Рішення

від 07.03.2024 по справі 755/3617/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р.

м. Київ

справа № 755/3617/23

провадження № 2/755/292/24

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 борг за договором позики від 20.03.2018 року у сумі 7 354 835,80 грн., з яких: сума основного боргу - 1 367 260,99 грн.; інфляційні втрати - 779 339,47 грн.; 3% річних - 204 060,12 грн., пеня - 5 004 175,22 грн., з підстав порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасного погашення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики та справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 травня 2023 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики до набрання законної сили судового рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/35668/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 01 лютого 2024 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року справу прийнято до провадження суддею Галаганом В.І та відновлено провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року підготовче засідання закрито, та справу призначено до судового розгляду по суті вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви та письмова відповідь на відзив відповідача на позовну заяву. (Том 2 а.с. 96-102)

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі з підстав, що містить зміст письмового відзиву, долученого до матеріалів справи, вказуючи на те, що відповідачем не отримано від позивача кошти за договором позики та матеріалами негласних (слідчих) розшукових дій підтверджено факт відсутності між сторонами реальних договірних відносин щодо позики коштів. (Том 1 а.с. 92-250, Том 2 а.с. 1-79)

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі, вказуючи на його необґрунтованість, з підстав, що містять письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. (Том 2 а.с. 110-119)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Судом встановлено, що 20.03.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 1135, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 400 000,00 грн., що складало еквівалент 50 000,00 доларів США. Підписання позичальником цього договору є підтвердженням отримання коштів від позикодавця в повному обсязі. (Том 1 а.с. 11-12)

Відповідно до п. 2 Договору, зазначену вище суму грошей позичальник зобов`язалась повернути позикодавцеві готівкою до 14.04.2018 року. Сторони встановили безпроцентний характер цього Договору. Строки повернення грошей погоджені сторонами.

Відповідно до п. 8 Договору, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу у гривнях, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі 1 відсоток від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а також 3 відсотка річних від простроченої суми.

27.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5655, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , несплачену на вимогу позикодавця заборгованість за Договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. 20.03.2018 року за реєстровим № 1135, строк повернення настав 14.04.2018 року. Запропоновано задовольнити вимогу ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_5 за період з 15.04.2018 року по 02.05.2019 року включно суму у розмірі 7 220 440,50 грн., що складається з: суми основного боргу - 1 400 000,00 грн.; розмір інфляційних втрат - 146 182,97 грн.; пеню за несвоєчасне погашення боргу - 5 628 000,00 грн.; 3% річних від простроченої суми - 46 257,53 грн. (Том 1 а.с. 13-14)

На підставі заяви стягувача від 01.07.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ліліцьким Р.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2019 року ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у розмірі 7 220 440,50 грн. (Том 1 а.с. 17-18)

01.08.2019 року в межах ВП № НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ліліцьким Р.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника, що підтверджено випискою по рахунку ОСОБА_4 та платіжною вимогою від 01.08.2019 року № НОМЕР_3. (Том 1 а.с. 19-20)

На виконання платіжної вимоги приватного виконавця з рахунків боржника ОСОБА_5 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто на користь ОСОБА_4 32 739,01 грн. (Том 1 а.с. 21, 22)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 року у справі № 761/35668/21 визнано виконавчий напис від 27.06.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, який зареєстрований в реєстрі за №5655, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 20.03.2018 року, - таким, що не підлягає виконанню.

Згідно положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України визначено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 757/3111/20 (провадження № 61-16431св21) дійшов наступного висновку: «Щодо доводів касаційної скарги про наявність у суду підстав для зменшення розміру пені з 76 500 дол. США до 11 250 дол. США, оскільки заявлена до стягнення позивачем сума пені у 6,8 раз перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка виникла на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів відхиляє у зв`язку з тим, що розмір пені було погоджено сторонами під час підписання договорів, доказів оспорення відповідачем зазначеного пункту договору до моменту подання зустрічної позовної заяви матеріали справи не містять. Крім того, виходячи із загального розміру невиконаного відповідачем зобов`язань за двома договорами позики (сума, еквівалентна 510 000 дол. США станом на дату укладення договорів) розмір стягнутої на користь позивача пені відповідає наслідкам порушення зобов`язань.»

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, на час звернення з позовом до суду відповідач не виконує взяті на себе за Договором позики від 20.03.2018 року зобов`язання, грошові кошти у розмірі позики на загальну суму 1 400 000,00 грн., позивачу не повернула, тому дана заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку, з урахуванням 3% річних за період з 15.04.2018 року по 14.03.2023 року - 204 060,12 грн., інфляційних втрат за період з 15.04.2018 року по 14.03.2023 року - 779 339,47 грн.; пені за період з 14.03.2022 року по 14.03.2023 року (1%х365) - 5 004 175,22 грн., розрахованих позивачем за невиконання відповідачем Договору позики станом на 14.03.2023 року, та правильність даного розрахунку перевірено судом.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позикипідлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Судом встановлено, що 09.09.2020 року між адвокатом Сікачовим Сергієм Миколайовичем та ОСОБА_4 укладено Договір про надання правової допомоги б/н, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу замовнику на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а замовник зобов`язалась оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Сума оплати за договором визначається у актах виконаних робіт до цього Договору. (Том 1 а.с. 23-28, 29)

Згідно Акту виконаних робіт від 15.03.2023 року та Довідки про оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката від 15.03.2023 року, підписаних сторонами Договору про надання правової допомоги б/н від 09.09.2020 року, адвокат надав, а замовник сплатила, наступні послуги: аналіз документів, встановлення характеру спірних правовідносин та визначення правових норм, якими вони регулюються, - 1 500,00 грн.; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором позики - 3 500,00 грн.; підготовка та складання заяви про забезпечення позову - 3 000,00 грн. (Том 1 а.с. 30, 31)

Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, ураховуючи повне задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Однак суд визнає необґрунтованим стягнення витрат на правничу допомогу по підготовці та складання заяви про забезпечення позову у розмірі 3 000,00 грн., з огляду на відмову суду у її задоволенні. (Том 1 а.с. 74-77)

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13 420,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму боргу за Договором позики від 20.03.2018 року у розмірі 7 354 835 (сім мільйонів триста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять п`ять) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07 березня 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган