Ухвала

від 11.03.2024 по справі 515/244/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/244/24

Провадження № 2/513/486/24

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

про відмову у відкритті провадження

11 березня 2024 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРНАС ВАЙНЕРІ», про захист прав інтелектуальної власності шляхом заборони використання торговельної марки та/або позначень, схожих з торговельною маркою, у господарській діяльності,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 лютого 2024 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратському районному суду Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРНАС ВАЙНЕРІ» (далі ТОВ «БУРНАС ВАЙНЕРІ») про захист прав інтелектуальної власності шляхом заборони використання торговельної марки та/або позначень, схожих з торговельною маркою, у господарській діяльності, у якому просить: 1) заборонити ТОВ «БУРНАС ВАЙНЕРІ», код ЄДРПОУ 45144076, використовувати без згоди власника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , позначення, тотожні зі зареєстрованими торговельними марками, вказаними у Свідоцтві на знак для товарів і послуг № 115506, зареєстровано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2009, номер заявки m200806983, та Свідоцтві на знак для товарів і послуг № 162473, зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.10.2012, номер заявки m201120682, стосовно наведених у свідоцтві товарів; 2) зобов`язати ТОВ «БУРНАС ВАЙНЕРІ», код ЄДРПОУ 45144076, усунути з упаковки товару, що ним виготовлений а саме: вина; вина ароматизовані; вина білі; вина виноградні столові; вина десертні; вина напівсолодкі; вина напівсухі; вина столові; вина сухі; вина червоні; ординарні вина, незаконно використаних торговельних марок позивача, зазначених у Свідоцтві на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 , зареєстровано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2009, номер заявки m200806983, та Свідоцтві на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 , зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.10.2012, номер заявки m201120682; 3) вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказав, що він є власником зареєстрованих знаків для товарів і послуг (торговельних марок) «PICNIC» ТА «ПОРТ ВИН 777», на які виданого свідоцтва України на торговельну марку. У грудні 2023 року позивач отримав підтверджену інформацію про використання ТОВ «БУРНАС ВАЙНЕРІ», код ЄДРПОУ 45144076, вказаних торговельних марок без правових підстав та згоди власника свідоцтв шляхом незаконного нанесення їх на упаковку, в якій міститься товар вино, для якого торговельну марку зареєстровано, пропонування його для продажу та продаж. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати торговельну марку без його згоди. Використання належних позивачу торговельних марок без правових підстав та згоди власника свідоцтв, здійснюється шляхом нанесення позначення, тотожного із зареєстрованою торговельною маркою позивача на упаковку товару, для якого торговельну марку зареєстровано, а саме: вино ординарне столове; вино ароматизоване червоне. Надалі товар пропонується до продажу та продається у роздрібній мережі продуктових магазинів на території України, у тому числі, але не виключно, мережі магазинів ТМ «Ашан», ТМ «Метро», ТМ «Сільпо», ТМ «Вина Світу» та інших магазинах. Виробником вказаного товару на упаковці зазначений відповідач, який здійснює виведення зазначеної продукції на ринок, без надання позивачем жодних прав на використання вказаних торговельних марок. Позивач, як власник свідоцтв, не передавав відповідачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини, зазначених у свідоцтві товарів на підставі договору. Позивач вважає, що відповідач порушує його права, як власника свідоцтв, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя приходить до такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України)

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Предметом даного позову є вимоги щодо заборони незаконного використання відповідачем у господарській діяльності торговельної марки, власником якої є позивач.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб`єкта звернення та відповідний статус учасників справи.

Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

За змістом положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема, справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України визначено, що фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до п. 15 Перехідних положень ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

У відповідності до п. 16 Перехідних положень ГПК України до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року за № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності», господарським судам підвідомчі справи у спорах, пов`язаних з використанням у господарському обороті об`єктів інтелектуальної власності, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України. До кола підвідомчих господарському суду спорів слід відносити й спори, пов`язані з визнанням недійсними документів, які засвідчують право на об`єкти інтелектуальної власності (свідоцтва, патенти), стосуються питань права власності на відповідні об`єкти і за своїм характером є цивільно - правовими чи господарсько - правовими й не належать до числа публічно - правових спорів.

Тобто як редакція ч. 2 ст. 1 ГПК України до набрання чинності Закону №2147-VIII від 03.10.2017, так і діюча редакція, а саме положення ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачають вирішення спорів між суб`єктами господарювання, зокрема, у сфері використання об`єктів інтелектуальної власності за участю позивачів - фізичних осіб та відповідачів, тобто суб`єктів господарювання, відповідними господарськими судами.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11 березня 2024 року, позивач є суб`єктом господарювання та головою Фермерського господарства «Виноградар».

З позовної заяви вбачається, що у своїй господарській діяльності позивач використовує торговельну марку, незаконність використання якої відповідачем ним оспорюється.

Тобто, фактично має місце спір між двома суб`єктами господарювання щодо використання торговельної марки.

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, оскільки позовні вимоги позивача зводяться до незаконного використання відповідачем ТОВ «БУРНАС ВАЙНЕРІ» у його господарській діяльності торговельної марки, власником якої він є, зазначений спір підлягає вирішенню відповідним господарським судом за правилами ГПК України та на підставі п. 16 Перехідних положень ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин та з мотивів, передбачених указаними нормами матеріального та процесуального права, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що спір між двома суб`єктами господарювання щодо прав на торговельну марку не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРНАС ВАЙНЕРІ» про захист прав інтелектуальної власності шляхом заборони використання торговельної марки та/або позначень, схожих з торговельною маркою, у господарській діяльності.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. С. Миргород