Ухвала

від 04.03.2024 по справі 758/2469/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2469/24

У Х В А Л А

04 березня 2024 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Якимець О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус» про визнанні припинено іпотеки та виключення запису про обтяження,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача у якому просить:

визнати припинено іпотеку згідно з договору іпотеки № 91215, посвідченого 30.07.2008 приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. за реєстровим № 20051, укладеного між позивачем та АТ «УкрСиббанк» (правонаступник відповідач) (вимога-1);

виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обтяжень записи про обтяження квартири АДРЕСА_1 , внесених на підставі договору іпотеки від 30.07.2008 приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. за реєстрованим № 20051 (вимога-2).

Наводить аргументи про те, що іпотека припинена у зв`язку із припиненням основного зобов`язання за кредитним договором, укладеного між позивачем та АТ «УкрСиббанк» (правонаступник відповідач). Рішенням суду від 23.09.2016 у справі № 758/8304/15-ц витребувано із незаконного володіння ТОВ «Міраклус» квартиру АДРЕСА_1 , відновивши право власності позивача на цю квартиру. Отже, нерухоме майно на праві власності належить позивачу. Стверджує, що жодних зобов`язання перед відповідачем у позивача немає. Позов подано за правилами виключної підсудності у відповідності до ст. 30 ЦПК України

Вважаю, що справа не підсудна цьому суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини /виключна підсудність/.

Згідно з п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 905/1732/18 викладено правову позицію про те, що до позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 Цивільного кодексу України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Аналізуючи наведене вище, приходжу до переконання про те, що позивач жодних способів захисту, які б містили позовну вимогу щодо права особи на це майно - ані щодо права власності, ані щодо речових прав на це майно не обирає. У цивільній справі № 758/8304/15-ц, позивачем обрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом витребування із чужого незаконного володіння нерухоме майно та відновлено права власності на це майно. У цій справі позивач просить припинити іпотеку за вже вчиненим правочином, коли зобов`язання за основним правочином припиненні, а відтак відсутні будь-які права та обов`язки щодо нерухомого майна, як об`єкту договору іпотеки.

Відтак, суд прийшов до переконання про те, що правила виключної підсудності щодо припинення іпотеки не поширюються на них, а застосовуються правила загальної підсудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Суд установив, що місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a> (код ЄДРПОУ 39525641) - місто Київ, Печерський район, вулиця Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус В.

Відповідно до ч. 8 ст. 30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Відтак, оскільки суд прийшов до висновку про те, що вимога-1 повинна розглядатися судом за правилами загальної підсудності, враховуючи те, що вимога-2 є похідною від основної вимоги-1, а тому така повинна розглядатися судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідною від якої є така вимог

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч. 3 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.

Враховуючи наведене вище, а також те, що дана справа не відноситься до підсудності Подільського районного суду м. Києва, адже місцезнаходження відповідача не належить за територіальність до Подільського району м. Києва, а тому таку необхідно скерувати до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю, після закінчення строків передбачених ч. 3 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 187, 258, 352-354 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук Іван Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраклус» про визнанні припинено іпотеки та виключення запису про обтяження - передати за територіальною підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О. І. Якимець