Постанова

від 13.06.2024 по справі 910/1756/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1756/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря с удового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ковтуна С.А.

від 19.10.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікової І.А., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

від 28.02.2024

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікової І.А., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

від 03.04.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна"

про розірвання договору та стягнення 2 848 800,44 грн збитків,

за участю представників:

від позивача: Маркова Т. Л.,

від відповідача: Рибарук М. М.,

від третьої особи-1: не з`явилися,

від третьої особи-2: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та постановлених у справі рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестконсалтинг-К» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» про розірвання договору купівлі-продажу № 8047/2020/2227738 транспортного засобу від 30.09.2020 та стягнення 2 848 800,44 грн збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, у справі № 910/1756/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестконсалтинг-К» у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз».

Короткий зміст заяви відповідача, додаткового рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 365 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/1756/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестконсалтинг-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» 182 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення обґрунтоване тим, що ухвала про забезпечення позову, що постановлена Господарським судом міста Києва 03.02.2023, якою частково задоволено заяву позивача, є чинною. Тобто судові рішення в рамках вирішення питання забезпечення позову ухвалені не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз». Оскільки принцип відшкодування судових витрат забезпечує права особи, на користь якої ухвалене судове рішення, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз», понесені на правову допомогу в рамках процедури забезпечення позову не підлягають розподілу.

Отже, розподілу підлягають 182 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ці витрати відповідають критерію співмірності, адекватності та необхідності і підлягають покладенню на позивача.

Суд апеляційної інстанції постановою від 28.02.2024 додаткове рішення місцевого господарського суду залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" залишив без задоволення.

Також до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про вирішення питань про розподіл судових витрат, понесених ним у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до якого відповідач просив суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 102 500,00 грн. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 03.04.2024 заяву відповідача задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" 51 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи № 910/1756/23. В іншій частині - відмовив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №910/1756/23, у яких просило їх скасувати, та прийняти нові рішення, якими в задоволенні заяв відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1, 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, незастосуванням судової практики Верховного Суду, при неправильному встановленні обставин справи, що мають значення для справи.

Зазначив, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19, додатковій постанові Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 922/3812/19 щодо застосування частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України;

- від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, щодо застосування положень частин 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзивах на касаційні скарги просив у їх задоволенні відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Подібні висновки викладені в пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, а саме: що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 365 000,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат застосував наведені вище правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, та задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» частково, виключивши з розподілу витрати понесені на правову допомогу в рамках процедури забезпечення позову.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачеві понесених ним витрат на правничу допомогу, за рахунок іншої сторони, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, наведені позивачем заперечення, погодився з висновками місцевого господарського суду, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем такої послуг, як надання правової (професійної правничої) допомоги, у розмірі 182 500,00 грн.

При цьому суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, які саме витрати відповідача на правову допомогу не підлягають відшкодуванню та обґрунтував свої висновки тим, що ухвала про забезпечення позову, що постановлена Господарським судом міста Києва 03.02.2023, є чинною, і судові рішення в рамках вирішення питання забезпечення позову ухвалені не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз». З огляду на це, оскільки принцип відшкодування судових витрат забезпечує права особи, на користь якої ухвалене судове рішення, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз», понесені на правову допомогу в рамках процедури забезпечення позову не підлягають розподілу. До таких витрат належать витрати на професійну правничу допомогу за послуги зазначені в: акті № 1 від 03.03.2023 на суму 88 750 грн; акті № 2 на суму 53750 грн (за винятком витрат за послуги представництва інтересів у підготовчому засіданні, наданих 06.03.2023, за послуги опрацювання відповіді на відзив, наданих 20.03.2023, за послуги з представництва у судовому засіданні, наданих 28.03.2023); акті № 3 від 04.05.2023 на суму 17500 грн за послуги підготовки та подання апеляційної скарги на ухвалу від 03.02.2023, наданих 07.04.2022; акті № 4 на суму 25000 грн за послуги з представництва інтересів у Північному апеляційному господарському суді, наданих 08.05.2023, 24.05.2023 та 31.05.2023, підготовки і надсилання відзиву на апеляційну скаргу, наданих 18.05.2023; акті № 5 на суму 17500 грн за послуги з підготовки та надсилання касаційної скарги на ухвалу суду від 03.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, наданих 21.06.2023.

Врахувавши обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, суди обох інстанцій погодились, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката в сумі 182 500,00 грн є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів відповідача у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Однак, жодних доказів неспівмірності понесених відповідачем витрат чи наявності обґрунтованих підстав для зменшення розміру таких витрат позивач не надав.

Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

Суди правильно виходили з того, що відповідачем надано достатні докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, а саме:

- копію договору № 09/02-23 про надання правової (правничої) допомоги від 09.02.2023;

- копію додатку № 1 до договору № 09/02-23 від 09.02.2023, яким визначено повноваження виконавця в особі усіх юристів/адвокатів - партнерів та/або співробітників виконавця з метою виконання договору;

- протокол № 1 погодження договірної ціни до договору згідно якого вартість 1 години роботи адвоката становить 5000,00 грн;

- копії актів прийому наданої правничої допомоги за договором № 1 від 03.03.2023 на суму 88750,00 грн, № 2 від 03.04.2023 на суму 58750,00 грн, № 3 від 04.05.2023 на суму 77500,00 грн, № 4 від 01.06.2023 на суму 67500,00 грн, № 5 від 03.07.2023 на суму 57500,00 грн, № 6 від 01.08.2023 на суму 15000,00 грн;

- копії рахунків-фактур;

- копії деталізації рахунків у яких конкретизовано суть виконаної роботи та кількість витраченого часу;

- копії платіжних інструкцій.

Тобто з документів, доданих відповідачем до клопотання про вирішення питання розподілу судових витрат, убачається, що понесені і сплачені відповідачем відповідно до умов договору витрати на професійну правничу допомогу в сумі 182 500,00 грн підтверджені належними доказами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, відповідачем надано акт № 9 від 21.12.2023 прийому наданої правничої допомоги згідно з договором № 09/02-23 від 09.02.2023, відповідно до якого згідно з протоколом погодження договірної ціни №1 до договору виконавець надав, замовник прийняв правничу допомогу з питань, зазначених у п. 1.1 вищезгаданого протоколу.

Надана правнича допомога включає в себе:

- 15.12.2023 - ознайомлення з матеріалами справи № 910/1756/23 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду;

- 20.12.2023 - підготовка, надсилання сторонам і подання до суду відзиву на апеляцій скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/1756/23;

- 20.12.2023 підготовка, надсилання сторонам і подання до суду відзиву на апеляцій скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/1756/23.

Загальна вартість правничої допомоги, наданої виконавцем, відповідно до п. 2.1 протоколу погодження договірної ціни № 1 до договору, становить 42500 грн без ПДВ.

02.02.2024 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Новіков і Партнери" складено акт № 10 прийому наданої правничої допомоги згідно з договором № 09/02-23 від 09.02.2023, відповідно до якого згідно з протоколом погодження договірної ціни № 1 до договору виконавець надав, замовник прийняв правничу допомогу з питань, зазначених у п. 1.1 вищезгаданого протоколу.

Надана правнича допомога включає в себе:

- 17.01.2024 - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/1756/23, з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023;

- 17.01.2024 - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/1756/23, з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023;

- 26.01.2024 - підготовка і подання адвокатського запиту до Регіонального сервісного центру ГСЦ МІС в місті Києві з питань, які мають значення для розгляду справи № 910/1756/23;

- 26.01.2024 - підготовка і подання адвокатського запиту до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з питань, які мають значення для розгляду справи № 910/1756/23.

Загальна вартість правничої допомоги, наданої виконавцем, відповідно до п. 2.1 протоколу погодження договірної ціни № 1 до договору, становить 22 500,00 грн без ПДВ.

29.02.2024 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Новіков і Партнери" складено акт № 11 прийому наданої правничої допомоги згідно з договором № 09/02-23 від 09.02.2023, відповідно до якого згідно з протоколом погодження договірної ціни № 1 до договору виконавець надав, замовник прийняв правничу допомогу з питань, зазначених у п. 1.1 вищезгаданого протоколу.

Надана правнича допомога включає в себе:

- 09.02.2024 - ознайомлення з матеріалами справи № 910/1756/23 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду;

- 13.02.2024 - підготовка і подання адвокатського запиту до Державної митної служби України з питань які мають значення у справі № 910/1756/23;

- 16.02.2024 - підготовка, надсилання сторонам і подання до Північного апеляційного господарського суду додаткових письмових пояснень, з питань які мають значення у справі № 910/1756/23;

- 20.02.2024 - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі №910/1756/23;

- 28.02.2024 - участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/1756/23.

Загальна вартість правничої допомоги, наданої виконавцем, відповідно до п. 2.1 протоколу погодження договірної ціни № 1 до договору, становить 37 500,00 грн без ПДВ.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано також деталізацію рахунків: № 2112 від 21.12.2023, № 02/02 від 02.02.2024, № 2902 від 29.02.2024.

Суд апеляційної інстанції врахував наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу, обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, подані позивачем заперечення, та дійшов висновку про реальність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат у розмірі 51 250,00 грн.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Касаційні скарги позивача не містять доказів існування обставин за наявності яких Верховний Суд міг би замінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій власною оцінкою, та визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в судах попередніх інстанцій.

Доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на переоцінку цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції про те, що розмір гонорару адвоката у 160 разів перевищує мінімальну заробітну плату, яка встановлена в Україні, а тому є завідомо завищеним, суд відхиляє, беручи до уваги принцип змагальності. Позивач не наводив такі доводи як підставу для зменшення заявленого відповідачем до відшкодування розміру правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, їх обґрунтованість не була предметом перевірки суду апеляційної інстанції, відповідно правові підстави для самостійного вирішення Верховним Судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем нових обставин відсутні.

Подібні висновки містить постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22.

Отже, питання про розподіл судових витрат суди попередніх інстанцій вирішили з дотриманням вимог норм статей 126, 129 України. Висновки судів відповідають основним підставам та принципам відшкодування витрат, та не суперечать висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

Розподіл судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення місцевого господарського суду, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестконсалтинг К» залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №910/1756/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй