Рішення

від 22.07.2024 по справі 947/15094/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/15094/22

Провадження № 2/947/3065/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сопової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про тлумачення заповіту,

В С Т А Н О В И В :

15.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовом до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про тлумачення заповіту.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) є спадкоємцем за заповітом на майно, яке належало ОСОБА_3 . Позивач звернулася до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, листом державного нотаріуса Савицької Олени Юліанівни їй було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину. В листі зазначено, що, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні зв`язки, необхідно надати рішення про тлумачення заповіту. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даною заявою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2022 року матеріали позовної заяви передано на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, оскільки місцезнаходженням відповідача - Одеської міської ради згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є: м. Одеса, Думська площа, 1, що знаходиться у Приморському районі м. Одеси. При цьому суддею зазначено, що доказів існування спадкового майна у Київському районі м. Одеси позивач не надала, а тому відсутні підстави для застосування вимог ст. 30 ЦПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Федчишеній Т.Ю.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2023 клопотання ОСОБА_1 задоволено, витребувано у Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання указаної ухвали суду, 19.06.2023 року, Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса надано копію матеріалів спадкової справи №102/2006 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Як слідує з матеріалів спадкової справи, відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 21 грудня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження (наказом) від 21 грудня 1993 року № 31589, зареєстрованого та записаного у реєстрову книгу за № 19-695, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Право власності на квартиру за вказаними особами зареєстровано в Одеському бюро технічної інвентаризації, про що у реєстраційній книзі 59 пр стор. 142 реєстр № 122 зроблено запис від 05.02.1994.

Отже, майно, що належало ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться в Київському районі м. Одеси.

У підготовчому засіданні під час вирішення питання щодо направлення справи за підсудністю за місцезнаходженням майна за правилами виключної підсудності, представник позивача - адвокат Ковальська С.Є. зазначила, що подаючи позовну заяву до Київського районного суду м. Одеси, позивач керувалася положеннями ч. 1 ст. 30 ЦПК України, що визначає підсудність справи за місцезнаходженням нерухомого майна, проте справу було передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Яреми Х.В. від 05.03.2024 року цивільну справу направлено за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Матеріали цивільної справи надійшли до Київського районного суду м. Одеси 04 квітня 2024 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді від 08.04.2024 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

18.04.2024 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, в якому вона просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

21.05.2024 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_6 про проведення даного підготовчого судового засідання без участі позивача та просила закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 22.07.2024 року, не з`явилася, повідомлялася належним чином. 22.07.2024 року на електронну пошту суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Одеської міської ради у судове засідання, призначене на 22.07.2024 року, не з`явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, у судове засідання, призначене на 22.07.2024 року, не з`явився, повідомлялася належним чином. 18.04.2024 року, через систему «Електронний суд», надіслав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, 21.виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.09.2001 року ОСОБА_3 склав заповіт, у якому зазначено, що усе своє майно, де б воно не було, та з чого воно не складалось, та взагалі усе те, що на день його смерті буде йому належати, та на що він за законом матиме право заповідає онуці ОСОБА_7 .

Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Чередниченко Г.А., за реєстровим номером 5-2782.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Інформаційного листа державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицької Олени Юліанівни від 20.12.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину. В листі зазначено про відсутність документів, які підтверджують родинні зв`язки позивача із спадкодавцем. Також роз`яснено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу потрібно надати рішення про тлумачення заповіту.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.

Зокрема, статтею 1256 ЦК України передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук тієї волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивач не довела, що заповіт містить неточності чи неоднозначне трактування слів, понять чи термінів, не довела існування обставин, які перешкоджають визначити справжню волю особи, яка вчинила заповіт, що б стало підставою для тлумачення його змісту відповідно до положень ст. 213 ЦПК. Окрім цього, позивач просить тлумачити таким чином, що це змінює повністю викладену волю заповідача у документі, що суперечить ст.ст. 213, 1256 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Водночас, у разі відсутності документів, що підтверджують родинні стосунки, суд роз`яснює позивачу її право звернутися з заявою в окремому провадженні про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 213, 1216, 1218, 1256 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса про тлумачення заповіту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.