Постанова

від 26.02.2024 по справі 905/201/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Харків Справа № 905/201/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Божко В.Г., довіреність №10488-К-Н-О від 17.11.2023;

від відповідача: не з`явилися;

від 3-ї особи-1 (апелянта): не з`явилися;

від 3-х осіб-2-3: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вх. №2601 Д/1),

на рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 (повний текст складено 23.10.2023) у справі №905/201/22 (суддя Хабарова М.В.),

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яккасар Трйд", м.Маріуполь, Донецька область,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленогой підрозділу ДПС України, м.Київ,

2) Енергетичної митниці Державної митної служби України, м.Київ,

3) Державної митної служби України, м.Київ,

про визнання недійсним авалю, здійсненого від імені АТ КБ "ПриватБанк" на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6658277,98грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яккасар Трейд" (надалі ТОВ "Яккасар Трейд") про визнання недійсним авалю, здійсненого від імені АТ КБ "ПриватБанк" на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6658277,98грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що АТ КБ "ПриватБанк" не здійснювало авалювання простого векселя серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6658277,98грн, за яким векселедавцем є ТОВ "Нафтолідер" (на теперішній час ТОВ "Яккасар Трейд"). Позивач зазначає, що ТОВ "Нафтолідер" ніколи не зверталось до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про бажання пред`явити вексель до авалювання, не укладало із позивачем договору про авалювання та не сплачувало відповідної комісії за зобов`язаннями за авалем векселя серії АА №1562279 від 09.09.2019. За твердженням позивача, інформація про авалювання податкового векселя серії АА №1562279 від 09.09.2019 отримана Державною митною службою України самостійно через інформаційно-телекомунікаційну систему "Податковий блок" Державної податкової служби України без отримання підтвердження від АТ КБ "ПриватБанк", що підтверджує неавалювання позивачем податкового векселя.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/201/22, призначено підготовче засідання суду, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України та Енергетичну митницю Державної митної служби України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/201/22 позов задоволено.

Визнано недійсним аваль, здійснений від імені АТ КБ "Приватбанк" на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на суму 6658277,98грн, векселедавець ТОВ "Нафтолідер" (на даний час - ТОВ "Яккасар Трейд").

Стягнуто з ТОВ "Яккасар Трейд" на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 2481,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із встановлених обставин, що згідно отриманих від Бюро економічної безпеки України в рамках кримінального провадження №12020000000000067 висновків експертів №СЕ-19-21/1147-ПЧ від 02.07.2021 та №СЕ-19-22/462-ДД від 30.06.2022 вбачається те, що підписи від імені АТ КБ "ПриватБанк" на простому векселі серії АА №1562279, виданому ТОВ "Нафтолідер" 09.09.2019 на суму 6658277,98грн виконані не уповноваженими особами Банку. Крім того, відбитки печатки АТ КБ "ПриватБанк" в простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 та відбиток печатки Банку, що розташований в гарантії виконання №G0519/2975 від 28.05.2019, нанесено різними кліше печаток.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та приймаючи до уваги відсутність волі позивача щодо авалювання векселя, а також те, що аваль векселя здійснений особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про недійсність на підставі ч. 1 ст. 202, ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України авалю, здійсненого від імені позивача на простому векселі серії АА №1562279.

Разом з цим, господарським судом було враховано, що відповідачем були вчинені активні дії, які виражені у подачі авальованого векселя до органу Державної податкової служби України, наслідком яких може бути стягнення з позивача суми векселя, що вочевидь стосується майнових прав позивача, а тому звернення позивача з позовом про визнання недійсним авалю векселя визнано судом як належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача. Суд встановив, що податкова служба звернулася до суду з вимогою про стягнення з позивача суми векселя. Відтак, суд констатував про порушення саме відповідачем майнових прав позивача, які мають бути захищені в судовому порядку шляхом визнання недійсним авалю на векселі. Вказаний спосіб захисту порушеного права позивача є достатнім, ефективним та таким, що в повній мірі захищає порушені права позивача.

Не погодившись з ухваленим рішенням, третя особа - Головне управління ДПС у м. Києві звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/201/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд апеляційної скарги апелянт просить здійснити за участю представника ГУ ДПС у м. Києві.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції припустився неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судами неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з наступних підстав:

- судом першої інстанції не було враховано, що у даному випадку векселедавцем (ТОВ "Нафтолідер" (на даний час - ТОВ "Яккасар Трейд")) та авалістом (АТ КБ "ПриватБанк") не було здійснено оплату простого векселя серії АА №1562279 від 09.09.2019 у строк, визначений для здійснення платежу, у зв`язку з чим Головне управління ДПС у м.Києві в силу норм Податкового кодексу України, Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою правління НБУ від 16.12.2002, Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, має право на стягнення з Банку заборгованості в сумі 6658277,98грн за вказаним векселем;

- оскаржуваний Банком вексель є податковим, за своєю правовою природою погашення такого векселя є виконанням обов`язку зі сплати податку, одним із видів якого є акцизний збір; а тому між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме з приводу сплати акцизного збору, який (спір) підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.

Апеляційна скарга залишалась судом без руху та після усунення апелянтом виявлених судом недоліків ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 поновлено ГУ ДПС у м.Києві строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/201/22; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/201/22; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №905/201/22 на 31.01.2024 о 12:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 11.01.2024 від АТ КБ "ПриватБанк", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги третьої особи, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію мотивує тим, що місцевий господарський суд обґрунтовано встановив обставини не здійснення АТ КБ "ПриватБанк" авалювання податкового векселя серії АА № 1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6658277,98грн, за яким векселедавцем є ТОВ "Нафтолідер" (відповідач), що підтверджено наданими до матеріалів справи доказами. На думку позивача, апеляційна скарга ДПС не містить жодного обґрунтування незаконності рішення суду від 11.10.2023, а також будь-якого посилання на докази, які б спростовували встановлені судом обставини, та доводів стосовно неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права. Фактично апеляційна скарга містить доводи та посилання на норми законодавства, які стосуються виключно погашення податкового векселя та стягнення заборгованості за податковим векселем, що не є предметом спору у справі №905/201/22 та відповідно не підлягає з`ясуванню та встановленню. Правовідносини та нормативне регулювання у справах №591/4543/16-ц, №2н-36/12Ґ, на які посилається скаржник, не є подібними цій справі №905/201/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №905/201/22 до 26.02.2024 до 10:00 год.

05.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач посилається на те, що аваль банку на простому векселі є поручительством або за аналогією гарантією банку платежу за векселем. Тобто, авалювання векселя є забезпечувальним правочином, зобов`язання за яким виникають між банком та векселедавцем. При цьому, авалювання банком простого векселя відбувається на підставі укладеного між банком та векселедавцем договору та є оплатною послугою. Зважаючи на заявлені АТ КБ "ПриватБанк" вимоги про визнання авалю недійсним з підстав відсутності правовідносин саме між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Яккасар Трейд" та неавалювання простого векселя, відтак вбачається, що спір у справі №905/201/22 не відноситься до публічно-правових спорів та не підпадає під адміністративну юрисдикцію. З огляду на забезпечувальний характер правочину між двома юридичними особами, тому справа відноситься саме до господарської юрисдикції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 задоволено клопотання представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Божка В.Г. про участь у судових засіданнях у справі №905/201/22, у т.ч. призначеному на 26.02.2024 о 10:00 год у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.02.2024, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Уповноважені представники відповідача та третіх осіб, у т.ч. ГУ ДПС у м.Києві (апелянта) у судове засідання 26.02.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони повідомлені у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третіх осіб, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2019 АТ КБ "Приватбанк" (надалі - Банк) отримано від Головного управління ДПС у м. Києві заяву про намір пред`явити до платежу простий опротестований вексель від 09.09.2019, серія АА1562279, номінальною вартістю 6658277,98грн, взятий на облік Головним управлінням ДПС у м. Києві 12.09.2019 №2228.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2020 відкрито провадження у справі №640/289/20 за позовом Головного управління ДПС у м.Києві до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Нафтолідер" (на теперішній час змінено найменування на - ТОВ "Яккасар Трейд") про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за простим векселем серії АА №1562279 від 09.09.2019 в розмірі 6658277,98 грн.

АТ КБ "Приватбанк" не погоджується із наявністю будь-якої заборгованості за вказаним векселем та звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про визнання авалю як забезпечувального правочину недійсним у судовому порядку, обґрунтовуючи вказане наступним.

20.01.2020 ДП "Київська офсетна фабрика" надано відповідь, за змістом якої простий вексель АА за №1561001 по №1563000 у кількості 2000 примірників виготовлені на замовлення ТОВ КБ "Земельний капітал" та передані замовнику.

04.02.2020 АТ КБ "Приватбанк" складено довідку, за змістом якої:

- ТОВ "Нафтолідер" не є клієнтом Банку, ніколи не мало та не має поточних рахунків у Банку;

- ТОВ "Нафтолідер" не зверталось до Банку відносно послуги авалювання векселів;

- рішення про авалювання векселів ТОВ "Нафтолідер" не приймались;

- договір про авалювання або генеральні угоди про авалювання Банком з ТОВ "Нафтолідер", яке є векселедавцем податкового векселя АА №1562279 від 09.09.2019 на суму 6658277,98грн, не укладались;

- рахунки для відображення авалів ТОВ "Нафтолідер" ніколи не відкривались та авалі не відображались, комісія за авалі Банком не нараховувалась, та не сплачувалась ТОВ "Нафтолідер";

- Банк не здійснював авалювання векселя АА 1562279 на суму 6658277,98грн.

АТ КБ "Приватбанк" надано до матеріалів справи витяг з реєстру авальованих векселів з 09.09.2019 по 15.09.2019, згідно з яким відомості про авалювання векселя АА №1562279 від 09.09.2019 відсутні.

25.11.2020 позивач звернувся з листом до Державної митної служби України та Національного банку України щодо отримання інформації про надходження до Державної митної служби України підтвердження від АТ КБ "Приватбанк" про авалювання податкового векселя серії АА №1562279 від 09.09.2019, векселедавець - ТОВ "Нафтолідер".

05.02.2021 Державною митною службою України повідомлено, що інформація щодо підтвердження авалювання векселів, виданих на суму податку на додану вартість, акцизного збору та ввізного мита під час ввезення (імпорту) товарів на митну територію України, здійснюється в автоматичному режимі з баз даних інформаційно-телекомунікаційної системи "Податковий блок" Державної податкової служби України. Згідно з інформації отриманої з єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України податковий вексель серії АА №1562279 взятий на облік та відображається у телекомунікаційній системі "Податковий блок" Державної податкової служби України, що, в свою чергу, дало можливість використати їх при здійсненні митного оформлення товарів "Нафтопродукти", які поставлялись на адресу ТОВ "Нафтолідер".

30.12.2020 позивачем отримано електронне повідомлення Національного Банку України №КТ-2020/10-738033, в якому вказано про відсутність запитуваної позивачем інформації.

23.04.2020 за заявою АТ КБ "Приватбанк" зареєстроване кримінальне провадження №12020100100003568 щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Позивачем також надані заяви свідків працівників банку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виходячи зі змісту яких підписи на простому векселі АА№1562279 вказаними особами не виконувались та є підробленими. Робота з банківськими векселями не входила до посадових обов`язків вказаних осіб.

Крім того, з ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2022 у справі №757/4106/22-к вбачається виконання в кримінальному провадженні №12020000000000067 ряду слідчих дій, зокрема:

- призначено та проведено дві судові почеркознавчі експертизи щодо належності рукописних написів та підписів від імені АТ КБ "Приватбанк" на векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 виданому ТОВ "Нафтолідер";

- призначено та проведено судову технічну експертизу щодо способу нанесення відтисків печатки "Розрахунковий центр АТ КБ "Приватбанк", а також ідентичності цих відтисків печаток на векселі серії АА №1562279;

- призначено та проведено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів щодо підписів та відтисків печаток на векселі серії АА №1562279;

- призначено проведення судової технічної експертизи документів щодо нанесення відтисків печатки "Розрахунковий центр АТ КБ "Приватбанк" за допомогою печатки даного банку на векселі серії АА №1562279.

26.06.2023 до Господарського суду Донецької області від Бюро економічної безпеки України надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів кримінального провадження №12020000000000067, зокрема висновки експертів.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19-21/1147-ПЧ від 02.07.2021:

1) Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Керівник відділення АТ КБ "Приватбанк" Духнич Н.В. " в простому векселі серії АА №1562279, виданому ТОВ "Нафтолідер" 09.09.2019 на суму 6658277,98грн виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

2) , 5) Рукописні записи в графі "Як аваліст за … ", що починається словами: "ТОВ "Нафтолідер"…" та закінчується словами "…Відділення АТ КБ "Приватбанк" Шаврова М.П. " в простому векселі серії АА №1562279, виданому ТОВ "Нафтолідер" 09.09.2019 на суму 6658277,98грн - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою;

4) Питання чи ОСОБА_2 виконано підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Керівник відділення по розробці продуктів ГО (ПК) відділення АТ КБ "Приватбанк" Шаврова М.П. " в простому векселі серії АА №1562279, виданому ТОВ "Нафтолідер" 09.09.2019 на суму 6658277,98грн не вирішувалося у зв`язку з транскрипційною незпівставністю досліджуваного підпису зі зразками підписів ОСОБА_2 , тобто відсутністю схожих елементів для проведення порівняльного дослідження.

Згідно з висновком експерта №СЕ-19-22/462-ДД від 30.06.2022:

1) Відбиток печатки "АТ КБ "ПриватБанк", що розташований в простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 та відбиток печатки "АТ КБ "ПриватБанк", що розташований в гарантії виконання №G0519/2975 від 28.05.2019, нанесено різними кліше печаток.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог та поданих доказів Господарським судом Донецької області 11.10.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №905/201/22, яким позов задоволено та визнано недійсним аваль, здійснений від імені АТ КБ "Приватбанк" на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на суму 6658277,98грн, векселедавець ТОВ "Нафтолідер" (на даний час - ТОВ "Яккасар Трейд") з підстав, наведених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

За змістом ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 №2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 №3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999 №826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 №827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 №828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Згідно зі ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, трасат особа, яка зобов`язується сплатити за векселем, а трасант особа, яка видає вексель, тобто векселедавець.

Аваль це вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов`язань щодо оплати векселя.

Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов`язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом.

За ст. 32 Уніфікованого закону, аваліст відповідає так само, як і особа, за яку він дав аваль, тому відповідальність аваліста є солідарною: векселедержатель може пред`явити вимоги до боржника та аваліста спільно, а також будь-кому з них як у повному обсязі, так і в частині. Відповідальність аваліста зберігається навіть у ому випадку, якщо це зобов`язання, яке він забезпечив, виявиться недійсним з будь-якої причини, іншої ніж дефект форми векселя.

У ст. 47 Уніфікованого закону закріплено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов`язаними перед держателем. Держатель має право пред`явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов`язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов`язалися. Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним. Пред`явлення позову до однієї із зобов`язаних осіб не перешкоджає пред`явленню позову до інших осіб, навіть якщо вони йдуть після особи, до якої пред`явлено позов.

За ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (ст.ст. 11 - 20); строку платежу (ст.ст. 33 - 37); платежу (ст.ст. 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (ст.ст. 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (ст.ст. 55, 59 - 63); копій (ст. 67 і 68); змін (ст. 69); позовної давності (ст. 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (ст.ст. 72, 73 і 74).

Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов`язання (ст.ст. 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 ЦК України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

При цьому, розглядаючи спори, пов`язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).

Відповідно до приписів ст. 30 Уніфікованого закону платіж за векселем може бути забезпечений авалем і таке забезпечення може бути надано третьою особою.

Статтею 31 Уніфікованого Закону передбачено, що аваль вчиняється або на самому векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль.

Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас слід зазначити, що аваль, дійсність якого оспорюється у справі, яка розглядається, за своєю правовою природою є вексельною порукою, правове регулювання якої здійснюється спеціальними нормами Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, оскільки ці зобов`язання на відміну від поруки і гарантії мають особливий характер щодо учасників цих відносин, порядку вчинення і виконання, підстав і строків пред`явлення вимог.

Як вже вказувалося, відповідно до ст. 32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив. Його зобов`язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов`язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним із будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.

Отже, якщо судом буде встановлено, що забезпечене авалем зобов`язання за векселем є недійсним через дефект форми, то зобов`язання аваліста також визнається недійсним. У цьому разі до аваліста не може бути пред`явлено вимогу в порядку, передбаченому нормами цивільного законодавства, як до поручителя чи гаранта.

Господарським судом першої інстанції при вирішенні справи, що розглядається, ухвалою від 17.05.2023, в порядку ст. 81 ГПК України, було витребувано у Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та Київській області належним чином засвідчені копії матеріалів кримінального провадження №12020000000000067 від 28.01.2020.

Судом першої інстанції від Бюро економічної безпеки були отримані висновки експертів №СЕ-19-21/1147-ПЧ від 02.07.2021 та №СЕ-19-22/462-ДД від 30.06.2022 щодо підписів та печатки здійснених на векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019.

Вказані висновки були надані експертами в межах кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Положеннями ч. 3 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У розумінні положень ст. 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Таким чином, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19 зазначено, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що Господарським процесуальним та кримінально - процесуальним законодавством України не встановлено заборони господарському суду витребовувати окремі оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, що здійснюється в порядку, встановленому ст. 81 ГПК України.

Таким чином, висновки експерта, виконані у кримінальному провадженні, можуть враховуватись у якості допустимих доказів судами інших юрисдикцій, окрім кримінальної. При цьому такий висновок є рівноцінним з іншими видами доказів, не має заздалегідь установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.

За змістом витребуваних судом першої інстанції висновків експертів у цій справі, підписи від імені ОСОБА_1 в графі "Керівник відділення АТ КБ "ПриватБанк" Духнич Н.В. " та рукописні записи в графі "Як аваліст за …", що починається словами: "ТОВ "Нафтолідер"…" та закінчується словами "…Відділення АТ КБ "ПриватБанк" Шаврова М.П. " на простому векселі серії АА №1562279, виданому ТОВ "Нафтолідер" 09.09.2019 на суму 6658277,98грн виконані не ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 відповідно.

Крім того, відбиток печатки "Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", що розташований в простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 та відбиток печатки "Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", що розташований в гарантії виконання №G0519/2975 від 28.05.2019, нанесено різними кліше печаток.

Судом також враховані обставини, що викладені в заявах свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зазначили, що підписи на векселі не здійснювали. До посадових обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 авалювання векселів не входило. Посада ОСОБА_2 на векселі зазначена невірно. Банк не надав довіреність ОСОБА_2 на підписання будь-яких документів фінансового характеру, зокрема векселів.

Колегія суддів зазначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ст. 202 ЦК України).

Враховуючи наведене, а також те, що після здійснення авалю векселя, банк приймає зобов`язання перед векселедержателем оплатити суму векселя за векселедавця, у разі несплати векселя платником, приймаючи до уваги зміст ч. 1 ст. 202 ЦК України, аваль векселя вважається правочином, оскільки така дія спрямована зокрема на набуття цивільних прав та обов`язків.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що твердження АТ КБ "ПриватБанк" викладені позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу щодо не вчинення спірного авалю знайшли своє підтвердження у висновку експертів почеркознавчої (№СЕ-19-21/1147-ПЧ від 02.07.2021) та технічної експертизи документів (№СЕ-19-22/462-ДД від 30.06.2022), отриманих в рамках кримінального провадження №12020000000000067 від 28.01.2020 від Бюро економічної безпеки.

У свою чергу, ані відповідач, ані треті особи, у т.ч. Головне управління ДПС у м. Києві будь-яких доказів на спростування встановлених експертизою обставин суду не надали, клопотань про призначення судової експертизи не заявляли та не підтвердили авалювання Банком векселю.

При вирішення питання про наявність вексельних зобов`язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов`язаних за векселем осіб.

Разом з цим, перелік обов`язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Так, простий вексель містить: 1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закон).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах висновки експертизи, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про відсутність волі позивача щодо авалювання векселя, а також, що аваль векселя здійснений особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності.

А тому, аваль, здійснений від імені позивача на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6658277,98грн не має юридичної сили у зв`язку з відсутністю обов`язкового реквізиту, що має містити в собі останній у відповідності до положень ст. 75 Уніфікованого закону.

Крім того, господарським судом першої інстанції було враховано, що відповідачем були вчинені активні дії, які виражені у подачі авальованого векселя до органу ДПС України, наслідком яких може бути стягнення з позивача суми векселя, що вочевидь стосується майнових прав позивача, а відтак звернення позивача з позовом про визнання недійсним авалю векселя є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Як також встановлено, орган податкової служби звернувся до адміністративного суду з вимогою про стягнення з позивача суми векселя.

Відтак, судом констатовано порушення саме відповідачем майнових прав позивача, які мають бути захищені в судовому порядку шляхом визнання недійним авалю на векселі. Вказаний спосіб захисту порушеного права позивача є достатнім, ефективним та таким, що в повній мірі захищає порушені права позивача.

Дослідивши обставини справи та подані позивачем докази в сукупності, зокрема: висновки отриманих судом експертиз; відсутність у відповідача відкритих рахунків у позивача; відсутність відомостей про сплату відповідачем комісії за зобов`язаннями за наданими авалями, а також рахунків в Банку; відомості з реєстру авальованих позивачем векселів; відсутність доказів звернення відповідача до позивача із заявою про бажання пред`явити вексель до авалювання суд, керуючись ст. 79 ГПК України, обґрунтовано визнав обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог доведеними, виходячи з того, що надані позивачем на підтвердження таких обставин докази є більш вірогідними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним авалю, здійсненого від імені АТ КБ "ПриватБанк" на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6658277,98грн були правомірно задоволені судом першої інстанції.

У свою чергу, недійсність оскаржуваного Банком авалю автоматично не призводить до недійсності самого податкового векселя як такого. Орган податкової служби, як векселедержатель, у будь-якому випадку не втрачає права вимоги до векселедавця, тобто до відповідача як зобов`язаної особи. Тобто, недійсність авалю не звільняє векселедавця від сплати податкових зобов`язань по векселю.

Отже, право Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як векселедержателя вимагати платіж від векселедавця за податковим векселем у будь-якому випадку не втрачено.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків Господарського суду Донецької області про наявність підстав для задоволення позову.

Що стосується доводів скаржника про те, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме з приводу сплати акцизного збору, який (спір) підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає таке.

Як вже вказувалося, у справі, що розглядається, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржує аваль, вчинений від імені Банку на податковому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6658277,98грн, за яким векселедавцем є ТОВ "Нафтолідер" (на цей час - ТОВ "Яккасар Трейд").

За приписами п. 1.2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України:

аваліст - юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя;

аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов`язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом;

авалювання - оформлення юридичною або фізичною особою авалю за векселем, тобто прийняття зобов`язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов`язаних за векселем осіб у разі неоплати векселя платником у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк;

векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель;

вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

вексель простий - вексель, який містить зобов`язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Згідно п. 4.1. цього Положення ("Вексельне поручительство (аваль)") платіж за векселем банк може забезпечити авалем повністю або в частині його суми.

Здійснюючи платіж за векселем, банк, який його авалював, набуває прав, що випливають з векселя, проти особи, зобов`язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов`язані перед останньою особою за переказним векселем, а також відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив (п. 4.3. Положення).

Юридична або фізична особа, яка бажає пред`явити вексель до авалювання, подає до банку заяву, зразок якої встановлює банк (п. 4.4. Положення).

Порядок оплати послуги авалювання здійснюється згідно з умовами договору про авалювання (п. 4.7. Положення).

Згідно з п. 6 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України нафтопродуктів та/або речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №21 від 17.01.2018, відповідальність за оформлення податкового векселя покладається на векселедавця.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що за аналогією положень цивільного законодавства аваль банку на простому векселі є гарантією банку платежу за векселем.

Тобто, по суті авалювання векселя є забезпечувальним правочином, зобов`язання за яким виникають між банком та векселедавцем.

При цьому, авалювання банком простого векселя відбувається на підставі укладеного між банком та векселедавцем договору та є оплатною послугою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом

референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Таким чином, враховуючи заявлені АТ КБ "ПриватБанк" позовні вимоги про визнання авалю недійсним з підстав відсутності правовідносин саме між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Яккасар Трейд" та неавалювання простого векселя, колегія суддів дійшла висновку, що спір у справі № 905/201/22 не відноситься до публічно-правових спорів та не підпадає під адміністративну юрисдикцію.

З огляду на забезпечувальний характер правочину між двома юридичними особами, який оскаржується позивачем, ця справа відноситься саме до господарської юрисдикції.

Судова колегія також зазначає про відсутність будь-яких укладених правочинів між органом ДПС та Банком, тоді які спірні правовідносини винили саме між позивачем (як авалістом) та відповідачем (як векселедавцем).

Як вже вказувалося раніше, аваль за своєю правовою природою є вексельною порукою, правове регулювання якої здійснюється спеціальними нормами Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, оскільки ці зобов`язання на відміну від поруки і гарантії мають особливий характер щодо учасників цих відносин, порядку вчинення і виконання, підстав і строків пред`явлення вимог.

Відповідно до ст.і 32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив. Його зобов`язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов`язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним із будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.

Тобто, в силу авалю, особа приймає на себе певні цивільні обов`язки. Аваль підпадає під визначення правочину, що наведені у ч. 1 ст. 202 ЦК України. Аваль є одностороннім правочином і на нього поширюється чинність ст. 204 та ч. 3 ст. 215 ЦК України (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.05.2018 у справі №904/720/14).

Дослідженням судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції, судовою колегією встановлено наявність постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №904/2604/14 у спорі про визнання недійсним авалю вчиненого на простому векселі.

Разом з цим, судовою колегією враховується, що у справі №640/289/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Яккасар Трейд" про стягнення 6658277,98 грн, яка перебуває на розгляді Окружного адміністративного суду м. Києва, в обґрунтування заперечень проти позовних вимог Банк також посилався на нездійснення ним авалювання податкового векселя від 09.09.2019 серії АА №1562279 на загальну суму 6658277,98грн та подав до суду, у т.ч. клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2021 у справі №640/289/20 відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про призначення у справі комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів з огляду на те, що спір про право, оснований на опротестованому векселі, повинен розглядатись у порядку господарського судочинства та не є юрисдикцією адміністративних судів.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Таким чином, зважаючи на суб`єктний склад учасників та характер спірних правовідносин у цій справі, виходячи з того, що звернення до господарського суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав позивача, а також те, що в адміністративній справі не було прийнято до уваги доводи АТ КБ "Приватбанк" щодо неавалювання векселю з роз`ясненням про необхідність звернення саме до господарського суду, колегія суддів доходить висновку, що справа має вирішуватися в порядку господарського судочинства за правилами, встановленими ГПК України.

За таких умов доводи скаржника в цій частині апеляційної скарги визнаються судом необґрунтованими.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/201/22 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/201/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 у справі №905/201/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.03.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя І.А. Шутенко