Ухвала

від 06.03.2024 по справі 904/5693/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5693/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (вх. № 1193/2024)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024

у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. - головуючого, Верхогляд Т. А., Чередка А .Є.

у справі № 904/5693/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт", -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/5693/20 за заявою ОСОБА_2 та ТОВ "РЕ КОН" про визнання банкрутом ТОВ "Метал-Корт"; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна ТОВ "Метал-Корт" призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича.

02.06.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від розпорядника майна ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" Касаткіна Дениса Миколайовича надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

31.07.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5693/20 у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" Касаткіна Дениса Миколайовича про встановлення судом порушення керівником боржника вимог частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства як підстави солідарної відповідальності керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до керівника ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" - відмовлено.

18.01.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 30.01.2024) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 у справі № 904/5693/20 скасовано.

Постановлено нове рішення про задоволення заяви розпорядника майна боржника ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" Касаткіна Дениса Миколайовича за вих. № 01-32/07-06 від 02.06.2023 про встановлення судом порушення керівником боржника вимог частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстави солідарної відповідальності керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до керівника боржника.

Визнано ОСОБА_1 , яка виконувала повноваження керівника ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" такою, що допустила порушення приписів частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Покладено на ОСОБА_1 , яка виконувала повноваження керівника ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 904/5693/20 про банкрутство ТОВ "Метал-Корт" в загальному розмірі 11 353 694,87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684,00 грн.

16.02.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 у справі № 904/5693/20.

19.02.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Білоуса В.В., Картере В.І.

20.02.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в яких арбітражний керуючий просить відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 904/5693/20, посилаючись на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а також те, що можливість оскарження в касаційному порядку оскаржуваної постанови не передбачено абзацом першим частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)

Перевіривши матеріали касаційної скарги, враховуючи заперечення проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 904/5693/20 ОСОБА_1 зазначила пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.

На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник виклав обставини справи, вказав про неправильне застосування, на його думку апеляційним судом норм матеріального (частини шостої статті 34 КУзПБ, статті 58 Конституції України), порушення процесуального права (статті 236 ГПК України) при ухваленні оскаржуваної постанови, наголосив, що у даній справі загроза неплатоспроможності виникла до введення в дію КУзПБ 21.10.2019 і вона існує до сьогодні, після виникнення загрози неплатоспроможності ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" в особі директора двічі зверталось до суду з заявами про порушення справи про банкрутство. З урахуванням таких обставин, за твердженням скаржника відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Разом з цим, ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі зазначає, що позиція Верховного Суду з приводу застосування частини шостої статті 34 КУзПБ неодноразово була викладена у відповідних постановах. Зокрема, висновок щодо неможливості застосування частини шостої статті 34 КУзПБ до оцінки подій (обставини загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19, від 09.03.2023 у справі № 904/6900/20.

Проте у разі, якщо в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що, на думку скаржника, не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, то підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Наведене свідчить про невизначеність скаржника із підставою, на якій він подає касаційну скаргу.

Тож з урахуванням зазначеного вище скаржнику необхідно визначитися щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Колегія суддів акцентує, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Водночас, розглянувши заперечення арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі №904/5693/20, які обґрунтовані тим, що можливість оскарження в касаційному порядку оскаржуваної постанови не передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 КУзПБ передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі №904/5693/20, прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023, якою відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна боржника про встановлення судом порушення керівником боржника вимог частини шостої статті 34 КУзПБ як підстави солідарної відповідальності керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до керівника боржника.

Верховний Суд зазначає, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовною заявою (заявою) сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Також Суд зазначає, що залежно від мети захисту права або законного інтересу розрізняють позови: про присудження, про визнання; перетворювальні. У даному випадку вимогу про покладення солідарної відповідальності суд розглядає як перетворювальний позов з особливостями, притаманними провадженню у справі про банкрутство (зміна відносин між відповідачем та боржником у справі про банкрутство з трудових на цивільно-правові деліктні відносини).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника розглядається у межах справи про банкрутство за правилами ГПК України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, а відтак ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду таких заяв, підлягають касаційному оскарженню.

Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та визначитися щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, та обґрунтувати таку підставу.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 904/5693/20 - залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

В. Картере