Рішення

від 27.02.2024 по справі 761/26311/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26311/23

Провадження № 2/761/2957/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення суми аліментів та неустойки,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_3 (далі по текст - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони з 30.01.1999 року по 21.10.2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час перебування у якому у сторін народилось двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач та відповідач не проживають разом близько 5 років та наразі донька сторін є неповнолітньою та проживає разом з позивачем. 15.05.2018 року між сторонами було укладено договір, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Маковецькою О.П., зареєстрований в реєстрі за № 487, відповідно до пункту 1 якого сторони встановили розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання спільних дітей: сина ОСОБА_4 до закінчення ним навчання в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури та доньки ОСОБА_4 , до досягнення нею повноліття, а після досягнення повноліття - до закінчення нею навчання. Відповідно до пункту 3 договору, за домовленістю сторін аліменти сплачуються батьком щомісяця у розмірі, що обчислюється наступним чином: аліменти = аліментна ставка х коефіцієнт К1: де аліментна ставка дорівнює 31500 грн., з яких 9450,00 грн на утримання дитини - сина до закінчення ним навчання та 22050,00 грн. на утримання дитини - доньки до досягнення нею повноліття, а після досягнення нею повнолітнього віку - до закінчення нею навчання. Позивач вказує, що з моменту укладення вказаного договору відповідач виконує його не в повному обсязі та на власний розсуд сплачує кошти на утримання дітей. У зв`язку з зазначеним, позивач була вимушена звернутись до приватного нотаріуса КМНО Скульської Т.А. з заявою про видачу виконавчого напису та нотаріусом було видано виконавчий напис №2486, згідно з яким було запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором у загальній сумі 755 244,00 грн., з яких 377 622,00 грн. - заборгованість зі сплати аліментів та 377 622,00 грн.- сума неустойки. Строк за який проводиться стягнення з 06.06.2018 року по 05.05.2019 року. Виконавчий напис неодноразово пред`являвся до виконання, однак станом на день звернення з даним позовом не виконаний в повному обсязі. Враховуючи викладене та, з урахуванням здійснених відповідачем платежів за період з 05.05.2019 по 05.07.2023 року виникла заборгованість по сплаті аліментів в наступному розмірі: заборгованість по сплаті аліментів - 1 246 163,45 грн.; заборгованість з оплати витрат на оздоровлення - 391 710,00 грн. Також, позивач вказує, що в силу положень п. 14 договору відповідач зобов`язаний сплатити неустойку за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року у розмірі 9 419 258,64 грн., у зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.08.2023 року відкрито провадження по справі та вирішено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.09.2023 року на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про зменшення суми аліментів та неустойки в порядку ст.ст. 192, 196, 197 СК України, відповідно до вимог якої він просив звільнити його від сплати заборгованості по несплаті аліментів в сумі 214 088,00 грн. за період з 31.05.2019 року по 08.05.2023 року та постановити новий розмір аліментів на рівні рекомендованих показників для дітей віком від 6-18 років - 2833 грн. на місяць. Зустрічний позов мотивований тим, що згідно умов договору розмір аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей може бути переглянуто сторонами у разі зміни сімейного та матеріального стану будь-кого зі сторін. Враховуючи, що стан здоров`я відповідача та його матеріальне становище значно погіршились, у зв`язку з чим, він позбавлений можливості працювати та сплачувати визначені договором кошти на утримання дітей, він вимушений подати в рамках даної справи зустрічний позов.

Також, 14.09.2023 року відповідачем був поданий відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач вказував, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, з огляду на некоректність розрахунків нарахування неустойки за несплату аліментів. Зазначив, що за період часу, пред`явлений за позовом ним сплачувались кошти в якості аліментів, однак позивач в позовній заяві про них не зазначила та в розрахунках не врахувала. Окрім того, зазначав, що ним сплачувались за позивача кошти, які були нараховані як заборгованість за комунальні послуги та між сторонами була домовленість, що сплачені відповідачем кошти в якості погашення заборгованості позивача за комунальні послуги будуть зараховані в якості аліментів. Також, між сторонами існувала певна домовленість (угода) щодо надання згоди відповідача на ведення їх спільним з позивачем сином бізнесу у спірній квартирі на певних умовах, згідно з якими син мав сплачувати комунальні послуги у спірній квартирі. Вказував на безпідставність заявлених вимог щодо стягнення додаткових витрат на оздоровлення, оскільки в спірний період, а саме: з березня 2020 року діяв карантин, у зв`язку з чим, дитячі табори та зони відпочинку були зачинені, а потім на території України було введено воєнний стан. Окрім того, зазначив, що позивачці достеменно відомо про його стан здоров`я, доходи, скрутне матеріальне становище та відсутність на даний час можливості надати відповідну матеріальну допомогу.

21.09.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано до суду клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22.09.2023 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

27.09.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано до суду клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.09.2023 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

27.09.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої представник позивача вказував, що наведені відповідачем у відзиві аргументи проти позову не спростовують наявності заборгованості по сплаті аліментів, а тому наполягав на задоволенні позовних вимог та надав уточнений розрахунок заявлених у позовній заяві сум до стягнення.

10.10.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача від 27.09.2023 року, згідно з яким відповідач зазначив про невірність розрахунку сум заборгованості, який наведено представником позивача, наголошував на необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені та додаткових витрат на оздоровлення.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року зустрічну позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків.

12.10.2023 року на адресу суду надійшла уточнена зустрічна позовна заява, відповідно до якої відповідач просив суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментам в розмірі 221 494, 00 грн. за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року, а також встановити новий розмір аліментів на одну дитину-доньку на рівні рекомендованих показників для дітей віком від 6 до 18 років у сумі 2833 грн. на місяць, починаючи з 06.07.2023 року.

До суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 17.10.2023 року, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15.05.2018 року за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року у розмірі 1 200 297,00 грн; заборгованість з витрат на оздоровлення за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року у розмірі 389 400, 00 грн; неустойку за прострочення виплати аліментів за зазначений період у розмірі 8 887 927, 55 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом.

27.10.2023 року від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на заяву позивача від 17.10.2023 року про зменшення розміру позовних вимог.

04.11.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача за первісним позовом було подано відзив на зустрічну позовну заяву, згідно змісту якого останній просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність. Окрім того, вказував, що наведені відповідачем за первісним позовом обставини у зустрічному позові не підтверджені жодними доказами та не звільняють його від обов`язку сплати аліментів на утримання дітей за договором.

04.11.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача за первісним позовом було подано клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Ухвалою суду від 08.11.2023 року клопотання представника позивача за первісним позовом про заміну одного заходу забезпечення іншим було задоволено.

16.11.2023 року від відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 вважав доводи позивача за первісним позовом щодо невизнання позовних вимог, які викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву недоведеними, наданими з численними помилками, без відповідної аргументації та вільним тлумаченням закону.

Ухвалою суду від 20.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, а також задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про допит свідків.

В судовому засіданні 13.12.2023 року за клопотанням відповідача за первісним позовом були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_6 надав в судовому засіданні пояснення, що перебував з ОСОБА_2 в партнерських стосунках по бізнесу. В них був меблевий бізнес, який приносив гарний дохід, однак з початком війни клієнти та замовлення зникли, що стало підставою погіршення матеріального становища ОСОБА_2 , який звертався до нього з проханням позичити грошові кошти. Відомо також, що хотів продати квартиру. Загалом надав пояснення про скрутне матеріальне становище, в якому перебуває ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні надала пояснення, що їй відомо про суттєву зміну фінансового становища її батька, оскільки він важко перехворів на ковід, що потягнуло за собою багато супутніх хвороб та погіршення стану здоров`я загалом. На даний час працювати позбавлений можливості, з початком пандемії, а потім війни в країні, бізнес зупинився та грошові кошти йому брати ніде. Також свідку відомо про угоду її батька з позивачем за первісним позовом про надання згоди на ведення бізнесу в їх спільній квартирі старшим сином ОСОБА_4 , зокрема розміщення в квартирі бутіка фірмового одягу.

Свідок ОСОБА_9 надала суду пояснення, що їй відомо про скрутне матеріальне становище ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2024 року було долучено до матеріалів справи відповідні докази, надані ОСОБА_2 , а саме: копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.01.2024 року, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №262822 від 19.12.2023 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом наполягав на задоволенні позовних вимог, з врахуванням уточнюючих розрахунків та просив задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні з приводу задоволення позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті, просив у задоволенні позову відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, допитавши свідків, ретельно вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та мають двох спільних дітей, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , які містяться в матеріалах справи.

15.05.2018 року між ОСОБА_3 (за договором - мати) з однієї сторони та ОСОБА_2 (за договором - батько) з другої сторони був укладений договір про сплату аліментів на утримання дітей, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. (далі по тексту -договір).

Відповідно до п.1 договору, за домовленістю сторін встановлено розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання їхніх дітей, а саме: повнолітнього сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , до закінчення ним навчання у Національній Академії Образотворчого Мистецтва і Архітектури, або в іншому вищому навчальному закладі у разі його зміни. Неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , до досягнення нею повнолітнього віку, а після досягнення повнолітнього віку, до закінчення нею навчання.

Пунктом 3 договору погоджено, що аліменти сплачуються батьком щомісяця в розмірі, що обчислюється наступним чином: аліментна ставка = аліментна ставка х коефіцієнт К1, де: аліментна ставка дорівнює 31500,00 грн, з яких 9450,00 грн. на утримання дитини - сина до закінчення ним навчання, та 22050,00 грн на утримання дитини доньки до досягнення нею повнолітнього віку, а після досягнення нею повнолітнього віку, до закінчення нею навчання. Коефіцієнт К1, який дорівнює співвідношенню курсу продажу євро, встановленого ПАТ КБ «Приватбанк» на момент настання строку платежу, до курсу продажу євро, встановленого ПАТ КБ «Приватбанк» на момент підписання цього договору (1 євро - 31,50 грн.).

Відповідно до п.4 договору, сплата аліментів здійснюється батьком щомісячно в розмірі, визначеному п.3 цього договору, не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок матері: картка ПриватБанку "Універсальна" № НОМЕР_4 .

В разі прострочення сплати аліментів батько сплачує неустойку (пеню) в розмірі 1 відсотка від несплаченої суми аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до їх повного погашення (п. 14 договору).

Батько зобов`язується сплачувати додаткові витрати, пов`язані з навчанням дітей в школі/інституті/університеті/академії/ліцеї/гімназії тощо (далі - витрати на навчання), у розмірі відповідно до платіжних документів за навчання та в строки, встановлені відповідними договорами - на навчання дітей, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок матері, зазначений в п. 4 цього договору, або безпосередньо на розрахунковий рахунок освітнього закладу.

У витрати на навчання, передбачені цим пунктом, включаються, в тому числі, але не обмежуючись, витрати на навчання дитини-сина в Національній Академії Образотворчого Мистецтва і Архітектури за весь період навчання в цьому навчальному закладі. Станом на день підписання цього договору вартість навчання за навчальний рік 2017-2018рр. в розмірі 31000,00 грн. сплачена батьками дитини - сина в повному обсязі. Батько зобов`язується сплачувати за навчання дитини-сина в зазначеному навчальному закладі за наступні навчальні роки в сумі та в строки, визначені контрактом, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок матері, зазначений в п. 4 цього договору, або безпосередньо на розрахунковий рахунок освітнього закладу (п. 5 договору).

Пунктами 6-8 договору визначено, що для забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення Дітей, батько не пізніше 05 (п?ятого) червня кожного поточного року, додатково сплачує матері грошові кошти в розмірі тримісячної аліментної виплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок матері, зазначений в п.4 цього Договору. Окрім сплати аліментів та додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей, зазначених в п.п. 3. 5, 6 цього Договору. Батько зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на Дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, обов?язковим оздоровленням дітей, їх хворобою, каліцтвом, тощо).

Зважаючи на те, що на день укладання нього Договору діти залишаються проживати разом зі своєю матір?ю за місцем її проживання в квартирі АДРЕСА_1 , батько зобов`язується щомісячно окремо нести додаткові витрати на утримання цієї квартири (сплата необхідних податків та зборів) та сплату комунальних послуг (послуг тепло-, газо-, електро-, водопостачання тощо) у розмірі відповідно до платіжних документів постачальників комунальних послуг та в строки, встановлені відповідними договорами з постачальниками таких послуг, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки постачальників комунальних послуг (з подальшим наданням Матері копій квитанцій про сплату на картковий рахунок матері, зазначений в п. 4 цього Договору).

Пунктом 9 договору передбачено, що розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дітей, визначений в договорі, може бути змінено за рішенням суду за позовом Батька до Матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я когось з них та в інших випадках, пердбачених законодавством.

Відповідно до пункту 15 договору, всі спори, що виникають в процесі виконання цього Договору, та розбіжності тлумаченні окремих положень цього Договору вирішуються Сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

За згодою Сторін в період дії цього Договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткового договору (договору про внесення змін доповнень), посвідченого нотаріально. Таким же шляхом цей Договір може бути розірвано Одностороння відмова від виконання Договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між Сторонами питання зміни чи розірвання цього Договору вирішується в судовому порядку. За згодою Сторін в період дії цього Договору розмір аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення Дітей може бути переглянуто Сторонами у разі зміні сімейного та матеріального стану будь-кого зі Сторін (п.16 договору).

????В разі невиконання Батьком обов?язку по сплаті аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення Дітей вони можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріусу. Стягнення боргу здійснюється у безспірному порядку на підстав виконавчого напису нотаріуса або на підставі рішення суду. Для отримання виконавчом напису Мати подає нотаріусові такі документи, що підтверджують безпірність заборгованості за цим зобов?язанням: заяву про невиконання умов цього Договору, розрахунок заборгованості ( п. 17 договору).

Згідно пункту 18 договору, в??иплата аліментів починається з травня 2017 року, першим місяцем виплату аліментів є травень 2017 року. Мати підтверджує, що на дату укладання цього Договору Батько виконував зобов?язання щодо утримання Дітей добровільно.

Аліменти та інші додаткові витрати, в тому числі на навчання та оздоровлення дітей, одержані на дітей, є власністю матері і мають використовуватися за цільовим призначенням (пункт 11 договору).

Судом встановлено, що приватним нотаріусом КМНО Скульською Т.А. було видано виконавчий напис №2486 від 26.07.2019 року, згідно з яким було запропоновано звернути заборгованість з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за вказаним договором за період 06.06.2018 року по 05.05.2019 року у загальній сумі 755 244,00 грн., з яких 377 622,00 грн. - заборгованість зі сплати аліментів та 377 622,00 грн.- сума неустойки.

Вказаний виконавчий напис було пред`явлено до примусового виконання та в рамках виконавчого провадження НОМЕР_7 відповідач, в повному обсязі сплатив відповідну заборогованість, що вбачається з копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2023 року, а також копії платіжної інструкції від 19.09.2023 року, що міститься в матеріалах справи.

При цьому, з наданої представником позивача архівної довідки від 08.10.2020 року №571-40, вбачається, що з 22 червня 2020 р. спільний син сторін припинив навчання у вищому навчальному закладі, у зв`язку з його відрахуванням. Тобто, з червня 2020 р., в силу положень ст. ст. 185, 199 СК України, та умов договору, ОСОБА_2 не повинен сплачувати ОСОБА_3 аліменти та додаткові витрати на їх спільного сина.

В свою чергу, позивач вказує на те, що наразі у відповідача існує заборгованість за договором за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року у розмірі 1 200 297,00 грн; заборгованість з витрат на оздоровлення за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року у розмірі 389 400, 00 грн., а також заборгованість за прострочення виплати аліментів за зазначений період у розмірі 8 887 927, 55 грн.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як вказував представник позивача за первісним позовом та не заперечував відповідач (у відзиві на позовну заяву), він частково сплачував аліменти за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів.

З наданих сторонами документів, вбачається, що за період часу з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року відповідачем за первісним позовом було сплачено на рахунок позивача аліменти на утримання дітей в загальному розмірі 80 362,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконуються умови договору, оскільки відповідний письмовий правочин містить усі істотні умови, які необхідні для його укладення, умови надання коштів на утримання дітей, їх розмір, що відповідає ч.1 ст. 189 СК України, інтересам дітей та є обов`язковими для сторін договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та додаткових витрат, за спірний період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року відповідач сплачував аліменти не регулярно та взагалі не сплачував передбачені договором додаткові витрати на оздоровлення дітей, у зв`язку з чим, має заборгованість, згідно наданого представником позивача розрахунку, який перевірено судом, в загальній сумі 1 589 967 грн., з яких 1 200 297 грн. заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн. заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.

Наданий відповідачем розрахунок не спростував наведений позивачем розрахунок заборгованості, який відповідає умовам договору про сплату аліментів, є математично вірним, а також базується на визначеному п. 3 договору порядку розрахунку.

Відповідно до статті 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стягнення заборгованості за аліментами відповідно до статті 194 СК України не стосується правовідносин, що виникли, оскільки стягуються або за наявності виконавчого листа або в порядку, визначеному статтею 187 СК України, в той час як у цій справі заявлено про стягнення аліментів на підставі укладеного між батьками договору.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду в своїй постанові від 21 серпня 2018 року по справі № 127/24670/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором про сплату аліментів на утримання дітей не виконував відповідно до його умов, доказів протилежного суду не надано, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої підлягає стягненню з останнього відповідно до вимог ЦК України, а також пункту 17 договору, який надає отримувачу аліментів (позивачу) два можливих способу дій у випадку виникнення заборгованості за договором, а саме: здійснити стягнення боргу у безпірному порядку на підставі виконавчого напису або за рішенням суду.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для сплати ним додаткових витрат на оздоровлення дітей, у зв`язку з ненаданням позивачем доказів понесення таких витрат, оскільки такі умови сторонами у договорі не погоджувались.

Судом встановлено, що за домовленістю батьків додаткові витрати на оздоровлення дітей сплачуються батьком в розмірі тримісячної аліментної виплати (п.6 договору).

За вказаних обставин до спірних правовідносин справедливим буде застосування статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) та принципу pacta sunt servanta (договори повинні виконуватися).

Також, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 щодо існування угоди з позивачем щодо надання дозволу на ведення бізнесу їх спільним сином у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , за умови оплати останнім коштів за житлово-комунальні послуги та зарахування сплачених відповідачем коштів за житлово комунальні послуги в якості сплати аліментів, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів, на основі яких можливо було б підтвердити відповідну обставину.

При цьому, пунктом 8 договору чітко передбачено, що батько зобов`язується щомісячно окремо нести додаткові витрати на утримання цієї квартири (сплата необхідних податків та зборів) та сплату комунальних послуг (послуг тепло-, газо-, електро-, водопостачання тощо) у розмірі відповідно до платіжних документів постачальників комунальних послуг та в строки, встановлені відповідними договорами з постачальниками таких послуг, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки постачальників комунальних послуг (з подальшим наданням Матері копій квитанцій про сплату на картковий рахунок матері, зазначений в п. 4 цього Договору).

Стосовно показання свідка ОСОБА_7 про те, що їй відомо про угоду її батька з позивачем за первісним позовом про надання згоди на ведення бізнесу в їх спільній квартирі старшим сином ОСОБА_4 , зокрема розміщення в квартирі бутіка фірмового одягу, суд зауважує, що відповідні показання свідка мають узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми. Між тим, інших доказів, які б підтверджували домовленість між сторонами щодо ведення бізнесу в їх спільній квартирі старшим сином ОСОБА_4 , зокрема розміщення в квартирі бутіка фірмового одягу, та відповідно звільнення ОСОБА_2 зі сплати заборгованості за договором у спірний період, матеріали справи не містять.

Так, у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №2607/386/2012 зроблено висновок, що «суд першої інстанції встановив, що боржником не надано доказів, що банківські картки, на які здійснювався переказ грошових коштів, належать стягувачу не подано. Крім того електронні перекази за допомогою поштового зв`язку не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дітей чи участі в інших витратах колишньої дружини та їх дітей. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти у порядку, передбаченому пунктом 4 мирової угоди; за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції».

Враховуючи наведене, оскільки договір від 15.05.2018 року, у якому сторони визначили їхні права та обов`язки щодо участі у витратах на утримання дітей, порядок та строки сплати аліментів та додаткових витрат, у судовому порядку недійсним не визнавався, його умови відповідають найкращим інтересам дитини, а отже, зобов`язання за цим договором підлягають виконанню та підстави для його невиконання у сторін відсутні, при цьому, умовами договору не передбачено звітування матері перед батьком щодо розміру та фактичного понесення витрат на оздоровлення дітей.

В той же час, суд враховує, що умовами договору визначено, що в разі прострочення сплати аліментів батько сплачує неустойку (пеню) в розмірі 1 відсотка від несплаченої суми аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до їх повного погашення (п. 14 договору).

Згідно змісту позовних вимог та наданого розрахунку, позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 8 887 927, 55 грн.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином, враховуючи, що умови договору не можуть суперечити вимогам закону, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення пені за несплату аліментів задовольнити частково в розмірі 100 відсотків заборгованості, а саме: 1 200 297 грн., що відповідно буде спрямовано на підвищення захисту майнових прав дітей, а також буде стимулюючим фактором для ОСОБА_2 для виконання умов договору належним чином та у відповідності до його положень.

За викладених обставин та обгрунтувань, суд вбачає, що первісний позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості зі сплати аліментів та додаткових витрат на оздоровлення за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15.05.2018 року за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року в розмірі 1 589 967 грн., з яких 1 200 297 грн. - заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн. - заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором, а також пені за прострочення виплати аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15.05.2018 року за період з 05.05.2019 по 05.07.2023 року в розмірі 1 200 297, 00 грн.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 , суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Позивач за зустрічним позовом, як на підставу для звільнення від заборгованості по сплаті аліментів та встановлення нового розміру аліментів в сумі 2833 грн. вказав, що підставою для задоволення зустрічного позову є ті обставини, що його матеріальний та фінансовий стан погіршився, внаслідок чого позивач позбавлений можливості сплачувати аліменти та інші платежі в розмірі, визначеному договором. Крім того, погіршення його фінансового стану, відбулося, внаслідок погіршення стану здоров`я, що позбавляє його взагалі можливості працювати.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем була надані медичні документи, згідно з якими позивачу було встановлено діагноз «гіпертонічна хвороба 2 ст.», підтверджено діагноз «цукровий діабет 2 тип, гострий набряковий панкреатит», «ураження променевого нерва», довідка на підтвердження видалення катаракти на правому оці, а також ним була надана довідка з Печерської районної філії Київського міського центру зайнятості від 23.12.2022 року про те, що він зареєстрований як безробітний в Печерській районній філії Київського міського центру зайнятості з 14.12.2022 року.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів суд повинен виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за договором на утримання дитини призначені на забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Зазначені позивачем у зустрічній позовній заяві доводи як на підставу звільнення від сплати заборгованості по аліментах не можуть розцінюватись судом як обставина, що має істотне значення та не є підставою для повного звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за договором у спірний період її нарахування, згідно приписів ч. 2 ст.197 СК України.

Надані пояснення свідків в судовому засіданні щодо скрутного матеріального становища ОСОБА_2 також не можуть слугувати беззаперечною підставою для задоволення вимоги про звільнення від сплати заборгованості за договором у спірний період.

В свою чергу, суд враховує, що 19.09.2023 року ОСОБА_2 було у повному обсязі погашено заборгованість у сумі 830 034,70 грн. у виконавчому провадженні № НОМЕР_7, в рамках якого здійснювалося примусове стягнення заборгованості за договором на підставі виконавчого напису нотаріуса №2486 від 26.07.2019 року, що вказує на суперечливе твердження ОСОБА_2 про те, що він починаючи з 2020 року не має жодного джерела доходу, а тому був позбавлений можливості належним чином сплачувати відповідні платежі за договором у спірний період.

Також, суд враховує й те, що під час судового розгляду даної цивільної справи ОСОБА_2 здійснив відповідні дії щодо розпорядження належним йому нерухомим майном, що підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копіями договорів дарування квартири та земельної ділянки від 20.09.2023р., 21.09.2023р., які містять в матеріалах справи, разом з тим мав реальну можливість відчужити відповідну нерухомість відплатно та на підставі отриманого доходу від продажу сплати заборгованість за договором у спірний період.

Суд зауважує, що на праві власності ОСОБА_2 належить 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якої судом були вжиті заходи забезпечення позову, а саме: заборонено суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які записи (зміни) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо однієї другої частки квартири.

За викладених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 не був та не є позбавлений можливості сплатити заборгованість за договором у спірний період, відтак відповідне його прохання про звільнення від сплати заборгованості в повному обсязі суперечить принципу справедливості та pacta sunt servanta (договори повинні виконуватися).

В свою чергу, необхідно взяти до уваги ту обставину, що починаючи з 17.01.2024 року ОСОБА_2 був наданий статус пенсіонера, а також 19.12.2023 року надано статус особи з інвалідністю третьої групи з 27.11.2023 та протипоказано роботу з зоровим навантаженням.

Вказані обставини підтверджено копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.01.2024 року, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №262822 від 19.12.2023 року.

Суд враховує, що відповідний статус пенсіонера та особи з інвалідністю 3 групи ОСОБА_2 отримав лише під час розгляду даної справи по суті та відповідні протипоказання щодо трудової діяльність він не мав у спірний період, а тому на переконання суду має обов`язок сплатити вже існуючу заборгованість за договором у повному обсязі, оскільки мав достатню можливість продовжувати трудову діяльність та виконувати належним чином умови договору.

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом на запровадження на території України карантину, а згодом воєнного стану, не вказують на відсутність у нього можливості продовжувати трудову діяльність та належним чином виконувати умови договору у відповідний період.

Принагідно зауважити, що зміни в законодавстві на час дії в Україні як то карантинних обмежень, так і під час військового стану, не торкнулись обов`язків батьків належним чином забезпечувати дітей та сплачувати аліменти, а тому відповідний обов`язок має бути дотримано належним чином у відповідності до умов законодавства та попередніх домовленостей батьків.

Пунктом 9 договору передбачено, що розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дітей, визначений в договорі, може бути змінено за рішенням суду за позовом Батька до Матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я когось з них та в інших випадках, пердбачених законодавством.

В свою чергу, долучені до матеріалів справи докази на обґрунтування зустрічного позову вказують на погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 під час розгляду даної справи в суді, що відповідно призвело до зміни його матеріального стану, порівняно із майновим станом на час погодження умов договору, що як наслідок негативно вплине на виконання з його боку умов договору, а також буде наслідком неможливість сплачувати аліменти у погодженому розмірі та відповідно подальшого ініціювання з боку ОСОБА_3 судових процесів щодо стягнення з ОСОБА_2 непомірного для нього розміру аліментних платежів, враховуючи його вік, наявність статусу пенсіонера та особи з інвалідністю 3 групи, а також відповідних противопоказань щодо роботи з зоровим навантаженням, що як наслідок виключає можливість виконання певних видів робіт.

Вказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів.

Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі №682/2454/22-ц).

Отже, згідно з положеннями статті 192 СК України, матеріальне становище ОСОБА_2 змінилося, у зв`язку з зазначеними обставинами, що є підставою для зменшення розміру аліментів, що сплачуються за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року.

Зменшуючи розмір аліментів, суд водночас враховує інтереси доньки сторін, необхідність її сталого забезпечення повсякденних потреб, при цьому, запропонований ОСОБА_2 розмір аліментів у сумі 2833 грн. щомісячно, буде мати наслідком негативні зміни у життєдіяльності дитини, а також вплине як на розвиток дитини, її психологічний та фізичний стан, що суд має обов`язок недопустити.

Отже, розмір аліментів на рівні 2833 грн. суд вбачає неспроможним для задоволення базових потреб та умов життя дитини, до яких вона звикла, а тому вважає, що розмір аліментів необхідно зменшити саме до 10 000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, що буде відповідати принципу справедливості, добросовісності та розумності у сімених відносинах, а також забезпечить дотримання найкращих інтересів дитини.

При цьому, інші умови договору залишаються чинними та незмінними, та відповідно можуть в подальшому бути відкорегованими як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову частково шляхом зменшення розміру аліментів, що сплачуються ОСОБА_2 на утримання доньки за Договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року до 10 000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повноліття, а після досягнення повнолітнього віку, до закінчення нею навчання.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів та додаткових витрат на оздоровлення за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15.05.2018 року за період з 05.05.2019 року по 05.07.2023 року в розмірі 1 589 967 грн., з яких 1 200 297 грн. - заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн. - заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення виплати аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15.05.2018 року за період з 05.05.2019 по 05.07.2023 року в розмірі 1 200 297, 00 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_3 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення суми аліментів та неустойки - задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_2 на утримання доньки за Договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року до 10 000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повноліття, а після досягнення повнолітнього віку, до закінчення нею навчання.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_3 : рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 : рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 08.03.2024 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА