Ухвала

від 07.03.2024 по справі 925/1454/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 березня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1454/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від прокуратури: Барбаш О.А.

від першого позивача: не з`явився;

від другого позивача: не з`явився;

від відповідача: Моцайко В.С. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Керівника Смілянської окружної прокуратури ( м. Сміла, Черкаська область) в інтересах держави в особі Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області ( с. Степанці, Черкаській район, Черкаська область) та Степанецького сільського комунального підприємства "Благоустрій" (с. Степанці, Черкаський район, Черкаська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" ( м. Черкаси) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов, в якому позивач просить :

- визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 30.06.2021, № 3 від 25.08.2021, № 4 від 02.09.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 29.09.2021, № 8 від 26.10.2021, № 9 від 26.10.2021, № 10 від 26.11.2021, № 11 від 26.11.2021 до договору № 71101000879 на постачання електричної енергії від 13.04.2021 укладеного між Степанецьким сільським комунальним підприємством "Благоустрій" та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" ;

- стягнути заборгованість в розмірі 211 933,54 грн. на користь Степанецького сільського комунального підприємства "Благоустрій";

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження, триває підготовче провадження.

04.03.2024 відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" подано суду клопотання про призначення лінгвістичної експертизи.

На вирішення експертизи запропоновано поставити наступні питання:

- яким є об`єктивний зміст пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-ІХ:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії»?

- чи означає об`єктивний зміст речення «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії» (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-ІХ): - можливість збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % від останньої ціни товару, визначеної з урахуванням попередніх збільшень ціни товару, у випадку їх наявності (за весь строк дії договору першочергова ціна може бути збільшена більше ніж на 10 %, проте кожне окреме збільшення ціни не може перевищувати 10 %)?

Дана заява обґрунтована тим, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 922/2321/22, з огляду на необхідність відступити від правового висновку про застосування приписів частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі №420/17618/21, вирішено: справу № 922/2321/22 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 922/2321/22 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 473 758,34 грн - задоволено. У мотивувальній частині постанови зазначено, що «У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Разом з тим, частина суддів, які приймали участь у розгляді Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22 у складі 5 (п`яти) суддів дійшла протилежної думки, що викладена в окремій думці: загальне збільшення такої ціни може перевищувати 10 % від тієї ціни товару, що була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, головне, щоб збільшення не перевищувало 10 % від останньої діючої ціни, яка визначається з урахуванням попередніх збільшень ціни товару до 10 %, у разі їх наявності (за весь строк дії договору першочергова ціна може бути збільшена більше ніж на 10 %, проте кожне окреме збільшення ціни не може перевищувати 10 %).

Враховуючи протилежні позиції Верховного Суду у постанові та окремій думці у справі № 922/2321/22, за доводами відповідача, існує множинність інтерпретацій пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-ІХ, і відмінні інтерпретації передбачають відмінні юридичні наслідки, що є підставою для призначення лінгвістичної експертизи, на яку, як на доказ, відповідач має намір спертися при вирішенні спору.

Представник відповідача в засіданні власне клопотання підтримав і просить суд його задовольнити.

Представник прокуратури заперечив проти його задоволення і в справу подано заперечення у письмовому вигляді від 06.03.2024.

Суд, розглянувши доводи і заперечення сторін з приводу заявленого клопотання, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до п.2 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/3, лінгвістична експертиза мовлення поділяється на підвиди: лінгвістична експертиза писемного мовлення та лінгвістична експертиза усного мовлення.

Об`єктом дослідження лінгвістичної експертизи писемного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений у писемній формі. Лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу та семантико-текстуальну експертизу. Відповідно до п.2.1.2. вказаних рекомендацій семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.

Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Орієнтовний перелік питань, що вирішуються лінгвістичною експертизою:

Які значення мають слова, словосполучення, фрази, зафіксовані в досліджуваному тексті?

Яким є об`єктивний зміст досліджуваного словосполучення, речення, тексту, групи текстів?

Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?

Чи міститься в тексті інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи?

Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо певної особи?

Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?

Вказане коло питань, що вирішується експертами-лінгвістами, не є вичерпним. Під час проведення семантико-текстуальної експертизи можуть вирішуватись й інші питання, що стосуються її предмета.

При цьому, згідно з вимогами ст. 99 ГПК України, суд призначає експертизу виключно за сукупності певних умов, у тому числі, з підстав, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Необхідність призначення лінгвістичної експертизи відповідачем пояснена існуванням в одній постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 протилежних думок суддів з приводу дійсного змісту конкретної норми ЗУ "Про публічні закупівлі" стосовно збільшення ціни товару не більше ніж на 10%.

Відповідач не пояснив, чому слід вважати, що ця потреба виникла у сфері іншій, ніж право і як може бути названа ця сфера.

За правилами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, висновок лінгвістичної експертизи має забезпечувати встановлення предмету доказування у справі, який в т.ч. полягає у правильності застосування ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" виходячи з її змісту, стосовно збільшення ціни товару не більше ніж на 10%.

Саме по собі встановлення "об`єктивного змісту речення" з п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" без наміру використання висновку експерта для розуміння правильного порядку застосування цієї норми, для предмету доказування у справі не має значення.

З даного приводу суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2,4 ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дана норма є імперативною і нею не передбачено обов`язок суду керуватися окремою думкою суддів, зокрема, щодо застосування норми матеріального права, складеною до основної постанови Верховного Суду.

Тому суд не може навіть і брати до уваги доводи відповідача щодо існування множинності інтерпретацій суддями певної норми закону у основному тексті постанови та в окремій думці суддів.

З цього випливає, що питання правильності застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права вирішується виключно через врахування судами правових позицій Верховного Суду при прийнятті власних рішень, а не через лінгвістичний висновок про дійсний (об`єктивний) зміст конкретної норми права.

При виникненні суперечності лінгвістичного висновку експерта про об`єктивний зміст норми права та постанови Верховного Суду (в якій судом касаційної інстанції в межах його компетенції розкривається також і дійсний зміст цієї норми і правильний порядок її застосування судами), перевагу суд повинен надати правовим позиціям Верховного Суду. В протилежному випадку це буде суперечити ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Отже, оскільки порушене відповідачем питання врегульоване нормами чинного ГПК України, воно не може бути вирішено шляхом призначення лінгвістичної експертизи, бо, зокрема, питання правильного розуміння змісту норми Закону виникло саме у сфері права, тому підстав для задоволення клопотання ТОВ "Черкасиенергозбут" суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 234, 236 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" від 04.03.2024 про призначення у справі лінгвістичної експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Суддя Н.М. Спаських