Постанова

від 06.03.2024 по справі 177/739/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/903/24 Справа № 177/739/22 Суддя у 1-й інстанції - Коваль Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №177/739/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії, з апеляційною скаргою Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року та додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Коваль Н.В., повний текст рішення складено 22 вересня 2023 року -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що 09.08.2021 вона була звільнена з посади виконуючої обов`язки начальника КП «Червоненська ЖКД» згідно п.1ст.38 КЗпП України, відповідно до Наказу №35 від 09.08.2021 на підставі Розпорядження №86-к від 09.08.2021, у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.

При звільненні з роботи відповідачем КП «Червоненська ЖКД», в порушення норм чинного законодавства, не були виплачені розрахункові на загальну суму 140106,14 грн.

На неодноразові прохання до керівництва підприємства погасити борг, позитивних результатів не досягнуто, в зв`язку з чим 11.11.2021 вона (позивач) звернулась до відділу з питань додержання законодавства про працю у Криворізькому регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо вище зазначених порушень законодавства з боку КП «Червоненська ЖКД».

Однак Відділом з питань додержання законодавства про працю, виходячи з тексту відповіді, перевірка не здійснювалась та не складено відповідного акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи КП «Червоненська ЖКД», яка використовує найману працю. Натомість, позивачу надано відповідь від 01.12.2021, якою повідомлено її щодо наявності проведення на час її звернення внутрішньої перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства КП « Червоненська ЖКД» та запевнено у нарахуванні та виплаті відповідачем належних їй сум найближчим часом. Крім того, виходячи зі змісту цього ж листа, ГУ Держпраці рекомендує звернутись до суду для вирішення зазначеного спору, мотивуючи тим, що факти, викладені нею у зверненні, мають ознаку індивідуального трудового спору.

На неодноразове звернення позивача до КП «Червоненська ЖКД» з проханням виплатити їй заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки, відповідач лише 21 квітня 2022 року виплатив їй частину заробітної плати в розмірі 10284,78 грн.,.

Невиплата відповідачем до теперішнього часу заробітної плати та компенсаційних виплат за не використані відпустки, негативно вплинуло на здоров`я позивача, її психологічний стан та самопочуття, що призвело до заподіяння їй великих моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації її життя. Позивач втратила душевний спокій та рівновагу, постійно перебувала у роздратованому стані, постійно терпіла приниження, звертаючись до відповідача з проханням розрахуватися з нею в повному обсязі, внаслідок чого в неї порушився сон. Вона ( ОСОБА_1 ) змушена була весь час турбуватись про те, як забезпечити нагальні потреби її багатодітної сім`ї, де заробити гроші для того, щоб придбати необхідні речі та ліки, розрахуватися за послуги, враховуючи й ті обставини, що з вини відповідача вона навіть не може стати на облік в Державному центрі зайнятості, оскільки відповідач, незважаючи на її неодноразові прохання, до теперішнього часу не зняв її з обліку в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де на теперішній час вона перебуває на обліку як головний бухгалтер Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» та відноситься до категорії зайнятого населення, тоді як фактично звільнена та не працює. Розмір моральної шкоди оцінює в 50000 грн.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь: заборгованість по заробітній платі та невикористаним додатковим відпусткам в розмірі 129821,36 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги в розмірі 48244,20 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 521430,00 грн.; заподіяну моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.; зобов`язати відповідача подати заяву за ф.№1-ОПП до ПФУ, із зміною відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та податкового обліку юридичної особи, із виключенням відомостей відносно ОСОБА_1 , як працюючого головного бухгалтера КП «Червоненська ЖКД», та внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та стягнути на її користь понесені судові витрати в розмірі 15865,69 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 148 080 гривень 94 копійки, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги в розмірі 43493 гривні 25 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 453 385 гривень 50 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року стягнуто з Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» ОСОБА_1 витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, КП «Червоненська ЖКД» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду і додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач на момент звільнення була в.о. начальника КП «Червоненська ЖКД», сама себе звільнила та сама себе, як головного бухгалтера зобов`язала виконати всі фінансові операції. Таким чином позивач сама не нарахувала і не виплатила собі заробітну плату, що свідчить про відсутність вини підприємства та зловживання процесуальними правами з боку позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються виключно письмовими доказами, створені власноруч особисто позивачем, яка протягом тривалого часу з 2015 року по день свого звільнення мала змогу вносити дані на свій розсуд, їй нічого не бракувало користуватись відпустками не відображаючи цю інформацію у звітності.

Крім того, стягуючи заробітну плату в розмірі 148080, 94 гривні, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 06.01.2015 працювала в КП «Червоненська ЖКД» на різних посадах, останні з яких з 08.07.2015 головний бухгалтер та з 25.08.2016 року виконуюча обов`язки начальника КП «Червоненська ЖКД» (а.с.27-28 Том № 1).

Наказом № 35 від 09.08.2021 в.о. начальника КП «Червоненська ЖКД» І.В. Гринькової на підставі розпорядження Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 86-к від 09.08.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючої обов`язки начальника КП «Червоненська ЖКД» з 09.08.2021 на підставі ч. 1ст. 38 КУпАП, у зв`язку із доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку. Зобов`язано головного бухгалтера КП «Червоненська ЖКД» здійснити відповідні фінансові операції (а.с.34 Том № 1).

Відповідно до довідки виданій ОСОБА_1 головним бухгалтером КП «Червоненська ЖКД» до 09.08.2021 (а.с.35 Том № 1), останній нараховано за липень місяць заробітну плату в розмірі 14 232,24 грн та за серпень місяць заробітну плату в розмірі 160 857,06 грн.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.10.2022 (а.с.166-167 Том № 1), ОСОБА_1 нарахована і виплачена заробітна плата за липень 14232,24 грн та за серпень 12 776,12 грн

Згідно виписки з карткового рахунку 21 квітня 2022 року випалчено 10284, 78 грн. (а.с. 40 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача, їй не було виплачено заборгованість із заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача разом із середнім заробітком за час затримки невиплати одноразової допомоги при звільненні.

Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд вважав, що позивачем не доведено наявності завданих їй моральних страждань, які призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд в цілому погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимогст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст.116 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України в діючий редакції передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Між тим на час правовідносин, що виникли між сторонами, діяла редакція ч.1 ст.117 КЗпП України, якою виплатити працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку не були обмежені шестимісячним терміном.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що застаттею 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення позивача із займаної посади 09.08.2021 року, з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не було виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 129 821,36 грн.

Дані фактичні обставини доведені позивачем і судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо наявності правових підстав для задоволення позову в цій частині і колегія суддів погоджується з даним висновком.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 , яка звільнена 09.08.2021 року, не були виплачені всі належні їй суми у строки, зазначені вст.116 КЗпП України, і повного розрахунку на момент ухвалення рішення судом першої інстанції проведено не було, то суд першої інстанції також дійшов вірного висновку і про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки КП «Червоненська ЖКД» (а.с.35 т.1) позивачу нарахована заробітна плата за червень 2021 року - 20707,20 грн., за липень 14232,24 грн., в зазначений період було 42 робочі дні, таким чином середньоденна заробітна позивача складає 831,90 грн.

Виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача 831,90 грн. та кількості робочих днів за період 10.08.2021 (наступний день після звільнення) по 20.09.2023 (дата ухвалення рішення ) - 545 дня, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 453 385 гривень 50 копійок виходячи з розрахунку (831,90 грн * 545 дні). Саме такий розрахунок наведений судом у оскаржуваному рішенні і з ним погоджується суд апеляційної інстанції.

Між тим суд зазначає, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першоюстатті 9 ЦК УкраїниположенняЦК Українизастосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третястатті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)та в постанові Верховного суду від 09 вересня 2020 року провадження № 61-2578св19.

Колегія суддів, враховуючи обставини справи, те що підприємство знаходиться в стадії ліквідації, має певні зобов`язання, пов`язані з процедурою ліквідації, не здійснення ним основної діяльності, що унеможливлює отримання прибутку, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування передбачений ст.117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, суд враховує: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності застосування принципу співмірності до заявленої позивачем суми 521 430 грн. та вважає за необхідне стягнути на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 70000 грн., змінивши оскаржуване рішення в цій частині.

Згідно ізст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»(Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації згідно із ст.3 Закону обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць ст.4 Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач допустив порушення строків виплати заробітної плати позивачу за вищевказаний період, у зв`язку з чим підлягає стягненню компенсація у розмірі 43493,25 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та стягнув заборгованість по заробітній платі в розмірі 148080,94 грн., оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення заробітної плати у розмірі 129821,36 грн. і дана заборгованість підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості також підлягає зміні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду у додатковому рішенні про стягнення 10000 грн. витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 11.05.2022 між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (т.1 а.с.15, 17, 18). Відповідно до додатку до договору (т.1 а.с.16) клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 10000 грн. Представником позивача надано квитанції про сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме квитанцію від 11.05.2022 на суму 500 грн. (т.1 а.с.19), квитанцію від 21.06.2022 на суму 1200 грн. (т.1 а.с.20), квитанцію від 07.07.2022 на суму 3500 грн. (т.1 а.с.21), квитанцію від 14.07.2022 на суму 1500 грн. (т.1 а.с.22), квитанцію від 20.07.2022 на суму 3000 грн. (т.1 а.с.23) та квитанцію від 21.07.2022 на суму 550 грн. (т.1 а.с.24), всього суду надано квитанції на загальну суму 10250 грн.

Таким чином, в справі підтверджено надання правничих послуг представником позивача, які пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутий додатковим рішенням з КП «Червоненська житлово-комунальна дільниця». на користь відповідача в розмірі 10 000 грн. відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Підстави для зменшення розміру суми цих витрат у силу вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України відсутні, так як лише за клопотанням іншої сторони (яке відсутнє в матеріалах справи та не було заявлено в ході судового розгляду) можна зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заробітної плати, середнього заробітку та судового збору.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок апеляційного суду з Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені та понесені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1784 гривні 87 копійок.

Також з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 5431 гривень 93 копійки.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року змінити.

Стягнути з Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» (ЄДРПОУ 31271190, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Червоне, вул.Гагаріна, 14) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 129821 (сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять одна ) гривня 36 копійок, без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» (ЄДРПОУ 31271190, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Червоне, вул.Гагаріна, 14) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень, без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» (ЄДРПОУ 31271190, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Червоне, вул.Гагаріна, 14) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені та понесені судові витрати в розмірі 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) гривні 87 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Червоненська житлово-комунальна дільниця» (ЄДРПОУ 31271190, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Червоне, вул.Гагаріна 14) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5431 (п`ять тисяч чотириста тридцять одна) гривня 93 копійки.

Додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складений 07 березня 2024 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв