Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/6306/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/6306/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

представники сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача 1 - не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 (повний текст рішення складено 22.09.2023)

у справі № 910/6306/23 (суддя Морозов С.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги №08122021/1 від 08.12.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги №08122021/1 від 08.12.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс". Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року у справі №910/6306/23 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року у справі № 910/6306/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

05.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс", відповідача-2 у справі, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 року у справі №910/6306/23 призначено на 24.04.2024 року.

13.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

В судове засідання 24.04.2024 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, колегія суддів вирішила розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" про прийняття додаткового рішення у справі №910/6306/23 в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" про прийняття додаткового рішення у справі №910/6306/23 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в першій заяві по суті в суді першої інстанції (відзив на позовну заяву) зазначив, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу у зв`язку із судовим розглядом даної справи в суді першої інстанції становлять орієнтовно 70 000, 00 грн., докази понесення судових витрат будуть надані у встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки. (т.1, а.с. 144).

Також, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 під час апеляційного перегляду не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає. що зі змісту диспозитивної норми частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов`язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 року у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 року у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 року у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 року у справі № 910/19650/20).

Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, чого в даному випадку апеляційним судом встановлено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 910/9024/21.

Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що оскільки відповідач 2 не подав попереднього розрахунку суми судових витрат в суді апеляційної інстанції то у нього відсутнє право на відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як вже було зазначено вище, 05.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс", відповідача-2 у справі, надійшла заява ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс".

Дана заява про розподіл судових витрат мотивована тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вказане клопотання позивача обґрунтоване зокрема тим, що відповідач 2 не подавав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які колегія суддів вже відхилила вище.

Також позивача зазначив, що даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, а тому стягнення судових витрат на надання правничої допомоги представником відповідача 2 у розмірі 64 100,00 грн. (що складається з переліку видів послуг, які не підлягають стягненню як окремо надані послуги, є необґрунтованими та надуманими і не підтвердженими матеріалами справи) та 35 255,00 грн. відповідно, у суді першої та апеляційної інстанцій, не відповідає критерію обґрунтованості таких витрат, а їх розмір є очевидно непропорційним (надмірним) до предмета спору. Позивач також вважає, що оскільки відповідачем 2 не надано доказів фактичного понесення відповідних витрат то такі витрати не підлягають до стягнення.

Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 року у справі №910/15201/17, від 03.03.2021 року у справі №912/354/20.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Колегією суддів встановлено, що в якості доказів понесення адвокатських витрат відповідачем надано:

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявник долучив договір про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09.12.2021 року (т.1, а.с. 240-243); додаткову угоду № 3 від 30.05.2023 року до Договору про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09.12.2021 року (т.1, а.с. 244); додаток № 1 до додаткової угоди № 3 від 30.05.2023 року до Договору про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09.12.2021 року (т.1, а.с. 245-246); ордер виданий на ім`я адвоката Багрій І.О. серії АІ №1336552 на підставі договору про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09.12.2021 року для представництва в Господарському суді міста Києва (т.1, а.с. 145); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2719/10 від 25.11.2004 року на ім`я адвоката Багрій І.О. (т.1, а.с. 146); ордер виданий на ім`я адвоката Багрій І.О. серії АІ №1336552 на підставі договору про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09.12.2021 року для представництва в Північному апеляційному господарському суді (т.2, а.с. 201); акт №2 здачі-приймання правничої допомоги згідно додаткової угоди №3 від 30.05.2023 року до договору про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09.12.2021 року від 29.02.2024 року; акт №1 здачі-приймання правничої допомоги згідно додаткової угоди №3 від 30.05.2023 року до договору про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09.12.2021 року від 29.02.2024 року; рахунок на оплату №03 від 04.03.2024 року на суму 64 100, 00 грн.; рахунок на оплату №04 від 04.03.2024 року на суму 35 255, 00 грн.

Отже, колегія суддів встановила, що 09.12.2021 року між ТОВ "Форест Транс Сервіс" (як Клієнтом / Замовником) укладено Договір про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 з Адвокатським об`єднанням "Баєрс" (як Виконавцем).

30.05.2023 року до даного Договору була укладена Додаткова угода № 3, де сторони за взаємною згодою погодили перелік додаткових послуг, які Виконавець зобов`язується надати, а Клієнт - прийняти та оплатити.

Згідно пункту 2 цієї Додаткової угоди додаткові послуги полягають в представництві інтересів Клієнта в судах першої та (за необхідності) апеляційної, касаційної інстанції у судовій справі № 910/6306/23, предметом якої є визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 08122021/1 від 08.12.2021 року.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди договірна ціна (вартість) додаткових послуг, обумовлених в п. 2. цієї Додаткової угоди, визначається за домовленістю Сторін та розраховується виходячи з часу, затраченого для надання кожної окремої послуги, відповідно до Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. При цьому, вартість однієї людино/години надання правничої допомоги становить 3 205,00 грн. (три тисячі двісті п`ять гривень 00 копійок) без ПДВ.

Оплата додаткових послуг, що визначена п. 3. цієї Додаткової угоди, здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Клієнтом від Виконавця рахунку - фактури (п.4 Додаткової угоди).

В додатку № 1 до Додаткової угоди № 3 наведено розрахунок вартості правничої допомоги, в розрізі конкретизації послуг та необхідної кількості годин, для їх надання.

При цьому, згідно п.3 Додаткової угоди, визначена в розрахунку кількість годин є орієнтовною, та остаточна кількість фактично затраченого Виконавцем часу визначається по факту надання послуг, та тарифікується по вартості однієї людино/години надання правничої допомоги - 3205,00 грн.

Також колегія суддів встановила, що згідно акта від 29.01.2024 року № 1 здачі-приймання правничої допомоги згідно Додаткової угоди № 3 від 30.05.2023 року до Договору про надання правничої допомоги № 09/12/1-2021 від 09 грудня 2021 року, Виконавцем за завданням Замовника виконані наступні послуги під час розгляду справи в суді першої інстанції:

- Правовий аналіз наданих клієнтом документів, 2 години вартістю 6 410,00 грн.;

- Аналіз законодавства та формування правової позиції по справі 2 години вартістю 6 410,00 грн.;

- Підготовка відзиву на позовну заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги 4 години вартістю 12 820,00 грн.;

- Формування додатків до відзиву відповідно до кількості учасників 2 години вартістю 6 410,00 грн.;

- Відправлення відзиву з додатками до суду та учасникам справи 1 година вартістю 3 205,00 грн.;

- Правовий аналіз відповіді на відзив 3 години вартістю 9 615,00 грн.;

- Підготовка та подача заперечень проти відповіді на відзив 3 години вартістю 9 615,00 грн.;

- Підготовка та подача необхідних заяв та клопотань, надання пояснень суду, підготовка заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб 1 година вартістю 3 205,00 грн.;

- Забезпечення представництва та участь у судових засіданнях суду першої інстанції 2 години вартістю 6 410,00 грн.

Разом за актом 20 годин вартістю 64 100,00 грн.

Також, колегія суддів встановила, що згідно акта № 2 від 29.02.2024 року в ході розгляду справи в апеляційній інстанції Виконавцем за завданням Замовника виконані наступні послуги:

- Правовий аналіз наданих Клієнтом документів 2 години вартістю 6 410,00 грн.;

- Аналіз законодавства та формування правової позиції по справі 1 година вартістю 3 205,00 грн.;

- Підготовка та подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 6 годин вартістю 19 230,00 грн.;

- Забезпечення представництва та участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 2 години вартістю 6 410,00 грн.

Разом за актом: 11 годин вартістю 35 255,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що для оплати послуг, визначених договором про надання правової допомоги, вони мають бути фактично наданими, що вбачається зі змісту договору та положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Також надані послуги мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність наданих послуг, які є підставою для їх оплати.

Таким чином, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

Зі змісту наданого заявником Акту №1 від 29.02.2024 року вбачається, що заявником вказано окремо послуги, які по факту дублюють одна одну, тільки з різними назвами, а саме наприклад такі, як правовий аналіз наданих клієнтом документів та аналіз законодавства та формування правової позиції, оскільки колегія суддів вважає, що отримавши документи від клієнта та здійснивши правовий аналіз таких документів, адвокат вже формує правову позицію клієнта.

Також колегія суддів вважає, що вказуючи таку послугу, як підготовка відзиву на позовну заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, заявник не обґрунтовано додатково вказує послугу щодо формування додатків до відзиву відповідно до кількості учасників, оскільки підготовка відзиву по суті має включати в себе формування додатків до нього.

Окрім цього, колегія суддів вважає не обґрунтованою вказану заявником ціну відправки відзиву на позовну заяву в розмірі 3 205, 00 грн. заявником не надано будь-яких доказів необхідності витратити саме таку вартість для відправлення відзивну на позовну заяву.

Також, колегія суддів зазначає, що заявником повторно вказано окремо послуги, які по факту дублюють одна одну, тільки з різними назвами, а саме правовий аналіз відповіді на відзив та підготовка та подача заперечень проти відповіді на відзив.

Щодо акту №2 від 29.02.2024 року, колегія суддів також вважає, що заявник вказав три послуги, які по суті можуть бути включені в одну, а саме послуга з підготовки та подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вартістю 19 230,00 грн., по суті вже включає в себе такі послуги, як правовий аналіз наданих Клієнтом документів та аналіз законодавства та формування правової позиції по справі.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Втім, здійснивши аналіз поданих заявником доказів понесення ним судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що останнім не доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що обґрунтованими, які відображають реальність наданих послуг, які є підставою для їх оплати в акті №1 від 29.02.2024 року є послуги вартістю 38 460, 00 грн., в акті №2 від 29.02.2024 року є послуги вартістю 25 640, 00 грн.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи, а також те, що інтереси відповідача 2 представляє один адвокат, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції в розмірі 99 355, 00 грн. не є пропорційними до предмета спору, не відповідають критерію реальності таких витрат та становлять надмірний тягар для позивача в умовах воєнного стану, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Щодо доводів позивача, що відповідачем 2 не надано доказів оплати витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне обмежити розмір заявлених відповідачем 2 до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції до 64 100, 00 грн.

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та критерії "необхідності і обґрунтованості", з позивача на користь відповідача 2 необхідно стягнути 64 100, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" про прийняття додаткового рішення у справі №910/6306/23 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" (ідентифікаційний код 41444303, адреса: 21022, м. Вінниця, вул. Енергетична, 5) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (ідентифікаційний код 44279874, адреса: 19001, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 271) 64 100 (шістдесят чотири тисячі сто гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

3. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6306/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 24.04.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко