Рішення

від 04.03.2024 по справі 926/4364/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04 березня 2024 року Справа № 926/4364/23

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС"

до Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат"

про стягнення грошових коштів в сумі 16238,64 грн

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС"

про стягнення грошових коштів в сумі 190091,25 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" (в режимі ВКЗ) - Мондріч А.Є.

від ПП "Сторожинецький м`ясокомбінат" (в режимі ВКЗ) - Івашків Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" про стягнення грошових коштів в сумі 16238,64 грн, з яких: основний борг в сумі 16131,25 грн та три проценти річних в сумі 107,39 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 06/07 від 06 липня 2023 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 16131,25 грн.

Так, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" перерахувало Приватному підприємству "Сторожинецький м`ясокомбінат" кошти в розмірі 100000,00 грн за поставку товару, однак відповідач поставив товар лише на 83868,75 грн.

Оскільки, відповідач не вчиняє жодних дій відносно поставки позивачу товару по залишку коштів у розмірі 16131,25 грн або добровільного повернення означених коштів, то позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" грошові кошти у сумі 16238,64 грн, з яких: основний борг у розмірі 16131,25 грн та три проценти річних у розмірі 107,39 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 жовтня 2023 року, позовну заяву по справі №926/4364/23 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2023 року постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" до Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" про стягнення грошових коштів в сумі 16238,64 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 09 жовтня 2023 року вх.№4364 - залишити без руху.

17 жовтня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" надійшло до суду клопотання (вх. №4474) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 листопада 2023 року.

У судовому засіданні 08 листопада 2023 року судом оголошено перерву до 16 листопада 2023 року.

08 листопада 2023 року, після закінчення судового засідання, до Господарського суду Чернівецької області від Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" поштовим перебігом надійшла зустрічна позовна заява (вх. №4881) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" грошових коштів в сумі 190091,25 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" виконало свої зобов`язання по Договору поставки №06/07 від 06 липня 2023 року підготувало замовлений товар - м`ясо яловичини заморожене на суму 267900,75 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Товар було забрано Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" 28 липня 2023 року та 31 липня 2023 року. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", в порушення умов договору не оплатило в повному обсязі поставлений товар, адже відповідач за зустрічною позовною заявою фактично сплатив лише 100000,00 грн.

З огляду на викладене у зустрічній позовній заяві, Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" 190091,25 грн, з яких: основний борг в розмірі 167900,75 грн, 10 процентів річних в розмірі 4324,02 грн та пеня в розмірі 17866,48 грн.

Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" про стягнення грошових коштів в сумі 190091,25 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 08 листопада 2023 року за вх.№4881 - залишено без руху.

15 листопада 2023 року представник Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" через систему "Електронний суд" подав до суду заяву про усунення недоліків (вх. №4964).

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року постановлено: прийняти зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" про стягнення грошових коштів в сумі 190091,25 грн (вх. №4881 від 08 листопада 2023 року) до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

16 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" через систему "Електронний суд" подало до суду клопотання (вх. №4997) про витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвалою суду від 16 листопада 2023 року постановлено: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (вх. №4997 від 16 листопада 2023 року) про витребування оригіналів письмових доказів - задовольнити; витребувати у Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" оригінали документів, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позовні вимоги для огляду в судовому засіданні, а саме: видаткову накладну № 4 від 31 липня 2023 року та товарно-транспортну накладну № Р4 від 31 липня 2023 року; відкласти підготовче засідання на 06 грудня 2023 року; попередити Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат", що за неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення про неможливість їх подання до суду, до вказаної особи судом буде застосовано заходи процесуального примусу; рекомендувати сторонам по справі надати суду усі наявні в останніх належні, допустимі та достовірні докази поставки/отримання/сплати товару згідно укладеного Договору № 06/07 від 06 липня 2023 року.

23 листопада 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" подала до суду відзив на зустрічний позов (вх. №5096), в якому відповідач за зустрічним позовом не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування поданого відзиву на зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" стверджує, що зробили лише одну усну заявку на суму передплати у розмірі 100000,00 грн. Позивач за зустрічним позовом не направляв відповідачу за зустрічним позовом відповідну заявку із зазначенням асортименту по кожній позиції та кількості необхідного товару, зокрема на додаткову поставку м`яса яловичини блочного замороженого першого ґатунку у кількості 1920 кг на суму 184032,00 грн, а видаткова накладна № 4 від 31 липня 2023 року та товарно-транспортна накладна № Р4 від 31 липня 2023 року є сфабриковані, адже не містять підпису директора товариства та не скріплена печаткою, а директор товариства не уповноважувала 31 липня 2023 року Градецького Ю.І. на прийняття товару, дані щодо номера довіреності та дати відсутні у видатковій накладній № 4 від 31 липня 2023 року.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" стверджує, що Градецький Ю.І. не міг бути присутнім при прийомі товару, оскільки у відповідний час 31 липня 2023 року останній перебував на своєму робочому місці у Дніпропетровській області.

01 грудня 2023 року представник Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" направив до суду клопотання про долучення доказів (вх. №5218), які подаються стороною по справі на виконання вимог ухвали суду від 16 листопада 2023 року.

У судовому засіданні 06 грудня 2023 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 18 грудня 2023 року.

13 грудня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" через систему "Електронний суд" направила до суду додаткові пояснення у справі (вх. №5374), в яких, серед іншого, зазначає, що 31 липня 2023 року водій - ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки в межах Дніпропетровської області, на що долучались до матеріалів по справі відповідні докази, а у АДРЕСА_1 водій був 16 серпня 2023 року, коли дійсно здійснював завантаження товару від продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕТОН», на первинні бухгалтерські документи які надає посилання представник Приватного підприємства «Сторожинецький м`ясокомбінат».

Далі, у письмових поясненнях зазначається, що Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/4211/23 прийнято законне і обґрунтоване рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕТОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» заборгованості у сумі 969051, 09 грн, де в такій справі представником Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕТОН» є також Івашків Ю.В., що здійснює представництво інтересів Приватного підприємства «Сторожинецький м`ясокомбінат». Від так, такі долучені первинні бухгалтерські документи, жодним чином не засвідчують поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» з боку Приватного підприємства «Сторожинецький м`ясокомбінат» на суму 184032, 00 грн та не мають ніякого відношення до суті зазначеного спору.

15 грудня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" через систему "Електронний суд" направила до суду клопотання про стягнення судових витрат (вх. №5415), в якому просить суд стягнути з Приватного підприємства «Сторожинецький м`ясокомбінат» витрати на професійну правничу допомогу, що складають 15000, 00 грн, як зі сторони, винної у порушенні спору.

18 грудня 2023 року представник Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" через систему "Електронний суд" направив до суду відповідь на відзив за зустрічним позовом (вх. №5421), в якому просить суд відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

На підтвердження позовних вимог, Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" стверджує, що за допомогою месенджера «Viber» за офіційним номером телефону НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" між сторонами договору здійснювалось погодження заявок на поставку товару. Саме з цього номеру телефону позивачу за зустрічним позовом відповідач за зустрічним позовом направив претензію, в якому товариство вказує: «що закупило м`ясо яловичини блочне заморожене перший гатунок відповідно до видаткової накладної №3 від 28 липня 2023 року у кількості 875 кг на загальну суму 83868,75 грн та видаткової накладної №4 від 31 липня 2023 року у кількості 1920 кг на загальну суму 184032,00 грн».

Далі, Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" зазначає, що відповідно до «звіту щодо дій» за період з 31 липня 2023 року 0:00:00 по 31 липня 2023 року 23:59:59, що був долучений до відзиву на зустрічний позов, транспортний засіб Mercedes-Benz Antos н.з. НОМЕР_2 у час, вказаний відповідачем як час заправки автомобіля - 16 год. 23 хв., здійснював стоянку за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Олени Пчілки 1, що за 10 км від АЗС з магазином № НОМЕР_3 , на якій водій ОСОБА_1 нібито здійснював заправку даного транспортного засобу. Тобто, з документів, долучених до відзиву на зустрічну позовну заяву вбачається, що транспортний засіб Mercedes-Benz Antos н.з. НОМЕР_2 перебував в двох місцях одночасно, що є технічно неможливим та викликає сумніви у належності даних доказів. Крім того, надані відповідачем дані про трекінг транспортного засобу, є звичайною роздруківкою, та не містять жодних підписів та печаток, які б дозволяли упевнитись в їх реальності.

До того ж, документи на поставку товару справді були оформлені станом на 31 липня 2023 року, та товар був готовий під завантаження, однак водій ОСОБА_1 прибув з запізненням в перших числах серпня, що підтверджується долученим відповідачем до письмових пояснень звіту по стоянці, з якого вбачається що тільки 08 серпня 2023 року автомобіль Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» покинув Волинську область.

18 грудня 2023 року представник Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" через систему "Електронний суд" направив до суду клопотання (вх. №5419), в якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" подати до суду нотаріально засвідчені заяви свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по справі №926/4364/23, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 18 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 січня 2024 року.

Судове засідання 17 січня 2024 року не відбулось через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що о 10 години 26 хвилини 17 січня 2024 року у Чернівецькій області (а також на всій території України) була оголошена повітряна тривога, про що відповідальним працівником суду було складено акт про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року призначено справу до судового розгляду по суті на 05 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 19 лютого 2024 року.

У судовому засіданні 19 лютого 2024 року судом оголошено перерву до 04 березня 2024 року.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" у судовому засіданні 04 березня 2024 року просила суд первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові відмовити.

Представник Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" у судовому засіданні 04 березня 2024 року заперечив проти задоволення первісного позову та просив суд зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши подані сторонами у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги первісного та зустрічного позову, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).

Статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Так, 06 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Сторожинецький м`ясокомбінат" (далі - продавець) було укладено Договір поставки № 06/07 (далі - договір), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується систематично передавати у власність покупцю м`ясо яловиче заморожене, походження Україна, в асортименті (далі - товар), погодженому в специфікаціях, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Загальний об`єм належного до постачання товару вказується в накладних. Об`єм разової поставки вказується в накладній (пункти 1.1. - 1.3. Договору).

Пунктами 2.1. та 2.3. Договору встановлено, що ціна товару за даним договором встановлюється на момент поставки на кожну партію товару, і вказується в специфікаціях, накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Загальна сума даного договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, зроблених протягом усього терміну даного договору. Розрахунки за придбаний товар, за даним договором здійснюються шляхом перерахування коштів на умові 30 % передоплати, 70 % оплати по факту завантаження товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно пункту 3.1. Договору, поставка здійснюється партіями протягом терміну дії договору на основі заявок (в письмовій чи усній формі) покупця за цінами визначеними в специфікаціях.

Поставка товару здійснюється за накладними. В накладних вказується повна назва товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість, вартість товару, а також інші необхідні умови. З метою одержання товару, покупець подає продавцю заявку (замовлення), в якій вказує асортимент (по кожній позиції) та кількість необхідного товар. Покупець здійснює замовлення товару за цінами, що діють на момент подання заявки Продавець здійснює поставку замовленого покупцем товару за адресою вказаною в специфікації. Датою поставки окремої партії товару є дата-фактичної передачі товару продавцем та прийняття покупцем згідно з накладними (пункти 4.1, 4.2, 4.5, 4.6 Договору).

Відповідно до пунктів 4.10. - 4.11. Договору, право власності, ризик випадкової загибелі, втрати, зіпсування чи знищення товар) переходить до покупця в момент отримання товару, яким вважається момент підписанні представниками сторін видаткової накладної. Покупець зобов`язується в письмовій формі подати продавцю перелік осіб уповноважених покупцем на прийняття товару. У випадку, якщо підпис таких уповноважених осіб посвідчується відбитком штампа (печатки), покупець зобов`язаний надати зразки відбитків штампів (печатки). При зміні уповноважених осіб покупець протягом 5 календарних днів повідомляє продавця. У випадку недотримання покупцем вимог п.4.10 цього Договору, вважається, що особа, яка приймає товар за адресою поставки, є уповноваженою особою покупця на прийняття товару та підписання накладної. Водночас, у випадку виникнення будь-яких спорів щодо факту та дати поставки, покупець позбавляється можливості посилатись на відсутність підпису уповноваженої особи покупця на первинній документації.

Згідно пункту 5.2. Договору, покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену ст. 625 ЦК України в розмірі 10% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Даний договір вступає в дію в день його підписання діє до 31 грудня 2023 р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір на протязі 30 днів до його закінчення, даний договір вважається продовженим на термін один рік (пункт 9.1 Договору).

Доказів розірвання Договору поставки № 06/07 від 06 липня 2023 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано.

07 липня 2023 року Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" гарантійний лист вих.№08/07, згідно якого продавець бере на себе обов`язок поставити покупцю яловичину заморожену у напівтушах на умовах: 30% передоплати (дата передоплати не пізніше 10 липня 2023 року) та 70% оплати по факту виконання завантаження товару.

Так, 10 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" перерахувало на рахунок Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" 100000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за яловичину заморожену у напівтушах згідно рах. №4 від 07.07.2023 року», що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №1549.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" стверджує, що звернулось до Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" із усною заявкою на поставку товару згідно Договору поставки № 06/07 від 06 липня 2023 року.

Згідно видаткової накладної №3 від 28 липня 2023 року та товарно-транспортної накладної №Р2 від 28 липня 2023 року Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" прийняло товар в кількості 875 кг загальною вартістю 83868,75 грн, що не заперечується сторонами по справі.

Видаткова накладна №3 від 28 липня 2023 року та товарно-транспортна накладна №Р2 від 28 липня 2023 року скріплені печатками сторін договору. При цьому, під графою «від постачальника» зазначається - Видиш М.М., який є директором Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" і міститься підпис особи, у той час, як під графою «отримав(ла)» не зазначено особу, яка приймала товар, але міститься підпис з печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС".

08 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" направило Приватному підприємству "Сторожинецький м`ясокомбінат" претензію вих.№08/09/23, в якій зазначається, що покупцю недопоставили товар на 168,290 кг на суму 16131, 25 грн, які товариство вимагає протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної претензію сплатити (повернути) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС".

У матеріалах справи відсутні долучені сторонами по справі належні докази направлення відповіді на претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" вих.№08/09/23 від 08 вересня 2023 року.

Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" у первісному позові, останнє зробило на адресу Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" заявку (замовлення) щодо подальшої поставки товару, зокрема на залишок перерахованих на рахунок продавця коштів у розмірі 16131,25 грн, однак на час подання первісного позову останнім не вчинено жодних дій з приводу подальшої поставки товару.

Недопоставлення товару на перераховані кошти Приватному підприємству "Сторожинецький м`ясокомбінат" у залишку в сумі 16131,25 грн та не повернення їх в добровільному порядку стали підставою до звернення із первісним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" не долучено до матеріалів справи докази звернення до Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" із заявкою (замовленням) щодо допоставки товару на суму 16131,25 грн, а сторонами по справі не долучено доказів перерахування означеної суми коштів Приватним підприємством "Сторожинецький м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС".

Так, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частині 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Однак, Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" позовні вимоги первісного позову не визнало і звернулось до суду із зустрічним позовом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" заборгованості у загальному розмірі 190091,25 грн.

Так, судом встановлено, що до матеріалів зустрічної позовної заяви було долучено видаткову накладну №4 від 31 липня 2023 року та товарно-транспортну накладну №Р3 від 31 липня 2023 року, згідно яких Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" прийняло товар в кількості 1920 кг загальною вартістю 184032,00 грн.

Як стверджує Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" було здійснено чергову усну заявку на поставлення товару, згідно якої 31 липня 2023 року підприємство підготувало до поставлення товару в кількості 1920 кг.

18 вересня 2023 року, не отримавши оплату за поставлений товар, Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" претензію, в якій зазначається, що підприємство передало у власність товариства товар на суму 267900,75, з урахуванням сплаченої передоплати у сумі 100000,00 кг у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" перед Приватним підприємством "Сторожинецький м`ясокомбінат" наявна заборгованість у сумі 167900,75 грн, яку останній просить сплатити.

У матеріалах справи відсутні долучені сторонами по справі належні докази направлення відповіді на претензію Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" від 18 вересня 2023 року.

Сторонами по справі до матеріалів справи долучено дві видаткові накладні №3 від 28 липня 2023 року і №4 від 31 липня 2023 року до Договору поставки №06/07 від 06 липня 2023 року.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пункту 2.3. «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як визначено частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підписання сторонами видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції поставки і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012).

Таким чином, складена при поставці товару за умовами Договору видаткова накладна, в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ЦК України, є первинним (товаророзпорядчим) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення й засвідчує факт постачання товару.

Так, дослідивши матеріали справи суд встановив, що у видатковій накладній №3 від 28 липня 2023 року зазначено: назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду особи, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (Видиш М.М. - директор Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат"); особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, не вказано особу, яка підписалась під отримувачем товару і яку можливо ідентифікувати, як уповноважену особу на прийняття товару. Разом з тим, під отримувачем міститься підпис, який скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС". Вказана видаткова накладна від №3 від 28 липня 2023 року долучена позивачем до первісного позову і яка визнається Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", як первинний документ, яким засвідчується факт поставки товару.

У видатковій накладній №4 від 31 липня 2023 року зазначено: назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду особи, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (Видиш М.М. - директор Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат"); особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, під графою «від постачальника» зазначається - Видиш М.М., який є директором Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" і міститься підпис особи та печатка підприємства, у той час, як під графою «отримав(ла)» зазначено особу - Градецький Ю.І. та міститься підпис.

На відмінну від видаткової накладної від №3 від 28 липня 2023 року у видатковій накладній №4 від 31 липня 2023 року вже зазначено особу, яка підписалась під отримувачем товару і яку можливо ідентифікувати.

Згідно долучених до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" документів, а саме: штатним розкладом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" від 01 квітня 2023 року, наказом про прийняття на роботу №2К від 25 квітня 2023 року та наказом про припинення трудового договору (контракту) №3К від 28 серпня 2023 року, судом вбачається, що ОСОБА_1 був водієм автотранспортного засобу у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" в період з 25 квітня 2023 року по 28 серпня 2023 року.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин він був штатним працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", який мав доступ до єдиного транспорту товариства та який здійснював попереднє отримання замовленого товару.

Вказана вище видаткова накладна від №4 від 31 липня 2023 року долучена позивачем до зустрічного позову і яка не визнається Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", як первинний документ, яким засвідчується факт поставки товару.

У постанові від 10 грудня 2020 року у справі №910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі №910/5041/22 дійшов висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Таким чином, у випадку невизнання стороною факту поставки спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару. Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 910/14900/19.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21.

Правовідносини з перевезення вантажів регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року №363 та Змінами до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 03 червня 2019 року № 413, у п. 11.1. якого встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (пункти 11.4. - 11.5. Правил).

Згідно зазначених вище положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники та один примірник товарнотранспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника). Тобто, згідно наведених Правил, у позивача має бути наявним один примірник товарно-транспортної накладної №Р3 від 31 липня 2023 року з підписом водія чи експедитора про прийняття вантажу. Так, позивачем за зустрічним позовом до суду був наданий оригінал вказаної ТТН від 31 липня 2023 року, якою судом встановлена відповідність долученої до зустрічної позовної заяви копії.

Сторонами по справі долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну №Р2 від 28 липня 2023 року та товарно-транспортну накладну №Р3 від 31 липня 2023 року.

Так, у товарно-транспортній накладній №Р2 від 28 липня 2023 року у графі «здав» міститься підпис - ОСОБА_3 , який є директор Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" та печатка підприємства, з боку вантажоотримувача на другій сторінки в графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» наявний підпис без зазначення особи, яку можна ідентифікувати, однак міститься печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС".

У товарно-транспортній накладній №Р3 від 31 липня 2023 року у графі «здав» міститься підпис - ОСОБА_3 , який є директор Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" та печатка підприємства, з боку вантажоотримувача на другій сторінки ТТН №Р3 від 31 липня 2023 року відсутній підпис, однак на першій сторінці у графах «оримав водій/експедитор - Градецький Юрій» та «водій - Градецький Юрій ВХМ 441253» міститься два підписи водія Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" - ОСОБА_1 .

Згідно наведених Правил, водій повинен був передати один примірник вантажоодержувачу, а один з інших має бути наявний з підписом водія чи експедитора про прийняття вантажу у вантажовідправника.

Крім того, ненадання товарно-транспортних накладних не є відкладною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність товарно-транспортної накладної не звільняє відповідача за зустрічним позовом від обов`язку сплатити за поставлений позивачем товар.

Позивачем за зустрічним позовом до суду був наданий оригінал вказаної товарно-транспортної накладної №Р3 від 31 липня 2023 року, якою судом встановлена відповідність долученої до зустрічної позовної заяви копії.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про підробку підписів на видаткових накладних №3 від 28 липня 2023 року і №4 від 31 липня 2023 року та товарно-транспортних накладних №Р2 від 28 липня 2023 року і №Р3 від 31 липня 2023 року, при цьому, сторони по справі не заявляли суду про намір провести почеркознавчу експертизу, задля з`ясування належності здійсненого підпису Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" - ОСОБА_1 на видатковій накладній №4 від 31 липня 2023 року та товарно-транспортній накладній №Р3 від 31 липня 2023 року.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" стверджує, що ОСОБА_1 не є уповноваженим на підписання спірних документів за зустрічним позовом.

Однак, судом встановлено, що пунктом 4.10 Договору сторони дійшли взаємної згоди, що покупець зобов`язується в письмовій формі подати продавцю перелік осіб уповноважених покупцем на прийняття товару. У випадку, якщо підпис таких уповноважених осіб посвідчується відбитком штампа (печатки), покупець зобов`язаний надати зразки відбитків штампів (печатки). При зміні уповноважених осіб покупець протягом 5 календарних днів повідомляє продавця.

Сторонами по справі до матеріалів справи не долучались будь які належні, допустимі та достовірні докази факту направлення Приватному підприємству "Сторожинецький м`ясокомбінат" переліку осіб уповноважених Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" на прийняття товару, а також сторони по справі не посилались і не зазначили про цей факт у поданих до суду клопотаннях/заявах/письмових пояснень.

Разом з тим, сторони по справі за взаємною згодою передбачили відповідальність за порушення пункту 4.10 Договору.

Так, згідно пункту 4.11 Договору у випадку недотримання покупцем вимог п.4.10 цього Договору, вважається, що особа, яка приймає товар за адресою поставки, є уповноваженою особою покупця на прийняття товару та підписання накладної. Водночас, у випадку виникнення будь-яких спорів щодо факту та дати поставки, покупець позбавляється можливості посилатись на відсутність підпису уповноваженої особи покупця на первинній документації.

Враховуючи вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про уповноваженість на прийняття товару ОСОБА_1 , як водія Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", який у період виникнення спірних правовідносин офіційно був працевлаштований у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", що підтверджується наявними в матеріалах справи: штатним розкладом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" від 01 квітня 2023 року, наказом про прийняття на роботу №2К від 25 квітня 2023 року та наказом про припинення трудового договору (контракту) №3К від 28 серпня 2023 року.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" притримується позиції, що наявні у видатковій накладній №4 від 31 липня 2023 року та товарно-транспортній накладній №Р3 від 31 липня 2023 року підписи не належать ОСОБА_1 , а вказані докази є сфабриковані також і через те, що у зазначений день водій ОСОБА_1 не міг бути присутнім на адресі завантаження, оскільки перебував у Дніпропетровській області.

Суд дослідивши надані відповідачем за зустрічним позовом докази перебування єдиного автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" - Mercedes-Benz Antos НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , встановив, що останні складені в односторонньому порядку, дійсність яких суду перевірити немає за можливості.

При цьому, інформація, яка міститься у Звіті щодо дій та Звіті по стоянках від 14 листопада 2023 року різниться. Так, судом встановлено, що згідно долучених відповідачем за зустрічним позовом квитанцій №022733 та №22739 від 31 липня 2023 року здійснювалась купівля дизелю о 16 годині 23 хвилини та 16 годині 30 хвилини за адресою смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл. Разом з тим, у звітах від 14 листопада 2023 року автомобіль Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" перебував без руху (стоянка) з 16 години 12 хвилин по 17 годину 17 хвилин за адресою вул. Олени Пчілки, 1, м. Дніпро, Дніпровська обл., що територіально віддалено від місця заправки.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" стверджує, що єдиний транспорт товариства перебував за адресою Волинська область, Липинська сільська рада, Н-22 лише 16 серпня 2023 року під час завантаження товару, яке продавалось Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛЕТОН", про що також здійснена відмітка відповідача за зустрічним позовом в означеному вище документі. Разом з тим, при дослідженні долученого до додаткових письмових пояснень «Звіт по стоянках за період з 08 серпня 2023 року 0:00:00 по 16 серпня 2023 року 23:59:59», судом встановлено також і те, що єдиний транспорт товариства (ствердження відповідача за зустрічним позовом) перебував за адресою Волинська область, Липинська сільська рада, Н-22 також і 08 серпня 2023 року з 9:23:30 по 12:51:52, однак усі вказані звіти щодо руху автомобіля Mercedes-Benz Antos НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" не приймаються судом як докази, які спростовують позовні вимоги викладені у зустрічному позову з огляду на те, що: складені в односторонньому порядку, у них відсутні будь які ідентифікуючі данні, відсутні бідь які штрих-коди чи посилання на програму вистежування транспорту чи будь які інші належні, допустимі та достатні відомості про такий доказ.

Окрім того, судом встановлено, що в Договорі поставки №06/07 від 06 липня 2023 року сторонами не передбачено чітко визначеної адреси за якою продавець здійснює поставку замовленого покупцем товару, натомість дійшли взаємної згоди, що адреса буде вказуватись у специфікаціях. Означене свідчить про свободу вибору продавця у визначенні адреси поставки замовленого товару і у останнього відсутній обов`язок підготовки товару до загрузки лише в межах Чернівецької області.

З огляду на те, що відповідачем за зустрічним позовом не долучено до матеріалів справи належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували обрану позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", суд при розгляді справи керується первинними документами, які подані сторонами по справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» або «перевага доказів»; «наявність чітких та переконливих доказів»; «поза розумним сумнівом».

Законом України №132-IX від 20 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17 жовтня 2019 року), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що поставка товару згідно видаткової накладної №4 від 31 липня 2023 року відбулась, а матеріалами справи підтверджується факт прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" товару за спірними видатковими накладними, що є підставою для виникнення у товариства обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Так, з урахуванням вищенаведеного вбачається, що Приватне підприємство "Сторожинецький м`ясокомбінат" покладені на нього обов`язки згідно Договору поставки №06/07 від 06 липня 2023 року виконав в повному обсязі, поставивши Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" товар на загальну суму 267900,75 грн, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" свої зобов`язання в частині оплати за отриманий товар в повній мірі не виконало сплативши лише 100000,00 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість за Договором поставки №06/07 від 06 липня 2023 року в розмірі 167900,75 грн.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, за порушенням умов даного Договору винна Сторона відшкодовує спричинені нею збитки, у тому числі неотриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно пункту 7.3. Договору, покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність встановлену ст.625 ЦК України в розмірі 10% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців.

Як зазначено в пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши розрахунки позивача за зустрічним позовом та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість, законність та правильність нарахованої пені в сумі 17866,48 грн та 10 процентів річних в сумі 4324,02 грн.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов`язок по сплаті заборгованості за поставку товару настав, заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами не спростована, а тому у задоволені первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" до Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" про стягнення грошових коштів в сумі 16238,64 грн слід відмовити, а вимоги за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" про стягнення грошових коштів в сумі 190091,25 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" при зверненні з первісним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2851,37 грн, що підтверджується платіжною квитанцією № 2208 від 06 жовтня 2023 року.

Приватним підприємством "Сторожинецький м`ясокомбінат" при зверненні з зустрічним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 51 від 02 листопада 2023 року.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в повному обсязі, суд дійшов висновку покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2851,37 грн.

Щодо судового збору по первісному позову, то у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд дійшов висновку про те, що судові витрати залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС".

Керуючись статтями 2, 4, 5, 73, 74, 76-79, 123, 129, 130, 191, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" до Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" про стягнення грошових коштів в сумі 16238,64 грн, з яких: основний борг в сумі 16131,25 грн та три проценти річних в сумі 107,39 грн - відмовити повністю.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" про стягнення грошових коштів в сумі 190091,25 грн, з яких: основний борг в розмірі 167900,75 грн, 10 процентів річних в розмірі 4324,02 грн та пеня в розмірі 17866,48 грн - задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд.2, код 33667686) на користь Приватного підприємства "Сторожинецький м`ясокомбінат" (59000, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н., м. Сторожинець, вул. Матросова, буд. 4, код 33007474) грошові кошти в сумі 190091,25 грн, з яких: основний борг в розмірі 167900,75 грн, 10 процентів річних в розмірі 4324,02 грн, пеня в розмірі 17866,48 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2851,37 грн.

У судовому засіданні 04 березня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 08 березня 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК