Постанова

від 07.03.2024 по справі 441/956/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/956/22 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/811/1401/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача:Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Румілової Н.М. від 18 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення грошових коштів за договором завдатку, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 18 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення грошових коштів за договором завдатку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500,00 доларів США, що еквівалентно 14627,45 грн за курсом Національного банку України станом на час звернення до суду 18.07.2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на неповноту розгляду справи, не встановлення дійсних обставин, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що під час укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договору завдатку сторони розуміли зміст договору, його умови та відповідальність за його невиконання. Відповідно до умов Договору завдатку від 25.04.2021 р. №1003, завдаткодавець передав, а завдаткоодержувач отримав завдаток в розмірі 500 доларів США з метою підтвердження укладення договору купівлі-продажу. Згідно з пунктом 6.2. Договору завдатку від 25.04.2021р. №1003, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , встановлено обов`язок завдаткоодержувачу про повернення коштів у разі невиконання взятих на себе зобов`язань. Зазначає, що відповідно до пункту 3 Договору завдатку від 25.04.2021 р. №1003, договір купівлі-продажу Об`єкту повинен бути укладений не пізніше 25.06.2021р., проте такий договір, з вини завдаткоодержувача, не був укладений в обумовлений термін через наявний арешт на житловий будинок. Рішенням у справі №944/3309/21 про скасування арешту на житловий будинок, набрало законної сили 03.09.2021 р., що свідчить про очевидне порушення завдаткоодержувачем умов договору завдатку, адже договір купівлі-продажу не міг бути укладений до 25.06.2021р., у зв`язку з наявним арештом та забороною на відчуження, а також відповідним розпорядженням Залізничної районної адміністрації «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на укладення договору купівлі-продажу» від 13.05.2022р. №198. Вважає, що порушення зобов`язання сталось з вини кредитора, внаслідок недобросовісних дій ОСОБА_4 щодо введення в оману ОСОБА_2 про відсутність обтяжень на майно і тому відповідач зобов`язаний повернути боржникові завдатком у розмірі 500 доларів США та додатково сплатити суму у розмірі завдатку 500 доларів США. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував подання уточнених позовних вимог від 05.10.2022р. та від 25.01.2023р., у яких позивач просив стягнути відповідну суму в іноземній валюті доларах США, а не за встановленим курсом НБУ. Звертає увагу, що внаслідок прийняття судом судового рішення від 18 квітня 2023р. офіційний курс НБУ становив 36,56 грн, а на момент подання позову 29,25 грн. Тобто внаслідок прийняття оскаржуваного судового рішення фактичне повернення за договором завдатку становить не 500 доларів США, а 400 доларів США, що є очевидним порушенням прав і законних інтересів позивача. Вважає, що суд першої інстанції покликається на скріни «переписки між сторонами», у якій йдеться про наміри відповідача добровільно повернути 500 доларів США, але вказане припущення не відповідає дійсності. Жодних пропозицій, звернень, намірів про повернення завдатку у розмірі 500 доларів США відповідачем не здійснювалось. На час судового процесу відповідач у жодний спосіб не запропонував можливості повернення 500 доларів США.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змістуоскаржуваного рішеннявбачається,що судпершої інстанції,посилаючись,зокрема,на ст.ст.11,509,546,570,626,628,635,657,1212,1218 ЦКУкраїни,12,13,77-81,141,223,263-265 ЦПК України, задовольняючи позовчастково,виходив зтого, що 25 квітня 2021 року між ОСОБА_4 , як заставо одержувачем, та ОСОБА_2 , як заставодавцем, третя сторона ТОВ «Рідний Дім», був укладений договір завдатку №1003, згідно до якого заставодавець передає, а завдаткоодержувач отримує завдаток в розмірі 500 доларів США з метою підтвердження укладення між ними Договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Об`єкт належить завдаткоодержувачу, погоджена вартість продажу становить 30000 доларів США, договір купівлі-продажу повинен бути укладений не пізніше 25 червня 2021 року. Завдаткодавець зобов`язаний на момент укладення договору купівлі-продажу об`єкта оплатити третій стороні послуги в розмірі 750 дол. США. Відповідно до рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03.08.2021 року скасований арешт на житловий будинок загальною площею 56,5 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 . Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років, про що зроблений актовий запис №1077 від 11 серпня 2021 року Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Сторони не оскаржували той факт, що у нотаріуса договір купівлі-продажу будинку не укладався. Судом безспірно встановлено, що договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було. Суд прийшов до висновку, що оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовились укласти такий договір у майбутньому, то передана ОСОБА_4 грошова сума у розмірі 500 дол. США, є авансом, а не завдатком та підлягає поверненню ОСОБА_5 на користь позивачки. В решті позов до задоволення не підлягає.

Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про повернення грошових коштів за договором завдатку, у якому, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення/збільшення) позовних вимог, просила:

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1632 доларів США, з яких 1000 доларів США основного боргу за договором завдатку; 584 доларів США 0,1 пені за кожен день несвоєчасного виконання зобов`язання; 48 доларів США 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25.04.2021р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір завдатку, відповідно до якого завдаткодавець передав, а завдаткоодержувач отримав завдаток в розмірі 500 USD доларів США з метою підтвердження укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до пункту 3 Договору завдатку від 25.04.2021 року №1003, договір купівлі-продажу об`єкту повинен бути укладений не пізніше 25.06.2021р. Проте такий договір, з вини завдаткоодержувача, не був укладений в обумовлений термін через наявний арешт (обтяження) на житловий будинок. Рішення у справі №944/3309/21 про скасування арешту на житловий будинок, набрало законної сили 03.09.2021 року, що свідчить про очевидне порушення завдаткоодержувачем умов договору завдатку, адже договір купівлі-продажу не міг бути укладений до 25.06.2021р. у зв`язку з наявним арештом та забороною на відчуження. У серпні 2021 р. ОСОБА_4 , який був стороною договору завдатку помер, а його спадкоємцем стала відповідач ОСОБА_3 . З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, представником позивача надсилалась відповідачу претензія про повернення коштів, згідно договору завдатку від 23.06.2022р. № 2306. Але відповідач не повернув коштів у встановленому порядку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі).

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Недійснимє правочин,якщо йогонедійсність встановленазаконом (нікчемнийправочин).У цьомуразі визнаннятакого правочинунедійсним судомне вимагається. Увипадках,встановлених цимКодексом,нікчемний правочинможе бутивизнаний судомдійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.216ЦК України,недійсний правочинне створюєюридичних наслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. Уразі недійсностіправочину кожнаіз сторінзобов`язанаповернути другійстороні унатурі все,що вонаодержала навиконання цьогоправочину,а вразі неможливостітакого повернення,зокрема тоді,коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартістьтого,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування. Якщоу зв`язкуіз вчиненнямнедійсного правочинудругій стороніабо третійособі завданозбитків таморальної шкоди,вони підлягаютьвідшкодуванню винноюстороною. Правовінаслідки,передбачені частинамипершою тадругою цієїстатті,застосовуються,якщо закономне встановленіособливі умовиїх застосуванняабо особливіправові наслідкиокремих видівнедійсних правочинів. Правовінаслідки недійсностінікчемного правочину,які встановленізаконом,не можутьзмінюватися задомовленістю сторін. Вимогапро застосуваннянаслідків недійсностінікчемного правочинуможе бутипред`явленабудь-якоюзаінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ст.219ЦПК України,у разінедодержання вимогизакону пронотаріальне посвідченняодностороннього правочинутакий правочинє нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин першої, другої статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2021 року ОСОБА_4 , як заставооодержувачем, та ОСОБА_2 , як заставодавцем, третя сторона ТОВ «Рідний Дім Львів», було підписано документ під назвою «договір завдатку №1003», згідно до якого заставодавець передає, а завдаткоодержувач отримує завдаток в розмірі 500 доларів США з метою підтвердження укладення між ними Договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Об`єкт належить Завдаткоодержувачу, погоджена вартість продажу становить 30000 доларів США, договір купівлі-продажу повинен бути укладений не пізніше 25 червня 2021 року. Завдаткодавець зобов`язаний на момент укладення договору купівлі-продажу об`єкта оплатити третій стороні послуги в розмірі 750 дол. США.

Згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03.08.2021 року скасований арешт на житловий будинок загальною площею 56,5 кв.м, житловою площею 31,1 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років, про що зроблений актовий запис №1077 від 11 серпня 2021 року Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), а його спадкоємцем стала ОСОБА_3 .

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку.

Сторони не оспорювали того факту, що договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було.

Як вбачається із змісту підписаного сторонами договору такий, по своїй суті є попереднім договором купівлі-продажу, оскільки такий передбачав укладення у майбутньому, у певний строк, укладення основного договору купівлі-продажу із умовами визначеними у даному (по суті попередньому) договорі, зокрема, із визначенням об`єкту нерухомості, що відчужуватиметься та ціни, за яку такий відчужуватиметься. Відповідно такий договір підлягав нотаріальному посвідченню.

Зазначений «договір завдатку №1003 від 25 квітня 2021 року», нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки укладення попереднього договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було обумовлене наявністю у сторін намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно з положеннями частини першої статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Так як попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від25 квітня 2021 року єнікчемним, правові наслідки порушення або припинення зобов`язання за цим договором у сторін одна перед одною не виникли.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки 584 доларів США 0,1 пені за кожен день несвоєчасного виконання зобов`язання та 48 доларів США 3% річних від простроченої суми до задоволення не підлягають.

Однак, що стосується передачі спірної суми у розмірі 500 доларів США, то передачу та отримання такої сторони знову ж не оспорювали. Крім цього, сторони визнали, що така сума передавалася з метою у майбутньому зарахувати таку як частину загальної суми, що буде сплачена при укладенні договору купівлі-продажу будинку. Відповідно таку суму слід вважати авансом.

Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума у загальному розмірі500 доларів США є авансом, який підлягав поверненню.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що грошові кошти передані відповідачці є авансом, та підлягають поверненню позивачці відповідачкою.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12.

Доводи апелянтки про те, що суд першої інстанції не врахував подання уточнених позовних вимог, у яких позивач просив стягнути відповідну суму в іноземній валюті, а не за встановленим курсом НБУ не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до резолютивної частини рішення, сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача зазначена в іноземній валюті, а саме в доларах США, відповідно до позовних вимог. Зазначення з курсу валюти на час ухвалення рішення лише здійснена з метою розрахунку судового збору. Відповідно рішення суду про стягнення доларів США буде виконуватися у вказаній валюті, або з врахуванням дійсного курсу долара США на час виконання рішення.

Тому, доводи апеляційної скарги слід вцілому визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районногосуду м.Львова від18квітня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 березня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра