Ухвала

від 05.03.2024 по справі 949/2262/23

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/2262/23

Провадження №1-кс/949/115/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , представника власника майна: ОСОБА_4 , розглянувши клопотання начальника СД ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування №42023182220000075, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник СД ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на 14 (чотирнадцять) мішків біг-бегів наповнених технічною сіллю, загальною вагою приблизно 16 тонн, які були вилучені в ході проведення огляду території комунальної служби міста Дубровицької міської ради за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м. Дубровиця, вул. Комунальна, 7.

В обґрунтуванняклопотання начальникСД посилаєтьсяна те,що в провадженні сектору дізнання ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022182220000075 від 06 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено факт підроблення офіційного документа - протоколу випробувань №1017 від 26 грудня 2022 року, виданого випробувальною лабораторією ДП «Тернопільстандартметрологія», який в подальшому подано (використано) для участі у проведенні відкритих торгів з особливостями по закупівлі UA-2023-09-07-013790-a, за результатами яких, 16 жовтня 2023 року між Дубровицькою міською радою та вказаним суб`єктом господарювання, укладено договір №408 про закупівлю 45 тонн солі технічної кам`яної з протизлежувальною добавкою на суму 351000 грн.

Зазначає, що 26 жовтня 2023 року до Дубровицької міської ради Сарненського району було скеровано запит щодо отримання інформації про те, яким чином підтверджується якість закупленої технічної солі, на який було отримано відповідь. Серед документів якості наявний протокол випробувань №1017 від 26 грудня 2022 року, виданий ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» випробувальною лабораторією ДП «Тернопільстандартметрологія».

31 жовтня 2023 року до ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» скеровано запит про отримання копії протоколу випробувань №1017, який видавався випробувальною лабораторією ДП «Тернопільстандартметрологія» 26 грудня 2023 року ТОВ «Торговий дім «КИП І КО», на який отримано відповідь. Протокол випробувань №1017, наданий ДП «Тернопільстандартметрологія», відрізняється від протоколу випробувань №1017, який наявний на веб-порталі «Прозоро» та в Дубровицькій міській раді.

Вказує на те, що 09 листопада 2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Дубровицького районного суду №949/2262/23 від 09 листопада 2023 року було проведено огляд технічної солі, яка знаходиться в мішках біг-бегах на території комунальної служби міста Дубровицької міської ради по вул. Комунальній, 7 в м. Дубровиця Сарненського району, в ході якого було вилучено 36 (тридцять шість) мішків біг-бегів наповнених технічною сіллю.

Наступного дня, 10 листопада 2023 року до Дубровицького районного суду скеровано клопотання про арешт солі, однак в задоволенні клопотання відмовлено, у зв`язку з тим, що дана сіль, яка використовується комунальним підприємством міста для забезпечення безпеки громадян на дорогах у зимовий період може призвести до негативних наслідків та колапсу. На вказану ухвалу подана апеляційна скарга, за результатами розгляду якої, 21 грудня 2023 року Рівненським апеляційним судом ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду залишено без змін.

Також начальник СД у клопотанні звертає увагу на наступні обставини.

Так, 15 листопада 2023 до ДП «Тернопільстандартметрологія» скеровано запит для отримання інформації, чому протокол випробувань №1017 від 26 грудня 2022 року, який наданий ДП «Тернопільстандартметрологія», відрізняється від протоколу випробувань №1017, який наявний на веб-порталі «Прозоро» та в Дубровицькій міській раді, на який отримано відповідь, що ДП «Тернопільстандартметрологія» не видавало протокол випробувань, який вказаний на веб-порталі «Прозоро».

02 січня 2024 року на території комунальної служби міста Дубровицької міської ради проведено огляд та вилучено зразки солі технічної для проведення дослідження.

До ДП «Рівнестандартметрологія» скеровано лист для проведення дослідження солі технічної кам`яної на визначення відповідності вимогам ДСТУ 4246:2003 та наявності у даній солі протизлежувальної добавки. В ході проведення дослідження виявлено ряд невідповідності нормам ДСТУ, тобто сіль не відповідає нормам ДСТУ.

02 лютого 2024 року до ДП «Рівнестандартметрологія» скеровано запит для отримання інформації щодо звернення ТОВ «Торговий дім «КИП І КО» до ДП «Рівнестандартметрологія» з приводу дослідження солі технічної для посипання доріг на предмет відповідності нормам ДСТУ в період з 01 січня 2023 року по теперішній час, а також у разі звернення отримання результатів, на який отримано відповідь про те, що ТОВ «Торговий дім «КИП І КО» зверталось до ДП «Рівнестандартметрологія» з приводу дослідження солі для посипання доріг. За результатами проведених досліджень об`єкт (сіль) наданий товариством, був забракований та визнаний таким, що не відповідає нормам ДСТУ, а також надано протокол випробувань №2044 від 23.11.2023.

29 лютого 2024 року було проведено огляд технічної солі, яка знаходиться в мішках біг-бегах на території комунальної служби міста Дубровицької міської ради по вул. Комунальній, 7 в м. Дубровиця Сарненського району, в ході якого було вилучено залишок невикористаної солі, а саме 14 (чотирнадцять) мішків біг-бегів наповнені сіллю технічною загальною вагою приблизно 16 тон.

Водночас, начальник СД у клопотанні посилається на показання начальника комунальної служби міста Дубровицької міської ради ОСОБА_6 , допитаного в якості свідка, який додатково повідомив, що на початку листопада 2023 року ТОВ «Торговий дім «КИП І КО» відповідно до виграного тендеру на територію комунальної служби міста Дубровицької міської ради поставило сіль технічну для посипання доріг загальною масою 42,740 тон у мішках біг-бегах. За період використання, а саме протягом останніх трьох місяців, було використано 22 мішки біг-беги солі технічної. Залишилось на даний час 14 мішків, загальною вагою приблизно 16 тонн. На даний час сіль не використовується.

Як вказує у клопотанні начальник СД, сіль технічна, яка була придбана Дубровицькою міською радою та поставлена ТОВ «Торговий дім «КИП І КО» не відповідає вимогам ДСТУ 4246:2003, зазначених в сертифікаті відповідності, виданого ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Крім того, зазначає, що на даний час Сарненською окружної прокуратурою в інтересах держави подано позов до Господарського суду Рівненської області, щодо стягнення коштів за поставлений неякісний товар до ТОВ «Торговий дім «КИП І КО», по якому відкрито провадження № 918/210/24 від 27.02.2024.

У клопотанні начальник СД ставить питання про накладення арешту на вказану сіль з метою збереження речових доказів, оскільки вилучена сіль може бути предметом кримінального правопорушення та в майбутньому буде використана для доведення вини особи, яка причетна до підробки офіційного документа, а саме протоколу випробувань №1017 від 26 грудня 2022 року, який виданий ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» випробувальною лабораторією ДП «Тернопільстандартметрологія».

Крім того, начальник СД у клопотанні зауважує, що на даний час сіль не використовується комунальним підприємством міста для забезпечення безпеки громадян на дорогах, оскільки зимовий період закінчився, потреба у використанні вказаної солі відсутня та це не може призвести до негативних наслідків та колапсу.

У судове засідання начальник СД ОСОБА_5 не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримав у повному обсязі, зіславшись на обставини, викладені в даному клопотанні та зазначив, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищевказаного вилученого майна, слугуватиме для встановлення істини у кримінальному провадженні, а тому просив його задоволити.

Представник власника вилученого майна - Дубровицької міської ради ОСОБА_4 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання начальника СД у зв`язку з його безпідставністю, яка також полягає і в тому, що питання арешту технічної солі, про яку йде мова у даному клопотанні, вже вирішувалося слідчим суддею Дубровицького районного суду Рівненської області і доводи, які були наведені в ухвалі слідчого судді від 13 листопада 2023 року прийняті Рівненським апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги на та визані прийнятними.

Слідчий суддя, вислухавши доводи прокурора, пояснення представника власника майна - Дубровицької міської ради, дослідивши надані до клопотання матеріали, якими начальник СД обґрунтовує його доводи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сектором дізнання відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 листопада 2023 року за №42023182220000075, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023182220000075 вбачається, що за фактом підроблення офіційного документа протоколу випробувань №1017 від 26 грудня 2022 року, виданого випробувальною лабораторією ДП Тернопільстандартметрологія, який в подальшому подано (використано) ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ КИП І КО для участі у проведенні відкритих торгів з особливостями по закупівлі UA-2023-09-07-013790-а, за результатами яких 16 жовтня 2023 року між Дубровицькою міською радою та вказаним суб`єктом господарювання укладено договір №408 про закупівлю 45 тонн солі технічної кам`яної з протизлежувальною добавкою на суму 351000 грн.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді від 09 листопада 2023 року, в рамках даного кримінального провадження, надано дозвіл на проведення огляду технічної солі, яка знаходиться на території комунальної служби міста Дубровицької міської ради, що за адресою: Рівненська область Сарненський район м. Дубровиця вул. Комунальна, 7, яку згідно договору №408 доставило ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ КИП І КО Дубровицькій міській раді з можливістю відібрання зразків, необхідних для проведення експертизи.

Згідно протоколу огляду місця події від 09 листопада 2023 року, проведеного на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді, місцем огляду є територія комунальної служби міста Дубровицької міської ради, яка розташована по вул. Комунальна, 7 в м. Дубровиця Сарненського району, де за гаражними приміщеннями біля бетонної огорожі знаходяться великі мішки Біг-беги, які покриті поліетиленовою плівкою чорного кольору. Загальна кількість біг-бегів 36 штук, які заповнені технічною сіллю вагою близько 1200 кг кожен. При відкритті одного біг-бега видно, що в ньому знаходиться сіль із зеленкуватим відтінком. Як пояснив начальник комунальної служби міста ОСОБА_6 , дана сіль є технічною та призначена для посипання доріг.

По закінченню огляду, вказані 36 мішків біг-бегів наповненні сіллю технічною були вилучені та залишені на території комунальної служби міста, що по вул. Комунальна, 7 в м. Дубровиця на відповідальне зберігання під розписку начальнику комунальної служби міста ОСОБА_6 .

Так, на наступний день начальник Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалах досудового розслідування №42023182220000075,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань06листопада 2023року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.358КК Українизвернувся дослідчого суддіДубровицького районногосуду Рівненськоїобласті зклопотанням про арешт майна, а саме на вилучені в ході проведення огляду території комунальної служби Дубровицької міської ради 36 (тридцять шість) мішків біг-бегів наповнених технічною сіллю та зразки технічної солі, які упаковані в сейф пакет WAR №1354745.

За результатом розгляду вказаного клопотання начальника Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року у його задоволенні було відмовлено.

Рівненський апеляційний суду своєю ухвалою від 21 грудня 2023 року ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року щодо арешту майна в кримінальному провадженні №42023182220000075 залишено без змін у зв`язку з відсутністю підстав у колегії суддів для скасування оскаржуваної ухвали, зазначивши, що це не позбавляє орган досудового розслідування за наявності нових доказів права повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні.

Отже, для отримання органом досудового розслідування нових доказів, які надали б право повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42023182220000075, начальником СД ОСОБА_5 16 січня 2024 року оформлено лист до директора ДП «Рівнестандартметрологія» А.Камінського, де він просить провести дослідження солі технічної кам`яної на відповідність її вимогам ДСТУ 4246:2003, її фізико-хімічних показників та встановлення наявності у даній солі протизлежувальної добавки та її масової частки (а.с.19).

На виконання вищевказаного листа, 23 січня 2024 року ДП «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» складено протокол випробувань №0136 з наведенням у ньому результатів випробувань зразків солі технічної кам`яної, де встановлено ряд невідповідностінормам ДСТУ (а.с.20).

У подальшому, 02 лютого 2024 року начальником СД ОСОБА_5 до ДП «Рівнестандартметрологія» скеровано запит для отримання інформації щодо звернення ТОВ «Торговий дім «КИП І КО» до ДП «Рівнестандартметрологія» з приводу дослідження солі технічної для посипання доріг на предмет відповідності нормам ДСТУ в період з 01.01.2023 по теперішній час, та в разі звернення надати результати дослідження (а.с.21)

У відповідь на вказаний запит, надійшла інформація про те, що ТОВ «Торговий дім «КИП І КО» зверталось до ДП «Рівнестандартметрологія» з приводу дослідження солі для посипання доріг на предмет відповідності нормам ДСТУ 4246:2003 "Сіль для промислового переробляння. Технічні умови". За результатами проведених досліджень випробувальним центром підприємства, об`єкт випробувань "сіль для посипання доріг вищого гатунку" заявника ТОВ «Торговий дім «КИП І КО», був забракований та визнаний таким, що не відповідає нормам ДСТУ, а також надано протокол випробувань №2044 від 23 листопада 2023 року (а.с.22, 23).

29 лютого 2024 року начальником СВ ОСОБА_5 повторно було проведено огляд місця події (а.с.25), з якого вбачається, що місцем огляду є територія комунальної служби міста Дубровицької міської ради, яка розташована по вул. Комунальна, 7 в м. Дубровиця Сарненського району, де неподалік складськтх приміщень (боксів) біля бетонного паркану під поліетиленовою плівкою наявні мішки Біг-беги, які заповнені сіллю технічною для посипання доріг.

Отже, в ході огляду виявлено 14 мішків біг-бегів наповненних сіллю технічною та які по закінченню огляду були вилучені.

Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.ст. 170 - 173 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, для можливості застосування у кримінальному провадженні будь-якого заходу забезпечення, обов`язковому доведенню підлягають одночасно всі наведені обставини. При цьому не доведення попередньої обставини виключає необхідність встановлення усіх наступних.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно вимог ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 84 КПК України, речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Так,постановою начальникаСД ВП№1Сарненського РВПГУНП вРівненській області ОСОБА_5 від29лютого 2024року,14мішків біг-бегів,наповнені технічноюсіллю,загальною вагою16тонн,визнано речовимдоказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №42023182220000075 та повернуто на відповідальне зберігання начальнику комунальної служби міста ОСОБА_6 під розписку.

Отже, зі змісту клопотання начальника СД про арешт майна вбачається, що необхідність такого арешту обумовлена саме визнанням вищезазначеного майна речовими доказами, оскільки є всі підстави вважати, що вилучена технічна сіль може бути предметом вчинення кримінального правопорушення та в майбутньому буде використана для доведення вини особи, яка причетна до підробки офіційного документа, а саме протоколу випробувань №1017 від 26 грудня 2022 року, а тому для досягнення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування, а також збереження речових доказів, доцільним буде арештувати вилучене майно.

Водночас, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна та можливість використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Однак, як у клопотання начальником СД, так і в судовому засіданні прокурором так іне обґрунтовановідповідність майна,на якевони просятьнакласти арешт,критеріям статті98КПК України,а самене конкретизованоналежність майнадо даногопровадження,тобто,чи євилучені мішкиз технічноюсіллю дійснопредметом вказаногокримінального правопорушення,передбаченого ст.358КК України,оскільки вказанасіль не може жодним чином містити доказової інформації про злочинні дії, які підпадають під кваліфікацію саме ст. 358 КК України.

До того ж, вказана обставина, яка послугувала відмові у задоволенні клопотання начальника Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , зазначалася і в ухвалі слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року та визанана правомірною колегією суддів Рівненського апеляційного суду, про що чітко зазначено в ухвалі від 21 грудня 2023 року.

Тому начальник СД прийшов до хибної думки про те, що 13 листопада 2023 року слідчим суддею Дубровицького районного суду Рівненської області було відмовлено у задоволені клопотання лише з підстави, що "... на даний час сіль не використовується комунальним підприємством міста для забезпечення безпеки громадян на дорогах, оскільки зимовий період закінчився, потреба у використанні вказаної солі відсутня та це не може призвести до негативних наслідків та колапсу".

Тому, зважаючи на мотиви ухвали слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року та ухвали Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, вказана начальником СД підстава для відмови є лише допоміжною, і це при тому, що першочерговою підставою є невідповідність вилученого майна критеріям речового доказу, що є безумовною підставою для накладення арешту майна у разі звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Разом з тим, слідчим суддею звертається увага на той факт, що винесення постанови про визнання вилученого майна речовими доказами, не може слугувати достатньою підставою для накладення арешту, оскільки вказана постанова не мотивована та не звільняє слідчого, дізнавача або прокурора від обов`язку доведення підстави та мети накладення арешту.

Слід зауважити, що майно може бути визнано речовим доказом при наявності ознак конкретного кримінального правопорушення, а при їх відсутності це майно, яке належить його власникам.

Проте, вказана постанова начальника СД ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 від 29 лютого 2024 року про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження не містить будь-якого обґрунтування належності переліченого у ній майна до критерію речових доказів.

Аналізуючи дану постанову можна ствердно зазначити, що така є формальною, складається із трьох абзаців, перші два з яких містять відомості про перебування у провадженні сектору дізнання кримінального провадження №42023182220000075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України з описом обставин, які послугували внесенню відомостей до ЄРДР, у третьому абзаці зазначається про хід проведення огляду технічної солі без будь-якого обґрунтування, що вилучена в ході такого огляду технічна сіль у кількості 14 мішків біг-бегів, має відношення до предмету доказування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, з приводу якого внесені відомості до ЄРДР та здійснюється досудове розслідування.

Таким чином, залишається незрозумілим, яким чином начальник СД та прокурор прийшли до висновку, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу, оскільки жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що дане майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого як ч. 1 ст. 358 КК України як зі змісту клопотання, так і з наданих до нього матеріалів, таких як витягу з ЄРДР, протоколу огляду та постанови про визнання та приєднання речових доказів, слідчий суддя не вбачає.

Отож, зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає, що на підтвердження вказаних у клопотанні обставин, начальником СД фактично допущено формалізм при складанні клопотання про арешт майна та подачі до нього доказів.

У даномувипадку,варто наголоситина тому,що якначальник СД,так іпрокурор непереконалися втому,чи дійсновилучене майно,а саме14 мішківбіг-бегівз технічноюсіллю є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, яке передбачає кримінальну відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Так, предметом даного кримінальногоправопорушення є:

1) посвідчення або інший офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, та який надає право або звільняє від обов`язків;

2) печатка, штамп, бланк підприємства, установи чи організації;

3) інші офіційні печатка, штамп чи бланк.

Отже, зважаючи на вказане, вказівка у клопотанні на те, що вилучена технічна сіль може бути (начальник СД допускає припущення, що є недопустимим) предметом кримінального правопорушення по факту підроблення офіційного документа, не заслуговує на увагу.

При цьому, об`єктивна сторона кримінального правопорушення може набувати вигляду, зокрема, підроблення офіційного документа.

У свою чергу, начальник СД та прокурор посилаються на факт підроблення протоколу випробувань №1017 від 26 грудня 2022 року, виданого випробувальною лабораторією ДП Тернопільстандартметрологія, який відносить до офіційного документа, та який був використаний під час проведення відкритих торгів за результатами яких укладеного договір про закупівлю солі технічної кам`яної з протизлежувальною добавкою.

Визначення офіційного документа наводиться у примітці до ст. 358 КК України, під яким розуміються документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Так, із зазначеного випливає, що основними ознаками такого документа є: походження від уповноваженого суб`єкта, формальна визначеність, виконання в системі документообігу посвідчувальної функції.

Проте прокурор, кваліфікуючи виявлене ним кримінального правопорушення саме як підробку офіційного документа, в поданому клопотанні не наводить критеріїв, якими він керувався при встановленні ознак офіційного документа, оскільки невідповідність документа хоча б одному із визначених законодавством критеріїв, перешкоджає визнанню такого документа офіційним, що, у свою чергу, піддає сумніву саму ж кваліфікацію кримінального правопорушення.

Вказане обґрунтування вже було наведено слідчим суддею в ухвалі слідчого судду Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 листопада 2023 року, проте не було проаналізоване та взяте до уваги ні начальником СД, ні прокурором.

Згідно із ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Також згідно з ч. 2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 1 ст. 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Тому, враховуючи принцип диспозитивності, саме на особу, яка звертається до слідчого судді із відповідним клопотанням, покладається обов`язок довести свої вимоги.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків та, в даному випадку, не може збирати/витребовувати докази з власної ініціативи.

Всупереч принципу диспозитивності і обов`язку доводити обставини саме особою, яка ініціює перед слідчим суддею розгляд відповідного клопотання, начальник СД та прокурор свої твердження належними і допустимими доказами не підтвердили.

Як підсумок, такі обставини, які послугували для внесення відомостей до ЄРДР, ставлять під сумнів наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Тому, начальник СД, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

До того ж, як з доданих до клопотання документів, як і з самого клопотання, слідує, що першопричиною внесення відомостей в ЄРДР та як наслідок, подання клопотання про арешт майна, є все ж таки захист прокурором інтересів держави щодо застосування наслідків недійсності правочину та дотримання вимог законодавства при проведенні публічних закупівель та, у свою чергу, представництво таких інтересів в суді.

Зокрема, стоїть питання належного виконання договору №408 від 16 жовтня 2023 року, укладеного між Дубровицькою міською радою та ТОВ Торговий дім КИП і КО про закупівлю 45 тонн солі технічної кам`яної з протизлежувальною добавкою на суму 3510000 грн., за результатами проведення торгів з особливостями щодо закупівлі UA-2023-09-07-013790-а, а саме відповідність даної солі технічній документації, діючим на території України стандартам, вимогам до якості.

Однак, варто звернути увагу і начальника СД, і прокурора, що із зазначеного вбачається наявність правовідносин, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і не можуть впливати на розгляд даного клопотання та не можуть слугувати підставою або однією із таких підстав, для арешту майна у кримінальному провадженні, оскільки такі питання мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства відповідно до його завдань.

Варто зважати на те, що недійсність правочину як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, та постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі №761/26815/17)

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Отже, зазначаючи обставини, якими начальник СД обґрунтовує свої доводи, останній не наводить підставу для накладення арешту на вказане ним майно, не наводить достатньо доказів, що таке відповідає критеріям речових доказів, визначених у ст. 98 КПК України, розумність і співмірність обмеження права власності фізичних осіб, не вказує, чи мають відношення до даного кримінального провадження вилучене майно та особа, яка володіє таким майном, чим доводиться обґрунтування необхідності такого арешту, оскільки таке ґрунтується лише на припущенні ймовірної невідповідності закупленої технічної солі вимогам ДСТУ, використання якої призведе до неможливості захисту інтересів держави щодо застосування наслідків недійсності правочину і це при тому, що такі питання мають вирішуватися в порядку цивільного та/або господарського судочинства.

При цьому, обов`язок подачі таких даних та доведення необхідності арешту покладається саме на уповноважену особу, яка, у відповідності до норм КПК України, наділена повноваженнями звернутися з клопотанням про арешт майна.

До того ж, як зазначає начальник СД у клопотанні, Сарненською окружної прокуратурою в інтересах держави вже подано позов до Господарського суду Рівненської області, щодо стягнення коштів за поставлений неякісний товар до ТОВ «Торговий дім «КИП І КО», по якому відкрито провадження №918/210/24 від 27.02.2024, що, відповідно, і є належним захистом порушених прав.

Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, правову підставу для арешту майна, можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Водночас, як слідує з абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року, щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Відтак у судовому засіданні не встановлено підстав для арешту майна, так як дане клопотання є, крім іншого, передчасним, оскільки намомент йогорозгляду законністьвикористання вилученогомайна неспростована прокурором, не встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні певною особою кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що, у відповідності із ст. 173 КПК України, обумовлює відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки не доведена необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції).

Вимога щодо законності, у розумінні Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії).

Відповідно до ст. 29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод.

Конституція України також передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи.

Вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства).

На теперішній час слідчим не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного у клопотанні майна.

Відтак, варто зазначити, що начальником СД у клопотанні, так і прокурором в ході судового розгляду, не наведено обґрунтування належності вилученого майна до предмету кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та його відповідність ознакам, визначених даною нормою, а також зважаючи на зосередження уваги прокурора саме на наявності цивільно-правових відносин, які потребують вирішення у порядку цивільного судочинства, у сукупності з вищенаведеним, є визначальним для висновку слідчого судді щодо відсутності належних та обґрунтованих підстав для арешту вилученого майна.

Не менш визначальними є і необґрунтовані доводи начальника СД і прокурора щодо необхідності накладення арешту з метою збереження речових доказів, що, безумовно, може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, так як відповідність вилученого майна критеріям речового доказу слідчим суддею не встановлена, що, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Частиною 3 ст. 173 КПК України визначено, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення всього вилученого майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні начальника СДВП №1Сарненського РВПГУНП вРівненській області ОСОБА_5 про арештмайна поматеріалах досудовогорозслідування №42023182220000075,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань06листопада 2023року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.358КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено о 10-00 год. 08 березня 2024 року.

Слідчий суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Рівненської області ОСОБА_1 .