Постанова

від 29.02.2024 по справі 924/9/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Справа №924/9/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2021 (суддя Музика М.В., повний текст рішення складено 24.05.2021)

за первісним позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та акту приймання-передачі частки; зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, шляхом звільнення ТОВ "Поділля Вест" самовільно зайнятих ним земельних ділянок, повернення вказаних ділянок у фактичне володіння ОСОБА_1

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест"

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Плуженська сільська рада

про визнання права власності на земельні ділянки

за участю представників:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідача 1 за первісним позовом - ОСОБА_4 ,

відповідача 2 за первісним позовом - ОСОБА_5 ,

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2021 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та акта приймання-передачі частки; зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками - відмовлено.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест" про визнання права власності на земельні ділянки - задоволено. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест" право власності на спірні земельні ділянки, заявлені в позові.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що при зверненні з позовом на захист своїх корпоративних прав, позивач у розумінні ст.116, 167 ЦК України повинна довести наявність порушення корпоративних прав спричинене укладенням оспорюваного договору, тобто повинна зазначити, яке саме її право було порушене внаслідок укладання оспорюваного правочину (право на участь в управлінні, право на отримання дивідендів, право на вихід зі складу учасників; право на продаж належних їй акцій та/або частки у статутному капіталі Товариства) та яким саме чином було порушене відповідне право внаслідок укладання оспорюваного правочину.

В той же час, ОСОБА_1 не надала суду доказів та не зазначила, яким саме чином укладений нею та відповідачем-1 договір купівлі-продажу корпоративних прав порушує її права та законні інтереси, при цьому пунктом 1.5 оспорюваного договору узгоджено, що продавцем в повному обсязі здійснено вклад до статутного капіталу, відступлення частки, що відповідає інтересам та волевиявленню останньої.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що невчинення дій з перереєстрації за товариством внесеної в його статутний фонд нерухомості не є достатньою підставою для висновку про невнесення засновником частки до статутного фонду, а тому викладені в позовній заяві доводи не є обґрунтованими і достатніми для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест".

За відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору суд залишив без задоволення і вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі та зобов`язання товариства усунути перешкоди в користуванні позивачем спірними земельними ділянками.

Вирішуючи спір про визнання за ТОВ "Поділля Вест" права власності на спірні земельні ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що товариством повністю доведено передання ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства спірних 15 земельних ділянок. Об`єктом зустрічного позову є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально визначеного майна, а підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у ТОВ "Поділля Вест" права власності чи іншого речового права на майно, яке не визнається і оспорюється.

Враховуючи, що на даний час земельні ділянки, визнання права на які є предметом зустрічного позову, зареєстровані за ОСОБА_1 , що обмежує ТОВ "Поділля Вест" в реалізації правомочностей власника майна і унеможливлює здійснення перереєстрації за товариством права власності через накладені обтяження (арешти) на земельні ділянки за судовими рішеннями, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позов задоволити, а також відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Апелянт, зокрема, вказує, що з моменту створення ТОВ "Поділля Вест" та до моменту подання даної апеляційної скарги статутний капітал вказаної юридичної особи за рахунок спірних земельних ділянок сформований не був. Таким чином, розмір статутного капіталу ТОВ "Поділля Вест" на суму 2846715,50 грн, що становить вартість вказаних 15 земельних ділянок, є неоплаченим, що підтверджуються наявністю зареєстрованим за позивачем правом власності на перелічені об`єкти нерухомого майна.

Відтак, приймаючи до уваги ч.3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частка у статутному капіталі товариства оплачена позивачем не була, а тому вважає, що відсутні правові підстави для її відчуження. Відтак, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест" від 08.05.2019 року укладено з порушенням норм ч.1, 3 ст.203 ЦК України що, з огляду на приписи ч.1 ст.215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи ст.319, 321, ЦК України, ст.212, 152 ЗК України, скаржник щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користування земельними ділянками зазначає, що в результаті самовільного захоплення відповідачем-2 земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, суд був наділений правомочністю щодо задоволення даної позовної заяви та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест" усунути перешкоди в користуванні 15 спірними земельними ділянками шляхом звільнення самовільно зайнятих ним земельних ділянок та повернення вказаних земельних ділянок у фактичне володіння позивача, а тому безпідставно не задоволив заявлену позовну вимогу.

Щодо задоволення зустрічного позову апелянт вказує на відсутність у товариства права власності на спірні земельні ділянки, а тому вважає, що жодне право останнього не може бути порушеним.

Натомість, порушення встановленого законом порядку набуття ОСОБА_2 частки в статутному капіталі товариства свідчить про нелегітимність будь-яких дій й рішень, які вчинені/прийняті учасником вказаного товариства після укладення оспорюваного договору. У силу протиправності набуття ОСОБА_2 статусу учасника товариства будь-які дії вказаної юридичної особи не є відображенням її реальної волі, як учасника правових відносин. Крім того, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права, а позивач за зустрічним позовом не обмежений в позасудовому порядку здійснити за собою право власності на спірні земельні ділянки на підставі актів приймання-передачі майна, які додано в якості додатку №3 до зустрічного позову.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає вимогам ст.236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, та прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним укладений 08.05.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест" та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест від 08.05.2019 року. У задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі №924/9/21 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

30.12.2021 справа №924/9/21 надійшла на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 року прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2021 у справі №924/9/21 до провадження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішень Ізяславського районного суду Хмельницької області у справах №675/1130/19, №675/1197/19, №675/1195/19 та рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/812/21.

Апеляційне провадження у справі №924/9/21 поновлено ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року.

У судове засідання, що відбулося 29.02.2024 року, третя особа не забезпечила явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення судового засідання (т.5, а.с.149), про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.05.2019 ОСОБА_1 рішенням засновника №1 ТОВ "Поділля Вест" (т.1, а.с.18) створено ТОВ "Поділля Вест" за адресою: 30351, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Білеве, вул.Центральна, 1а.

Згідно з п.2 вказаного рішення, сформовано статутний капітал товариства у розмірі 2846715,50 грн за рахунок майнового (негрошового) внеску, а саме земельних ділянок із цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, які належать засновнику товариства на праві власності (далі спірні земельні ділянки): 6822184500:06:007:0214 (38,0 га), 6822184500:06:007:0177 (44,0 га), 6822184500:06:007:0176 (52,0 га), 6822184500:06:018:0878 (10,0 га), 6822184500:06:018:0879 (16,0 га), 6822184500: 6:018:0870 (18,0 га), 6822184500:06:018:0875 (16,0 га), 6822184500:06:018:0874 (18,0 га), 6822184500:06:007:0200 (20,0 га), 6822184500:06:018:0876 (16,0 га), 6822184500:06:007:0215 (22,0 га), 6822184500: 6:014:0593 (14,0 га), 6822184500:06:018:0877 (4,0 га), які розташовані на території М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; 6822789800:06:001:0011 (2,0 га), 6822789800:06:001:0012 (2,0 га) - на території Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Статутний капітал сформовано із наступним розподілом часток: ОСОБА_1 - частка у статутному капіталі товариства становить 2846715,50 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства. Обрано директором товариства ОСОБА_1 .

Згідно актів приймання-передачі від 02.05.2019 року (т.1, а.с.155-169), ТОВ "Поділля Вест" прийнято, а ОСОБА_1 передано до статутного капіталу ТОВ "Поділля Вест" земельні ділянки з кадастровими номерами 6822789800:06:001:0012 (2,0 га), 6822789800:06:001:0011 (2,0 га) на території Яворовецької сільської ради Красилівського району; 6822184500:06:007:0176 (52,0 га); 6822184500:06:007:0177 (44,0 га), 6822184500:06:007:0200 площею (20,0 га); 6822184500:06:007:0214 (828,0 га); 6822184500:06:007:0215 (22,0 га); 6822184500:06:014:0593 (14,0 га); 6822184500:06:018:0870 (18,0 га); 6822184500:06:018:0874 (18,0 га); 6822184500:06:018:0875 (16,0 га); 6822184500:06:018:0876 (16,0 га); 6822184500:06:018:0877 (4,0 га); 6822184500:06:018:0878 (10,0 га); 6822184500:06:018:0879 (16,0 га) на території Мякотівської сільської ради Ізяславського району.

Відповідно до свідоцтва №1 від 02.05.2019 року (т.1, а.с.171) за підписом директора ТОВ "Поділля Вест", ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Поділля Вест" з часткою 100% в статутному капіталі товариства, що складає 2 846 715,50 грн. Внесок до статутного капіталу товариства ОСОБА_1 здійснено в повному обсязі.

08.05.2019 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест" (далі договір, т.1, а.с.20-21), за положеннями якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає частку у статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест" в сукупному розмірі 2846715,50 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства та сплачує за неї кошти в розмірі, визначеному у цьому договорі.

Згідно п.1.2. договору частка у статутному капіталі, що продається, належить продавцю на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтва про внесок засновником частки до статутного капіталу товариства №1 від 02.05.2019 року.

У п.1.3. договору викладені відомості про товариство: повне найменування - ТОВ "Поділля Вест", дата державної реєстрації - 02.05.2019 року. Дата запису в ЄДР про проведення державної реєстрації юридичної особи: 02.05.2019 року. Ідентифікаційний код юридичної особи: 42979949. Юридична адреса: 30352, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Білеве, вул. Центральна, буд. 1а. Розмір статутного капіталу - 2846715,50 грн.

За положеннями п.1.5. договору продавець гарантує, що ним повністю здійснено вклад до статутного капіталу товариства в розмірі частки, що відчужується, шляхом передачі товариству нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу, в установленому законом порядку на підставі актів приймання-передачі від 02.05.2019 року. Здійснення вкладу до статутного капіталу товариства підтверджується свідоцтвом від 02.05.2019 року.

Відповідно до п.1.6. договору, продавець гарантує відступлення частки як таке, що відповідає інтересам та волевиявленню продавця і не вчинено під примусом або внаслідок збігу тяжких обставин.

Продаж частки в статутному капіталі товариства, зазначеної у п. 1.1. цього договору, здійснюється продавцем за 395100,30 грн, що є еквівалентом 15 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на дату підписання договору (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що покупець набуває право власності на відчужувану за цим договором частку у статутному капіталі товариства з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, яким сторони підтверджують факт переходу права на відчужувану частку до покупця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 4.1. договору).

08.05.2019 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест" (далі - акт приймання-передачі частки, т.1, а.с.22), за яким позивач за первісним позовом передала, а відповідач-1 за первісним позовом прийняв належні ОСОБА_1 корпоративні (майнові) права, а саме: частку у статутному капіталі ТОВ "Поділля Вест", розмір якої становить 2846715,50 грн., що складає 100,00% статутного капіталу товариства. Даний акт є документом, який підтверджує перехід (передачу) частки учасника у статутному капіталі юридичної особи ТОВ "Поділля Вест".

Договір та акт приймання-передачі частки підписано сторонами та нотаріально посвідчено. У травні 2019 року внесено відповідні зміни до ЄДРЮО, ФОП та ГФ.

Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1, а.с.30-82) станом на 20.12.2020 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 682218400:06:007:0214 (38,0 га), 6822184500:06:007:0177 (44,0 га), 6822184500:06:007:0176 (52,0 га), 6822184500:06:018:0878 (10,0 га), 6822184500:06:018:0879 (16,0 га), 6822184500:06:018:0877 (4,0 га), 6822184500:06:018:0870 (18,0 га), 6822184500:06:018:0875 (16,0 га), 6822184500:06:018:0874 (18,0 га), 6822184500:06:007:0200 (20,0 га), 6822184500:06:018:0876 (16,0 га), 6822184500:06:007:0215 (22,0 га), 6822184500:06:014:0593 (14,0 га), 6822184500:06:001:0011 (2,0 га), 6822184500:06:001:0012 (2,0 га), які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 перебувають під арештом, накладеним ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23.08.2018 року у справі №686/19547/18 та ухвалами Ізяславського районного суду Хмельницької області про забезпечення позову від 11.06.2019 у справі №675/1068/19, від 09.07.2019 у справі №675/1069/19, від 09.07.2019 у справі №675/1067/19, від 03.07.2019 у справі №675/1069/19, 10.06.2019 у справі №675/1065/19, від 03.07.2019 у справі №675/1129/19, від 12.07.2019 у справі №675/1192/19, від 10.06.2019 у справі №675/1066/19, від 24.06.2019 у справі №675/1130/19, від 03.07.2019 у справі №675/1200/19, від 02.07.2019 у справі №675/1193/19, від 17.07.2019 у справі №675/1197/19, від 12.07.2019 у справі №675/1194/19, а також ухвалами Красилівського районного суду від 05.03.2018 у справі №677/1652/17, від 05.03.2018 у справі №677/1652/17 відповідно.

Відповідно до податкових декларацій з плати за землю за 2019 рік та банківських квитанцій, товариство здійснювало сплату земельного податку за 15 земельних ділянок, переданих ОСОБА_1 до його статутного фонду.

У матеріалах справи наявний протокол прийняття зави про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.10.2020 року, згідно яких громадян ОСОБА_2 повідомив про те, що 28.10.2020 року невідомі особи здійснюють обмолот сільськогосподарських культур на земельних ділянках на території Мякотівської сільської ради Ізяславського району, що належать ТОВ "Поділля Вест".

ОСОБА_1 звернулась із заявою (зареєстрована 02.11.2020 року) про вчинення злочину, у якій повідомила, що вона є власником 12 земельних ділянок на території Мякотівської сільської ради Ізяславського ради, проте, невідомі особи здійснюють протиправне збирання врожаю засіяних нею с/г культур.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від листопада 2020 року зобов`язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 .

Довідкою від 01.03.2021 року ТОВ "Поділля Вест" підтверджує, що на балансі товариства обліковуються 15 земельних ділянок, які є предметом спору (т.1, а.с.172).

Враховуючи викладене, позивач за первісним позовом, стверджуючи про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та акта приймання-передачі недійсним, звернувся з первісним позовом до суду. У свою чергу, відповідач-2 за первісним позовом з метою захисту його прав як власника спірних земельних ділянок подав до суду зустрічний позов про визнання права власності на спірні 15 земельних ділянок.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, звернувшись до суду за їх захистом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У силу приписів ст.215 ЦК України недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Реалізовуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст.3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19.

Отже, за змістом ст.15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Колегія суддів зауважує, що суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у даній справі та направляючи її на новий апеляційний розгляд, вказав, що апеляційний суд вирішив корпоративний спір, не перевіривши наявність у позивача за первісним позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано її позов, а також не з`ясував в чому полягає порушення її корпоративних прав, не визначив, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивачка звернулася до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, виходячи із предмета і підстав первісного та зустрічного позовів, не надано належну оцінку всім доказам і доводам сторін по суті заявлених вимог, а тому висновки господарського суду апеляційної інстанції про часткове задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові є необґрунтованими та передчасними.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відтак, надаючи оцінку наявності у позивача за первісним позовом порушеного суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, за захистом якого позивач звернулася до суду, та враховуючи обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені в постанові 07.11.2023 у даній справі, у відповідності до ст.316 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

При зверненні з позовом до суду на захист своїх корпоративних прав, позивач у розумінні ст.116, 167 ЦК України повинен довести наявність порушення корпоративних прав спричиненого укладенням оспорюваного договору. Тобто, звертаючись із позовом позивач повинен був зазначити, яке саме його право з вищевказаних було порушене внаслідок укладання оскаржуваного правочину (право на участь в управлінні, право на отримання дивідендів, право на вихід зі складу учасників; право на продаж належних йому акцій та/або частки у статутному капіталі Товариства) та яким саме чином було порушене відповідне право внаслідок укладання оскаржуваного правочину (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 904/9839/16).

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Зі змісту заявлених у справі позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з позовом за захистом своїх корпоративних прав, які вона вважає такими, що виникли у зв`язку з тим, що з моменту створення товариства та до моменту подання даного позову статутний капітал товариства на суму 2846715,50 грн, що становить вартість 15 земельних ділянок, сформований не був. Позивач за первісним позовом також зазначає, що частка у статутному фонді ТОВ "Поділля Вест", передана за оспорюваним нею договором, є неоплаченою, оскільки спірні земельні ділянки не були нею передані до статутного капіталу товариства, тобто, на її думку, спір у даній справі є перш за все корпоративним спором, адже виник з корпоративних правовідносин.

Згідно з ч.3 ст.80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

За змістом ч.1, 3 ст.12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Частинами 1, 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як єдиний засновник та учасник ТОВ "Поділля Вест" на підставі рішення засновника №1 від 02.05.2019 року, актів приймання-передачі від 02.05.2019 року, свідоцтва №1 передала в статутний капітал товариства 15 земельних ділянок, належних їй на праві власності, вартістю 2846715,50 грн.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що за положеннями ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.2, 3, 4 ст.202 ЦК України).

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно (постанови Касаційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18, постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.07.2022 у справі №372/3737/19).

Враховуючи викладене, акти приймання-передачі від 02.05.2019 року (т.1, а.с.155-169) про передачу ОСОБА_1 земельних ділянок як внеску до статутного капіталу ТОВ "Поділля Вест" є двостороннім актом та свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Водночас, колегією суддів встановлено, що станом на 02.05.2019, тобто на момент створення товариства та формування його статутного капіталу, на спірні земельні ділянки, які утворились в результаті вчинення ОСОБА_1 дій із об`єднання земельних ділянок, придбаних попередньо у громадян, накладено арешт в рамках кримінального провадження згідно ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 23.08.2018 року у справі №686/19547/18 та ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 05.03.2018 у справі №677/1652/17, що свідчить про неможливість вчинення будь-яких дій щодо їх відчуження та розпорядження ОСОБА_1 .

У відповідності до ч.1 ст.178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відтак, оскільки на момент формування статутного капіталу товариства, земельні ділянки за рахунок яких він формувався, перебували під арештом згідно ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 23.08.2018 року у справі №686/19547/18 та ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 05.03.2018 у справі №677/1652/17, вказане майно набуло правового режиму обмеженого в цивільному обороті та відповідно до ст.178 ЦК України не могло бути вільно відчужене його власником, в даному випадку передано в якості внеску до статутного капіталу товариства.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 83 постанови від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц зазначила, що правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно ч.1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, зокрема, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Правочин щодо внесення в статутний капітал товариства земельних ділянок, укладений під час дії арешту на вказане майно, порушує правовий режим обмежених в обігу об`єктів цивільного права та спрямований на незаконне відчуження такого майна, а тому є нікчемним в силу ч.1, 2 ст.228 ЦК України (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц (п.83-86) та від 20.07.2022 року у справі №923/196/20 (п. 55,56).

Таким чином, внаслідок укладення нікчемного правочину щодо внесення в статутний капітал товариства земельних ділянок, який не створює будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, частка ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства оплачена не була та відповідно не був сформований статутний капітал ТОВ "Поділля Вест", як це передбачено ст.12, 13, 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

З огляду на викладене, із врахуванням вказівок Верховного Суду, викладених в постанові 07.11.2023 у даній справі у відповідності до ст.316 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не набула права власності на частку в статутному капіталі та як наслідок не набула корпоративних прав (право на участь в управлінні, право на отримання дивідендів, право на вихід зі складу учасників, право на продаж належних йому акцій та/або частки в статутному капіталі товариства) у товаристві, за захистом яких звернулась з позовом до суду, а тому позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та акта приймання-передачі частки задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, оскільки судом першої інстанції не було встановлено нікчемності правочину щодо внесення в статутний капітал товариства земельних ділянок, натомість відмовлено в задоволенні первісного позову в частині визнання недійсним оскаржуваного договору та акта приймання-передачі, у зв`язку з відсутністю правових підстав для його задоволення, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.4 ст. 277 ГПК України, змінити у відповідній частині мотивувальну частину рішення суду першої інстанції виклавши її в редакції даної постанови.

Щодо позовної вимоги первісного позову про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства шляхом звільнення ТОВ "Поділля Вест" самовільно зайнятих ним земельних ділянок, апеляційний суд враховує наступне.

За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України).

Із аналізу вказаної норми вбачається, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться майно, щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем за таким позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження майном.

Таким чином, усунення перешкод власнику (землекористувачу) у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на розгляді судів загальної юрисдикції в численних судових провадженнях знаходились спори щодо права власності на земельні ділянки, які увійшли до складу спірних у даній справі земельних ділянок, з підстав правомірності їх вибуття з комунальної власності, зокрема:

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19.05.2021 у справі №675/1065/19 (т.4, а.с.22-23), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16.11.2021 (новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:06:018:0879 (16,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.09.2021 у справі №675/1066/19 (т.4, а.с.24-25), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15.12.2021 (т.4, а.с.55-60; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:06:018:0875 (16,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.05.2021 у справі №675/1067/19 (т.4, а.с.26-27), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.09.2021 (т.4, а.с.61-70; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:06:007:0176 (52,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19.05.2021 у справі №675/1068/19 (т.4, а.с.28-29), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03.12.2021 (т.4, а.с.71-78; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:06:007:0214 (38,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.05.2021 у справі №675/1069/19 (т.4, а.с.20-21), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21.12.2021 (т.4, а.с.42-54; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:06:007:0177 (44,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.09.2021 у справі №675/1129/19 (т.4, а.с.40-41), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21.12.2021 (т.4, а.с.112-117; новоутворена земельна ділянка після об`єднання кадастровий номер 6822184500:06:018:0877 (4,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01.10.2021 у справі №675/1130/19 (т.5, а.с.48-53), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15.06.2022 (т.5, а.с.54-61; новоутворена земельна ділянка після об`єднання кадастровий номер 6822184500:06:018:0874 (18,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27.05.2021 у справі №675/1192/19 (т.4, а.с.38-39), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07.09.2021 (т.4, а.с.102-111; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:6:018:0870 (18,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи)

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26.08.2021 у справі №675/1193/19 (т.4, а.с.30-31), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03.12.2021 (т.4, а.с.79-84; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:06:018:0876 (16,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27.05.2021 у справі №675/1194/19 (т.4, а.с.36-37), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.09.2021 (т.4, а.с.94-101; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500: 6:014:0593 (14,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26.10.2023 у справі №675/1195/19 (т.5, а.с.66-71); новоутворена земельна ділянка після об`єднання кадастровий номер 6822184500:06:018:0878 (10,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13.04.2023 у справі №675/1197/19 (т.5, а.с.44-47); новоутворена земельна ділянка після об`єднання кадастровий номер 6822184500:06:007:0215 (22,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи);

- рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24.09.2021 у справі №675/1200/19 (т.4, а.с.34-35), яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.12.2021 (т.4, а.с.85-93; новоутворена земельна ділянка після об`єднання, кадастровий номер 6822184500:06:007:0200 (20,0 га), яка і стала предметом розгляду даної справи).

За результатами розгляду вказаних справ суди дійшли однакових правових висновків про протиправність вибуття спірних земельних ділянок з власності держави в приватну власність фізичних осіб, які в подальшому шляхом укладення договорів купівлі-продажу відчужили такі земельні ділянки для ОСОБА_1 .

Таким чином, судами було захищено право власності держави як єдиного законного власника спірних земельних ділянок та задоволено позовні вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, якими затверджено проекти землеустрою та надано у власність фізичних осіб земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності; про витребування у ОСОБА_1 на користь держави вказаних земельних ділянок та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки.

За наявності визначених ст.75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, рішення судів загальної юрисдикції у вищевказаних справах, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів та мають преюдиціальне значення, а встановлені при її ухваленні обставини, зокрема, обставина щодо незаконного вибуття із власності держави спірних земельних ділянок та відповідно їх витребування у ОСОБА_1 на користь держави як єдиного законного власника, повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч.4 ст.75 ГПК України.

Враховуючи, що обставина протиправності та незаконності набуття у власність ОСОБА_1 спірних земельних ділянок згідно договорів купівлі-продажу встановлена судами загальної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку, що первісна позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, яка спрямована саме на захист права власності ОСОБА_1 , до задоволення не підлягає.

При цьому, колегія суддів враховує, що 27.05.2021 набув чинності Закон України №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено п. 24 згідно якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених п."а-е" цього пункту. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності, на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, враховуючи, що спори щодо витребування земельних ділянок розглядались судами загальної юрисдикції протягом тривалого часу, впродовж якого відбулись зміни законодавства та як наслідок відбулась передача спірних земельних ділянок з державної у комунальну власність, спірні земельні ділянки підлягають поверненню Плужненській сільській раді, як законному власнику, згідно судових рішень, що не змінює суті спірних правовідносин у даній справі.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про визнання права власності на спірні земельні ділянки за ТОВ "Поділля Вест" колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова Касаційного господарського суду від 21.03.2019 №909/175/18).

Отже, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи встановлену рішеннями судів загальної юрисдикції обставину протиправності вибуття спірних земельних ділянок з власності держави в приватну власність, приймаючи до уваги той факт, що саме держава є єдиним законним власником вказаних земельних ділянок, захист прав та інтересів якої здійснено судами шляхом витребування земельних ділянок на її користь, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання права власності за ТОВ "Поділля Вест" на підставі ст.392 ЦК України.

Окрім того, з підстав зазначених вище апеляційним судом зроблено висновок про нікчемність правочину з формування статутного капіталу товариства та переходу права власності на спірні земельні ділянки від ОСОБА_1 до ТОВ "Поділля Вест", а тому вказаний правочин не створює будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю у відповідності до ст.216 ЦК України.

Отже, статутний капітал товариства внаслідок укладення нікчемного правочину сформований не був, а тому товариство не набуло права власності на спірні земельні ділянки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги товариства про визнання права власності на вказані земельні ділянки.

Відповідно до п.2, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зауважує, що справи в судах загальної юрисдикції щодо витребування спірних земельних ділянок на користь держави існували на час розгляду даної справи, що не позбавляло суд права зупинити провадження у справі та повно і всебічно з`ясувати обставини справи, які входили до предмету доказування у даній справі, для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Відтак, зважаючи на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі не застосував положення ст.75 ГПК України, з огляду на що не врахував встановлені обставини рішень судів загальної юрисдикції, та як наслідок неправильно застосував ст.392 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність задоволення зустрічного позову та відповідно про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом та скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2021 у справі №924/9/21 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2021 у справі №924/9/21 в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 змінити в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2021 у справі №924/9/21 в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест" скасувати та прийняти нове рішення.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест" до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Вест" (30352, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с.Білеве, вул.Центральна, буд.1А, код ЄДРПОУ 42979949) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 174880,13 грн (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят гривень тринадцять копійок) судових витрат із сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "07" березня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.