Ухвала

від 01.05.2024 по справі 905/201/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/201/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яккасар Трйд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві,

2) Енергетичної митниці Державної митної служби України,

3) Державної митної служби України

про визнання недійсним авалю, здійсненого від імені АТ КБ "ПриватБанк" на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6 658 277,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яккасар Трейд" про визнання недійсним авалю, здійсненого від імені банку на простому векселі серії АА №1562279 від 09.09.2019 на загальну суму 6 658 277,98 грн.

2. Господарський суд Донецької області рішенням від 11.10.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, позов задовольнив.

3. 22.03.2024 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09.04.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження, а касаційну скаргу передав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що з матеріалів касаційної скарги вбачається, що справа №905/201/22 розглянута судами в порядку господарського судочинства, а скаржник оскаржує рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024; системний аналіз ст.286 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та ч.2 ст.37 Закону "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави стверджувати, що судом касаційної інстанції у господарських справах є Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 для розгляду справи №905/201/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.

7. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною 2 ст.292 ГПК передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

9. Пунктом 1 ч.2 ст.290 ГПК передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду касаційної інстанції.

10. Однак, як вбачається із касаційної скарги та вказано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 09.04.2024, скаржник неправильно вказав найменування суду касаційної інстанції, у зв`язку із чим скаржнику необхідно зазначити таке найменування з урахуванням положень ст.286 ГПК та ч.2 ст.37 Закону "Про судоустрій і статус суддів".

11. Також, відповідно до п.2 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

12. Однак вказаних відомостей у касаційній скарзі щодо Головного управління Державної податкової служби у місті Києві не зазначено.

13. Окрім цього, відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

14. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

15. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

16. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

17. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

18. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

19. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

20. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

21. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

22. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

23. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

24. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

25. Однак, всупереч зазначеному, скаржник не посилається на відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) ч.2 ст.287 ГПК та не наводить обґрунтувань щодо такої (таких).

26. Отже, скаржнику необхідно зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 14-24 цієї ухвали.

27. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

28. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

29. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

30. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

31. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

32. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 962 грн (2 481 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022) х 200%).

33. У касаційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору за її подання до моменту завершення воєнного стану на території України.

34. Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

35. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

36. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

37. З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.

38. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

39. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

40. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду Донецької області від 11.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі №905/201/22 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Cуддя О. Кібенко