Ухвала

від 21.02.2024 по справі 953/4549/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/4549/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/154/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.111-1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12022220000000320 від 24.06.2022 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черкаська Лозова Дергачівського району (на теперішній час - Харківський район) Харківської області, громадянина України, який не одружений, працює завідувачем цеху з виготовлення світлотехнічних виробів ТОВ «САН-ЛЕД», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, ОСОБА_8 залишено без змін до набрання вироком законної сили. Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахується з 05.06.2023. Відповідно до частини 5 статті 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання, а саме з 26.07.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Не погодившись з вироком, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги. Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання, призначити обвинуваченому покарання із застосуванням статтей 75, 76 КК України, обвинуваченого звільнити з-під варти в залі суду. Просить допитати свідка ОСОБА_9 , особу якого не було можливості встановити під час досудового розслідування та судового розгляду. Вказана особа перебувала в підвалі разом з ОСОБА_8 . Крім того, захисником заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_10 та повторну перевірку показань допитаних свідків шляхом прослуховування аудіо та відео запису їх допиту в суді першої інстанції. Свої вимоги адвокат обгрунтовує тим, що справа розглянута судом без належної повноти, всебічності та об`єктивності. Вирок суду не відповідає доказам та обставинам вчинення злочину. Судом не прийнято до уваги, що злочин було вчинено внаслідок психічного та фізичного насилля з боку окупантів. Обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що він знаходився на окупованій території разом із співмешканкою та двома малолітніми дітьми. 15.04.2022 він був затриманий військовими РФ, які його помістили в підвал будинку, де примушували надати ключі від транспортних засобів, належних ТОВ «САН-ЛЕД». ОСОБА_8 катували, погрожували вбити родину, у зв`язку із чим він погодився. Коли військові РФ привезли ОСОБА_8 з іншими особами на підприємство, стали погрожувати всім розправою, але завести транспортні засоби або ж знайти ключі не вдалося. На наступний день, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 під психічним та фізичним насильством з боку військових РФ відбуксували автобус Фольсваген, автомобіль Рено, вилковий наватажувач до штабу військових РФ. Про вказані події обвинувачений не міг повідомити працівників поліції, мобільний телефон у нього забрали та розбили. ОСОБА_8 визнає вказані обставини, але заперечує проти того, що він робив це добровільно. Наведені події мали місце 15-17 квітня 2022 року, с. Руська Лозова було окуповане на початку березня 2022, тому якби ОСОБА_8 дійсно хотів співпрацювати з ворогами, то він би добровільно повідомив їм про наявні транспортні засоби та надав би їх військовим РФ. Пояснення обвинуваченого підтвердив свідок ОСОБА_12 . Свідок ОСОБА_13 пояснила, що не може стверджувати, що ОСОБА_8 співпрацював із військовим РФ. Свідок ОСОБА_14 пояснив, що від водія ОСОБА_15 йому стало відомо, що військові РФ примусили його, ОСОБА_8 та ОСОБА_16 буксувати транспортні засоби до їх штабу. Посилається на показання інших свідків, які підтвердили версію сторони захисту. Суд безпідставно врахував доводи сторони обвинувачення та призначив занадто сувору міру покарання, не прийняв до уваги вимоги статті 39 КК України. Звертає увагу, що відбуксовані транспортні засоби були технічно несправні. Захисник посилається на те, що ОСОБА_8 є молодою особою, раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, співпрацював з органами досудового розслідування, давав правдиві показання. Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та постановити новий, призначивши покарання не пов`язане із позбавленням волі із застосуванням положень статтей 75, 76 КК України, або призначити покарання у виді штрафу та звільнити його з-під варти в залі суду. Просить допитати свідка ОСОБА_10 , якого не було можливості допитати під час судового розгляду, оскільки він перебував за межами м. Харкова. Вказує, що діяв в стані крайньої необхідності. Потерпілі відсутні, шкоди немає, не переслідував мети завдати шкоду Україні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного. Захисником та обвинуваченим заявлені клопотання про допит свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Суду апеляційної інстанції обвинувачений повідомив, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 це одна і та ж особа. Клопотання про допит вказаного свідка стороною захисту мотивовано тим, що 15.04.2022 вказаний ними свідок нібито був присутній під час того, як військовослужбовці держави-агресора катували ОСОБА_8 та був разом з ОСОБА_8 поміщений до підвалу. Окрім цього, захисник та обвинувачений просять перевірити в судовому засіданні показання допитаних судом першої інстанції свідків, які зафіксовані на технічних носіях інформації. Вирішуючи вказані клопотання та доцільність проведення відповідних процесуальних дій, колегія суддів враховує положення частини 3 статті 404 КПК України, які визначають умови за яких суд апеляційної інстанції зобов`язаний дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та може дослідити докази. Частиною 3 статті 404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Аудіозаписи судових засідань, під час яких були допитані свідки, не є самі по собі доказами у кримінальному провадженні, а містять фіксацію про хід судового провадження. Клопотання обвинуваченого та його захисника про перевірку в судовому засіданні аудіозаписів допитів вказаних ними свідків обумовлене незгодою сторони захисту з оцінкою, наданою показанням цих свідків судом першої інстанції, що у розумінні положень частини 3 статті 404 КПК України, само по собі не є підставою для повторного дослідження обставин провадження і наявних у провадженні доказів при апеляційному розгляді. Щодо клопотання про виклик ОСОБА_10 суд апеляційної інстанції зазначає наступне. З матеріалів судового провадження встановлено, що в судовому засіданні 09.11.2022 під час вирішення питання про обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, стороною захисту було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , зазначено, що є ще один свідок, який був з ОСОБА_8 в катівні, але його дані не відомі, як будуть встановлені, про це буде заявлено клопотання. Однак, як вбачається з матеріалів провадження такого клопотання про допит конкретної особи в суді першої інстанції в подальшому не було заявлено та 01.06.2023 суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників процесу, які не заперечували проти закінчення дослідження доказів, перейшов до судових дебатів. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо виклику та допиту свідка ОСОБА_10 , враховує, що дані цього свідка були вказані обвинуваченим лише у його клопотанні до апеляційного суду від 27.07.2023. В клопотанні захисника від 28.06.2023 вказані інші дані свідка, хоча обвинувачений стверджує, що це одна і та ж особа. Разом з тим, надаючи показання в суді першої інстанції щодо інкримінованих йому обставин, ОСОБА_8 пояснив, що 15.04.2022 військові РФ його били, тримали добу в підвалі з гранатою в руках, погрожували вбити родину. Наступного дня його відпустили, пізніше цього ж дня під`їхав автомобіль, троє військових, які були в ньому, сказали ОСОБА_8 сідати в машину, він сів, потім заїхали до дяді ОСОБА_22 , після чого їх посадили по окремих підвалах, пізніше його відпустили, дали час до завтра до обіду, він пішов до дяді ОСОБА_22 , який вже був вдома. Однак, колегія суддів звертає увагу, що у клопотанні про допит свідка ОСОБА_10 обвинувачений зазначає, що він був присутній 15.04.2022 при обставинах, коли військовослужбовці РФ катували ОСОБА_8 . З огляду на суперечність між показаннями обвинуваченого, наданими суду першої інстанції, та обставинами, які нібито може підтвердити вказаний свідок, суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для його допиту. Крім того, під час судового провадження в суді першої інстанції стороною захисту не було ініційовано питання перед судом в порядку частини 3 статті 333 КПК України щодо доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії для встановлення місця знаходження вказаного свідка. Щодо суті апеляційних вимог захисника та обвинуваченого, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до вимог частини 1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Захисник та обвинувачений в апеляційних скаргах просять призначити покарання із застосуванням положень статті 75 КК України. ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі вказав також про можливість призначення йому штрафу. Судом апеляційної інстанції у обвинуваченого з`ясовано, що останній розуміє кваліфікацію діяння, у вчиненні якого він визнаний винним, погоджується з обставинами встановленими вироком суду щодо передачі збройним формуванням держави-агресора матеріальних ресурсів та просить призначити покарання із застосуванням статті 75 КК України. При цьому, обвинувачений наголошував на тому, що вчинив такі дії під тиском військовослужбовців РФ, які його катували та погрожували йому. Відповідно статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно оскаржуваного вироку місцевим судом з метою перевірки обставин кримінального правопорушення були допитані свідки сторони обвинувачення та свідки сторони захисту, досліджені письмові докази. Зокрема, відповідно до показань свідка ОСОБА_13 , у квітні 2022р. вона бачила, як ОСОБА_23 виїздив на машині темно-синього кольору з двору по АДРЕСА_4, де мешкали руські. ОСОБА_8 вільно пересувався, вони всі вільно пересувалися, але були такі моменті, коли ОСОБА_8 йшов з продуктами з вулиці, де були руські, а їм не було де взяти, в прозорих пакетах у нього була пляшка коньяку, навіть, суха ковбаса. У них була нестача продуктів, і вони на це звернули увагу. Вона зранку бачила особисто, як ОСОБА_23 сам прийшов додому до ОСОБА_24 , який був водієм трактору, вони вийшли разом і пішли разом в сторону фірми ТОВ «САН-ЛЕД». Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що вона, і ОСОБА_23 , працювали на ТОВ «САН-ЛЕД». Під час окупації вона перебувала в с. Руська Лозова Харківської області. Після окупації села, після 17.03.2022 вона йшла по вулиці та зустріла ОСОБА_26 , який йшов з ОСОБА_27 , та шукав, де мешкає ОСОБА_28 . Він запитав в неї, де мешкає ОСОБА_28 . Вона відповіла, що на другому поверсі другого під`їзду, номер квартири вона не пам`ятає. ОСОБА_28 був водієм транспорту. Особисто вона бачила момент, як ОСОБА_30 виїздив з окупованої рашистами вулиці на синій машині «копійці», був на пасажирському сидінні, хто був за кермом, не знає. Свідок ОСОБА_14 надав показання про те, що ОСОБА_8 є його сусідом. Під час окупації с. Руська Лозова Харківської області ОСОБА_8 говорив, що в нього на підприємстві знаходиться автомобіль, який йому подарували китайці, і він пішов його забирати. Він співпрацював з орками. Він виганяв ці автомобілі. Потім він їздив на «жигулях» по с. Руська Лозова, він казав, що йому воєнні подарували автомобіль. Вечорами носив сумки, з сухою ковбасою, спиртним, коли виїздив з «маргаринки», спочатку постійно заїздив до орків, по АДРЕСА_5. Це був будинок його тещі і там жили орки. Він особисто бачив разів десять ОСОБА_8 з продуктовими наборами, з ковбасою і спиртним. А він бігав через ліс за дрожами. До нього підходив ОСОБА_31 , казав. що його змушують заводити автомобілі. І підходив до нього ОСОБА_28 , говорив, що ОСОБА_30 розворотив торпеду автомобілю та її не можуть завести. ОСОБА_31 та ОСОБА_30 відтягли по дорозі карою автобус до тещі додому. ОСОБА_30 діяв добровільно, його не примушували. Наступного ранку він побачив схожий автобус у орків в будинку тещі. ОСОБА_30 збирався в Росію, коли зрозумів, що орки відходять. Свідок ОСОБА_32 пояснила, що ОСОБА_8 був її сусідом, що під час окупації с. Руська Лозова Харківської області ОСОБА_8 постійно перебував з рашистами у її батьків вдома в будинку по АДРЕСА_3 , де розташовувався штаб російських солдат, їздив на машині чорного кольору «зет», зі співмешканцем сестри його співмешканки. ОСОБА_8 з ними співпрацював, багато разів його бачила, неодноразово. Вона в будинок не могла зайти, а ОСОБА_8 там постійно був. Обвинувачений стверджує, що у свідків ОСОБА_33 та її чоловіка ОСОБА_14 до ОСОБА_8 є особиста неприязнь через давній конфлікт. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що всі свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань. Крім того, показання свідків ОСОБА_33 та її чоловіка ОСОБА_14 не суперечать показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_25 про те, що ОСОБА_8 неодноразово виїздив на машині з двору, де проживали військовослужбовці РФ, вільно пересувався по вулиці, де вони проживали. Обставини про те, що ОСОБА_8 нібито катували та добу тримали його в підвалі військовослужбовці країни-агресора, були відомі свідку ОСОБА_24 зі слів самого обвинуваченого. При цьому, вказаний свідок не повідомляв про наявність у ОСОБА_8 видимих тілесних ушкоджень чи про його погане самопочуття, враховуючи, що ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_24 наступного дня після того, як ОСОБА_8 нібито катували. Крім того, ОСОБА_8 бачила свідок ОСОБА_25 саме тоді, коли він шукав, де мешкає ОСОБА_28 . ОСОБА_8 в цей період бачила і свідок ОСОБА_34 , коли обвинувачений шукав її чоловіка ОСОБА_24 , яка суду також не повідомляла про наявність у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Про те, що у обвинуваченого були тілесні ушкодження повідомили свідки ОСОБА_35 , яка є співмешканкою обвинуваченого, та його батько ОСОБА_36 . Враховуючи, що вказані свідки є близькими особами обвинуваченому, суд першої інстанції критично поставився до їх показань, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того, надані ними показання щодо наявності у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не підтверджуються показанням інших допитаних судом свідків. Допитаний судом свідок ОСОБА_37 пояснив, що під час окупації с. Руська Лозова він стояв дома біля свого гаража, побачив, як по трасі йдуть два російських військових і ОСОБА_8 , та повертають до нього, підійшли, один був в папасі, інший - з автоматом, запитали, де його син, він відповів, що вони живуть окремо, вони пішли, а ОСОБА_30 залишився. Судом першої інстанції надано обгрунтовану оцінку показанням свідка ОСОБА_24 , який повідомив, що російський солдат на ім`я ОСОБА_38 сказав ОСОБА_8 та йому, що поки вони не заведуть транспортний засіб, їм постріляють ноги, та погрожував. Вказані показання не підтверджуються іншими зібраними у справі доказами. Крім того, не узгоджуються в цій частині з показаннями самого ОСОБА_8 . Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_8 передав матеріальні ресурси недобровільно, а під фізичним примусом та погроз з боку окупантів, колегія суддів вважає безпідставними. Ніяких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 катували перед передачею військовослужбовцям РФ матеріальних ресурсів, застосовували до нього з цією метою заходи фізичного та/або психічного примусу у період окупації, суду не надано. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідальність за частиною 4 статті 111-1 КК України за передачу матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора настає саме за фактом здійснення такої передачі. При цьому, виходячи з аналізу диспозиції цієї норми, для кваліфікації діяння за частиною 4 статті 111-1 КК України не є визначальним чи використовувалося в подальшому передане майно представниками вказаних збройних формувань, можливість його використання ними, а також подальше відновлення законним власником цього майна можливості розпоряджатися, користуватися цим майном. Обвинувачений зазначає, що не переслідував мети завдання шкоди Україні, однак особливістю даного складу кримінального правопорушення є відсутність саме такої мети, у зв`язку із чим стороною обвинувачення і було змінено обвинувачення ОСОБА_8 та кваліфікацію його діяння з частини 1 статті 111-2 КК України на частину 4 статті 111-1 КК України. Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав вважати, що вищенаведене кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинив, перебуваючи в стані крайньої необхідності чи під безпосереднім фізичним примусом, внаслідок якого обвинувачений не міг керувати своїми діями. Перевіряючи вирок суду в частині призначеного покарання,суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до норм статті 65 КК України та роз`яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Згідно вироку обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , та обставин, які його обтяжують, судом першої інстанції не встановлено. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 визнано винуватим, є нетяжким. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ОСОБА_8 є молодою особою, ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Згідно характеристики, ОСОБА_8 працюючи завідувачем цеху з виготовлення світлотехнічних виробів ТОВ «САН-ЛЕД», виявив себе як кваліфікований, відповідальний і вимогливий керівник, характеризується позитивно, згідно наявної в матеріалах судового провадження ксерокопії посвідчення ОСОБА_8 був волонтером Товариства Червоного Хреста України Харківської обласної організації. Крім того, колегія суддів враховує зміст колективного звернення мешканців села Руська Лозова в тій частині, що до окупації селища та після деокупації ОСОБА_39 привозив гуманітарну допомогу, допомагав людям виїжджати з зони бойових дій. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_8 згідно довідки 6311-7501088871, виданої 28.06.2022, за адресою: АДРЕСА_2 є внутрішньо-переміщеною особою. Згідно довідки № 1 від 06.09.2022 старости Березівського старостинського округу Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_8 прибув на територію Березівського старостинського округу Солоницівської громади, а саме, на проживання в ДП «Клінічний санаторій «Курорт «Березівські мінеральні води» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» 06.05.2022 разом з ОСОБА_40 , та її двома дітьми - ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з території активних бойових дій. За період перебування на території округу ОСОБА_8 показав себе як людина співчутлива та турботлива, так як зі слів сусідів значно допомагав родині своєї співмешканки - ОСОБА_43 . Враховуючи наведені дані, що характеризують особу винного, який має двох власних дітей, допомагає малолітнім дітям своєї співмешканки ОСОБА_44 , обставини кримінального правопорушення, відсутність визнаних судом обставин, які обтяжують покарання, поведінку ОСОБА_8 до окупації селища, колегія суддів вважає можливим пом`якшити обвинуваченому основне покарання, визначивши його в мінімальних межах санкції частини 4 статті 111-1 КК України, у зв`язку із чим вирок суду в цій частині підлягає зміні на підставі пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, оскільки призначення іншого більш м`якого виду покарання у виді штрафу, про який просив обвинувачений в апеляційній скарзі, чи застосування статті 75 КК України не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені статтею 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 405, пунктом 2 частини 1 статті 407, пунктом 1 частини 1 статті 408, 418, 419 КПК України,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_45 - задовольнити частково. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року змінити в частині призначеного покарання. Пом`якшити призначене ОСОБА_8 основне покарання за частиною 4 статті 111-1 КК України до 3 років позбавлення волі. Вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 4 статті 111-1 КК України до покарання у виді 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. В решті вирок Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: