Постанова

від 28.02.2024 по справі 607/7182/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7182/23Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/198/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

секретар - Жук В.М.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Завацького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року, ухвалене суддею Братасюком В.М. у цивільній справі №607/7182/23 за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_3 та яка діє у власних інтересах до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та як законний представник ОСОБА_2 , звернулась в суд із вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що 10 березня 2021 року на автомобільній дорозі «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка» з вини водія ОСОБА_4 відбулась дорожньо-транспортна пригода, у якій загинув пасажир автомобіля «ZAZ Daewoo» ОСОБА_5 - батько ОСОБА_2

ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт, який в подальшому направлено до Збаразького районного суду Тернопільської області. Однак 12 жовтня 2022 року вказане кримінальне провадження зупинено судом до звільнення ОСОБА_4 з військової служби. Цивільні позови позивачів залишені без розгляду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР8051059 ПрАТ "СГ "ТАС".

У зв`язку із наведеним ОСОБА_2 заявлено вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 36 000 грн. відповідно до ст. 27.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника для малолітньої дитини, відповідно до ст. 27.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 216 000 грн.

Також ОСОБА_3 заявлено вимоги про стягнення витрат на поховання у розмірі 18990,00 грн. відповідно до ст. 27.4 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У вересні 2023 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з ПрАТ "СГ "ТАС" в її користь 36000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди та 108000,00 грн у якості відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона є матір"ю загиблого у ДТП 10 березня 2021 року ОСОБА_5 . Вказує, що вона є інвалідом та перебувала на утриманні сина, а тому має право на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_3 - задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_2 216000 грн страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, та 36000 грн у якості відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення із ПрАТ "СГ "ТАС" витрат на поховання у розмірі 18 990 грн - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ПрАТ "СГ "ТАС" 108000 грн страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, та 36000 грн у якості відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь держави 2520 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки в даній справі ОСОБА_1 як матір загиблого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як його дочка претендують на одній і ті ж відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої втратою годувальника, тому твердження суду про те, що вимоги ОСОБА_1 не стосуються прав та вимог заявлених дочкою загиблого, не відповідають обставинам справи та вимогам закону. ОСОБА_1 є особою пенсійного віку та інвалідом ІІІ групи, тому має право на відшкодування шкоди згідно ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого як непрацездатна особа, яка була на його утриманні.

У відзиві ПрАТ "СГ "ТАС" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Вказує, що рішення про виплату страхового відшкодування не приймалось у зв`язку із відсутністю звернення ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування. Крім цього, законодавством визначено, що у разі смерті потерпілого внаслідок страхового випадку відшкодовуються витрати на поховання при наданні документів, що підтверджують такі витрати, моральна шкода, яка виплачується рівними частинами та шкода у зв`язку із втратою годувальника, яка виплачується рівними частинами в разі, якщо померлий був годувальником, але не більше 260000,00 грн за одного померлого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Завацького В.М., ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

Як вбачається із змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211100000027 від 10.03.2021 року відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, в ході досудового розслідування вставлено, що 10 березня 2021 року близько 20:20 год. на 181+450 км автодороги "Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам"янка" водій ОСОБА_4 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом «ZAZ-DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із двома пасажирами в салоні автомобіля, в порушення вимог п.п. 1.5 ч. 1, 1.10, 2.3 «б», «д», п. 11.4, п. 12.1 ПДР України, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автопоїздом у складі автомобіля «RENAULT MAGNUM», р.н. НОМЕР_2 із завантаженим напівпричепом «KOGEL-SN-24», р.н. НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_6 .

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ZAZ-DAEWOO» ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці пригоди.

Порушення вище перелічених вимог ПДР України водієм ОСОБА_4 як особою, яка керувала транспортним засобом, перебуває у прямому причинному зв`язку із спричиненням смерті ОСОБА_5 .

Дане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України перебувало на розгляді в Збаразькому районному суді Тернопільської області.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 12.10.2022 року у справі №604/532/21 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211100000027 від 10 березня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, зупинено до звільнення ОСОБА_4 з військової служби. Позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишено без розгляду.

На момент смерті ОСОБА_5 не перебував у шлюбі.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 є матір"ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії серії НОМЕР_5 .

Як вбачається із пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом 3 групи. Пенсія за віком 3 гр., загальне захворювання, призначена їй з 30.03.2022 року.

Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_8 помер.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР8051059 ПрАТ "СГ "ТАС". Страхова сума на шкоду, заподіяну життю і здоров"ю - 260 000 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у зв"язку із смертю годувальника.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов"язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника - її сина ОСОБА_5 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що нею не доведено обставин як щодо перебування її на утриманні сина, так і наявність у неї на день смерті сина права на одержання від нього утримання, потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо матеріального становища ОСОБА_1 , її перебування на утриманні сина чи потребу в такому утриманні.

Станом на момент смерті сина ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку, пенсія за віком була призначена їй уже після смерті сина.

Сам факт наявності в ОСОБА_1 інвалідності 3 групи, без надання будь-яких доказів перебування на утриманні ОСОБА_5 або права на утримання, не може бути підставою для виплати передбаченого ст. 1200 ЦК України відшкодування.

Щодо стягнення з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

У даній справі право на отримання моральної шкоди у зв"язку із смертю ОСОБА_5 мають в рівних частинах його дочка ОСОБА_2 та матір ОСОБА_1 .

Згідно п. 27.3. ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

До кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди належать дочка померлого ОСОБА_2 та матір померлого ОСОБА_1 .

Станом на 10 березня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив 6000 гривень, тому 12 мінімальних заробітних плат буде становити 72000 грн, тому моральна шкода має бути виплачена в рівних частинах дочці ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 , тобто по 36000,00 грн

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю її сина ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що вимога ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про стягнення 36000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди не стосується прав та вимог, заявлених ОСОБА_2 про стягнення 36000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди, так як кожна із осіб заявила вимоги про стягнення рівної частини страхового відшкодування, тому така вимога до задоволення не підлягає та може бути заявлена в самостійному позові.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Згідно ч. 2 ст. 50 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

За змістом норм ЦПК України предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У даній справі предметом позову та вимог ОСОБА_7 є відшкодування шкоди, а підставою - смерть ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що мала місце 10.03.2021 року за участю транспортного засобу, забезпеченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ "СГ "ТАС".

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди з ПрАТ "СГ "ТАС" у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли з однієї і тієї ж підстави, а тому відповідно до вимог п. 2 ст. 50 ЦПК України допускається їх процесуальна співучасть.

Тому рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування ПрАТ "СГ "ТАС" моральної шкоди у зв`язку із смертю її сина ОСОБА_5 підлягає скасуванню, як таке що прийняте з порушенням норм процесуального права, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_1 36000,00 грн у якості страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"(проспект Перемоги, 6, м. Київ; ЄРДПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) 36000,00 грн (тридцять шість тисяч гривень) в якості страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 8 березня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.