Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/1756/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/1756/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Маркова Т.Л. (посвідчення адвоката № 4444/10 від 27.01.2011)

від відповідача: Чабан Д.Ф. (посвідчення адвоката № 6000/10 від 24.03.2017)

Капуловський А.В. (посвідчення адвоката № 6314/10 від 08.12.2017)

від третьої особи на стороні позивача: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (повний текст додаткового рішення складено 31.10.2023)

у справі № 910/1756/23 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна"

про розірвання договору та стягнення 2 848 800, 44 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" 182 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з критерію реальності понесення відповідачем адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру.

Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/1756/23 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" витрат на професійну допомогу.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на правову допомогу є необґрунтованими, виходячи з ціни предмету спору та неспівмірними із складністю даного спору.

За таких обставин, позивач вважає, що присуджений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем в сумі 182 500,00 грн не відповідає вартості та обсягу наданих адвокатом відповідача послуг.

Окрім викладеного, позивач вказує, що задовольняючи заяву відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, місцевим господарським судом не надано оцінку реальному обсягу роботи та документам, які надані представником відповідача до матеріалів справи.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу, відповідачем було враховано предмет спору, обсяг складності та час наданих адвокатських послуг, а також співвідношення ціни позову із вартістю наданих представником відповідача юридичних послуг.

За таких обставин, доводи позивача викладені у апеляційній скарзі спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи стосовно понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Короткий зміст письмових та додаткових пояснень позивача та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях та додаткових поясненннях, позивач наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів виконання представником відповідача особливих по складності доручень Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" щодо надання правової допомоги у даній справі.

Узагальнений виклад позиції третіх осіб

Треті особи не скористалися правом подати письмові пояснення/заперечення на апеляційну скаргу, що в своє чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/1756/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 16.01.2024, справу № 910/1756/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/1756/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 17.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 розгляд справи № 910/1756/23 відкладено на 14.02.2024.

В зв`язку з направленням головуючого судді Іоннікової І.А. на навчання 14.02.2024, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 призначено справу № 910/1756/23 до розгляду на 20.02.2024.

19.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява, в якій відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відповідачем заявлено намір подати докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання 20.02.2024 оголошено перерву до 28.02.2024.

В судове засідання, яке відбулося 28.02.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи на стороні позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.

Як свідчать матеріали справи, третя особа на стороні позивача була повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду апеляційної інстанції на її поштову адресу.

Проте, вищевказана кореспонденція повернулась до суду апеляційної інстанції з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, судова колегія вважає, що факт неотримання третьою особою на стороні позивача поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19).

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на викладене, третя особа на стороні позивача не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження за поданою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/1756/23 відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими їй процесуальними правами, проте такими можливостями не скористалася.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.07.2021 по справі № 916/1178/20.

Враховуючи те, що явка представників третіх осіб у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, судова колегія вирішила розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності представників третіх осіб.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" про розірвання договору купівлі-продажу № 8047/2020/2227738 транспортного засобу від 30.09.2020 та стягнення 2 848 800,44 грн збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відмовлено у позові.

В подальшому, відповідач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 365 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу позивач, заперечував проти покладення на нього 365 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем, на думку позивача, є неспіврозмірним та необґрунтованим.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" 182 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, письмових та додаткових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткове рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч 2, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві про розподіл судових витрат, відповідач просив суд першої інстанції стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 365 000,00 грн.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи копії наступних документів:

- договору № 09/02-23 про надання правової (правничої) допомоги від 09.02.2023;

- ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру;

- актів прийому наданої правничої допомоги: № 1 від 03.03.2023 на суму 88 750,00 грн; № 2 від 03.04.2023 на суму 58 750,00 грн; № 3 від 04.05.2023 на суму 77 500,00 грн; № 4 від 01.06.2023 на суму 67 500,00 грн; № 5 від 03.07.2023 на суму 57 500,00 грн; № 6 від 01.08.2023 на суму 15 000,00 грн;

- рахунків-фактур;

- деталізації рахунків;

- платіжних інструкцій.

Колегія суддів зазначає, що у договорі № 09/02-23 про надання правової (правничої) допомоги від 09.02.2023 сторони погодили, що вартість 1 години роботи адвоката становить 5000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Судовою колегією також враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.93).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, судова колегія зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення віл 27.10.93 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд вказує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Поряд з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Водночас судова колегія приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем такої послуг, як надання правової (професійної правничої) допомоги у розмірі 182 500,00 грн.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, суд першої дійшов вірного висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката в сумі 182 500,00 грн є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів позивача у даній справі.

З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи положення ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення заяви про відшкодування понесених витрат у розмірі 182 500,00 грн.

Інші твердження викладені позивачем у апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування додаткового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/1756/23 - без змін.

Матеріали спразви № 910/1756/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.03.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська