7.1 названого договору у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з цим Договором, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі 5% ціни продажу об`єкта приватизації на відповідний рахунок. У разі несплати коштів згідно з п. 2.2 договору (яким передбачено розрахунки за об`єкт приватизації шляхом безготівкового перерахування коштів) - протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню, а об`єкт - поверненню у державну власність.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону № 2269-VIII (в редакції від 01.02.2020) у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Листом від 21.01.2020 № 18/2-01-159 РВ ФДМУ повідомив позивача про необхідність сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації (а. с. 21, т. 1), оскільки ТОВ «Національна електронна Біржа» 19.12.2019 було перераховано на користь РФ ФДМУ лише гарантійний внесок покупця ОСОБА_1 у розмірі 38 545,70 грн. Інші надходження відсутні, що підтверджується листом РВ ФДМУ від 27.02.2020 № 09-01-01245.

Таким чином договір купівлі-продажу від 17.12.2019 розірвано 04.03.2023 не за взаємною згодою сторін, як стверджує скаржник, а внаслідок неналежного виконання ним договірного зобов`язання, а саме - несплати повної вартості об`єкта приватизації за договором.

Отже, за положеннями пункту 12 частини першої статті 8 Закону № 2269-VIII наведене свідчить про невідповідність ОСОБА_1 як покупця кваліфікаційним критеріям учасника, і відповідно, переможця аукціону від 06.04.2023.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про участь в електронному аукціоні № SPD001-UA-20230328-30614, був обізнаний про встановлену відповідно до вимог пункту 12 частини першої статті 8 Закону № 2269-VIII заборону на таку участь, оскільки він вже був учасником приватизаційних відносин.

Невідповідність позивача наведеним вище вимогам встановлено в ході виконання РВ ФДМУ вимог підпункту 7? пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень та частини десятої 10 статті 14 Закону № 2269-VIII.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сам по собі факт відсутності акта за результатами перевірки договору купівлі-продажу від 17.12.2019, складання якого передбачено пунктом 7 розділом ІІ Порядку № 1327, не є тим порушенням зі сторони Відповідача 1, яке може свідчити про незаконність Наказу № 12/01-83.

Верховний Суд погоджується з таким висновком.

Отже, прийнятий Відповідачем 1 Наказ № 12/01-83 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону» є правомірним та таким, що прийнятий у відповідності та порядку виконання органом приватизації вимог підпункту 7? пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2269-VIII з підстав, передбачених частиною дев`ятою статті 14 вказаного Закону.

Судом встановлено, що скаржник здійснив закриту цінову пропозицію, право на подання якої виникає у особи згідно з пунктом 43 Порядку № 432 після отримання підтвердження про зарахування гарантійного та реєстраційного внесків на рахунок оператора електронного майданчика до закінчення кінцевого строку прийняття заяв на участь в електронному аукціоні. 05.04.2023 скаржником добровільно сплачено гарантійний внесок 201 000 грн шляхом внесення через касу банку готівкових коштів. Відповідно до призначення платежу в квитанції вказана сума коштів перерахована, як «гарантійний платіж за участь 06.04.2023 у аукціоні №-UA-20230328-30614 щодо продажу адміністративного приміщення загальною площею 175,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ».

Оскільки відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 2269-VIII сплата гарантійного внеску є обов`язковим додатком до заяви про участь у електронному аукціоні, доводи скаржника про помилкову сплату 201 000 грн відхиляються Судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту, а тому означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставами, передбаченими законом, іншими правовими актами чи правочинами.

Разом з тим, питання сплати та повернення гарантійного та реєстраційного внесків врегульовано Порядком № 432.

За пунктом 112 зазначеного Порядку у разі невиконання переможцем електронного аукціону однієї з вимог, передбачених пунктами 64, 67, 95 і 96 цього Порядку, сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика, через якого надано найвищу цінову пропозицію, на казначейський рахунок, зазначений органом приватизації в інформаційному повідомленні, протягом п`яти робочих днів з дня настання подій, визначених пунктом 67 або 96 цього Порядку.

На виконання вимог пункту 112 Порядку № 432 ТОВ «ВЕР-ТАС» перерахувало сплачений позивачем гарантійний внесок у сумі 201 000 грн на відповідний рахунок РВ ФДМУ, що підтверджується листом щодо надання інформації РВ ФДМУ від 11.07.2023 № 18/2-01-1406. Вказані кошти перераховано до Державного бюджету України.

Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення 201 000 грн з посиланням на норми статті 1212 ЦК України, скаржником не доведено факту безпідставності отримання оператором електронного майданчика вказаних коштів та їх зарахування до Державного бюджету України.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 904/5931/18.

Крім того, факт недотримання скаржником порядку сплати гарантійного внеску за участь у аукціоні 06.04.2023 та сплата таких коштів через касу банку, а не з його рахунка, відкритого в українському або іноземному банку, не спростовує їх зарахування як гарантійного платежу.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості, незаконності та недоведеності вимог позивача про стягнення безпідставно отриманих 201 000 грн.

Отже, Суд не встановив неправильне застосування норми права, встановлену пунктом 12 частини другої статті 8 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна».

Названа норма не порушує принцип верховенства права, а спрямована на боротьбу з недоброчесними покупцями в ході приватизації.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність єдиної позиції та висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведеної норми.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав задоволення касаційної скарги за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на вказані вимоги законодавства та встановлені у справі обставини суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Суд погоджується з аргументами РВ ФДМУ, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що судові рішення у даній справі ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.

Верховний Суд, ухвалюючи рішення, керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

З огляду на те, що Верховний Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 912/1263/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 912/1263/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Жайворонок

Суддя А. Ємець

Суддя: Т. Малашенкова