Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/6306/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/6306/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Андрейчук А.І.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - Багрій І.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 (повний текст рішення складено 22.09.2023)

у справі № 910/6306/23 (суддя Морозов С.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги №08122021/1 від 08.12.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов`язок позивача з оплати суми утримання за договором не настав, що в свою чергу свідчить про відсутність у первісного кредитора дійсного права вимоги до позивача з оплати такої суми, у зв`язку з чим правочин з відступлення первісним кредитором такого права на користь нового кредитора є нікчемним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги №08122021/1 від 08.12.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс". Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок укладення спірного правочину створено передумови для протиправної передачі права вимоги за зобов`язанням строк виконання якого не настав, а передача права вимоги за зобов`язанням на майбутнє спірним договором не передбачена.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки мало місце не з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що в даному випадку позивачем не доведено порушення прав та/або законних інтересів оспорюваним правочином. Також скаржник звертає увагу, що позовні вимоги у даній справі не можна розглядати, як так що стосуються прав та законних інтересів позивача, оскільки сума заборгованості не змінюється в залежності від того, який саме із двох кредиторів буде володіти правом вимоги. При цьому, судом першої інстанції не спростовано набуття права вимоги первісним кредитором на частину відступленої суми (яка була підтверджена зареєстрованими податковими накладними). Також скаржник звертає увагу, що кошти у сумі 405 023, 30 грн. (за податковою накладною №15) не заявлялись до стягнення про, що свідчать судові рішення у справі №902/612/22, відтак на думку скаржника ніякого впливу на позивача їх відступлення не мало та не могло мати. Скаржник також вважає, що позивач жодним чином не обмежений у праві заперечувати проти стягнення з нього сум, які не підтверджені зареєстрованими накладними. Також скаржник звертає увагу, що п. 2.7. договору позивачу лише надано право (а не обов`язок) не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

13.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6306/23.

30.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6306/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року у справі №910/6306/23 та призначено розгляд справи на 31.01.2024 року.

08.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшли письмові пояснення в яких викладено правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.08.2023 року у справі №910/19199/21.

18.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

18.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача 2 в яких позивача вважає, що наведені скаржником висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються правовідносин, що не є подібними тим, що склались у даній справі.

22.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

03.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

31.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 31.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс", відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 року розгляд справи відкладено на 28.02.2024 року.

27.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли пояснення по справі.

28.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та попередній розрахунок розміру судових витрат.

В судовому засіданні 28.02.2024 року представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, позивач клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовує необхідністю отримання ним повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року у справі №910/6490/23, яка на думку позивача є подібною до справи №910/6306/23.

Колегія суддів повторно зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того колегія суддів зазначає, що у справі №910/6306/23 достатньо матеріалів справи для в встановлення всіх обставин справи.

Враховуючи частину 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що у справі №910/6306/23 достатньо матеріалів справи для в встановлення всіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (виконавець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Несс Констракшн" (найменування змінено на ТОВ "Несс Дизайн") (замовник, позивач) укладено Договір про надання послуг №20190322/2 (надалі також - Договір надання послуг), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити вартість послуг виконавця в розмірі і в порядку, визначених цим Договором. (т.1, а.с. 32-36).

Згідно з п. 2.4. Договору надання послуг виконавець зобов`язується надати замовнику податкову накладну в електронній формі (розрахунок коригування до податкової накладної) у термін і порядку встановлених законодавством, чинним на момент виникнення податкових зобов`язань.

За змістом п. 2.5. Договору надання послуг сторони погодили, що у разі порушення виконавцем зобов`язань передбачених п. 2.4 цього Договору, що спричинить ризик нарахування або нарахування іншій стороні штрафу податковими органами згідно Податкового кодексу України за невиконання іншою Стороною своїх зобов`язань як платника податку, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф в наступному розмірі від суми ПДВ, яка зазначена в розрахунках коригувань:

- 10 відсотків у разі порушення терміну від 1 до 5 календарних днів;

- 20 відсотків у разі порушення терміну від 6 до 25 календарних днів;

- 30 відсотків у разі порушення терміну від 26 до 55 календарних днів;

- 40 відсотків у разі порушення терміну від 56 до 175 календарних днів;

- 50 відсотків у разі порушення терміну протягом 175 календарних днів і більше.

Замовник має право не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до подання Виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої Виконавцем особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Замовник сплачує суму, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання виконавцем відповідних зобов`язань, передбачених Податковим кодексом України. Зазначений пункт застосовується незалежно від умов оплати, передбачених будь-якими Додатками до цього Договору і має перевагу перед будь-якими іншими умовами Додатків чи Специфікацій, які визначають умови оплати послуг (п. 2.7. Договору надання послуг).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 травня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвання цього Договору не пізніше ніж за 20 календарних днів до моменту закінчення строку його дії, то Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний період часу на аналогічних умовах (п. 9.2. Договору надання послуг).

Відповідно до Специфікації послуг від 25.03.2019 року (Додаток №1 до Договору надання послуг) сторони погодили найменування та вартість за одиницю виміру таких послуг. (т.1, а.с. 37).

На виконання умов Договору надання послуг в травні 2019 року сторони підписали ряд Актів приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 11 402 713,29 грн. (т.1, а.с. 53-58), а саме:

- ВР-20190322/2-001 від 02.05.2019 року на суму 2 280 848,35 грн. (в т.ч. ПДВ 380 141,39 грн.);

- ВР-20190322/2-002 від 07.05.2019 року на суму 1 412 083,75 грн. (в т.ч. ПДВ 235 347,29 грн.);

- ВР-20190128/2-003 від 14.05.2019 року на суму 2 430 139,8 грн. (в т.ч. ПДВ 405 023,3 грн.);

- ВР-20190322/2-004 від 21.05.2019 року на суму 3 033 993,92 грн. (в т.ч. ПДВ 505 665,65 грн.);

- ВР-20190322/2-005 від 21.05.2019 року на суму 1 091 997,72 грн. (в т.ч. ПДВ 181 999,62 грн.);

- ВР-20190322/2-006 від 28.05.2019 року на суму 1 153 649,75 грн. (в т.ч. ПДВ 192 274,96 грн.).

За період з 22.03.2019 року по 05.07.2022 року ТОВ "Несс Дизайн" сплачено ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" суму основного боргу за вищевказаними Актами за винятком сум ПДВ (в загальному розмірі 1 900 452,21 грн.). (т.1, а.с. 59-63).

На підставі актів приймання-передачі наданих послуг №№ ВР-20190322/2-001 від 02.05.2019 року, ВР-20190322/2-002 від 07.05.2019 року, ВР-20190128/2-003 від 14.05.2019 року, ВР-20190322/2-004 від 21.05.2019 року, ВР-20190322/2-005 від 21.05.2019 року, ВР-20190322/2-006 від 28.05.2019 року та на виконання пункту 2.7 Договору надання послуг ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" було підготовлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі наступні податкові накладні: ПН № 12 від 02.05.2019 року, ПН № 14 від 07.05.2019 року, ПН № 15 від 14.05.2019 року, ПН № 17 від 21.05.2019 року, ПН № 18 від 21.05.2019 року, ПН № 22 від 28.05.2019 року. (т.1, а.с. 64-69).

В подальшому, реєстрація таких податкових накладних була зупинена органами Державної податкової служби України, внаслідок чого ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" звернулося із відповідним позовом до суду.

За наслідками розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи №640/12789/19 постановою від 22.11.2019 року позовні вимоги ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" було задоволено та зобов`язано ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні складені ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" днем їх направлення на реєстрацію, а саме податкові накладні № 1 від 26.03.2019 року, зареєструвати 04.04.2019 року; № 2 від 26.03.2019 року зареєструвати 05.04.2019 року; № 3 від 26.03.2019 року зареєструвати 08.04.2019 року; № 4 від 26.03.2019 року зареєструвати 09.04.2019 року; № 5 від 26.03.2019 року зареєструвати 11.04.2019 року; № 6 від 26.03.2019 року зареєструвати 03.06.2019 року; № 7 від 02.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; № 8 від 09.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; №9 від 16.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; № 10 від 23.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; № 11 від 02.05.2019 року зареєструвати 03.06.2019 року; № 18 від 02.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 12 від 02.05.2019 року зареєструвати 23.05.2019 року; № 14 від 07.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 17 від 21.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 15 від 14.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 13 від 07.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 16 від 14.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 20 від 21.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 21 від 21.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 23 від 28.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 22 від 28.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року.

Фактична реєстрація податкових накладних за рішенням суду, окрім ПН №15 від 14.05.2019 року, відбулася 10.11.2021 року, що підтверджується даними електронного кабінету платника податків ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та такий факт позивачем не заперечується. (т.1, а.с. 172-174).

В матеріалах справи також наявний акт звіряння взаємних розрахунків відповідно до якого у позивача станом на 31.03.2021 року наявна заборгованість перед відповідачем 1 в сумі 1 900 452, 21 грн. (т.1, а.с. 175).

В подальшому, 08.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (новий кредитор, відповідач-2) було укладено Договір відступлення права вимоги №08122021/1 (надалі - Договір, спірний правочин), за умовами п. 1.1. якого відповідачем-1 відступлено відповідачу-2, а відповідачем-2 набуто право вимоги належне відповідачу-1 за Договором про надання послуг №20190322/2 від 25.03.2019 року (основний договір). (т.1, а.с. 82-83).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що відповідачем-2 одержано право замість відповідача-1 вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю Несс Дизайн" (боржник) належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 1 900 452,21 грн. з ПДВ.

Право вимоги відповідача-1 до позивача на суму 1 900 452, 21 грн. за основним договором підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31 березня 2021 року та наступними актами прийому-передачі виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього Договору і передаються відповідачем-1 відповідачу-2 разом з іншими документами в момент підписання сторонами цього Договору:

- ВР-20190322/2-001 від 02.05.2019 року на суму 2 280 848,35 грн.;

- ВР-20190322/2-002 від 07.05.2019 року на суму 1 412 083,75 грн.;

- ВР-20190128/2-003 від 14.05.2019 року на суму 2 430 139,8 грн.;

- ВР-20190322/2-004 від 21.05.2019 року на суму 3 033 993,92 грн.;

- ВР-20190322/2-005 від 21.05.2019 року на суму 1 091 997,72 грн.;

- ВР-20190322/2-006 від 28.05.2019 року на суму 1 153 649,75 грн. (п. 1.3. спірного правочину).

У зв`язку з відступленням права вимоги, ТОВ "Форест Транс Сервіс" звернулося із позовом до Господарського суду Вінницької області про стягнення з ТОВ "Несс Дизайн" 1 883 651,37 грн. заборгованості, з яких: 1 495 428,91 грн. - основного боргу (грошового зобов`язання зі сплати ПДВ за зареєстрованими податковими накладними), а також 142 164,9 грн. пені; 217 787,81 грн. - інфляційних втрат та 28 269,75 грн. - 3% річних внаслідок прострочення виконання відповідного зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022 року, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 року №902/612/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" 1 495 428,91 грн. - основного боргу; 142 164,9 грн. пені; 217 787,81 грн. - інфляційних втрат; 28 269,75 грн. - 3% річних та 28 254,77 грн. - витрат на сплату судового збору.

Отже спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що оскільки податкові накладні були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, відповідач 1 не мав права вимоги до позивача про стягнення цих коштів, а відповідно і не мав права передавати його за спірним правочином відповідачу 2.

Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що факт реєстрації податкової накладної №15 від 14.05.2019 року (сума ПДВ 405 023,30 грн.), станом на момент розгляду даної справи, не підтверджений, що не заперечено жодною із сторін, відповідно на думку суду першої інстанції укладенням спірного правочину відповідачем 1 передано відповідачу 2 право вимоги за зобов`язаннями позивача, яке відповідно до п. 2.7. Договору надання послуг не настало. Відтак, проаналізувавши наявні у справі докази у взаємному зв`язку з запереченнями проти позову, а також обставини укладення спірного правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок укладення спірного правочину створено передумови для протиправної передачі права вимоги за зобов`язанням строк виконання якого не настав, а передача права вимоги за зобов`язанням на майбутнє спірним договором не передбачена.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, не погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 Цивільного кодексу України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Колегія суддів зазначає, що відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.

Отже, положення Цивільного кодексу України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги.

Як вже було зазначено вище, 08.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (новий кредитор, відповідач-2) було укладено Договір відступлення права вимоги №08122021/1 (надалі - Договір, спірний правочин), за умовами п. 1.1. якого відповідачем-1 відступлено відповідачу-2, а відповідачем-2 набуто право вимоги належне відповідачу-1 за Договором про надання послуг №20190322/2 від 25.03.2019 року (основний договір).

Отже, за умовами оскаржуваного правочину, а саме за п. 1.3., відповідачем-1 передано відповідачу-2 право вимоги до позивача за зобов`язанням останнього про сплату суми в розмірі 1 900 452, 21 грн. за Договором надання послуг №20190322/2 від 25.03.2019 року, яке виникло на підставі акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2021 року та актів прийому-передачі виконаних робіт: ВР-20190322/2-001 від 02.05.2019 року на суму 2 280 848,35 грн.; ВР-20190322/2-002 від 07.05.2019 року на суму 1 412 083,75 грн.; ВР-20190128/2-003 від 14.05.2019 року на суму 2 430 139,8 грн.; ВР-20190322/2-004 від 21.05.2019 року на суму 3 033 993,92 грн.; ВР-20190322/2-005 від 21.05.2019 року на суму 1 091 997,72 грн.; ВР-20190322/2-006 від 28.05.2019 року на суму 1 153 649,75 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору відступлення сторони домовились, що за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору 1 900 452, 21 грн. протягом 12 календарних місяців з моменту виконання зобов`язання боржником за основним договором перед первісним кредитором в повному обсязі в межах суми, визначеної в пункті 1.3. цього договору.

Згідно із частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини третьої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про відступлення права вимоги №08122021/1 містить всі ознаки договору купівлі-продажу права вимоги. Отже, договір про відступлення права вимоги №08122021/1 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги. До цього договору повинні застосовуватись положення законодавства щодо договорів купівлі-продажу.

Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об`єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об`єкти або товар, якого ще в продавця немає). Це слідує з консенсуальної природи договору купівлі-продажу, головним змістом якого є виконання продавцем свого обов`язку передати предмет договору покупцеві, а для покупця - вимагати його передання. Тобто для договору купівлі-продажу не важливо те, чи має продавець предмет договору, чи існує він і чи він належить продавцеві. Важливо те, що продавець зобов`язується виконати свій обов`язок відносно предмета договору.

Якщо продавець не виконує свій обов`язок, він має відповідати перед покупцем. Тобто для продавця негативні наслідки настають саме у вигляді його відповідальності перед покупцем за невиконання договору. Сам же договір існує як домовленість між сторонами з приводу виконання продавцем обов`язку передати покупцеві предмет договору - відступити право вимоги.

Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Наприклад, не впливає на дійсність договору невиконання продавцем свого обов`язку передання товару покупцеві, оскільки цей товар не було продавцю поставлено своєчасно; відсутність у виконавця робіт належного досвіду для виконання роботи, про яку домовились сторони, тощо.

У свою чергу, з норми статті 514 Цивільного кодексу України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 Цивільного кодексу України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем).

У розумінні положень статті 519 Цивільного кодексу України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

Колегія суддів зазначає, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 Цивільного кодексу України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 «Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання» Цивільного кодексу України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 Цивільного кодексу України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 Цивільного кодексу України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 Цивільного кодексу України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» Цивільного кодексу України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Натомість за прямою вказівкою статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Судувід 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.

Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.

Відтак, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями Цивільного кодексу України.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/19199/21.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/19199/21.

Доводи позивача, що висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/19199/21 стосуються правовідносин, що не є подібними тим, що склались між сторонами у даній справі колегія суддів не бере до уваги, оскільки відступлення права вимоги в межах кредитних договорів та господарських відносин ніяким чином не нівелює положення Цивільного кодексу України щодо підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Враховуючи вищевикладену правову позицію Великої Палати Верховного суду, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції, що внаслідок укладення спірного правочину створено передумови для протиправної передачі права вимоги за зобов`язанням строк виконання якого не настав, а передача права вимоги за зобов`язанням на майбутнє спірним договором не передбачена, тому оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним є не правомірним.

Колегія суддів звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави.

Втім, позивачем не доведено, що оспорюваний правочин укладено за наявності підстав, визначених Цивільним кодексом України, які свідчили б про недійсність договору про відступлення права вимоги №08122021/1 від 08.12.2021 року.

Крім цього, колегія суддів вважає за доцільне також звернути увагу позивача, що за наслідками розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи №640/12789/19 постановою від 22.11.2019 року позовні вимоги ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" було задоволено та зобов`язано ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні складені ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" днем їх направлення на реєстрацію, а саме податкові накладні № 1 від 26.03.2019 року, зареєструвати 04.04.2019 року; № 2 від 26.03.2019 року зареєструвати 05.04.2019 року; № 3 від 26.03.2019 року зареєструвати 08.04.2019 року; № 4 від 26.03.2019 року зареєструвати 09.04.2019 року; № 5 від 26.03.2019 року зареєструвати 11.04.2019 року; № 6 від 26.03.2019 року зареєструвати 03.06.2019 року; № 7 від 02.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; № 8 від 09.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; №9 від 16.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; № 10 від 23.04.2019 року зареєструвати 15.05.2019 року; № 11 від 02.05.2019 року зареєструвати 03.06.2019 року; № 18 від 02.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 12 від 02.05.2019 року зареєструвати 23.05.2019 року; № 14 від 07.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 17 від 21.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; №15 від 14.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 13 від 07.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 16 від 14.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 20 від 21.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 21 від 21.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 23 від 28.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року; № 22 від 28.05.2019 року зареєструвати 07.06.2019 року.

Фактична реєстрація податкових накладних за рішенням суду, окрім податкової накладної №15 від 14.05.2019 року, відбулася 10.11.2021 року, що підтверджується даними електронного кабінету платника податків ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та такий факт позивачем не заперечується. (т.1, а.с. 172-174).

Водночас, колегія суддів вважає, що відсутність реєстрації податкової накладної №15 від 14.05.2019 року на даний час виникла не в результаті дій/бездіяльності відповідача 1, а у зв`язку не реєстрацією її органами ДПС України, попри набрання законної сили судовим рішенням, згідно якого податкові органи зобов`язані провести таку реєстрацію.

Відтак, по суті відповідачем 1 до укладання оскаржуваного договору про відступлення права вимоги вчинено всі покладені на нього договором №20190322/2 від 25.03.2019 року зобов`язання в частині надання податкової накладної №15 від 14.05.2019 року замовнику, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи та відповідно реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року у справі №910/6306/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року у справі №910/6306/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року у справі № 910/6306/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

« 1. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" (код ЄДРПОУ 41444303, адреса: 21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Енергетична, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (код ЄДРПОУ 44279874, адреса: 19001, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 271) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість гривень) 00 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6306/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному з 04.03.2024 по 07.03.2024 повний текст постанови підписано 08.03.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко