Ухвала

від 10.06.2024 по справі 380/22499/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

справа №380/22499/23

адміністративне провадження № К/990/20552/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №380/22499/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дії та бездіяльності протиправними,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило скасувати постанови від 17 липня 2023 року ВП НОМЕР_1 та від 07 вересня 2023 року ВП НОМЕР_1, винесені заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ОСОБА_1 про накладення штрафу на Головне управління ДПС у Львівській області у розмірі 5100,00грн та 10200,00 грн, за невиконання судового рішення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, позовну заяву в частині вимоги про скасування постанови від 17 липня 2023 року ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу на позивача залишено без розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, у задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено з тих підстав, що позивач фактично не погоджується з постановою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року в частині зобов`язання сформувати висновок для повернення коштів з електронного рахунку платника, що є неприпустимим, оскільки рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. За таких обставин, суди дійшли висновку про неповажність зазначених Головним управлінням ДПС у Львівській області причин невиконання рішення суду та правомірність постанови відповідача, який діяв у межах закону, забезпечуючи виконання судового рішення.

Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з не зазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

27 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №380/22499/23.

В обґрунтування підстав оскарження судових рішень, Головне управління ДПС у Львівській області указало пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на неналежну оцінку його аргументів судами попередніх інстанцій.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження та надалі судами справу розглянуто, з урахуванням особливостей статті 287 КАС України.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця урегульовані статтею 287 КАС України.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З матеріалів касаційної скарги та тексту оскаржуваного судового рішення вбачається, що спір у цій справі виник з приводу дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судові рішення у справі з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не зазначає, що розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та не наводить вмотивованих аргументів, що свідчать про наявність таких підстав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Львівській області не доведено, а Судом не встановлено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №380/22499/23.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук