Постанова

від 20.02.2024 по справі 289/2416/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/2416/21 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О.О.

Категорія 8 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/2416/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Володимир Володимирович, до Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання дій органу приватизації недійсними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Володимира Володимировича, на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 13 лютого 1995 року органом приватизації Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області видано свідоцтво НОМЕР_2 про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 13 лютого 1995 року. На підставі цього свідоцтва вказану квартиру передану у спільну часткову власність його сім`ї, яка складалася із нього, його бабусі ОСОБА_3 , батька ОСОБА_2 , й матері ОСОБА_4 та сестри ОСОБА_1 .

Також рішенням виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області від 14 лютого 1995 року №29 вказану квартиру передано у їхню часткову власність .

Позивач зазначає, що на момент прийняття цього рішення він був неповнолітнім, й не підписував жодних документів, які б надавали йому право на участь у приватизації, довіреностей нікому не видавав, тому орган приватизації Радомишльської міської ради народних депутатів діяв незаконно. Окрім того, зазначив, що свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло від 13 лютого 1995 року та рішення № 29 виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області від 14 лютого 1995 року прийнято без відповідної згоди на це батьків та органу опіки та піклування.

Таким чином, просив визнати частково недійсним свідоцтво НОМЕР_2 про право власності на житло, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 від 13 лютого 1995 року, видане органом приватизації Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області та рішення виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області № 29 від 14 лютого 1995 року «Про передачу у приватну власність квартир» в частині передачі вказаної квартири у власність позивачу, без його відома та згоди, які не стосуються прав інших осіб, зазначених у цих документах: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , з моменту їх прийняття та видачі.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, зазначає, що позивачу на момент прийняття оспорюваного рішення № 29 органом приватизації виповнилося лише 15 років, він був малолітньою дитиною і не мав паспорта громадянина УРСР. Свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло від 13 лютого 1995 року та рішення № 29 виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області від 14 лютого 1995 видано без відома та без згоди на це позивача. Вважає, що правочин, вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (ч. 6 ст. 203, ч.1 ст. 2015 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 лютого 1995 року виконкомом міської Ради народних депутатів видано свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на житло, яке посвідчує, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 8).

14 лютого 1995 року виконкомом Радомишльської міської Ради народних депутатів прийнято рішення № 29 «Про передачу у приватну власність квартир» та вирішено передати у приватну власність квартири, що належать до міської комунальної власності, підприємствам на території міста та видачі свідоцтва на право приватної власності громадянину ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .» (а.а.с. 9, 140).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтею 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) зокрема, передбачено, що органи місцевого самоврядування мають право: передавати об`єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам (об`єднанням), організаціям і установам, окремим громадянам та об`єднанням громадян відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об`єкти комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними підприємствами (об`єднаннями), організаціями і установами.

Відповідно до частини другої статті 9 ЖК України ( редакції, яка була чинною на час приватизації вказаної квартири) громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Звертаючись до суду з даними вимогами, ОСОБА_1 не довів, що внаслідок видачі спірного свідоцтва та прийняття органом місцевого самоврядування рішення в частині передачі йому у власність вказаного житлового приміщення, порушуються права позивача.

Окрім того, позовні вимоги пред`явлені до Радомишльської міської ради, проте належним відповідачем у даному випадку є виконавчий комітет Радомишльської міської ради як орган приватизації, який вирішував питання щодо передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду .

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Володимира Володимировича, залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2023 року,- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 6 березня 2024 року