Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/1756/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/1756/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Маркова Т.Л. (посвідчення адвоката № 4444/10 від 27.01.2011)

від відповідача: Чабан Д.Ф. (посвідчення адвоката № 6000/10 від 24.03.2017)

Капуловський А.В. (посвідчення адвоката № 6314/10 від 08.12.2017)

від третьої особи на стороні позивача: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 (повний текст рішення складено 05.10.2023)

у справі № 910/1756/23 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна"

про розірвання договору та стягнення 2 848 800, 44 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" про розірвання договору купівлі-продажу № 8047/2020/2227738 транспортного засобу від 30.09.2020 та стягнення 2 848 800,44 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автомобіль Volkswagen, 2019 року випуску (далі - автомобіль), який є предметом договору купівлі-продажу № 8047/2020/2227738, та придбаний позивачем у відповідача 30.09.2020, перебуває у розшуку на території Євросоюзу, що є істотним порушенням цього договору та підставою для його розірвання.

При цьому, позивачем вказано, що наслідком перебування автомобіля у розшуку стало вилучення його 10.03.2022 на території Республіки Польща працівниками поліції та подальша передача власнику.

За таких обставин позивачеві завдано прямих збитків у розмірі вартості автомобіля (2 738 800,44 грн) та упущеної вигоди за період з березня 2022 - по січень 2023 (110 000,00 грн).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відмовлено у позові.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/1756/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції здійснене без належного з`ясування обставин щодо перебування автомобіля в розшуку закордоном та наявності прав третіх осіб на такий автомобіль в момент його продажу позивачу.

Зокрема, позивач зазначає, що при досліджені зазначених обставин, суд першої інстанції використовував докази електронної переписки, яка не мала бути врахована судом, оскільки була подана з порушенням процесуального законодавства, а також докази, які були подані разом з клопотанням, що в подальшому відкликалося.

Крім того, позивач вказує, що Господарський суд міста Києва прийшов до хибного висновку про те, що проведення державної реєстрації транспортного засобу є свідченням верифікації його у спосіб і порядок встановлений законодавством та підтвердженням відсутності обставин перебування такого автомобіля в розшуку, під арештом, чи інших заборон відчуження, - використовуючи лише інформацію з національної бази даних, що не спростовує обставин знаходження автомобіля в розшуку на території Євросоюзу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують правомірність набуття ним спірного автомобіля і його подальшого продажу позивачу.

При цьому, відповідач вказує про безпідставність доводів позивача про перебування автомобіля в розшуку, угоні або наявності прав третіх осіб на спірний автомобіль станом на дату його продажу позивачу.

Також відповідач стверджує, що подання ним до суду першої інстанції доказів на підтвердження заперечень проти позову здійснювалось з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо форми таких доказів і строків їх подання до суду першої інстанції.

Короткий зміст письмових пояснень позивача та узагальнення їх доводів

Підтримуючи доводи викладені у апеляційній скарзі, позивач наголошує на тому, що відповідач гарантуючи незнаходження спірного автомобіля в розшуку (угоні) ввів позивача в оману, що в подальшому призвело до вилучення вказаного автомобіля та завдання позивачу збитків.

Короткий зміст письмових пояснень відповідача та узагальнення їх доводів

Відповідач у письмових поясненнях зауважує на тому, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували, що станом на момент продажу відповідачем автомобіля (30.09.2020), вказаний автомобіль перебував у розшуку чи був викрадений.

Узагальнений виклад позиції третіх осіб

Треті особи не скористалися правом подати письмові пояснення/заперечення на апеляційну скаргу, що в своє чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/1756/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, справу № 910/1756/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/1756/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 17.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 розгляд справи № 910/1756/23 відкладено на 14.02.2024.

В зв`язку з направленням головуючого судді Іоннікової І.А. на навчання 14.02.2024, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 призначено справу № 910/1756/23 до розгляду на 20.02.2024.

19.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява, в якій відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відповідачем заявлено намір подати докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання 20.02.2024 оголошено перерву до 28.02.2024.

В судове засідання, яке відбулося 28.02.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи на стороні позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.

Як свідчать матеріали справи, третя особа на стороні позивача була повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду апеляційної інстанції на її поштову адресу.

Проте, вищевказана кореспонденція повернулась до суду апеляційної інстанції з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, судова колегія вважає, що факт неотримання третьою особою на стороні позивача поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19).

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на викладене, третя особа на стороні позивача не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження за поданою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/1756/23 відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими їй процесуальними правами, проте такими можливостями не скористалася.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.07.2021 по справі № 916/1178/20.

Враховуючи те, що явка представників третіх осіб у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, судова колегія вирішила розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представників третіх осіб.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (продавцем, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" (покупцем, позивачем) укладено договір № 822891 купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця автомобіль T6 Multivan HLALPEN, об`єм двигуна 1969 куб. см., номер кузова НОМЕР_1 , 2019 року виготовлення (далі - автомобіль), за ціною 2 084 250 грн.

На час укладення цього договору речові права відповідача на автомобіль ґрунтувались на договорі фінансового лізингу № 00019176 від 11.09.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (третьою особою на стороні відповідача).

24.09.2020 відповідач та третя особа на стороні відповідача підписали акт остаточного виконання зобов`язань сторін за договором про фінансовий лізинг, зафіксувавши у ньому належне виконання сторонами зобов`язань за договором фінансового лізингу № 00019176 та перехід до відповідача прав на автомобіль.

25.09.2020 було здійснено державну реєстрацію автомобіля за відповідачем про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за продавцем підрозділом МВС ТСЦ 8047.

Судом першої інстанції встановлено, що набуття позивачем права власності на транспортний засіб марки Volkswagen Multivan-T6, 2019 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 мало місце 30.09.2020.

Юридичним фактом, який є підставою для виникнення права на автомобіль у позивача, є договір купівлі-продажу № 8047/2020/2227738 (надалі - договір), укладений з відповідачем, який є продавцем автомобіля.

За умовами договору, відповідач (продавець) зобов`язався передати у власність позивачу (покупцю), вказаний вище автомобіль, та гарантував, що це майно належить йому на праві власності, не обтяжено арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не є предметом спору у суді (п. 1.2 договору).

Умовою передачі транспортного засобу є повна оплата його вартості (п. 2. 1 договору), яка складає 2 084 250 грн (п. 3.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, оплата коштів позивача була здійснена ним після підписання договору № 822891 (за платіжним доручення № 152 від 10.09.2020), а фактична передача автомобіля відбулась 30.09.2020, що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу та реалізаційною накладною.

30.09.2020 було здійснено державну реєстрацію автомобіля за позивачем, у зв`язку з чим видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

11.02.2021 позивач передав автомобіль в оренду ОСОБА_1 (третій особі на стороні позивача) за договором оренди транспортного засобу.

В подальшому, за твердженням позивача, 27.02.2022 автомобіль перетнув (виїхав) державний кордон України на пункті пропуску UA305230.

10.03.2022 автомобіль було затримано працівниками поліції Республіки Польщі та конфісковано у зв`язку з тим, що він значиться в поліцейських системах як втрачений в результаті злочину.

Позивач у позові зазначив, що за повідомленням Центрального слідчого бюро Польщі, автомобіль вперше зареєстрований у Польщі 18.11.2020, придбаний був у Німеччині 10.11.2020, звідки і був завезений до Польщі. Повідомлення про незаконне заволодіння транспортним засобом до управління поліції надійшло 05.01.2022.

Вважаючи, що обставини затримання і вилучення автомобіля 10.03.2022 на території Республіки Польща працівниками поліції є наслідком продажу позивачу такого автомобіля відповідачем на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу N 8047/2020/2227738 від 30.09.2020, оскільки на день укладення такого договору автомобіль перебував у розшуку на території Євросоюзу, позивач посилаючись на істотне порушення умов договору, звернувся з даним позовом про розірвання договору купівлі-продажу № 8047/2020/2227738 транспортного засобу від 30.09.2020 та стягнення 2 848 800,44 грн збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відмовлено у позові.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та письмових/додаткових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір, щодо якого заявлена вимога про розірвання, є правочином як різновиду юридичного факту, з яким закон (ст. 11 Цивільного кодексу України) пов`язує виникнення цивільних прав та обов`язків. В основі договору лежить домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Водночас, договору як юридичному факту властиві такі ознаки: в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному; договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 Цивільного кодексу України), суть якої розкрита у ст. 627 Цивільного кодексу України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Одним і проявів свободи договору є не лише вільне укладення договору, а й розірвання та зміна його умов.

За загальним правилом договір повинен бути незмінним протягом всього строку його дії, а договірне зобов`язання - виконуватись відповідно до визначених сторонами при укладенні договору умов.

Розірвання договору полягає у припиненні зобов`язань сторін (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України). З огляду на це питання про розірвання договору може бути порушено щодо діючого договору, тобто такого, який ще не виконаний і за яким договірне зобов`язання не припинене.

Виконання зобов`язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання, як правомірна дія, що спрямована на припинення зобов`язання, по своїй суті є правочином.

Виконання договору, проведене належним чином, є правовою підставою для припинення зобов`язання (ст. 599 Цивільного кодексу України). Навпаки, неналежне виконання зобов`язання, тобто таке, що виконане з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), не призводить до його припинення.

Легітимне визначення змісту зобов`язання за договором купівлі-продажу, яким за своєю правовою природою є укладений Договір між позивачем та відповідачем, наведено у ст. 655 Цивільного кодексу України, і воно полягає у зобов`язанні продавця передати майно у власність другій стороні і зобов`язанні цієї сторони прийняти майно і сплати за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, як правило, належить власникові (ст. 658 Цивільного кодексу України). При цьому, закон покладає на продавця обов`язок попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (ст. 659 Цивільного кодексу України). Третіми особами, у розумінні цивільного законодавства, є особи, які не виступають стороною у зобов`язанні, але можуть мати права щодо боржника або кредитора. Невиконання продавцем цього обов`язку тягне за собою певні правові наслідки. Таким наслідком може бути навіть вилучення товару у покупця третіми особами за рішенням суду (евікція). У зв`язку з перебування покупця під ризиком евікції законодавець наділив його правом вимагати розірвання договору купівлі-продажу.

Отже, в контексті спірних обставин, розірвання договору, щодо якого виконання відбулось, може мати місце, якщо таке виконання є неналежним, і порушення обов`язку, передбаченого ст. 659 Цивільного кодексу України, є свідченням такої неналежності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що докази, які є у справі, не дають підстав вважати, що станом на час продажу автомобіля (30.09.2020) були наявні права третіх осіб на це майно, або воно було обтяжено арештом, перебувало у розшуку, заставі, чи було предметом спору у суді.

Зокрема, автомобіль Volkswagen Multivan-T6, номер кузова НОМЕР_1 ввезено на територію України з території Угорщини 29.08.2019 на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної № 435903, відправником за якою є компанія "Porshe Hungaria", одержувачем третя особа на стороні відповідача, перевізником Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛГ ВіДі Логістикс".

За даними третьої особи на стороні відповідача, автомобіль виготовлений на її замовлення у м. Ганновер, Німеччина, дата виготовлення 16.08.2019.

Митне оформлення автомобіля здійснено 29.08.2019 (вантажно-митна декларація UA305060/2019/008410.

Згідно з актом прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 16.09.2019 третя особа на стороні відповідача передала відповідачу транспортний засіб Volkswagen Multivan-T6, 2019 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 (транзитний номер не видавався, вантажна митна декларація N UA305060/2019/008410 від 29.08.2019, код товару 8703321900, сертифікат UA*46А (b)*0305*01, дата сертифікату 18.07.2019).

19.09.2019 транспортний засіб Volkswagen Multivan-T6, 2019 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 , був зареєстрований за третьою особою на стороні відповідача, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 .

23.09.2019 третя особа на стороні відповідача (лізингодавець) та відповідач (лізингоодержувач) склали акт прийому-передачі транспортного засобу Volkswagen Multivan-T6, 2019 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 .

24.09.2020 третя особа на стороні відповідача (лізингодавець) та відповідач (лізингоодержувач) склали акт остаточного виконання зобов`язань сторін за договором про фінансовий лізинг, в якому засвідчили, що: лізингоодержувач повністю сплатив всі належні до сплати платежі за договором про фінансовий лізинг № 00019176 від 11.09.2019; з моменту підписання цього акту право власності на автомобіль Volkswagen Multivan-T6, 2019 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , переходить до лізингоодержувача.

25.09.2020 право власності на автомобіль Volkswagen Multivan-T6, 2019 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , було зареєстровано за відповідачем.

Судова колегія зазначає, що реєстрація транспортних засобів є обов`язковою в силу Закону України "Про дорожній рух", і ця процедура включає в себе експертне дослідження самого транспортного засобу, в рамках якої здійснюється його огляд з метою ідентифікації та підтвердження відомостей.

Зокрема, відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників та належних користувачі ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Єдина процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі, встановлена відповідним Порядком (далі - Порядок державної реєстрації), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371).

Відповідно до Порядку державної реєстрації обов`язок щодо перевірки і підтвердження відомостей про відповідність транспортного засобу вимогам закону, в тому числі й на предмет його розшуку/арешту чи прав третіх осіб на такий транспортний засіб, покладався на територіальний орган з надання сервісних послуг МВС, який засвідчив укладення даного договору та перевірив відповідність інформації внесеної до такого договору.

Зокрема, відповідно до абзацу 1, 21, 23 п. 15 Порядку державної реєстрації державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів (крім випадків, визначених цим пунктом) здійснюються після проведення експертного дослідження працівниками Експертної служби МВС або інших державних спеціалізованих установ, що провадять судово-експертну діяльність, які мають присвоєну в установленому Законом України "Про судову експертизу" порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями (далі - фахівці, які проводять експертне дослідження транспортних засобів та реєстраційних документів).

Установлення відповідності конструкції вимогам правил та нормативів, а також записам у реєстраційних документах, перевірка відповідних документів та/або відомостей за Єдиним державним реєстром транспортних засобів, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним Реєстром атестованих судових експертів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також про задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування) за Єдиним державним демографічним реєстром (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо яких підтверджується даними з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання, а також відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів проводиться уповноваженими особами сервісного центру МВС. За результатами таких перевірок на заяві власника робиться відповідний напис, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) і дати.

У разі наявності відомостей про розшук транспортного засобу його реєстрація, перереєстрація (крім випадків, визначених абзацом одинадцятим пункту 40 цього Порядку), зняття з обліку не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що проведення державної реєстрації транспортного засобу є свідченням верифікації його у спосіб і порядок встановлений законодавством, та підтвердження уповноваженим органом (територіальним органом з надання сервісних послуг МВС) відсутність обставин перебування такого автомобіля в розшуку, під арештом, чи інших заборон відчуження.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що:

- згідно з обліками інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" транспортний засіб Volkswagen Multivan-T6, номерний знак НОМЕР_7 , № кузова НОМЕР_1 , у розшуку не перебував та станом на 10.11.2022 не перебуває (лист Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 11.11.2022 № 216з/27/01/3-2022);

- згідно з відомостями з інформаційних ресурсів Держмитслужби Автомобіль вперше перетнув кордон 27.02.2022, у період з 29.08.2019 (дня завезення автомобіля в Україну) по 30.09.2020 (день реєстрації автомобіля за позивачем) автомобіль не перетинав митну територію України (листи Державної митної служби України № 19/19-02-02/8.19/830 від 01.03.2023 та №№ 19/19-02-02/8.19/809 від 15.02.2024).

Наведене вище свідчить про те, що автомобіль з 29.08.2019 по 30.09.2020 фізично знаходився на території України, а тому не міг бути викрадений поза її межами в цей період.

Тобто, станом на 30.09.2020 були відсутні будь-які права третіх осіб на це майно, автомобіль не був обтяжений арештом, не перебував у розшуку (у тому числі і за межами України), заставі, і не був предметом спору у суді.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що: автомобіль позивачу продано належною особою - власником (ст. 658 Цивільного кодексу України); спірний договір виконано сторонами належним чином відповідно до його умов, наслідком чого є припинення зобов`язань за договором шляхом виконання (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відсутність порушення договору є підставою для відмови у позові про його розірвання.

Враховуючи викладені вище обставин, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 2 848 800,44 грн збитків не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Збитки є правовим наслідком порушення зобов`язання (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відсутність обставин щодо порушення відповідачем договору унеможливлює застосування такого правового наслідку як стягнення збитків.

Отже, врахувавши всі надані сторонами докази, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судовою колегією до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції.

Судова колегія зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи щодо врахування судом при постановлені оскаржуваного рішення доказів, які було подано відповідачем із порушенням визначених процесуальним законодавством порядку та строків їх подання до суду, не знайшли свого підтвердження за наслідками дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/1756/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/1756/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.03.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська