Ухвала

від 15.04.2024 по справі 289/2416/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 289/2416/21

провадження № 61-5075ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бойком Володимиром Володимировичем, на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на житло та рішення про передачу нерухомого майна у власність,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на житло та рішення про передачу нерухомого майна у власність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його сім`я (він, бабуся ОСОБА_3 , батько ОСОБА_6, мати ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_1 ) набула у власність в порядку приватизації житло - квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 , виданим органом приватизації Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області. У рішенні виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області від 14 лютого 1995 року № 29 зазначено, що цю квартиру передано у їхню часткову власність. На момент прийняття вказаного рішення він був неповнолітнім, тому не підписував жодних документів, які б надавали йому право на участь у приватизації, довіреностей нікому не видавав, що свідчить про те, що орган приватизації Радомишльської міської ради народних депутатів діяв незаконно. Свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло від 13 лютого 1995 року видано, а рішення № 29 виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області від 14 лютого 1995 року прийнято протиправно, оскільки його батьки й орган опіки та піклування не надавали згоди на це.

Позивач просив визнати частково недійсними свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 від 13 лютого 1995 року, видане органом приватизації Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області, та рішення виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області № 29 від 14 лютого 1995 року «Про передачу у приватну власність квартир» у частині передачі вказаної квартири у власність позивачу без його відома та згоди, які не стосуються прав інших осіб, зазначених у цих документах: ОСОБА_3 , ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , з моменту їх прийняття та видачі.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

06 квітня 2024 року адвокат Бойко В. В. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі № 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на житло та рішення про передачу цього житла у власність.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Справа № 289/2416/21 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені судові рішення прийняті у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Бойком Володимиром Володимировичем, на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 289/2416/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. М. Русинчук