Рішення

від 04.03.2024 по справі 906/1588/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1588/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Рикунова Андрія Івановича

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровуд"

про стягнення 95 072,09 грн.

Процесуальні дії по справі.

Фізична особа-підприємець Рикунов Андрій Іванович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровуд" про стягнення 95 072,09грн, з яких: 85 431,00грн пені, 5 494,00грн 3% річних та 4 147,09грн інфляційних втрат, а також судових витрат за неналежне виконання умов договору поставки №2 від 02.12.2021 року.

Ухвалою суду від 18.12.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.01.2024.

Ухвалою суду від 17.01.2024 відкладено підготовче засідання на 07.02.2024.

Ухвалою суду від 07.02.2024 поновлено відповідачу - Приватному акціонерному товариству "Дніпровуд" строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду; поновлено позивачу - ФОП Рикунову Андрію Івановичу строк на подачу доказів, доданих до клопотання від 06.02.2024 та прийнято їх до розгляду, а також прийнято до розгляду відповідь на відзив; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1588/23 до судового розгляду по суті на 04.03.2024.

04.03.2024 на адресу суду через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача надійшла заява від 04.03.2024 в якій представник просила провести судове засідання без її участі; позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання 04.03.2024 не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного суду 08.02.2024, з яких вбачається, що копію ухвали господарського суду від 07.02.2024, яка направлялась відповідачу та представнику відповідача, отримано 08.02.2024.

Згідно з частиною 1статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного проведення розрахунків товар, який було поставлено за договором поставки №2 від 02.12.2021, у зв`язку з чим здійснив нарахування відповідачу 85 431,00грн пені, 5 494,00грн 3% річних та 4 147,09грн інфляційних втрат, які просить стягнути на свою користь з відповідача.

Представник позивача в заяві, яка 04.03.2024 надійшла через підсистему "Електронний Суд", зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві від 01.12.2023 та відповіді на відзив від 12.01.2024 (а.с.1-4, 85-91).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.490 від 11.01.2024) проти позову заперечив, просив у позові відмовити посилаючись, зокрема на те, що поставка товару позивачем та прийняття товару відповідачем є підтвердженням існування між сторонами договірних правовідносин, але ніяким чином вони не здійснювались в рамках договору поставки №2 від 02.12.2021. Зазначає, що у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікаціях та рахунках на оплату відсутнє посилання на договір, а відповідач здійснюючи оплату посилався на конкретні рахунки позивача, а не на договір поставки (а.с. 58-59).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

До позовної заяви позивачем долучено договір поставки №2 від 02.12.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством "Дніпровуд" (покупець/відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Рикуновим Андрієм Івановичем (постачальник/позивач) (а.с.7-8).

У відповідності до п.1.1 договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар: пиломатеріали дубові (Заготовка), а Покупець - прийняти і оплатити даний Товар.

За умовами п.1.2 договору, кількість Товару, сортамент, одиниця виміру, вартість за одиницею та загальна вартість Товару зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних, специфікаціях та ТТН або актах приймання-передачі, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.3.1 договору, ціна товару визначається Сторонами на кожну окрему партію.

Відповідно до пункту 3.2 договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у рахунках-фактурах по факту прийому товару.

Пунктом 4.2 сторони погодили, що Покупець здійснює оплату поставленого товару в розмірі 50% попередньої оплати або протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня поставки товару та отримання Покупцем належним чином оформленої накладної, рахунку-фактури, специфікації та ТТН або акту приймання-передачі товару.

У відповідності до п.10.1 договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного його виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.

Позивач посилаючись на неналежне виконання зобов`язань по оплаті товару за договором поставки №2 від 02.12.2021, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 85 431,00грн пені, 5 494,00грн 3% річних та 4 147,09грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи,позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 646 224,97грн за видатковими накладними: №10 від 06.12.2022 на суму 146 305,57грн, №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн, №12 від 23.12.2022 на суму 72 159,44грн, №1 від 22.02.2023 на суму 154 077,24грн, №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн; товарно-транспортними накладними: №10 від 06.12.2022 на суму 146 305,57грн, №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн, №12 від 23.12.2022 на суму 72 159,44грн, №1 від 22.02.2023 на суму 154 077,24грн, №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн; Специфікаціями: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2023, від 22.02.2023, від 01.08.2023; рахунками: №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн, №12 від 23.12.2022 на суму 72 159,44грн, №1 від 22.02.2023 на суму 154 077,24грн, №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн (а.с.48-57, 64-82).

Договір поставки №2 було укладено між сторонами 02.12.2021 зі строком дії до 31.12.2022.

Водночас, за умовами п.5.1 договору, постачальник зобов`язався поставити товар протягом 30 робочих днів від дати підписання договору, тобто у строк до 13.01.2022 року.

Поставка товару за видатковими накладними: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2022, №1 від 22.02.2023, №2 від 01.08.2023 здійснювалась у грудні 2022, лютому та серпні 2023 років, тобто поза межами строку, визначеного сторонами у п.5.1 договору. Доказів внесення до даного пункту змін щодо продовження строків поставки товару матеріали не містять.

Судом також враховується, що у вказаних вище видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікаціях та рахунках відсутнє посилання на договір поставки №2 від 02.12.2021, як підставу поставки товару.

За викладеного, поставка товару за видатковими накладними: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2022, №1 від 22.02.2023, №2 від 01.08.2023, товарно-транспортними накладними: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2022, №1 від 22.02.2023, №2 від 01.08.2023; Специфікаціями: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2023, від 22.02.2023, від 01.08.2023; рахунками: №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2022, №1 від 22.02.2023, №2 від 01.08.2023 відбулась не на виконання умов Договору поставки №2 від 02.12.2021.

Тому, посилання позивача, в якості доведення підстав виникнення між сторонами зобов`язання з поставки товару, на договір поставки №2 від 02.12.2021, є безпідставним.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи факт поставки позивачем товару, його прийняття відповідачем, суд доходить висновку про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Таким чином, оцінюючи докази, які подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог на предмет їх належності та допустимості, суд дійшов до висновку, що надані ним видаткові накладні: №10 від 06.12.2022 на суму 146 305,57грн, №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн, №12 від 23.12.2022 на суму 72 159,44грн, №1 від 22.02.2023 на суму 154 077,24грн, №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн; товарно-транспортні накладні: №10 від 06.12.2022 на суму 146 305,57грн, №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн, №12 від 23.12.2022 на суму 72 159,44грн, №1 від 22.02.2023 на суму 154 077,24грн, №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн; Специфікаціі: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2023, від 22.02.2023, від 01.08.2023 підтверджують факт поставки відповідачу товару на загальну суму 646 224,97грн.

На оплату зазначеного товару відповідачем позивачу виставлялись рахунки: №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн, №12 від 23.12.2022 на суму 72 159,44грн, №1 від 22.02.2023 на суму 154 077,24грн, №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн.

За даних обставин суд вважає, що між сторонами по справі виникло господарське зобов`язання, в силу якого за приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, одинсуб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Так, відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття.

Отже, граничний строк оплати поставленого товару за видатковими накладними: №10 від 06.12.2022 на суму 146 305,57грн становив - 06.12.2022, №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн становив - 19.12.2022, №12 від 23.12.2022 на суму 72 159,44грн становив - 23.12.2022, №1 від 22.02.2023 на суму 154 077,24грн становив - 22.02.2023, №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн становив - 01.08.2023.

Позивач звертався до відповідача з претензію-вимогою від 25.09.2023, в якій вимагав погасити заборгованість в розмірі 181 049,98грн, пеню в розмірі 85 431грн та 3% річних в сумі 5494грн (а.с.10-11, докази надіслання а.с.12).

30.10.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією-вимогою №2 від 30.10.2023, в якій вимагав погасити пеню в розмірі 85 431грн та 3% річних в сумі 5 494грн (а.с.13-14, докази надіслання а.с.15). Однак, відповідач відповіді на вимоги позивача не надав.

З наданих позивачем документів вбачається, що до звернення позивача з позовом у даній справі, відповідачем було проведено оплату за отриманий товар на загальну суму 646 224,97грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №3648 від 17.01.2023 на суму 146 305,57грн, №3705 від 20.02.2023 на суму 133 632,74грн, №3947 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн, №4018 від 22.08.2023 на суму 45 186,70грн, №4113 від 15.09.2023 на суму 20 000,00грн, №4138 від 26.09.2023 на суму 161 049,98грн (а.с.60-62).

Зі змісту позову вбачається, що оплата за товар позивачем зараховувалась в хронологічному порядку, починаючи з оплати від того періоду, що був раніше до пізнішого періоду. З цього приводу суд зазначає таке.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року (надалі - Інструкція).

При цьому, відповідно до п.1.3. Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом п.1.30. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.7. Інструкції передбачено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Отже, погашення черговості сплачених відповідачем сум ставиться в залежність від змісту реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу", яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), то сплачені кошти спрямовуються саме на погашення боргу (оплата товару, робіт, послуг) за конкретним актом. У випадку, якщо платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" або чи якщо зазначена загальна підстава - на виконання договору чи погашення кредиторської заборгованості, зарахування сплачених коштів, за загальним правилом, здійснюється в порядку черговості, яка виникла хронологічно раніше.

Відповідач до справи надав платіжні інструкції, в яких визначено конкретне призначення платежів з посиланням на рахунки та видаткові накладні, за якими поставлявся товар (а.с.60-63).

Згідно поданих до справи доказів судом встановлено, що:

- платіжною інструкцією №3648 від 17.01.2023 на суму 146 305,57грн було повністю погашено борг за рахунком №10 від 06.12.2022 на суму 146 305,57грн (накладна №10 від 06.12.2022),

- платіжною інструкцією №3705 від 20.02.2023 на суму 133 632,74грн було повністю погашено борг за рахунком №11 від 19.12.2022 на суму 133 632,74грн (накладна №11 від 19.12.2022),

- платіжною інструкцією №3947 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн було повністю погашено борг за рахунком за рахунком №2 від 01.08.2023 на суму 140 049,98грн (накладна №2 від 01.08.2023),

- платіжною інструкцією №4018 від 22.08.2023 на суму 45 186,70грн було частково погашено заборгованість за рахунком №1 від 22.02.2023 від загальної суми 154 077,24грн (154 077,24грн - 45 186,70грн=108 890,54грн) - накладна №1 від 22.02.2023; решта суми - 108 89,54грн погашена платіжною інструкцією №4138 від 26.09.2023, загальна сума за якою становить 161049,98грн,

- платіжною інструкцією №4113 від 15.09.2023 на суму 20 000,00грн було частково погашено заборгованість за рахунком №12 від 23.12.2022 від загальної суми 72 159,44грн (72 159,44грн - 20 000,00грн = 52 159,44грн) - накладна №12 від 23.12.22; решта суми - 52 159,44грн погашена платіжною інструкцією №4138 від 26.09.2023, загальна сума за якою становить 161049,98грн.

В заявах по суті спору сторони підтвердили факт повної оплати відповідачем одержаного товару за вказаними вище накладними. Водночас, позивач зазначає, що оплата відбувалась з простроченням платежів.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За прострочення проведення розрахунків позивач просить стягнути з відповідача 85 431,00грн пені, 5 494,00грн 3% річних та 4 147,09грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Щодо стягнення пені.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 85 431,91грн наступним чином:

- на заборгованість в сумі 146 305,57грн за 43 дні порушення терміну оплати, починаючи з 06.12.2022; сума пені становить 8 618,01грн;

- на заборгованість в сумі 133 632,74грн за 64 дні порушення терміну оплати, починаючи 19.12.2022; сума пені становить 11 715,66грн;

- на заборгованість в сумі 72 159,44грн за 182 дні порушення терміну оплати, починаючи з 23.12.2022; сума пені становить 17990,44грн;

- на заборгованість в сумі 154 077,24грн за 161 день порушення терміну оплати, починаючи з 22.02.2023; сума пені становить 33854,78грн;

- на заборгованість в сумі 86 207,00грн за 22 дні порушення терміну оплати, починаючи з 01.08.2023; сума пені становить 2 286,26грн;

- на заборгованість в сумі 41 020,00грн за 35 днів порушення терміну оплати, починаючи з 22.08.2023; сума пені становить 1 681,26грн;

- на заборгованість в сумі 140049,98грн за 56 днів порушення терміну оплати, починаючи з 01.08.2023; сума пені становить 9 285,50грн.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 ЦК України,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що поставка товару за видатковими накладними: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2022, №1 від 22.02.2023, №2 від 01.08.2023; товарно-транспортними накладними: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2022, №1 від 22.02.2023, №2 від 01.08.2023; Специфікаціями: №10 від 06.12.2022, №11 від 19.12.2022, №12 від 23.12.2023, від 22.02.2023, від 01.08.2023 відбулась за договором поставки №2 від 02.12.2021.

Як встановлено вище, поставка товару за вказаними вище видатковими накладними здійснювалась за договором, укладеним у спрощений спосіб.

Оскільки сторонами укладено договір у спрощений спосіб, що не передбачає умови нарахування пені за порушення зобов`язання з поставки товару, та такий вид забезпечення виконання зобов`язання законом до спірних правовідносин також не визначений, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 85 431,00грн задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене, в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Рикунова Андрія Івановича про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровуд" пені в сумі 85 431,00грн слід відмовити.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 494,00грн наступним чином:

- на заборгованість в сумі 146 305,57грн за 43 дні порушення терміну оплати, що відповідає періоду: з 06.12.2022 по 17.01.2023 за який сума 3% річних становить 517,08грн;

- на заборгованість в сумі 133 632,74грн за 64 дні порушення терміну оплати, що відповідає періоду: з 19.12.2022 по 20.02.2023 за який сума 3% річних становить 702,95грн;

- на заборгованість в сумі 72 159,44грн за 182 дні порушення терміну оплати, що відповідає періоду: з 23.12.2022 по 22.06.2023 за який сума 3% річних становить 1 316,66грн;

- на заборгованість в сумі 154 077,24грн за 161 день порушення терміну оплати, що відповідає періоду: з 22.02.2023 по 01.08.2023 за який сума 3% річних становить 2 038,89грн;

- на заборгованість в сумі 86 207,00грн за 22 дні порушення терміну оплати, що відповідає періоду: з 01.08.2023 по 22.08.2023 за який сума 3% річних становить 155,88грн;

- на заборгованість в сумі 41020,00грн за 35 днів порушення терміну оплати, що відповідає періоду: з 22.08.2023 по 25.09.2023 за який сума 3% річних становить 118,00грн;

- на заборгованість в сумі 140049,98грн за 56 днів порушення терміну оплати, що відповідає періоду: з 01.08.2023 по 25.09.2023 за який сума 3% річних становить 644,61грн.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань по сплаті вказаних сум, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в загальній сумі 4 147,09грн (розрахунок а.с.1 на звороті, а.с.87).

Враховуючи встановлені судом строки прострочення виконання зобов`язання, перевіривши здійснені позивачем нарахування, з огляду на встановлені вище обставини щодо сплачених відповідачем сум та у відповідності до проведених судом зарахувань, які здійснені відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, в межах заявлених позивачем періодів, господарський суд встановив, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 556,10грн, нарахованих:

- на заборгованість в сумі 146 305,57грн за період з 07.12.2022 по 16.01.2023, сума 3% річних становить 493,03грн;

- на заборгованість в сумі 133 632,74грн за період з 20.12.2022 по 19.02.2023, сума 3% річних становить 680,98грн;

- на заборгованість в сумі 72 159,44грн за період з 24.12.2022 по 23.06.2023, сума 3% річних становить 1 079,43грн (в межах 182 днів, визначених позивачем);

- на заборгованість в сумі 154 077,24грн за період з 23.02.2023 по 02.08.2023, сума 3% річних становить 2 038,89грн (в межах 161 днів, визначених позивачем);

- на заборгованість в сумі 86 207,00грн за період з 03.08.2023 по 24.08.2023, сума 3% річних становить 155,88грн (в межах 22 днів, визначених позивачем);

- на заборгованість в сумі 41 020,00грн за період з 25.08.2023 по 25.09.2023, сума 3% річних становить 107,89грн (в межах 32 днів, оскільки борг за вказаною накладною було погашено 26.09.2023).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 556,10грн підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 937,90грн (5 494,00грн - 4 556,10грн = 937,90грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат в межах аналогічних періодів, які були встановлені для вірного нарахування 3% річних, суд встановив, що обґрунтованими є нарахування інфляційних втрат в сумі 10 233,00грн, нарахованих:

- на заборгованість в сумі 146 305,57грн за період з 07.12.2022 по 16.01.2023, сума інфляційних втрат становить: 2 202,78грн;

- на заборгованість в сумі 133 632,74грн за період з 20.12.2022 по 19.02.2023, сума інфляційних втрат становить: 2 011,97грн;

- на заборгованість в сумі 72 159,44грн за період з 24.12.2022 по 23.06.2023, сума інфляційних втрат становить: 3 305,20грн (в межах 182 днів, визначених позивачем);

- на заборгованість в сумі 154 077,24грн за період з 23.02.2023 по 02.08.2023, сума інфляційних втрат становить: 3 714,85грн (в межах 161 днів, визначених позивачем);

- на заборгованість в сумі 86 207,00грн за період з 03.08.2023 по 24.08.2023, сума інфляційних втрат становить: - 1 206,90грн (в межах 22 днів, визначених позивачем);

- на заборгованість в сумі 41 020,00грн за період з 25.08.2023 по 25.09.2023, сума інфляційних втрат становить: 205,10грн (в межах 32 днів, оскільки борг за вказаною накладною було погашено 26.09.2023).

Водночас, за визначені періоди позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 4 147,09грн, які заявлені до стягнення з відповідача, що є його правом.

Суд зазначає, що відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За викладеного, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 147,09грн (в межах заявлених позовних вимог) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 556,10грн 3% річних та 4 147,09грн інфляційних втрат обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню. У позові в частині стягнення 85 431,00грн пені та 937,90грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу станом на момент ухвалення даного рішення судом не розглядається у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи відповідного договору.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровуд" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Піонтковського, буд. 2-А; ідентифікаційний код 31030962) на користь Фізичної особи-підприємця Рикунова Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):

- 4 556,10грн 3% річних,

- 4 147,09грн інфляційних втрат,

- 245,70грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 11.03.24

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - позивачу (РНОКПП НОМЕР_1 ) - Електронний Суд,

3 - представнику позивача - адвокату Антонюк О.М. (РНОКПП НОМЕР_2 ) - Електронний Суд,

4 - відповідачу (ЄДРПОУ 31030962)- Електронний Суд,

5 - представнику відповідача - Олексійчук Т.В. (РНОКПП НОМЕР_3 ) - Електронний Суд.