Ухвала

від 07.03.2024 по справі 463/8348/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/8348/23

Провадження №1-кс/463/2135/24

У Х В А Л А

про накладення арешту

07 березня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140120000216 від 27.04.2023 про арешт майна,

в с т а н о в и в :

слідчий другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , за погодженням прокурора відділу наглядуза додержаннямзаконів органами,які ведутьборотьбу зорганізованою злочинністюЛьвівської обласноїпрокуратури ОСОБА_4 звернувся дослідчого суддіЛичаківського районногосуду м.Львоваз клопотаннямпро накладенняарешту намайно укримінальному провадженніза №62023140120000216від 27.04.2023за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.27ч.3ст.28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Клопотання мотивуєтим,що другимслідчим відділомТериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Львовіздійснюється досудоверозслідування укримінальному провадженні№ 62023140120000216від 27.04.2023за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.27ч.3ст.28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Так у матеріалах вказаного кримінального провадження містяться відомості щодо протиправних дій посадових посадові особи ГУ Держгеокадастру у Львівській області та Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (Солонківської ОТГ), пов`язаних із прийняттям рішень про передачу у власність громадян інших ділянок, що знаходяться на території, розташованій в межах червоних ліній проектованої дороги Вернадського, якою планується з`єднати житловий мікрорайон «Сихів» від проспекту Червоної калини до вул.Стрийської, запланованої Генеральним планом міста Львова, який затверджений ухвалою Львівської міської ради № 3924 від 30.09.2010 «Про затвердження містобудівної документації Корегування генерального плану м.Львова II-стадія» та Генеральним планом с. Зубра, який затверджений рішенням Зубрянської сільської ради № 445 від 21.05.2008, котрий був розроблений КП «Архітектурно-планувальне бюро», з урахуванням змін, затверджених рішенням Зубрянської сільської ради № 660 від 01.08.2013, розроблених ДП ДІПМ «Містопроект», який є чинним на даний час.

Разом з тим, встановлено, що на території де заплановано будівництво дороги Вернадського розташовані земельні ділянки, які будуть перешкоджати будівництву дороги та створюють штучні умови для їх викупу, а передача їх у власність здійснювалась у супереч існуючому генеральному плану м. Львова. Таким чином, у приватну власність протиправно передано наступні ділянки: 4623683300:01:001:0695, 4623683300:01:001:1444, 4623683300:01:001:1360, 4623683300:01:001:1348, 4623683300:01:001:1349, 4623683300:01:001:0697, 4623683300:01:001:0700, 4623683300:01:001:0476, 4623683300:01:001:1443, 4623683300:01:001:1448, 4623683300:01:001:1445, 4623683300:01:001:0447, 4623683300:01:001:0799, 4623683300:01:001:1251, 4623683300:01:001:1250, 4623683300:01:001:0500, 4623683300:02:000:0096, 4623683300:02:000:0098, 4623683300:02:000:0099, 4623683300:02:000:0235, 4623683300:02:000:0229, 4623683300:02:000:0234, 4623683300:02:000:0231, 4623683300:02:000:0232, 4623683300:02:000:0248, 4623683300:02:000:0249.

Таким чином, під час досудового розслідування кримінального провадження виявлено налагоджений групою осіб з числа службових осіб органів місцевого самоврядування, ГУ Держгеокадастру у Львівській області та інших мешканців Львівської області механізм незаконного виведення земель з державної та комунальної власності, що полягає у забезпеченні видачі підконтрольним особам рішень про право власності на вказані об`єкти нерухомості, які не відповідають вимогам Земельного кодексу України та містобудівній документації, з подальшою передачею (продажем) даних об`єктів третім особам.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , діючи спільно з невстановленими на даний момент особами, маючи інформацію, що на території с. Зубра, що входить до Солонківської територіальної громади, та на територію якого поширюється юрисдикція Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, в районі запланованої генеральним планом с. Зубра та м. Львова проектованої дороги Вернадського наявний значний масив земельних ділянок, які є не сформовані та не зареєстровані в Державному земельному кадастрі, вирішив організувати протиправну передачу у власність третіх осіб земельних ділянок 4623683300:01:001:1448, 4623683300:01:001:1445, 4623683300:01:001:1443 залучивши до вказаної незаконної діяльності службових осіб Солонківської сільської ради.

Так, незважаючи на обізнаність із вимогами нормативно-правових актів в сфері земельного законодавства, ОСОБА_10 , будучи головою Постійної комісії з агропромислового комплексу, земельних відносин, благоустрою та екології Солонківської сільської ради та обізнаним із порядком видачі земельних ділянок у власність фізичним особам, всупереч обов`язку неухильного додержання згаданого законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді виходу з комунальної власності земельних ділянок на території запланованої генеральним планом с. Зубра та м. Львова проектованої дороги Вернадського, діючи умисно, знаючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел та розроблений план вищевказаної злочинної діяльності, він не зможе, діючи спільно з невстановленими на даний момент особами, організував стійке злочинне об`єднання поєднане єдиним планом на вчинення цього та інших злочинів у сфері службової діяльності, а саме, зловживання службовими повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди на користь інших фізичних осіб, всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним та громадським інтересам, який передбачав розподіл функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, відомого всім учасникам групи.

З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на здійснення протиправного виділення з комунальної у приватну власність на користь зацікавлених осіб земельних ділянок в зоні «дорога та її червоні лінії», а саме в межах червоних ліній АДРЕСА_1 , та полегшення здійснення злочинної діяльності, ОСОБА_10 на початку 2021 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території Солонківської ОТГ Львівського району Львівської області, достеменно знаючи, що начальнику відділу земельних відносин Солонківської сільської ради ОСОБА_5 , начальник відділу архітектури та містобудування Солонківської сільської ради ОСОБА_6 , головний спеціаліст земельного відділу Солонківської сільської ради ОСОБА_7 , державний реєстратор Давидівської ОТГ Львівського району Львівської області ОСОБА_9 є службовими особами органу місцевого самоврядування, директор ПП «Укрземпроект» ОСОБА_8 , є службовою особою, уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих функцій, вступив у злочинну змову з ними, отримавши згоду останніх взяти участь в незаконних діях відповідно до розробленого плану злочинної діяльності.

Згідно відповіді на доручення слідчого №12-12-3421вн-23 від 22.09.2023, до вказаної злочинної діяльності може бути причетний ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час досудового розслідування встановлено, що 19.08.2021 громадянин ОСОБА_11 згідно рішення Солонківської сільської ради №1536 від 29.07.2021 зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,20 га з кадастром номером 4623683300:01:003:1418 у державного реєстратора Давидівської сільської ради ОСОБА_9 . В подальшому в ході виконання доручення встановлено, що ОСОБА_11 через нотаріуса ОСОБА_12 видає довіреність на представлення інтересів ОСОБА_13 .

Також оперативним підрозділом встановлено, що ОСОБА_11 свою злочинну діяльність конспірує, від оточення приховує, спілкується зашифровано з застосуванням умовностей.

Так, 27.10.2023 ОСОБА_11 згідно договору купівлі-продажу №1901 від 27.10.2023 продав земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:003:1418 для ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_1 , а останній 15.02.2024 згідно договору купівлі продажу №275 від 15.02.2024 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідно до інформаційної довідки Витягу з реєстру прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:003:1418 на даний момент належить ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 .

У ході здійснення досудового розслідування з метою повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування, збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_15 . Без накладення арешту на нерухоме майно його може бути відчужено.

Слідчий в судове засідання не з`явився, попередньо на адресу суду скерував клопотання про слухання справи у його відсутносі, просив клопотання задовольнити та накласти арешт на майно вказане у клопотанні.

Суд погоджується, що з метою забезпечення арешту майна, з врахуванням положень ч.2 ст.172 КПК України, слід здійснити розгляд клопотання без повідомлення власника майна та осіб, у фактичному володінні яких перебуває це майно, оскільки існує ризик того, що дізнавшись про внесення та розгляд цього клопотання, здійснюватимуться перешкоди у накладені арешту на нього і майно може бути відчужене чи перереєстроване на інших осіб, що унеможливлять накладення подальшого арешту, а також унеможливить досягнення мети арешту.

Згідно з ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Окрім цього суд погоджується з думкою слідчого, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогамист.16 КПК Українипозбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченомуКПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Слідчий суддя дослідив та оцінив наступні матеріали клопотання.

Витягом зЄдиного реєструдосудових розслідувань 27.04.2023, підтверджується факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 62023140120000216,за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.27ч.3ст.28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , діючи спільно з невстановленими на даний момент особами, маючи інформацію, що на території с. Зубра, що входить до Солонківської територіальної громади, та на територію якого поширюється юрисдикція Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, в районі запланованої генеральним планом с. Зубра та м. Львова проектованої дороги Вернадського наявний значний масив земельних ділянок, які є не сформовані та не зареєстровані в Державному земельному кадастрі, вирішив організувати протиправну передачу у власність третіх осіб земельних ділянок 4623683300:01:001:1448, 4623683300:01:001:1445, 4623683300:01:001:1443 залучивши до вказаної незаконної діяльності службових осіб Солонківської сільської ради.

Відповідно до інформаційної довідки Витягу з реєстру прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:003:1418 на даний момент належить ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2ст.170КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, тобто є речовим доказом.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Суд враховує, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді підстави вважати з достатньою ймовірністю про існування факту події кримінального правопорушення, яке має бути предметом ретельного дослідження з боку органу досудового розслідування.

Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів.

Накладення арешту на вказане майно є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, яке на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення та його специфіку, вважає є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

У випадку ненакладення арешту на майно слідчий суддя вважає обґрунтованою можливість приховування майна шляхом його відчуження або поділу (перетворення).

Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, нерухоме майно, на яке слідчий просить накласти арешт, арешт допускається з метою зереженя речових доказів, слідчий суддя вважає, що незастосування запобіжного заходу у виді арешту майна створить ризики приховування, перетворення або відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування, і з огляду на завдання кримінального провадження вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним.

Разом з тим слідчий суддя враховує вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, якою передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Водночас, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Метою накладення арешту на вказане у клопотанні нерухоме майно, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього.

Враховуючи вище наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що є підстави у накладені арешту на нерухоме майно ОСОБА_15 , з метою збереження речових доказів, а тому клопотання слід задовольнити.

Керуючись вимогамист.ст. 117, 170-173, 309, 395 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: об`єкт нерухомості земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:003:1418, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_2 , шляхом заборони володіння, розпорядження, користування, та зміни характеристик, в т.ч. проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності насаджень та ландшафту;

Зобов`язати державного реєстратора, якому буде доручено виконання ухвали, невідкладно з моменту отримання ухвали суду про накладення арешту на вказане майно внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Виконання ухвали покласти на слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 .

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1