Постанова

від 28.02.2024 по справі 948/73/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 948/73/23

провадження № 61-17171св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

треті особи: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року у складі судді

Кравець С. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада

2023 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 , треті особи: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки у власність держави.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській областівід 20 жовтня 2017 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 6321655800:05:001:1607, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області та була проведена її реєстрація.

На підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2020 року ОСОБА_2 відчужив вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що ОСОБА_2 раніше вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яку йому було надано у приватну власність з кадастровим номером 6311200000:32:047:0004, площею 2,0000 га, що розташована на території Люботинської міської ради Харківської області та було зареєстроване право власності за ним.

Вважало, що земельні ділянки мають бути повернені з чужого незаконного володіння у власність держави, оскільки спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_2 внаслідок того, що він при зверненні до позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження

не повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже скористався, а навпаки, зазначив недостовірну інформацію щодо невикористання ним такого права.

Посилаючись на викладене, Головне управління Держгеокадастру

у Харківській області просило судвитребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку

з кадастровим номером 6321655800:05:001:1607 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником - державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:05:001:1607.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 03 квітня

2023 року у задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру

у Харківській області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, тому є неналежним позивачем у цій справі. Спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення була надана ОСОБА_2 позивачем, проте у подальшому повторно ОСОБА_2 приватизована, перебуває

у приватній власності, розпорядником цієї категорії земель є територіальна громада Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області і на підставі пункту 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, який набрав чинності 27 травня 2021 року, вона мала перейти до земель комунальної власності, а тому суд у задоволенні позову відмовив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що хоча ОСОБА_2 раніше вже реалізував право на безоплатну приватизацію земельної ділянки,

а потім відчужив ОСОБА_3 , проте позивач просить витребувати у відповідача

у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області права власності на спірну земельну ділянку, проте не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів відповідно до пункту 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, а тому є неналежним позивачем у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2024 року справу за позовом

Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , треті особи: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки у власність держави призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Харківській області мотивована тим, що земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як територіального органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів на території Харківської області.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є неналежним позивачем та не має права здійснювати розпорядження землями, що передані до комунальної власності. Проте, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління

та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року,

та пункт 24 розділу X Перехідних положень ЗК України, суди не досліджували обставини справи, зокрема, що у даному випадку витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача на підставі положення статті 388 ЦК України здійснюється у зв`язку з порушенням вимог частини четвертої

статті 116 ЗК України шляхом подання віндикаційного позову.

Вважають, що у комунальну власність перейшли земельні ділянки та землі державної власності за межами населених пунктів з дня набрання чинності пункту 24 Перехідних положень ЗК України (27 травня 2021 року). Натомість, на спірну земельну ділянку було зареєстровано право приватної власності

11 лютого 2019 року, а тому така земельна ділянка не належала до земель державної власності станом на 27 травня 2021 року.

Також судами не враховано, що відповідно до підпункту 29 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 23 грудня 2021 року № 603 (у редакції, чинній на момент подачі позову) Держгеокадастру належать функції зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема, у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. При цьому посилались на відповідну практику Верховного Суду.

У січні 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про врахування законодавства при вирішенні справи, яке по суті є доповненням до поданої ними касаційної скарги. Указані доповнення не можуть бути прийнято до розгляду, оскільки особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України). При цьому питання про поновлення процесуального строку заявником не порушувалось, а тому залишаються без розгляду

(див.: пункти 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня

2022 року у справі № 761/16124/15-ц, (провадження № 14-184цс20).

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом

08 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з проханням розглянути проєкт землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки та передання у власність ділянку, загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області та повідомив, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства не скористався (а. с. 14).

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» від 21 квітня 2015 року № 902-СГ було затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки

ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (пасовище) на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області та передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6311200000:32:047:0004, розташовану за межами населених пунктів Люботинської міської ради Харківської області на території Харківського району Харківської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (пасовища) для ведення особистого селянського господарства, яка була зареєстрована за ним, про що свідчать відповідні записи з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3 17845496 від 15 грудня 2022 року (а. с. 8,12,14).

16 січня 2017 року ОСОБА_2 було направлено заяву до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства сформованої земельної ділянки кадастровий номер 6321655800:05:001:1448, орієнтовною площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Старосалтівської громади Вовчанського району Харківської області та передати йому у власність та одночасно повідомив, що своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства не використовував (а. с. 17).

Відповідно до наказу голови управління Держгеокадастру у Харківській області 13 лютого 2017 року № 1876-СГ надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення запитуваного ним проекту землеустрою (а. с. 16).

05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з проханням затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання йому у власність, загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської громади Вовчанського району Харківської області та повідомив, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства не використовував (а. с. 13).

Відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру

у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» від 20 жовтня 2017 року №19996-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га, у тому числі рілля, кадастровий номер 6321655800:05:001:1607, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області (а. с. 11).

За даними з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 грудня 2022 року № 317821485 вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:05:001:1607 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Старосалтівської громади Вовчанського району Харківської області за ОСОБА_1 (а. с. 9,10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Суди встановили, що спірну земельну ділянку надано ОСОБА_2 позивачем,

а саме Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, тобто ОСОБА_2 надав недостовірну інформацію і повторно отримав земельну ділянку для безоплатної приватизації, а потім відчужив ОСОБА_1 .

Проте суди попередніх інстанції, відмовляючи у задоволенні позову лише

з підстав неналежного позивача у цій справі, не звернули увагу на таке.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (частина друга статті 188 Земельного кодексу України).

Згідно з підпунктами «е», «ж», «є» частини першої статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відноситься: організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом; здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі; розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності

(пункт в) статті 80 ЗК України).

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (тут і далі у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

У статті 1 «Про державний контроль за використанням та охороною земель» зазначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (стаття 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів

Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У підпункті 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Підпунктом 25-5 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру передбачено, що Держгеокадастр вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

У пункті 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23 грудня 2021 року № 603 (чинного на момент звернення із відповідний позовом) зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Відповідно до підпункту 17 пункту 4 вказаного Положення Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження

№ 12-11гс21).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позов подається з урахуванням підпункту 29 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, а витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача на підставі статті 388 ЦК України здійснюється у зв`язку з порушенням вимог частини четвертої

статті 116 ЗК України при безоплатній передачі спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб та, відповідно, у зв`язку з незаконним вибуттям спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:05:001:1607 з володіння держави у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 , який повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з метою отримання безоплатно у власність земельної ділянки за одним видом цільового призначення.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; - майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі

№ 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зроблено правовий висновок про те, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка вибула з власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (том 1 а. с. 9 (зворот)).

Спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_2 внаслідок того, що останній при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та його затвердження, не повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже скористався, а навпаки зазначив недостовірну інформацію щодо невикористання ними права на безоплатну приватизацію земельних ділянок такого цільового призначення.

Отже, якщо спірними земельними ділянками неправомірно заволоділи інші, ніж їхній власник, особи, то вимога про витребування цих ділянок відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки, тобто кінцевий набувач, який може бути позбавлені володіння внаслідок задоволення зазначеної вимоги.

Подібний правовий висновок викладено у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження

№ 14-201цс21), в якій йдеться про право Головного управління Держгеокадастру на пред`явлення позову.

Законодавець передбачив можливість розпорядження земельними ділянками державної форми власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у виключних випадках, зокрема, у разі визнання за державою в особі відповідного органу виконавчої влади права власності на земельну ділянку за рішенням суду. Земельна ділянка, яка вибула з власності держави поза встановленою законодавством процедурою та є предметом розгляду у цій справі підлягає поверненню у власність держави для відновлення порушеного права.

За таких обставин судові рішення попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до передчасних висновків судів попередніх інстанцій, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець