Постанова

від 02.10.2024 по справі 357/13337/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2024 року місто Київ

справа № 357/13337/23

провадження № 22-ц/824/10680/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд 2000»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська»

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Кошель Б.І., -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20.10.2015 між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у редакції наведеній в позовній заяві; визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд 2000» право оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що 20.10.2015 між власницею земельної ділянки ОСОБА_3 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 556, за яким ОСОБА_3 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1, 4627 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Державний реєстратор Управління державної реєстрації 07.12.2015 прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку.

Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, ОСОБА_3 не зверталася з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання.

Строк дії оренди було автоматично поновлено на один рік до 20.10.2023.

Крім того, ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», користуючись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 21.09.2022 направила ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, в якому пропонувала поновити його ще на 7 років, разом з проєктом відповідної додаткової угоди до договору оренди землі, однак ОСОБА_3 не відповіла на нього у місячний строк.

Натомість, 10.01.2023 ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку у зв`язку з нібито припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12.01.2013 державний реєстратор незаконно провела державну реєстрацію припинення права оренди товариства.

Цього ж дня ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки № 96 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вона передала товариству земельну ділянку в оренду на 7 років. Державну реєстрацію права оренди було проведено 16.01.2023.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2024 року в задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» судові витрати по справі - 22 000 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 1 листопада 2023 року по справі № 357/13337/23, шляхом зняття заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1704931832204).

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» адвокат Тетеря С.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що: 1) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк (недобросовісна поведінка орендодавця); 2) cуд першої інстанції безпідставно встановив, що переважне право позивача припинилося через висловлення заперечень щодо поновлення договору оренди землі на підставі ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі», так як ОСОБА_4 не надіслала відповідні заперечення на виконання вимог цієї норми; 3) cуд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежне оформлення орендарем пропозиції щодо укладення договору оренди землі на новий строк; 4) cуд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку строк дії договору оренди землі закінчився.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Марценюк Л.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 20 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «Агротрейд 2000» адвокат Косяк В.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Стягнути з позивача на користь ТОВ «Агротрейд 2000» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000 грн.

Представники позивача адвокат Тетеря С.І. та адвокат Кравець О.І. просили задовольнити доводи апеляційної скарги в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати, та у разі залишення апеляційної скарги без задоволення зменшити судові витрати відповідачів до 5 000 грн.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, заперечувала проти клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат та просила стягнути з позивача понесені судові витрати відповідачами, а у випадку задоволення апеляційної скарги - про їх зменшення.

Представник відповідача ТОВ «Агротрейд 2000» адвокат Косяк В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, заявляв про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 20.10.2015 між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» було укладено Договір оренди землі № 556, згідно з п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА № 573911, виданого 16.12.2005 (том 1, а.с. 11-12).

Згідно п. 5 договору оренди землі № 556, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 16 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 08.12.2015 орендодавець ОСОБА_3 , з одного боку, передає, а орендар ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора ОСОБА_5 , з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:023:0038, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1, 4627 га, у тому числі рілля 1, 4627 га (том 1, а.с. 13).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 49275616, вбачається, що 04.12.2015 08:47:31, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міського управління юстиції Київської області Поповою Л.О. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.10.2015; підстави внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26818772 від 07.12.2015 14:31:02, ОСОБА_6 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», Орендодавець: ОСОБА_3 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1, 4627 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1704931832204; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:023:0038 (том 1, а.с. 14).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 10.01.2023 державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2022, видавник: гр. ОСОБА_7 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421552, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0910711421552, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта (том 1, а.с. 18 зворот).

З наявних в матеріалах справи свідоцтв про право на спадщину за законом посвідчених 20.10.2023 державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук М.В. вбачається, що ОСОБА_3 , 1962 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкоємцями на 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером:3220489500:01:023:0038, загальною площею 1,4627 га. є ОСОБА_1 та 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером:3220489500:01:023:0038, загальною площею 1,4627 га. ОСОБА_2 (том 1, а.с. 15, 16).

Також судом установлено, що 12.01.2023 між ОСОБА_3 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено Договір оренди землі № 96, згідно п.1 якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯА №573911 від 16.12.2005 (том 2, а.с. 39-42).

Державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. 16.01.2023 було здійснено державну реєстрацію іншого речового права: 48980873, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 96, виданий 12.01.2023; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66100398 від 16.01.2023; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: 12.01.2023, строк: 7 років, дата закінчення дії: 12.01.2030, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , додаткові відомості: 1/2 частина земельної ділянки, орендодавець: ОСОБА_2 , додаткові відомості: 1/2 частина земельної ділянки, орендар: ТОВ «Агротрейд-2000» (том 1, а.с. 18).

Позивач направив 20.09.2022 лист-повідомлення (клопотання) про укладання договору оренди землі за вих. № 01-3-134 до якого долучено проект додаткової угоди (том1, а.с. 20-23).

Разом з цим судом установлено, що 12.04.2022 ОСОБА_3 направила директору ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому повідомила, що термін дії договору закінчується 04.12.2022, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання п. 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд. А також, просила утриматись від вчинення дій які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку (том 1, а.с. 106).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі набув чинності 07.12.2015, саме з цієї дати державної реєстрації відраховується строк оренди 7 років. Строк дії договору оренди закінчився 07.12.2022, відповідно з 12.01.2023 речове право позивача на користування земельною ділянкою було припинено. Посилання позивача, що дія договору оренди землі № 556 закінчилася 20.10.2022 та була автоматично поновлена, не відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 80 ЦК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Закон України «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV) у ст. 1 визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» посилалася на те, що укладення між відповідачами договору оренди спірної земельної ділянки не відповідає вимогам закону, оскільки саме позивачу, як первісному орендарю, належало переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до чч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постановах від 23.01.2019 у справі № 902/619/17 та від 27.06.2019 у справі № 923/925/18, застосовуючи положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зазначив, що реалізація переваженого права на поновлення договору оренди землі, яка передбачена ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури поновлення договору оренди землі. При цьому, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» можлива, як за умови дотримання встановленої цією нормою процедури (чч. 2-5 ст. 33), так і за наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і в постанові від 08.05.2024 у справі № 604/483/23, де касаційний суд також зазначив, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з доданого до відзиву на позовну заяву копії листа - повідомлення від 12.04.2022, адресованому позивачу, ОСОБА_3 заявила, що на виконання п.5 договору повідомляє орендаря про її не бажання укладати новий та продовжувати договір оренди від 20.10.2015 № 556. Позивач отримав цей лист 20.04.2022, що підтверджується копією зворотного повідомлення та роздруківкою трекінгу із сайту Укрпошти, з кодовим ідентифікатором, що відповідає коду, зазначеному на зворотному повідомленні (а.с. 106). Отже, волевиявлення орендодавця ОСОБА_3 на укладення з ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» договору оренди землі на новий строк було відсутнє, про що вона і повідомила у листі.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з п. 5 договору оренди землі від 20.10. 2015, який було укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», визначено, що якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.

В свою чергу, як уже зазначалося, ОСОБА_3 12.04.2022 надіслала позивачу лист-повідомлення, в якому повідомила, що не бажає укладати з Товариством договір оренди на новий строк, оскільки має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд.

Отже, з наведеного слідує, що позивач та ОСОБА_3 згідно умов договору відступили від положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та погодили умови і строки надання орендодавцем заперечення щодо продовження дії договору оренди на новий строк.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що повідомлення орендодавця про не бажання укладати договір оренди на новий строк не відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», адже сторони договору відступили від цієї норми, керуючись ст. 6 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20 зазначено, що при визначенні строку, коли має бути надіслане заперечення орендарю, застосовуються умови договору, а не закону. Користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і в такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім цього, в постанові від 15.05.2023 у справі № 693/137/22 Верховний Суд також вказав на необхідність дотримання саме строку надсилання повідомлення визначеного договором та серед іншого зазначив: «За таких обставин, переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутні воля орендодавця на поновлення такого договору, що підтверджується листом - повідомленням. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб».

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі № 379/1354/18 від 25.03.2020 у справі № 379/1439/18 від 06.04.2020 у справі № 378/382/18 від 20.08.2020 у справі № 325/1951/19 та від 15.02.2023 у справі № 399/295/11.

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яка підлягає захисту, відповідно до ст. 3 ЦПК України, не порушено (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 625/166/18).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що переважне право ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який в свою чергу, завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що в діях орендодавця наявна суперечлива та недобросовісна поведінка, оскільки в листі-повідомленні від 12.04.2022 вона зазначила, що бажає використовувати спірну земельну ділянку для власних потреб, але натомість передала в оренду іншому товариству.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки в листі - повідомленні ОСОБА_3 висловила свої заперечення щодо продовження дії договору оренди землі з позивачем на новий строк та серед іншого також зазначила, що бажає використовувати належну їй на праві приватної власності земельну ділянку «на свій розсуд». Використання на власний розсуд, в тому числі і передбачає передачу такого права користування будь якій третій особі, що свідчить про добросовісність поведінки орендодавця.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутність з боку ОСОБА_3 відповіді на лист - повідомлення позивача, надісланий в порядку частин 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (за місяць до закінчення дії договору оренди), за наявності раніше надісланого листа - повідомлення про не бажання продовжувати дію договору оренди землі доводить, що припинилося переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк.

Так, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 910/1030/19 зроблено висновок, що порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист - повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». У такому разі відсутність листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на його лист - повідомлення про бажання продовжувати дію договору оренди не було отримано від орендодавця ОСОБА_3 заперечень на продовження договору, як і не було отримано від останнього підписаної додаткової угоди, надісланої разом з листом - повідомленням.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про помилковість висновку першої інстанції суду щодо неналежного оформлення орендарем пропозиції укладення договору оренди землі на новий строк, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав ОСОБА_3 лист - повідомлення про бажання укласти договір оренди землі на новий строк разом з додатковою угодою, яка містила істотні умови, відмінні від основного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 1 ч. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не надано доказів погодження істотних умов, викладених у додатковій угоді; вона не підписана ОСОБА_3 , що вкотре свідчить про відсутність волевиявлення останнього на укладення з позивачем договору оренди землі на новий строк.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши відсутність сукупності юридичних фактів, які б свідчили про наявність у позивача переважного права орендаря, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги, що на момент проведення державної реєстрації припинення за позивачем права оренди на спірну земельну ділянку строк дії договору оренди землі не закінчився, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 37 Договору оренди землі від 20.10.2015 № 556, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди від 20.10.2015 № 556 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління юстиції у Київській області Рибалко В.М., рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26818772 від 07.12.2015, строк дії 7 років, без зазначення права пролонгації.

З наведеного слідує, що за умовами договору, після здійснення реєстрації речового права Договір оренди землі від 20.10.2015 № 556 набув чинності, а відтак, строк оренди землі, обраховується починаючи з дати державної реєстрації - з 04.12.2015 та складає 7 років. Більше того, речове право було зареєстроване без зазначення права пролонгації.

Тобто, строк дії договору оренди землі від 20.10.2015 № 556 закінчився 04.12.2022 і з цієї ж дати припинено речове право позивача.

Крім цього, додатковим підтвердженням того, що договір оренди землі від 20.10.2015 почав діяти після 04.12.2015 є й те, що Акт приймання-передачі земельної ділянки підписано після реєстрації речового права 08.12.2015.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 902/1207/22 зроблено правовий висновок, що виключно з 16.01.2020 почала діяти імперативна норма закону, яку сторони не можуть змінити за домовленістю, тоді як у період з 01.01.2013 по 16.01.2020 такої норми не існувало, а тому сторони в силу вимог ст. 6 ЦК України мали право самостійно врегулювати момент набрання чинності такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 709/1186/21, від 31.05.2023 у справі № 709/1187/21, від 15.06.2023 у справі № 390/356/21 та від 26.07.2023 у справі № 357/8085/19, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступила у вищезгаданій постанові від 06.03.2024.

Договір оренди землі було укладено в жовтні 2015 року, а проведено його державну реєстрацію у грудні 2015 року, тобто у період з 01.01.2013 по 16.01.2020, коли сторони договору самостійно могли врегулювати момент набрання чинності такого договору.

Таким чином, дата набрання чинності та початок перебігу строку договору оренди землі, який було укладено між позивачем та ОСОБА_3 , - це 04.12.2015 (дата виконання умов набрання чинності договору - підпис та реєстрація).

Враховуючи наведене, семирічний строк дії цього договору закінчився 04.12.2022, відповідно, реєстрація припинення речового права позивача державним реєстратором Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.М. проведена 10.01.2023 є правомірною.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на автоматичне продовження договору оренди землі від 20.10.2015 № 556 на один рік на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2023, яким до розділу X«Перехідні положення» ЗК України було додано п. 27 не відповідають обставинам справи.

Крім того, автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19.11.2022, тоді як вказувалося вище, що договір оренди, що є предметом спору у даній справі, закінчився 04.12.2022.

У постанові від 29.03.2023 у справі № 563/376/22 Верховним Судом досліджувалося питання автоматичного поновлення договорів оренди землі у період із 07.04. 2022 до 19.11.2022. Обставинами справи, яка переглядалася касаційним судом, було те, що між орендарем та орендодавцем було укладено договір оренди за умовами якого договір оренди набував чинності з моменту реєстрації речового права, і Верховний Суд у даній справі чітко визначив строк дії договору, початковою датою якого є саме реєстрація речового права, а не дата підписання договору та вказав: «Строк дії договору оренди землі від 05.05.2015 встановлено з 13.06.2015 до 13.06.2022».

Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що умовами договору, положеннями чинного законодавства визначено, що строк дії договору оренди землі позивача почався з 04.12.2015 і закінчився 04.12.2022, що також підтверджується судовою практикою в аналогічних правовідносинах.

За таких обставин, доводи скаржника про автоматичну пролонгацію договору оренди землі, який було укладено між ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_3 , на один рік, а саме до 20.10.2023 є безпідставними та не можуть бути прийняті, як обґрунтований аргумент на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону щодо наявності переважного права в нього на укладення договору оренди на новий строк та положень закону щодо автоматичної пролонгації договору.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, то всі понесені ним витрати в суді апеляційної інстанції покладаються на нього.

Щодо витрат, понесених відповідачами в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому, окрім іншого, зазначила, що розмір понесених відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції становить 20 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвокат Марценюк Л.А. до відзиву на апеляційну скаргу долучила Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 19.04.2024 до Договору про надання правничої допомоги 50/23 від 06.12.2023 (а.с. 166). Договір про надання правничої допомоги 50/23 від 06.12.2023 міститься у матеріалах справи та на час апеляційного розгляду є чинним (а.с. 108 - 109).

В Акті виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 19.04.2024 зазначено, що за надання послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплачує адвокату винагороду у розмірі 15 000 грн., з яких 10 000 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу та 5 000 грн. - участь адвоката в судовому засіданні, а також 5 000 грн. - гонорар успіху.

Відповідач - ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», діючи через свого представника ОСОБА_8 , також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 11 000 грн. та 11 000 грн. - гонорар успіху.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» - Косяк В. М. надав договір про правничу допомогу № 14 від 18.04.2024; Акт приймання-передачі правничої допомоги від 08.05.2024; банківську виписку від 19.04.2024 про зарахування на рахунок Адвокатського об`єднання «МКБ ГРУПП» від ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» 28 000 грн. за оплату правничої допомоги (а.с. 215-216).

В договорі правничої допомоги від 18.04.2024 № 14 ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» та адвокат погодили, що гонорар адвоката становить 11 000 грн., а також клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в сумі 11 000 грн.

Згідно акту приймання-передачі правничої допомоги від 08.05.2024, адвокат Адвокатського об`єднання «МКБ ГРУПП» надав «АГРОТРЕЙД-2000» у повному обсязі правничу допомогу за Договором правничої допомоги від 18.04.2024 № 14.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови у справах № 922/445/19, № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19).

Позивач, скориставшись своїм правом, подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яку просять стягнути відповідачі до 5 000 грн. та підтримав його у судовому засіданні.

Зважаючи на заперечення представника позивача щодо обґрунтованості заявленого відповідачами розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з принципу справедливості та розумності, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з позивача ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на користь відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. кожному.

Керуючись ст. т. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Постанова складена 15 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус