Ухвала

від 05.03.2024 по справі 947/15094/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 947/15094/22

Провадження № 2/522/2301/24

УХВАЛА

05 березня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

представника позивача адвоката Ковальської С. Є.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, про тлумачення заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, про тлумачення заповіту.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2022 матеріали позовної заяви передано на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, оскільки місцезнаходженням відповідача - Одеської міської ради згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є: м. Одеса, Думська площа, 1, що знаходиться у Приморському районі м. Одеси. При цьому суддею зазначено, що доказів існування спадкового майна у Київському районі м. Одеси позивач не надала, а тому відсутні підстави для застосування вимог ст. 30 ЦПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2023 клопотання ОСОБА_1 задоволено, витребувано у Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання указаної ухвали суду 19.06.2023 Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса надано копію матеріалів спадкової справи № 102/2006 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Як слідує з матеріалів спадкової справи, відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження (наказом) від 21 грудня 1993 року № 31589, зареєстрованого та записаного у реєстрову книгу за № 19-695, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Право власності на квартиру за вказаними особами зареєстровано в Одеському бюро технічної інвентаризації, про що у реєстраційній книзі 59 пр стор. 142 реєстр№ 122 зроблено запис від 05.02.1994.

Отже, майно, що належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться в Київському районі м. Одеси.

У підготовчому засіданні під час вирішення питання щодо направлення справи за підсудністю за місцезнаходженням майна за правилами виключної підсудності, представник позивача адвокат Ковальська С. Є. зазначила, що подаючи позовну заяву до Київського районного суду м. Одеси, позивач керувалася положеннями ч. 1 ст. 30 ЦПК України, що визначає підсудність справи за місцезнаходженням нерухомого майна, проте справу було передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За правилами виключної підсудності позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про тлумачення заповіту ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження (наказом) від 21 грудня 1993 року № 31589, зареєстрованого та записаного у реєстрову книгу за № 19-695, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Право власності на квартиру за вказаними особами зареєстровано в Одеському бюро технічної інвентаризації, про що у реєстраційній книзі 59 пр стор. 142 реєстр№ 122 зроблено запис від 05.02.1994.

З урахуванням наведеного, указана позовна заява має розглядатися за місцезнаходженням цього майна за правилами виключної підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 слід передати на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, про тлумачення заповіту передати на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3б).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Тетяна ФЕДЧИЩЕНА