Постанова

від 05.03.2024 по справі 380/22499/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22499/23 пров. № А/857/23701/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (суддя Гулик А.Г., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області у вересні 2023 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило: скасувати постанови ВП №71930299 від 17.07.2023 та ВП №71930299 від 07.09.2023, винесені заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Романом Назаром Олеговичем про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Львівській області у розмірі 5100,00грн та 10200,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на момент отримання постанови Верховного Суду від 09.02.2023 року на електронному рахунку платника у СЕА ПДВ Управління комунальної власності (код ЄДРПОУ 25558625) номер НОМЕР_1 обліковувався залишок коштів в сумі 11071029,11 грн, поряд з даними ІКП сума залишку коштів на бюджетному рахунку з податку на додану вартість становила 29,95 грн. Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4). А у разі подання такої заяви відповідно до пункту 200-1.6. статті 200-1 Податкового кодексу України, кошти не зможуть бути повернуті, оскільки таке повернення призведе до від`ємного значення загальної суми поповнення з поточного рахунка платника його електронного рахунка. Також позивач посилається на те, що ним вживаються заходи для виконання постанови Верховного Суду від 09.02.2023 року, а саме звертався до із заявою «Про роз`яснення рішення суду» у справі №380/2458/21. Ухвалою суду від 19.04.2023 у задоволенні заяви ГУ ДПС у Львівській області «Про роз`яснення рішення суду» - відмовлено, та із заявою «Про встановлення способу виконання», проте, ухвалою суду від 02.08.2023 заяву повернуто без розгляду. Також позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу виконання, проте, ухвалою від 14.09.2023 у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов в частині позовної вимоги про скасування постанови ВП №71930299 від 17.07.2023, винесеної заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Романом Назаром Олеговичем про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Львівській області у розмірі 5100,00грн залишено без розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що оскільки ГУДПС у Львівській області повинно підготувати та подати висновок, однак відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60 (далі Порядок №60) та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №596 (далі - Порядок №569), рішення суду виконати неможливо та невиконання рішення суду мало місце з поважних причин.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони , переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/2458/21 за позовом Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання Управлінню фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради (ЄДРПОУ 02314754) суми помилково сплачених коштів на електронний рахунок в СЕД ПДВ відкритий на ім`я Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ЄДРПОУ 25558625) в розмірі 8267775 (вісім мільйонів двісті шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 87 копійок; зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області підготувати висновок про повернення на поточний рахунок UA258999980334389999000013933, відкритий у Державній казначейській службі України на Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради код ЄДРПОУ 02314754 помилково перерахованих коштів у розмірі 8267775,87грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року у задоволенні позову Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року задоволено повністю, а саме: зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області підготувати висновок про повернення на поточний рахунок UA258999980334389999000013933, відкритий у Державній казначейській службі України на ім`я Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, помилково перерахованих коштів у розмірі 8267775,87грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.

Згадане рішення суду 09.02.2023 року набрало законної сили та 15.05.2023 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.

На підставі виконавчого листа у справі №380/2458/21, виданого 15.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області розглянуто заяву стягувача від 31.05.2023 про примусове виконання та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71930299 від 02.06.2023. Згадану постанову позивач отримав 27.06.2023.

Позивач 10.07.2023 на адресу відповідача надіслав відповідь, у якій зазначив, що станом на 07.07.2023 постанова Верховного Суду від 09.02.2023 року у справі № 380/2458/21 не виконана із обґрунтуванням причин невиконання, а також просив в межах виконавчого провадження №71930299 на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу виконання постанови Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №380/2458/21. Також вказаним листом позивач повідомив відповідача про те, що виконати постанову Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №380/2458/23 не видається за можливе, оскільки, відсутні законодавчі механізми для виконання судового рішення. Згаданий лист відповідач отримав 17.07.2023 року.

17.07.2023 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Роман Назар Олегович прийняв постанову ВП №71930299 від 17.07.2023 про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Львівській області у розмірі 5100,00 грн. У згаданій постанові встановлено, що станом на 17.07.2023 рішення суду не виконано і, з посиланням на норми статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області штраф у розмірі 5100,00 грн.

07.09.2023 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Роман Назар Олегович прийняв постанову ВП №71930299 від 07.09.2023 про накладення штрафу на позивача, отримана останнім 19.09.2023.

У згаданій постанові встановлено, що станом на 07.09.2023 рішення суду не виконано і, з посиланням на норми статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області штраф у розмірі 10200,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за невиконання судового рішення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем причини невиконання рішення суду не є поважними, а тому оскаржена постанова відповідача є правомірною.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (надалі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У частинах четвертій, п`ятій статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Як встановлено матеріалами справи, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2023 ВП№71930299 виконавець вказав про необхідність виконання позивачем рішення суду протягом 10 робочих днів. Про прийняття вказаної постанови відповідач повідомив позивача листом від 02.06.2023 №В-8/06.1-35/71930299/16098.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямований на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України Про виконавче провадження.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.

При цьому поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Більше того, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.

Як встановлено матеріалами справи, що станом як на момент прийняття оскарженої постанови про накладення штрафу у розмірі 10200грн, так і на момент прийняття рішення у справі, постанова Верховного Суду від 09.02.2023, якою зобов`язано позивача підготувати висновок про повернення на поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий у Державній казначейській службі України на ім`я Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, помилково перерахованих коштів у розмірі 8267775,87грн та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету не виконана. Така обставина визнається сторонами.

Оцінюючи поважність причин невиконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Апелянт вказує на неможливість виконання згаданого рішення суду, та обґрунтовує це наступними обставинами: 1) повернення помилково сплачених коштів з рахунку платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (електронного рахунку), на думку позивача, не підпадає під дію Порядку № 60 і, відповідно, висновок на повернення коштів з електронного рахунку платника в ІКС «Податковий блок» не формується; 2) у разі подання Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відповідної заяви, повернення коштів призведе до від`ємного значення загальної суми поповнення з поточного рахунка платника електронного рахунка, що унеможливлює їх повернення.

Стосовно першого аргументу апелянта, то такий слід відхилити, оскільки він фактично не погоджується з постановою Верховного Суду від 09.02.2023 в частині неможливості формування висновку на повернення коштів з електронного рахунку платника, що є неприпустимим, оскільки рішення суду у відповідності до статті 370 КАС України, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Стосовно другого аргументу, то такий не співвідноситься із резолютивною частиною постанови Верховного Суду від 09.02.2023, якою зобов`язано позивача підготувати висновок про повернення на поточний рахунок помилково перерахованих коштів та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету. Суд, зобов`язуючи позивача підготувати та подати відповідний висновок, не ставив реалізацію такого обов`язку у залежність від умови виникнення від`ємного значення загальної суми поповнення з поточного рахунка платника та відповідно неможливість повернення суми коштів.

Крім цього, як вбачається з постанови Верховного Суду від 09.02.2023, суд задовольняючи позов, надавав оцінку таким обставинам та, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради посилався на лист-відповідь ГУ ДПС у Львівській області від 18.05.2020 №4091/09/51-04, у якому зазначено, що реєстраційний ліміт Управління комунальної власності у СЕА ПДВ не збільшено на суму помилково перерахованих коштів Управлінням фінансів, що фактично унеможливлює їх повернення в порядку пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України; за таких обставин, з метою належного захисту прав Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, суд вважав, що помилково перераховані кошти підлягають поверненню у порядку статті 43 ПК України.

Оцінюючи поважність причин невиконання рішення суду, також слід врахувати ухвалу Верховного Суду від 19.04.2023, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про роз`яснення постанови від 09.02.2023, та зазначено, що згадана постанова ухвалена відповідно вимог чинного законодавства, є чіткою та зрозумілою і не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння.

Апеляційний суд резюмує, що зазначені апелянтом причини невиконання рішення суду не є поважними, а тому оскаржена постанова відповідача є правомірною. Апелянтом не доведено протиправності оскаржуваної постанови, натомість відповідач діяв не виходячи за межі закону, забезпечуючи виконання судового рішення.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №380/22499/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року