Постанова

від 06.03.2024 по справі 357/13337/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2937/2024

Справа № 357/13337/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 березня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Кошеля Б.І. постановлену в м. Біла Церква 01 листопада 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулося з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Одночасно з позовом було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1704931832204); заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1704931832204); заборони ТОВ «Агротрейд-2000» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038; заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 20 жовтня 2015 року ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 556, за яким ОСОБА_5 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,4627 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (наразі - Білоцерківська міська територіальна громада Київської області).

Право оренди позивача на земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 грудня 2015 року. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином виконував свої обов`язки за цим договором.

З огляду на це, більше, ніж за рік до закінчення строку дії договору оренди землі, який був автоматично продовжений до 20 жовтня 2023 року в силу дії підп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України) у вересні 2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_5 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі на 7 років разом з проектом відповідної додаткової угоди до нього у порядку, визначеному у ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 5 договору оренди землі. Однак орендодавець не відповіла на цей лист у місячний строк, як того вимагають норми ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Натомість 10 січня 2023 року ОСОБА_5 звернулася до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку у зв`язку з нібито припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12 січня 2023 року державний реєстратор незаконно провела у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ) державну реєстрацію припинення права оренди товариства, хоча договір оренди землі був автоматично поновлений до 20 жовтня 2023 року і підстав для припинення цього права, відповідно, не було.

12 січня 2023 року ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки № 96 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вона передала йому в оренду земельну ділянку на 7 років, і подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 16 січня 2023 року.

Таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_5 до закінчення строку дії договору оренди землі передала цю ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, і після її смерті земельну ділянку успадкували ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з огляду на положення ЗК України і самого договору оренди, укладеного з ОСОБА_5 , до них перейшли права та обов`язки орендодавця за цим договором.

Вважає, що попередня поведінка відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ, зокрема, відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо земельної ділянки з цим же орендарем або іншими пов`язаними з ним особами, або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які є дійсними, допоки не будуть скасовані в судовому порядку. Це унеможливить виконання рішення суду у цій справі і відповідно, поновлення порушеного права оренди позивача на цю ділянку, а також зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій. Позивач не має об`єктивної можливості попередити такі дії відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ДРРПНМ відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення.

Враховуючи вищенаведені обставини, вважав, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», за захистом якого підприємство звернулося до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення його позову.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1704931832204). В частині задоволення інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2023 року в частині задоволених вимог заяви.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводили правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18, Верховного Суду від 10 листопада 2020 року в справі № 910/1200/20, посилалися на те, що вказані заходи забезпечення позову є неспівмірними з предметом позову, судом першої інстанції не досліджено зв`язку між позовними вимогами та необхідністю вживання заходів забезпечення, не вказано якими доказами позивач обґрунтував неможливість виконання рішення у разі задоволення позову.

Вказували, що предметом позову є три немайнові вимоги, майнових вимог, таких як вимога щодо звернення стягнення на земельну ділянку відповідачів, позов не містить. Перші дві вимоги не залежать від наявності чи відсутності будь-яких речових прав на земельну ділянку відповідачів, тобто не існує і жодним чином не з`явиться перешкод для виконання рішення суду в разі їх задоволення. Подальші дії відповідачів не впливають на наявність чи відсутність права позивача на поновлення договору оренди землі, оскільки таке право могло бути наявним у позивача лише у 2022 році, а тому саме цю обставину повинен довести позивач, і наявність такого права не залежить від того, що буде відбуватися в майбутньому. Третьою позовною вимогою є визнання відсутнім права оренди ТОВ «Агротрейд-2000» на земельну ділянку відповідачів. Однак оспорюване речове право виникло 12 січня 2023 року і жодні дії відповідачів в майбутньому не можуть вплинути на його відсутність.

Зазначали, що ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» в обґрунтування заяви про забезпечення позову в якості обставин, які на думку позивача, можуть створити перешкоди для виконання рішення суду вказало лише припущення, не надавши на підтвердження жодних доказів.

Звертали увагу, що позивач вже звертався до спадкодавця відповідачів із позовом у 2023 року у справі № 357/3341/23. У вказаній справі також були вжиті аналогічні заходи забезпечення позову, однак позивач так і не вчинив реєстраційні дії заборони на підставі ухвали суду, у той же час відповідачі, не дивлячись на судовий розгляд, не вчинили жодних дій щодо припинення укладеного договору оренди землі, тобто, навіть припущення позивача не відповідають дійсності та намірам відповідачів.

Повідомляли про попередній розрахунок очікуваних судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 15536,80 грн.

Від позивача ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та невмотивованими, а ухвала суду першої інстанції - законною і такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Зазначав, що хоча судове рішення в цій справі в разі задоволення позову не підлягатиме примусовому виконанню, але буде виконуватися у ДРРПНМ в порядку, визначеному в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Водночас, попередня поведінка відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права позивача в обраний спосіб шляхом проведення реєстраційних дій, зокрема, відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі або договір емфітевзису з цим же орендарем або іншими, або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. В разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які будуть дійсними, допоки не будуть скасовані в судовому порядку. Такі дії зумовлять необхідність звернення позивача до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій.

Повідомляв, що в подібних справах Верховний Суд підтвердив, що вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на обмеження розпорядження земельною ділянкою до вирішення судом спору щодо неї, є достатнім та співмірним видом забезпечення позову, який не порушує права власника та користувача земельної ділянки.

Вказував, що в аналогічній справі № 357/11546/23 Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2023 року відмовив ТОВ «Агротрейд-2000» в особі адвоката Марценюк Л.А. у відкритті касаційного провадження на судові рішення щодо забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, вказавши, що забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірної земельної ділянки є співмірним позовним вимогам, не порушує балансу інтересів сторін, а спрямоване на створення умов для безперешкодного виконання в майбутньому ймовірного рішення суду та запобігання ускладненню ефективного захисту прав заявника у випадку задоволення його позову; застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не є обтяжливим для відповідачки та не порушує її права, а також прав орендаря щодо володіння й користування майном до моменту вирішення спору по суті.

Вказував, що в зв`язку з апеляційним переглядом оскаржуваної ухвали ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19908,62 грн., докази чого будуть надані у визначені законом строки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвалу суду про забезпечення позову оскаржено відповідачами лише в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову, апеляційний суд згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість ухвали лише у цій частині.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір щодо оренди земельної ділянки загальною площею 1,4627 гектарів, з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038, та погодився, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звертається до суду. Обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника і забезпечить збалансованість інтересів сторін.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в жовтні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулося з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

До заяви про забезпечення позову також надані копія листа ТОВ «Агротрейд-2000» № 64 від 06 березня 2023 року на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» щодо проведення з 13 березня 2023 року по 23 березня 2023 року робіт із закріплення межових знаків земельних ділянок в натурі (на місцевості), копія листа ТОВ «Агротрейд-2000» № 132 від 12 квітня 2023 року з переліком земельних ділянок, які перебувають в оренді у ТОВ «Агротрейд-2000», акт обстеження земельних ділянок від 07 липня 2023 року та фото посівів пшениці.

Зі змісту вказаних листів вбачається, що ТОВ «Агротрейд-2000» вважає себе належним землекористувачем земельних ділянок, в тому числі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038.

Отже, судом встановлено, що з матеріалів справи дійсно вбачається наявність спору стосовно права користування спірною земельною ділянкою, право оренди позивача щодо якої, згідно його доводів, було порушене тим, що до закінчення строку дії укладеного ним договору оренди землі власник ОСОБА_5 передала земельну ділянку в оренду іншому орендарю - ТОВ «Агротрейд-2000», тим самим позбавивши ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» можливості користуватися нею до закінчення строку дії договору оренди землі та реалізувати своє переважне право на його укладення на новий строк.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

В пунктах 2, 4 ч. 1 ст.150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахування предмету позову, особливостей орендних земельних правовідносин та порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Апеляційний суд враховує, що у постановах від 22 вересня 2021 року в справі № 199/7995/20, від 14 вересня 2023 року в справі № 493/1450/22 Верховний Суд підтвердив можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок, з приводу яких виник спір, навіть якщо у справі були заявлені вимоги немайнового характеру.

Враховуючи викладене, а також інтереси та непорушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об`єктивним та безстороннім судом, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку належним та ефективним видом забезпечення позову буде заборона усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки.

Доводи відповідачів про те, що предметом позову є три немайнові вимоги, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Апеляційний суд приймає до уваги, що скасування державної реєстрації та кадастрового номеру спірної ділянки у результаті її можливого поділу відповідачами призведе до неможливості виконання судового рішення, внаслідок чого ефективне відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення його вимог буде неможливим.

Апеляційний суд враховує, в що в разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які є дійсними, допоки не будуть скасовані в судовому порядку, що зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій. Позивач не має об`єктивної можливості попередити такі дії відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ДРРПНМ відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що ухвала суду першої інстанції порушує права та інтереси відповідача, позбавляючи їх можливості належним чином на власний розсуд користуватися та розпоряджатися власним майно, наявне безпідставне та необґрунтоване без законних підстав втручання у мирне володіння майном відповідачами, яке є непропорційним та неспівмірним предмету позову.

Апеляційний суд також не погоджується з доводами заявників про порушення права мирного володіння майном, з огляду на тимчасовий характер заходів забезпечення позову, і оскільки вжиттям даних заходів обмежується лише можливість розпоряджатися майном.

При цьому, хоча вжиття заходу забезпечення позову на час судового розгляду призводить до певного втручання держави у право відповідачів на мирне володіння їх майном, водночас, таке втручання є не тільки виправданим, але й вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства, а також запобігання виникнення нових спорів з іншими особами; вказані цілі становлять суспільний інтерес, який превалює над індивідуальними свободами відповідачів. Вжиття заходів забезпечення позову не порушить вимоги ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого п. 1 ст. 6 цієї ж Конвенції.

Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить, вони зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння відповідачами вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

При розгляді даної справи апеляційний суд враховує доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що в аналогічній справі № 357/11546/23 Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2023 року відмовив ТОВ «Агротрейд-2000» в особі адвоката Марценюк Л.А. у відкритті касаційного провадження на судові рішення щодо забезпечення позову ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, вказавши, що забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірної земельної ділянки, є співмірним позовним вимогам, не порушує балансу інтересів сторін, а спрямоване на створення умов для безперешкодного виконання у майбутньому ймовірного рішення суду та запобігання ускладненню ефективного захисту прав заявника у випадку задоволення його позову. Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не є обтяжливим для відповідачки та не порушує її права, а також прав орендаря щодо володіння й користування майном до моменту вирішення спору по суті (веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/115476456).

Крім того, Верховним Судом з тих же підстав було відмовлено відповідачам, в особі представника ОСОБА_3 , у відкритті касаційного провадження на судові рішення щодо забезпечення позову ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ухвалами від 21 грудня 2023 року в справі № 357/11041/23, від 22 грудня 2023 року в справі № 357/11049/23, від 17 січня 2024 року в справі № 357/11021/23.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що в даній справі судом першої інстанції було обрано належний, відповідний до предмета спору, захід забезпечення позову, дотримано принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2023 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 07 березня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.