Постанова

від 22.02.2024 по справі 916/576/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/576/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Шаратова Ю.А.,

від 13.09.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г., Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

від 18.12.2023

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Шаратова Ю.А.,

від 27.09.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г., Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

від 18.12.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль»

про визнання недійсним рішення

за участю представників:

від позивача: Сакали М.Я.,

від відповідача: Бойко А.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» з вимогою про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» (ідентифікаційний код юридичної особи 39803569), оформленого протоколом № 31/10-2022/Р від 31.10.2022 про розірвання достроково Персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу № АВ-09-01/00009 від 25.05.2018, укладеного з ОСОБА_1 , в односторонньому порядку у зв`язку із невиконанням асоційованим членом кооперативу своїх зобов`язань, а саме несплатою внесків, та про виключення ОСОБА_1 зі складу асоційованих членів кооперативу за рішенням загальних зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила про порушення статей 55, 63, 93, 94 Господарського кодексу України, статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, статей 2, 6, 8, 9, 12, 14, 15, 23 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV, внаслідок чого порушені її корпоративні права та законні інтереси як члена Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» оскільки її не було повідомлено у встановленому порядку про день, час та місце проведення загальних зборів. Позивачка зазначила, що не змогла прийняти участь у загальних зборах: повідомити важливі обставини, які мали вплинути на кінцеві рішення загальних зборів, висловити свої зауваження та міркування з питань порядку денного зборів.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

25.05.2018 ОСОБА_1 подано голові Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» заяву про вступ до асоційованих членів кооперативу, в якій позивачка просила прийняти її до складу асоційованих членів Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» з правом дорадчого голосу на загальних зборах членів кооперативу. В цій заяві ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до погодженого з нею і підписаного персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу від 25.05.2018 № АВ-09-01/00009, розмір паю, який вона збирається внести складає 100,00 грн без ПДВ, розмір цільового внеску 1 278 081,25 грн без ПДВ, що за домовленістю сторін еквівалентно 48 875,00 доларів США, розрахованого за курсом продажу долару США, встановленого на Міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню укладення Меморандуму.

Також, у заяві про вступ до асоційованих членів кооперативу від 25.05.2018 вказано, що за наслідками виконання сторонами умов Меморандуму та Кооперативом своїх статутних завдань, після введення об`єкта будівництва в експлуатацію ОСОБА_1 має намір задовольнити свою потребу у створенні об`єкта нерухомості квартири у секції № 9, будівельний номер № 9, будівельною площею 57,73 кв.м., яка розташована на 1 поверсі об`єкта будівництва.

25.05.2018 між Обслуговуючим кооперативом «Арт Вілль» (Кооператив) і ОСОБА_1 (Асоційований член) укладено Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-09-01/00009 (далі - Персональний меморандум від 25.05.2018).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Персонального меморандуму від 25.05.2018 він за своєю правовою суттю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови взаємодії Кооперативу та Асоційованого члену, спрямованої на досягнення передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задоволення потреб Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс пай, вступний внесок та цільовий внесок. Потреби Асоційованого члена задовольняються шляхом виникнення у останнього, за результатом членства у Кооперативі та виконання вимог Меморандуму, права Асоційованого члена, передбаченого Меморандумом. Відносини між Асоційованим членом та Кооперативом регулюються діючим законодавством України, Меморандумом та Статутом Кооперативу. Меморандум укладений сторонами з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб Асоційованого члена шляхом виникнення у нього права Асоційованого члена, передбаченого цим Меморандумом, та створення можливості зареєструвати право власності Асоційованого члена на об`єкт нерухомості у майбутньому.

Вступ Асоційованого члена до Кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви на ім`я голови Кооперативу. Асоційований член після подачі заяви про вступ до Кооперативу та підписання Меморандуму, зобов`язаний сплатити пай, вступний внесок та цільовий внесок у порядку та розмірах, визначених Меморандумом (пункт 2.3 Персонального меморандуму від 25.05.2018).

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 Персонального меморандуму від 25.05.2018, в порядку, передбаченому Меморандумом, Асоційований член зобов`язується внести пай, вступний внесок та цільовий внесок в розмірі, визначеному Меморандумом, а Кооператив, в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задовольнити потребу Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс пай, вступний внесок та цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у Асоційованого члена права Асоційованого члена на об`єкт нерухомості зазначений у Меморандумі, після завершення будівництва об`єкта будівництва і введення його в експлуатацію, в порядку визначеному Меморандумом. На момент укладення Меморандуму, за Асоційованим членом закріплюється об`єкт нерухомості. Закріплення за Асоційованим членом об`єкта нерухомості не надає Асоційованому права власності на об`єкт нерухомості, але забороняє Кооперативу обтяжувати об`єкт нерухомості правами третіх осіб.

Пунктом 5.1 Персонального меморандуму від 25.05.2018 визначено, що пайовий внесок складає 100,00 грн і підлягає внесенню на рахунок кооперативу не пізніше 25.05.2018. Цільовий внесок, на момент укладення Меморандуму, дорівнює 1 278 081,25 грн, що за домовленістю сторін еквівалентно 48 875,00 доларам США, розрахованого по курсу продажу долару США, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню укладення Меморандуму та становить 26,150 грн.

Згідно із підпунктами 5.5.1, 5.5.6, 5.5.7 пункту 5.5 Персонального меморандуму від 25.05.2018, внесення цільового внеску здійснюється Асоційованим членом у відповідності до умов Меморандуму та графіку, встановленому у додатку № 2 «Графік внесення Цільового внеску» від « 25» травня 2018 року. Внески за Меморандумом здійснюються в національній валюті України гривні. Внесення має здійснюватися на поточний рахунок Кооперативу на підставі Меморандуму, розмір кожного внеску Асоційований член розраховує самостійно, виходячи з положень Меморандуму. Датою внесення внеску за Меморандумом вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Кооперативу, вказаний у Меморандумі або повідомлений Асоційованому члену відповідно до положень Меморандуму.

Відповідно до підпункту 7.5.1.2 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 Персонального меморандуму від 25.05.2018 повернення цільового внеску та паю за Меморандумом може бути застосовано як наслідок розірвання Меморандуму з ініціативи Кооперативу, що передбачено пунктом 7.5.4 Меморандуму.

Пунктом 7.5.4, підпунктом 7.5.4.1 пункту 7.5.4 Персонального меморандуму від 25.05.2018 визначено, що повернення цільового внеску та паю і дострокове розірвання Меморандуму може бути застосовано Кооперативом в односторонньому порядку у випадку порушення Асоційованим членом кооперативу своїх зобов`язань, визначених Меморандумом та/або статутом Кооперативу (в порядку п. 7.5.1.2). Підставами для такого одностороннього розірвання Меморандуму та/або виключення Асоційованого члену кооперативу можуть бути випадки, зазначені у п. 7.3, п. 7.4 та п. 9.9 Меморандуму та інші випадки, які прямо або опосередковано дають підстави Кооперативу вважати, що Асоційованим членом порушені умови Меморандуму або положення Статуту Кооперативу.

Згідно із абзацом першим пункту 7.3 Персонального меморандуму від 25.05.2018, відмовою від виконання зобов`язань по внесенню внесків та/або зобов`язання прийняти документи, які підтверджують виникнення у Асоційованого члена прав Асоційованого члена за Меморандумом вважається фактичне невиконання Асоційованим членом своїх зобов`язань по внесенню внесків та/або зобов`язання прийняти документи, а також здійснити реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, протягом встановленого меморандумом строку. Під відмовою розуміється прострочення Асоційованим членом виконання зобов`язань зі внесення внесків та/або зобов`язання прийняти документи, які підтверджують виникнення прав Асоційованого члена, а також, здійснити реєстрацію права власності на Об`єкт нерухомості, протягом встановленого Меморандумом строку, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, або його письмове звернення про розірвання Меморандуму чи інший документ або обставини, що свідчать про небажання Асоційованого члена продовжувати будь-які правові стосунки з Кооперативом та бути Асоційованим членом Кооперативу.

Підпунктом 7.5.4.2 пункту 7.5.4 Персонального меморандуму від 25.05.2018 визначено, що Асоційованого члена кооперативу може бути виключено зі складу Асоційованих членів кооперативу на підставі відповідного рішення загальних зборів членів кооперативу. Асоційований член запрошується до участі в таких загальних зборах, однак його відсутність на зборах або незгода із рішенням не є перепоною для винесення загальними зборами членів кооперативу відповідно рішення про розірвання Меморандуму та/або виключення зі складу Асоційованих членів кооперативу.

У пункті 7.6 Персонального меморандуму від 25.05.2018 зазначено, що сторона Меморандуму не несе відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання будь-якого зі своїх зобов`язань за Меморандумом, якщо доведе що таке невиконання та/або неналежне виконання були викликано діями іншої сторони та/або обставинами непереборної сили, які знаходились поза її контролем (наприклад такими як: стихійні лиха, акти, дії або бездіяльність органів державної влади та/або місцевого самоврядування тощо) або уникнення чи подолання таких обставин або їх наслідків, за умови надання довідки уповноваженого державою органу, який вправі визначати обставини непереборної сили.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Персонального меморандуму від 25.05.2018 будь-які повідомлення, що повинні направлятися сторонами відповідно до умов Меморандуму, якщо інше прямо не передбачене Меморандумом, повинні бути здійснені у письмовій формі і направлені іншій стороні поштовими відправленнями у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними у Меморандумі, або вручені особисто сторонам чи їх уповноваженим представникам, або можуть бути направлені на електронні адреси сторін. Про будь-які зміни в платіжних і поштових реквізитах сторони зобов`язані негайно письмово повідомляти одна одну. Сторона, відсутня за адресою для повідомлень, не вправі посилатися на факт неотримання кореспонденції.

У розділі 11 «Реквізити сторін» зазначено місце проживання Асоційованого члена ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

14.04.2021 між Обслуговуючим кооперативом «Арт Вілль» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-09-01/00009 від « 25» травня 2018 року.

Відповідно до вказаної Додаткової угоди від 14.04.2021 сторони дійшли згоди внести зміни в Меморандум до Розділу 1 «Терміни, що використовуються», в абзац «Об`єкт нерухомості» і викласти його в наступній редакції: «Об`єкт нерухомості, схема якого зазначена у Додатку № 1 «Схема Об`єкта нерухомості» до Меморандуму квартира АДРЕСА_2 ».

Також, додатковою угодою від 14.04.2021 викладено у новій редакції пункт 5.1 Персонального меморандуму від 25.05.2018, а саме: « 5.1. Пайовий внесок складає 100,00 грн і підлягає сплаті на рахунок кооперативу не пізніше 25 травня 2018 року. Цільовий внесок дорівнює 1 279 637,18 грн. (Один мільйон двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять сім грн. 18 коп), що за домовленістю Сторін еквівалентно 48 934,50 дол. США (Сорок вісім тисяч дев`ятсот тридцять чотири дол. 50 цен.), розрахованого по курсу продажу долару США, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню укладення Меморандуму та становить 26,150 грн».

Окрім того, додатковою угодою від 14.04.2021 викладено у новій редакції пункт 5.5.1 Персонального меморандуму від 25.05.2018 і складено новий додаток № 2 «Графік внесення Цільового внеску» від « 14» квітня 2021 року. Згідно із цим графіком останній платіж цільового внеску повинен був бути здійснений не пізніше 25.11.2022.

ОСОБА_1 подала голові Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» заяву про надання доступу (без дати), в якій попросила для здійснення контролю над процесом завершення будівельних робіт та чистового облаштування об`єкту нерухомого майна, надати доступ до об`єкта нерухомості квартира у секції № 9, номер № 10, площею 57,8 кв.м., яка розташована на 1 поверсі об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_3 .

14.04.2021 ОСОБА_1 складено розписку-зобов`язання до Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-09-01/00009 від 25.05.2018 року.

У пункті 2 розписки-зобов`язання від 14.04.2021 ОСОБА_1 зазначила, що на дату підписання цієї розписки нею внесений цільовий внесок не в повному розмірі. Остаточний розмір недовнесеної частини цільового внеску визначається згідно з розділом 5 Меморандуму. ОСОБА_1 зобов`язалась внести недовнесену частину внеску в повному обсязі і в строки, відповідно до умов Персонального меморандуму.

В пункті 3 Розписки-зобов`язання від 14.04.2021 ОСОБА_1 вказано, що в неї, як у асоційованого члена, на момент підписання цього зобов`язання не виникло право власності на об`єкт нерухомості за Меморандумом.

У пунктах 4, 5 розписки-зобов`язання від 14.04.2021 ОСОБА_1 вказала, що Кооператив надав їй тимчасовий доступ до об`єкту, зазначеного в п. 3 даного зобов`язання, до повної виплати цільового внеску за Меморандумом і оформлення права власності на об`єкт, що підтверджується протоколом тимчасового доступу в об`єкт нерухомості, підписаним Кооперативом і нею, який додається до цього зобов`язання. ОСОБА_1 зобов`язалась укласти з Кооперативом Персональний меморандум про участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території в житловому комплексі « ARTVILLE », у встановленій Кооперативом формі і дотримуватися ого умови.

Як додаток до розписки-зобов`язання від 14.04.2021 до Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 25.05.2018 року № АВ-09-01/00009 сторонами складено протокол надання тимчасового доступу на об`єкт нерухомості.

14.04.2021 між ОК «Арт Вілль» і ОСОБА_1 укладено Персональний меморандум № АВ-09-01/00009 про участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території в житловому комплексі «ARTVILLE».

09.09.2022 Обслуговуючий кооператив «Арт Вілль» листом № 720 звернувся до асоційованого члена ОСОБА_1 , в якому повідомив, що станом на 09.09.2022 нею не здійснено платежі, передбачені умовами Персонального меморандуму від 25.05.2018 в сумі, що є еквівалентом 17 169,56 доларів США.

Також, у цьому листі від 09.09.2022 № 720 ОК «Арт Вілль», із посиланням на пункт 7.6 Персонального меморандуму від 25.05.2018 повідомив позивачку про те, що вона як сторона за Меморандумом, у разі виникнення форс-мажорних обставин звільняється виключно від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань, тобто Кооператив не має право здійснювати нарахування пені за прострочення оплати цільових внесків, однак це не звільняє її від виконання своїх зобов`язань щодо внесення цільових внесків згідно умов Меморандуму. Після спливу 30 денного строку після припинення або скасування воєнного стану наявна заборгованість буде визнана простроченою та підлягатиме обов`язковій сплаті у повному обсязі. В іншому випадку Кооператив матиме право здійснити заходи із розірвання Меморандуму та виключення ОСОБА_1 із складу асоційованих членів кооперативу, передбачені умовами Меморандуму.

Крім того, ОК «Арт Вілль» у листі від 09.09.2022 № 720 наголосив, що незважаючи на введення воєнного стану, він не припинив свою діяльність та докладає максимум зусиль задля досягнення статутних цілей у придбанні членами кооперативу об`єктів житлової нерухомості, і наполягає на здійсненні оплати цільових внесків.

У матеріалах справи відсутні докази надсилання цього листа, однак цей доказ наданий стороною позивача та його отримання нею не заперечується.

Відповідно до пунктів 1.1, 5.1, 5.2 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» (далі Статут), затвердженого Протоколом Загальних Зборів Членів Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» від 14.09.2022, кооператив створений внаслідок об`єднання осіб на основі членства для спільної некомерційної господарської діяльності з метою підвищення свого економічного та соціального стану, підвищення життєвого рівня Членів та Асоційованих членів, захисту їх майнових інтересів і соціальних прав з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб. Метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб його Членів та Асоційованих членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків та витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Метою діяльності Кооперативу не є отримання прибутку. Кооператив здійснює виключно некомерційну господарську діяльність.

Членство у кооперативі поділяється на просте та асоційоване (пункт 7.1 Статуту).

Згідно із пунктом 6.1, підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Статуту, простими членами кооперативу є тільки: ТОВ «САБРЕС» (код ЄДРПОУ 43528898), ТОВ «АРІГАТТО» (код ЄДРПОУ 43528772), ТОВ «МЕЙНПОІНТ» (код ЕДРПОУ 43528950), які набувають прав та обов`язків Членів Кооперативу з моменту прийняття рішення про створення Кооперативу.

Пунктом 7.3 Статуту передбачено, що Асоційованими членами кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16-річного віку, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, внесли вступний внесок, пай і інші внески, які передбачені Персональним меморандумом, у порядку та розмірах, встановлених цим Статутом та Персональним меморандумом, дотримуються вимог Статуту та користуються правом дорадчого голосу (асоційоване членство).

Згідно із підпунктом 7.3.2.2 пункту 7.3.2 Статуту, Асоційоване членство у Кооперативі припиняється у разі несплати внесків у порядку, визначеному Статутом Кооперативу та Персональним меморандумом.

Асоційований член Кооперативу має право, зокрема: брати участь у загальних зборах членів Кооперативу виключно з правом дорадчого голосу; у разі виходу у добровільному порядку або за виключенням зі складу Кооперативу одержати суму фактично внесених внесків, повернення яких передбачено Персональним меморандумом, у порядку і строки визначені цим Статутом (підпункти 7.3.3.1, 7.3.3.4 пункту 7.3.3 Статуту).

Підпунктами 7.3.4.1, 7.3.4.4 пункту 7.3.4 Статуту для Асоційованого члена встановлено обов`язки: дотримуватись Статуту Кооперативу та умов персонального меморандуму; у порядку, розмірі та строки, визначені Статутом та персональним меморандумом внести передбачені ним паї та внески.

Пунктом 7.3.5 Статуту встановлено, що Асоційований член Кооперативу, який не виконує або неналежним чином виконує зобов`язання, прийняті на себе згідно цього Статуту та Персонального меморандуму або іншої угоди, або будь-яким чином перешкоджає досягненню цілей Кооперативу, може бути виключений з Кооперативу на підставі Рішення Загальних зборів Членів Кооперативу.

Під невиконанням або неналежним виконанням тут і надалі розуміється:

- невнесення паю та внесків, які передбачені Персональним меморандумом у строк, визначений меморандумом;

- невнесення частини паю та внесків / повного розміру паю та внесків, які передбачені Персональним меморандумом;

- порушення Асоційованим членом у іншій спосіб статуту Кооперативу, положень інших оформлених з ним документів у т.ч. Персонального меморандуму та додатків до нього.

Рішення про виключення Асоційованого члену із складу Асоційованих членів Кооперативу виноситься Головою кооперативу на обговорення та затверджується загальними зборами членів Кооперативу з обов`язковим повідомленням такого Асоційованого члену засобами поштового зв`язку та шляхом розміщення відповідної об`яви у приміщенні Кооперативу.

Загальні збори членів Кооперативу можуть бути проведені, а рішення може бути прийнято за відсутності Асоційованого члену, який підлягає виключенню.

Про прийняте рішення Загальними зборами членів Кооперативу Асоційований член повідомляється засобами поштового зв`язку (з описом вкладення та повідомленням про вручення).

Рішення Загальних зборів членів Кооперативу про виключення Асоційованого члена набирає сили протягом трьох календарних днів від дати повідомлення Асоційованому члену кооперативу про виключення з числа Асоційованих членів кооперативу, що зазначена у повідомленні про вручення рішення Асоційованому члену.

Якщо Асоційований член відмовився від отримання рішення про його виключення або таке рішення є не врученим Асоційованому члену протягом чотирнадцяти календарних днів від дня його направлення, то Асоційований член вважається таким, що повідомлений про виключення Асоційованого члену з числа Асоційованих членів кооперативу.

При цьому, у випадку виключення Асоційованого члена зі складу кооперативу, внески, які передбачені до повернення Персональним меморандумом, підлягають поверненню Асоційованому члену на умовах, викладених у п. 8.18 Статуту.

Відповідно до пункту 9.1, підпункту 9.2.9 пункту 9.2 Статуту вищим органом управління Кооперативу є загальні збори його членів. До компетенції загальних зборів членів Кооперативу належить, зокрема, прийняття до Кооперативу нових членів та припинення їхнього членства у Кооперативі, у тому числі Асоційованого.

Пунктом 9.7 Статуту передбачено, що про дату, місце, час проведення та Порядок денний загальних зборів голова загальних зборів повідомляє всім Членам не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до визначеного строку їх проведення. Повідомлення передається членам Кооперативу листом рекомендованою поштою, телеграмою або телефонограмою.

У пункті 9.8 Статуту зазначено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів голова загальних зборів інформує членів не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до визначеного строку їх проведення. У випадку розгляду питань, визначених у підпунктах 9.2.1-9.2.8, 9.2.16 та 9.2.17 пункту 9.2 цього Статуту, члени інформуються листом рекомендованою поштою, телеграмою або телефонограмою, а в інших випадках шляхом розміщення відповідної об`яви у приміщенні кооперативу та/або телефонограмою.

Згідно із пунктом 9.14 Статуту, рішення загальних зборів членів кооперативу про прийняття/виключення членів та асоційованих членів, внесення змін до Статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 (сімдесят п`ять) відсотків членів кооперативу, що мають право ухвального голосу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу, що мають право ухвального голосу присутніх на загальних зборах членів кооперативу.

Судом встановлено, що 20.10.2022 Обслуговуючий кооператив «Арт Вілль» на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 ., відправив повідомлення про загальні збори членів кооперативу № 805-п від 12.10.2022. Ця обставина підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта (Одеса 23) з датою 20.10.2022, поштовою накладною від 20.10.2022 № 6502308265045, фіскальним чеком від 20.10.2022 на якому зазначено трек номер 6502308265045.

Як вбачається зі змісту виписки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» відправлення за трек-номером 6502308265045 прийняте до пересилання 20.10.2022, було у точці видачі /доставки 22.10.2022, і повернене за зворотною адресою: за закінченням терміну зберігання 05.11.2022.

31.10.2022 відбулись загальні збори членів ОК «Арт Вілль», рішення яких оформлені протоколом засідання № 31/10-2022/Р.

З протоколу від 31.10.2022 вбачається, що до порядку денного загальних зборів першим пунктом внесено питання про дострокове розірвання Персонального меморандуму № АВ-09-01/00009 від 25.05.2018 та виключення з кооперативу асоційованого члена ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою цільових внесків.

Як вбачається з протоколу від 31.10.2022 № 31/10-2022/Р загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» одноголосно прийнято рішення по першому питанню порядку денного, а саме:

- розірвати достроково Персональний меморандум асоційованого члену кооперативу № АВ-09-01/00009 від 25.05.2018, укладений з ОСОБА_1 в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням Асоційованим членом кооперативу своїх зобов`язань, а саме несплатою внесків.

- виключити ОСОБА_1 зі складу Асоційованих членів кооперативу за рішенням загальних зборів.

- Повернути ОСОБА_1 у строки, що передбачені Персональним меморандумом внески, що були сплачені за Меморандумом у розмірі, що зменшено на суму штрафу, пені та витрат на відновлення об`єкту будівництва та заборгованості зі сплати інших внесків на користь кооперативу, передбачених положеннями Статуту кооперативу та укладених з кооперативом угод, у разі наявності таких витрат та заборгованості.

- направити ОСОБА_1 витяг з протоколу про розірвання Меморандуму та виключення Асоційованого члену з Кооперативу в порядку, що передбачено Персональним меморандумом та/або вручити під особистий підпис.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Одеської області рішенням від 13.09.2023 у справі № 916/576/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд зазначив, що у своїй сукупності надані відповідачем докази на підтвердження відправлення позивачці повідомлення про загальні збори членів кооперативу № 805-п від 12.10.2022, а саме, опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта (Одеса 23) з датою 20.10.2022, поштова накладна від 20.10.2022 № 6502308265045, фіскальний чек від 20.10.2022 на якому зазначено трек номер 6502308265045, роздруківка (виписка) з офіційного сайту АТ «Укрпошта», є вірогідними, тобто такими, що підтверджують обставини, якими обґрунтовано заперечення проти позову.

Судом зауважено, що позивачка не надала доказів повідомлення відповідача про зміну своїх поштових реквізитів.

Щодо доводів позивачки про те, що умови її виключення зі складу асоційованих членів кооперативу повинні визначатися статутом, а не положеннями Персонального меморандуму, суд зазначив, що у даному випадку, умови Персонального меморандуму від 25.05.2018, зокрема, пунктів 7.3, 7.5.4, підпунктів 7.5.4.2, 7.5.4.4, 7.5.4.5, 7.5.4.6, на які посилається позивачка, не звужують права асоційованого члена кооперативу визначені законом. Адже, така підстава для припинення членства в кооперативі як несплата внесків у порядку, визначеному його статутом, прямо передбачена частиною першою статті 13 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV.

Відповідач, у вирішенні питання про виключення позивачки зі складу асоційованих членів кооперативу мав право користуватись нормами частини першої статті 13 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV та положеннями Статуту Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» та умовами Персонального меморандуму від 25.05.2018.

Суд не прийняв доводи позивачки про те, що строк виконання прострочених зобов`язань для неї настає після завершення воєнного стану, оскільки позивачем не доведено, що воєнний стан, введений на території України, унеможливлює виконання нею зобов`язань зі сплати внесків за Персональним меморандумом від 25.05.2018. Переїзд до іншої країни сам по собі не свідчить про наявність обставини неможливості виконання зобов`язань.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 у справі № 916/576/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, у якій просила їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, у якій просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачка зазначила, що суди попередніх інстанцій застосували:

- норму частини п`ятої статті 15 Закону України «Про кооперацію» всупереч висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20 та від 30.05.2023 у справі № 916/212/22;

- норму частин першої та третьої статті 3, статтю 13, частину третю статті 46, частину першу статті 162, частину першу статті 165 Господарського процесуального кодексу України всупереч висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19;

- норму статті 79 Господарського процесуального кодексу України всупереч висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17;

- норму статті 86, статті 236 Господарського процесуального кодексу України всупереч висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.06.2020 у справі № 920/528/19, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21;

- застосували норму частини другої статті 255 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин за відсутності висновку щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачка зазначила, що суди попередніх інстанцій застосували:

- норми статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України всупереч висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 25.10.2023 у справі № 925/761/21;

- норми статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України всупереч висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Відповідач у відзивах на касаційні скарги просив у їх задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, додаткове рішення та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» від 31.10.2022 № 31/10-2022/Р про розірвання достроково Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № АВ-09-01/00009 від 25.05.2018, укладеного з ОСОБА_1 в односторонньому порядку у зв`язку з невиконанням асоційованим членом кооперативу своїх зобов`язань, а саме несплатою внесків.

Підставою позивачкою зазначено недотримання відповідачем строків повідомлення про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів кооперативу, встановлених частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про кооперацію».

Господарський суд Одеської області рішенням від 13.09.2023 у справі № 916/576/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, у задоволенні позову відмовив повністю.

За доводами касаційної скарги суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини п`ятої статті 15 Закону України «Про кооперацію», оскільки не взяли до уваги той факт, що позивачка не була повідомлена про дату, час та місце проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу у встановлені законом строки.

Відповідач на підтвердження виконання свого обов`язку з повідомлення асоційованого члена кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів надав опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта (Одеса 23) з датою 20.10.2022, поштову накладну від 20.10.2022 № 6502308265045, фіскальний чек від 20.10.2022 на якому зазначено трек номер 6502308265045, роздруківку (виписку) з офіційного сайту АТ «Укрпошта», які були оцінені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 15 Закону України «Про кооперацію» про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Згідно з пунктом 9.7 Статуту кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів голова загальних зборів повідомляє всім членам не пізніше ніж за 10 календарних днів до визначеного строку їх проведення. Повідомлення передається членам кооперативу листом рекомендованою поштою, телеграмою або телефонограмою.

Відповідно до пункту 8.1 Персонального меморандуму від 25.05.2018, будь-які повідомлення, що повинні направлятися сторонами відповідно до умов Меморандуму, якщо інше прямо не передбачене Меморандумом, повинні бути здійснені у письмовій формі і направлені іншій стороні поштовими відправленнями у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними у Меморандумі, або вручені особисто сторонам чи їх уповноваженим представникам, або можуть бути направлені на електронні адреси сторін.

Оскільки датою призначення оскаржуваних загальних зборів кооперативу було визначено 31.10.2022, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що повідомлення позивачки про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів мало відбутися не пізніше 21.10.2022.

Враховуючи вимоги пункту 9.7 Статуту відповідача та пункту 8.1 Персонального меморандуму від 25.05.2018, направлення повідомлення про загальні збори позивачці 20.10.2022 цінним листом з описом вкладення відповідає встановленому способу повідомлення та відбулося у строк, встановлений частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про кооперацію».

При цьому судами попередніх інстанцій правильно враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 916/212/22 та від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20, згідно із якими, у кооперативу відсутнє зобов`язання отримувати зворотне повідомлення про вручення асоційованому члену кооперативу запрошення на збори, в той же час при виникненні спору, має бути доведено реальність вчинення дій з направлення кооперативом кореспонденції адресату та дотримання строків повідомлення, встановлених статтею 15 Закону України «Про кооперацію».

Обставини реального повідомлення позивачки про проведення загальних зборів за адресою, що була нею надана для листування, відповідачем підтверджено. Щодо інших висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається позивачка у касаційній скарзі, то вони стосуються встановлених у цих справах обставин неповідомлення асоційованого члена кооперативу про загальні збори через те, що кооператив вважав, що у нього відсутній такий обов`язок і права асоційованого члена внаслідок неповідомлення про проведення загальних зборів не порушуються, оскільки його голос не враховується у результаті голосування. Тобто фактичні обставини у наведених справах та справі № 916/576/23 є різними.

Щодо доводів касаційної скарги позивачки, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано частину другу статті 255 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню, та щодо якої відсутній висновок з питання застосування у спірних правовідносинах слід зазначити таке.

Порядок обчислення строків врегульовано главою 18 «Визначення та обчислення строків» Цивільного кодексу України, який є загальним нормативним актом і застосовується до всіх правовідносин, крім тих які регулюються спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 255 Цивільного кодексу України визначено якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Оскільки частиною п`ятої статті 15 Закону України «Про кооперацію» лише встановлено строк у який члени кооперативу повинні бути повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів, порядок його обчислення здійснюється відповідно до вимог глави 18 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги що частина друга статті 255 Цивільного кодексу України не підлягала застосуванню у спірних правовідносинах є помилковими.

Також Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19 та від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19 та безпідставно переклали на позивачку обов`язок доказування обставин повідомлення її про проведення загальних зборів.

Праву асоційованого члена кореспондується обов`язок повідомляти про проведення загальних зборів з тих питань, які стосуються безпосередньо асоційованого члена, особливо, якщо прийнятим рішенням встановлюються обов`язки для члена, невиконання якого матиме наслідком припинення членства.

Суди попередніх інстанцій дослідили надані відповідачем докази на підтвердження виконання ним обов`язку з повідомлення асоційованого члена кооперативу про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів, надали їм оцінку та дійшли висновку, що надані докази є достатніми для висновку про дотримання відповідачем вимог частини 5 статті15 Закону України «Про кооперацію».

У наведених скаржником постановах була надана оцінка обставинам відповідності здійсненого ініціативною групою багатоквартирного будинку повідомлення власників квартир про скликання установчих зборів, вимогам частини 4 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (постанова від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, а також надання належного та допустимого доказу на підтвердження повідомлення члена кооперативу про проведення загальних зборів саме за тим порядком денним, по якому приймались спірні рішення (постанова від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19), з метою перевірки дотримання гарантованого їм права на участь в управлінні такою юридичною особою.

Тобто висновки, викладені в наведених скаржником постановах, зроблені за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, та не є повністю релевантними для справи № 916/576/23.

Щодо доводів касаційної скарги позивача, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 79 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, то вони свого підтвердження не знаходять.

У наведених скаржником постановах, всупереч доводам касаційної скарги, взагалі відсутнє посилання на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України, правовий висновок щодо її застосування у цих постановах не формувався.

У цих постановах Верховний Суд констатував, що відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Натомість з оскаржуваних судових рішень у справі № 916/576/23 вбачається, що суди попередніх інстанцій оцінили надані відповідачем на підтвердження виконання обов`язку з повідомлення позивачки, яка є асоційованим членом кооперативу, про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів та дійшли висновку про те, що у своїй сукупності надані відповідачем докази підтверджують відправлення ОСОБА_1 повідомлення про загальні збори членів кооперативу № 805-п від 12.10.2022, а саме, опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта (Одеса 23) з датою 20.10.2022, поштова накладна від 20.10.2022 № 6502308265045, фіскальний чек від 20.10.2022 на якому зазначено трек номер 6502308265045, роздруківка (виписка) з офіційного сайту АТ «Укрпошта». Позивачем не надано доказів на спростування цих обставин, зокрема невідповідності в оформленні опису вкладення у цінний лист, встановленим до нього вимогам.

Доводи позивачки про проживання її на момент відправлення вказаного повідомлення за іншою адресою, а саме, у місті Реймонд в Канаді, судами не прийняті, оскільки, відповідно до пункту 8.2 Персонального меморандуму від 25.05.2018, про будь-які зміни в платіжних і поштових реквізитах сторони зобов`язані негайно письмово повідомляти одна одну. Сторона, відсутня за адресою для повідомлень, не вправі посилатися на факт неотримання кореспонденції. Позивачем доказів на підтвердження виконання нею свого обов`язку з письмового повідомлення ОК «Арт Вілль» про зміну своїх поштових реквізитів не надано.

Не беруться до уваги і доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків про їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21.

Процесуальні обставини застосування статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України при оцінці доказів у наведених скаржником справах та справі № 916/576/23 є різними.

Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи дотримано принципу змагальності сторін, оцінка доказів відбулася відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а наведені у касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволені позовних вимог у цій справі.

Верховний Суд також зазначає, що наведені скаржником доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги позивачки на додаткове рішення місцевого господарського суду від 29.09.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 18.12.2023 обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статті 236, 238 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновку щодо їх застосування, викладеного в постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22 та від 25.10.2023 у справі № 925/761/21, а саме щодо необхідності враховувати поведінку сторони на користь якої було ухвалено рішення по суті справи.

А також статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновку щодо їх застосування, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, оскільки судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховано очевидно завищену вартість послуг, які заявлені до стягнення, відсутність доказів надання певних послуг, необґрунтованість понесення певних витрат, відсутність необхідності у понесенні витрат, їх нерозумність та невиправданість.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Подібні висновки викладені в пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, а саме: що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті у відповідності з викладеними вище правовими позиціями Верховного Суду.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване додаткове рішення, виходив з того, що відповідачем підтверджено, що 13.03.2023 між Адвокатським об`єднанням «Грищенко та партнери Одеса» та Обслуговуючим кооперативом «Арт Вілль» було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цього договору адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених в цьому договорі. Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу в межах справи № 916/576/23, яка перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області за позовом ОСОБА_1 до ОК «Арт Вілль» про визнання недійсним рішення загальних зборів в наступному обсязі:

- надавати клієнтові усні і письмові юридичні консультації з будь-яких питань цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та іншого законодавства України;

- представляти інтереси клієнта в усіх судах будь-якої інстанції та юрисдикції, державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в усіх підприємствах, установах та організаціях та перед будь-якими третіми особами;

- складати та підписувати, подавати необхідні процесуальні документи, складати та аналізувати договори, претензії, скарги, приймати участь у перемовинах.

Згідно із пунктами 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що розмір гонорару становить 70 000,00 грн за представництво інтересів в суді першої інстанції, 30 000,00 грн за представництво інтересів в апеляційній інстанції та 30 000,00 грн за представництво інтересів в касаційній інстанції. Під час визначення розміру гонорару були враховані складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та значення справи для клієнта. Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків. Акти виконаних робіт та рахунки складаються адвокатським об`єднанням і надаються клієнту за результатом наданих послуг. Порядок передачі актів виконаних робіт та рахунків визначених пунктом 9.5 цього договору.

Згідно з актом про надання послуг від 14.09.2023 Адвокатське об`єднання «Грищенко та партнери» надало професійну правову допомогу у вигляді юридичних послуг, а ОК «Арт Вілль» її прийняло, на підставі договору від 13.03.2023 в межах справи № 916/576/23, а саме:

- проведення двох усних консультацій з приводу справи № 916/576/23, яка перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області за позовом ОСОБА_1 до ОК «Арт Вілль» про визнання недійсним рішення загальних зборів (3 години роботи адвоката);

- аналіз та збір доказової бази для підготовки правової позиції по справі № 916/576/23 (4 години роботи адвоката);

- моніторинг законодавчої бази та судової практики з приводу визнання недійсним рішення загальних зборів (3 години роботи адвоката);

- підготовка, подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення з матеріалами справи в суді (3 години роботи адвоката);

- підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив (6 годин роботи адвоката);

- ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив (3 години роботи адвоката);

- підготовка до судових засідань та прийняття участі у проведенні в судових засідань (10 годин роботи адвоката);

- підготовка та подання до суду 4-х клопотань про долучення до матеріалів справи (6 годин роботи адвоката);

- підготовка запиту до клієнта про надання доказів від 31.03.2023;

- прийняття участі в перемовинах з питань можливого мирного врегулювання справи з ОСОБА_1 , у тому числі, за допомогою системи відеоконференцзв`язку ZOOM (4 години роботи адвоката);

- підготовка пропозицій щодо можливого мирового врегулювання справи з ОСОБА_1 (5 годин роботи адвоката);

- підготовка та подання до суду заяви про розподіл судових витрат суду (1 година роботи адвоката).

Загальна вартість наданих юридичних послуг складає 70 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій погодилися з доводом позивачки щодо неправомірності включення до акта виконаних робіт витрат відповідача, пов`язаних з ознайомленням із відзивом на позовну заяву та підготовкою відповіді на відзив, оскільки вказані дії вчиняються стороною позивача.

Інші доводи позивачки щодо відсутності доказів надання певних послуг, про необґрунтованість понесення заявлених відповідачем витрат, судами попередніх інстанцій відхилені, оскільки вони спростовуються умовами договору про надання правової допомоги від 13.03.2023 та актом про надання послуг від 14.09.2023.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачеві понесених ним витрат на правничу допомогу, за рахунок іншої сторони, суди попередніх інстанцій, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, дійшли висновку про зменшення розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення 40 000,00 грн правничих послуг, які можуть вважатися розумними і обґрунтованими по даній справі.

Викладені судами попередніх інстанцій висновки при вирішенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не суперечать наведеним скаржником постановам Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

У наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваним додатковим рішенням не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки наголошується, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Щодо доводів позивачки про те, що додаткове рішення у справі № 916/576/23 суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22 та від 25.10.2023 у справі № 925/761/21, то вони свого підтвердження не знаходять. У наведених позивачкою у касаційній скарзі судових рішеннях Верховного Суду питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу взагалі не вирішувалось, відповідно висновки щодо застосування норм процесуального права при оцінці підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру правничої допомоги за заявою іншої сторони не формувались.

Наведені скаржником доводи зводяться до незгоди з прийнятими у справі рішеннями, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування постановлених у справі судових рішень.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Відповідачем у суді касаційної інстанції подано заяву стягнення з позивачки судових витрат на правову допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн.

Позивачка заперечила проти задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу. Зазначила, що заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних адвокатським об`єднанням послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в акті виконаних робіт/наданих послуг витрат відповідача. У випадку відмови у задоволенні її касаційної скарги просила зменшити заявлені відповідачем до відшкодування витрати до 10 000,00 грн.

Верховний Суд, враховуючи критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, та правила їх розподілу, встановлені статтями 123-129 Господарського процесуального кодексу України, про які детально вже було описано у цій постанові, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 13.03.2023 Обслуговуючий кооператив «Арт Вілль» доручив Адвокатському об`єднанню «Грищенко та партнери Одеса» надавати йому правову допомогу в межах справи № 916/576/23 в обсязі, визначеному у пункті 1.2 цього договору.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за представництво інтересів клієнта у суді касаційної інстанції становить 30 000,00 грн, тобто є фіксованим.

До заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідачем додано акт про надання послуг від 05.02.2024, згідно з яким Адвокатське об`єднання «Грищенко та партнери Одеса» надало Обслуговуючому кооперативу «Арт Вілль» правову допомогу у вигляді юридичних послуг на підставі договору від 13.03.2023 в межах справи № 916/576/23, з наведенням переліку виконаних робіт / наданих послуг, який відповідає визначеному у пункті 1.2 договору обсягу правової допомоги.

Надання таких послуг підтверджується також наявними в матеріалах справи відзивами на касаційні скарги позивачки на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, поданими клопотаннями про розподіл судових витрат та про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Також адвокат відповідача взяв участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції у справ № 916/576/23, що підтверджується протоколом судового засідання.

Разом з тим, застосовуючи критерій обґрунтованості та пропорційності, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати заперечення позивачки щодо відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу в повному обсязі та зменшити заявлений до відшкодування розмір.

Судом враховується, що позивачка є фізичною особою, у зв`язку з військовою агресією російської федерації змушена була виїхати за межі України, що береться до уваги при оцінці фінансового стану сторін та свідчить про обґрунтованість тверджень позивачки стосовно того, що покладення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн становить надмірний тягар для неї.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, враховуючи, що позиція відповідача була сформована на стадії розгляду справи судом першої інстанції та не змінювалася, Верховний Суд дійшов висновку, що заява відповідача про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 000 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі № 916/576/23 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» (67806, Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Спрейса Василя, 1, приміщення В-01, ЄДРПОУ 39803569) витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).

4. Видачу наказів у справі № 916/576/23 доручити Господарському суду Одеської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй