Рішення

від 15.05.2024 по справі 948/73/23

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/73/23

Номер провадження 2/948/212/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Косик С.М.,

за участю секретаря Григораш В.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки у власність держави,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 15.05.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

в с т а н о в и в :

у січні 2023 року до Машівського районного суду Полтавської області, як до суду, якому на підставі розпорядження Голови Верховного Суду №2/0/9-22 від 08.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» визначено територіальну підсудність судових справ Вовчанського районного суду Харківської області, надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просив витребувати у ОСОБА_2 , як незаконного володільця, земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:05:001:1607 у власність держави, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником державною, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області права власності на цю земельну ділянку та стягнути з відповідача на його користь судовий збір.

Позов мотивований тим, що Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області стало відомо про наявність порушеного права держави у зв`язку з подвійною приватизацією громадянами земельних ділянок та порушення земельного законодавства. Зокрема, позивачем було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:05:001:1607 площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області та була проведена її реєстрація, яка у подальшому була відчужена на підставі договору купівлі-продажу у власність ОСОБА_2 , відповідачу по справі.

Натомість ОСОБА_3 раніше вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яку йому було надано у приватну власність з кадастровим номером 6311200000:32:047:0004 площею 2,0000 га, що розташована на території Люботинської міської ради Харківської області та було зареєстроване право власності за ним.

Спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_3 внаслідок того, що він при зверненні до позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження не повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже скористався, а навпаки зазначив недостовірну інформацію щодо невикористання ним такого права (а.с.2-7 т.1).

Ухвалою від 20.01.2023 року Машівський районний суд відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження та одночасно залучив до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Старосалтівську селищну раду Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3 (а.с. 27 т.1).

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 03.04.2023 відмовлено у задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки у власність держави (а.с. 69-71 т. 1).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08.11.2023 рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03.04.2023 залишене без змін (а.с. 173-174 т. 1).

У подальшому, постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.02.2024 рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03.04.2023 та постанову Полтавського апеляційного суду від 08.11.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 54-60 т. 2).

26.03.2024 ця справа надійшла до Машівського районного суду Полтавської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справа між суддями визначена для розгляду судді Косик С.М., яка своєю ухвалою від 26.03.2024 року прийняла справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.64,65 т.2).

У судове засідання сторони та треті особи не з`явилися вдруге та повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема відповідач та третя особа ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчать поштові повідомлення про відсутність адресата (а.с.74-77, 91-93 т.2), Старосалтівська селищна рада повідомлена електронним листом (а.с.71, 89 т.2), відповідач та треті особи причини неявки не повідомили, відзиву на позов та пояснень на подали.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб, та, заслухавши представника позивача, дослідивши надані письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Так, 08.04.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з проханням розглянути проєкт землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки та передання у власність ділянку загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області та повідомив, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства не скористався (а.с.14 т.1 зворотна сторона).

Згідно з наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №902-СГ від 21.04.2015 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» було затверджено, розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (пасовище) на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області та передано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6311200000:32:047:0004, розташовану за межами населених пунктів Люботинської міської ради Харківської області на території Харківського району Харківської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (пасовища) для ведення особистого селянського господарства, яка була зареєстрована за ним, про що свідчать відповідні записи з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №317845496 від 15.12.2022 р. (а.с.8,12,14 т.1).

16.01.2017 р. ОСОБА_3 було направлено заяву до ГУД у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства сформованої земельної ділянки кадастровий номер 6321655800:05:001:1448 орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Старосалтівської громади Вовчанського району Харківської області та передати йому у власність та одночасно повідомив, що своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства не використовував (а.с.17 т.1).

13.02.2017 р. відповідно до наказу Голови управління Держгеокадастру у Харківській області №1876-СГ вирішено надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення запитуваного ним проєкту землеустрою (а.с.16 т.1).

В подальшому, 05.10.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до ГУД у Харківській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання йому у власність загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської громади Вовчанського району Харківської області та повідомив, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства не використовував (а.с.13 т.1).

Відповідно до наказу начальника ГУД у Харківській області №19996-СГ від 20.10.2017 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля, кадастровим номером 6321655800:05:001:1607, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області (а.с.11 т.1).

За відомостями з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №317821485 від 15.12.2022 р. вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2020 р. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:05:001:1607 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Старосалтівської громади Вовчанського району Харківської області за ОСОБА_2 - відповідачем по справі (а.с.9,10 т.1).

Відповідно до статті 14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частинами першою, другою статті 78Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 80ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом «в» частини третьої, частиною четвертою статті 116ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту «б» частини першої статті 121ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника держави в особі Головного управління Держгеокадстру в Харківській області, земельна ділянка була передана ОСОБА_3 внаслідок того, що останній при зверненні до позивача із заявами про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та його затвердження не повідомив, що скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для особистого селянського господарства, тобто неправомірно заволодів спірною земельною ділянкою, а в послідуючому здійснив відчуження спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що відновлення права держави на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 .

Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду , що викладений в постанові від 04.07.2023 по справі №373/626/17.

Витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що також вказав Верховний Суд в постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року по справі № 684/933/18 (провадження № 61-6294св20).

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір в розмірі 2684,00 грн відповідно до вимог ст.141 ЦПК України потрібно стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

задовольнити позов Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки у власність держави.

Витребувати у ОСОБА_2 у власність Держави земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:05:001:1607 площею 2,00 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником Державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:05:001:1607.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул.Космічна, 21, поверх 8-9, м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості відсутні.

Треті особи: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, вул.Перемоги, 15, смт Старий Салтів, Чугуївський (Вовчанський) р-н, Харківська обл., 62560, код ЄДРПОУ 04399068; ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний тест Рішення складений 15.05.2024.

Суддя С. М. Косик