Ухвала

від 11.03.2024 по справі 911/1582/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 911/1582/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі

за позовом Томашівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН"

про стягнення 177 818,61 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (повний текст складено 29.01.2024) і рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/1582/23. Вказана касаційна скарга була подана 16.02.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/1582/23 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.03.2024 № 32.2-01/408, у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному, було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/1582/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/1582/23 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплені і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у цій справі є стягнення 177 818,61 грн заборгованості, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2023 - 268 400,00 грн).

Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІПАН" зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, як зазначено у касаційній скарзі, у провадженні Господарського суду Київської області та Північного апеляційного господарського суду перебувають справи № 911/1580/23, № 911/1581/23, № 911/1583/23, 911/1584/23, висновки за результатами розгляду яких суттєво відрізняються. На думку скаржника, необхідність відкриття касаційного провадженні у малозначній справі за його касаційною скаргою зумовлена необхідністю забезпечення єдності судової практики з огляду на різні результати розгляду подібних, на думку скаржника, судових спорів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІПАН" також зазначає, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки, на його думку, відсутність сталої судової практики щодо розгляду подібних спорів ставить скаржника у хитке становище та у майбутньому може призвести ще до значної кількості подібних судових спорів.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однак скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми, вирішення якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, посилання скаржника на те, що справа № 911/1582/23 має для нього виняткове значення, також належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власною оцінкою скаржника, не підтвердженою жодними доказами.

За таких обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" не містить належного та достатнього обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/1582/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про розгляд справи за участю представників учасників справи залишається Судом без розгляду.

Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/1582/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак