Постанова

від 11.09.2024 по справі 761/26311/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року м. Київ

Справа № 761/26311/23

Провадження: № 22-ц/824/9510/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , адвоката Тарантаєва Івана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Романишеної І. П.,

у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення суми аліментів та неустойки,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 30 січня 1999 року по 21 жовтня 2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач). Від шлюбу мають двох дітей - сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після фактичного припинення сім`ї дочка сторін проживає разом з матір`ю.

15 травня 2018 року між сторонами укладено договір, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Маковецькою О.П., зареєстрований в реєстрі за № 487, відповідно до пункту 1 якого сторони встановили розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання спільних дітей: сина ОСОБА_3 до закінчення ним навчання в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури та доньки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття, а після досягнення повноліття - до закінчення нею навчання.

Відповідно до пункту 3 договору, за домовленістю сторін аліменти сплачуються батьком щомісяця у розмірі, що обчислюється наступним чином: аліменти = аліментна ставка х коефіцієнт К1: де аліментна ставка дорівнює 31500 грн., з яких 9450 грн на утримання дитини - сина до закінчення ним навчання та 22050 грн на утримання дитини - доньки до досягнення нею повноліття, а після досягнення нею повнолітнього віку - до закінчення нею навчання.

Позивач вказує, що з моменту укладення вказаного договору відповідач виконує його не в повному обсязі та на власний розсуд сплачує кошти на утримання дітей. У зв`язку з зазначеним, позивач вимушена була звернутись до приватного нотаріуса КМНО Скульської Т. А. з заявою про видачу виконавчого напису та нотаріусом видано виконавчий напис №2486, згідно з яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором у загальній сумі 755 244 грн, з яких 377 622 грн - заборгованість зі сплати аліментів та 377 622 грн - сума неустойки за період з 06 червня 2018 року по 05 травня 2019 року.

Враховуючи викладене та, з урахуванням здійснених відповідачем платежів за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року, та враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 1 200 297 грн; заборгованість з витрат на оздоровлення за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 389 400 грн, а також пеню за прострочення виплати аліментів за зазначений період у розмірі 8 887 927 грн 55 к.

14 вересня 2023 року відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, мотивуючи її тим, що ним сплачувались кошти, однак позивачем це не було взято до уваги. Так, між сторонами досягнуто усної угоди про те, що в спільній квартирі сторін їх син влаштує магазин одягу. Умовами договору було те, що ОСОБА_3 , син сторін, вносить плату за житлово-комунальні послуги та надає ОСОБА_2 допомогу на утримання дитини - доньки в рахунок сплати за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором у розмірі 300 доларів США на місяць (10600 грн на місяць).

Однак, ОСОБА_3 не виконував взяті на себе зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку за погодженням з позивачем, оплачено відповідачем в рахунок аліментних зобов`язань. Також, внаслідок використання житлового приміщення, квартира зазнала пошкоджень, внаслідок чого ОСОБА_1 , за погодженням з ОСОБА_2 , провів ремонтні роботи в рахунок аліментних зобов`язань, а також ним здійснювались інші витрати, як залік за зобов`язаннями по сплаті аліментів.

Обґрунтовуючи вимоги також посилався на незадовільний стан здоров`я, неможливість через пандемію COVID-19 та військову агресію Російської федерації проти України, здійснювати господарську діяльність.

Тому, просив зменшити суми аліментів та неустойки в порядку ст.ст. 192, 196, 197 СК України та просив звільнити його від сплати заборгованості по несплаті аліментів в сумі 221 494 грн за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року, а також встановити новий розмір аліментів на одну дитину-доньку на рівні рекомендованих показників для дітей віком від 6 до 18 років у сумі 2833 грн на місяць, починаючи з 06 липня 2023 року.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів та додаткових витрат на оздоровлення за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року в розмірі 1 589 967 грн, з яких 1 200 297 грн - заборгованість по сплаті аліментів та 389400 грн - заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення виплати аліментів за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року в розмірі 1 200 297 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення суми аліментів та неустойки задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_1 на утримання доньки за Договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей від 15 травня 2018 року до 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, а після досягнення повнолітнього віку, до закінчення нею навчання.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, відповідачем не виконуються умови договору, оскільки відповідний письмовий правочин містить усі істотні умови, які необхідні для його укладення, умови надання коштів на утримання дітей, їх розмір, що відповідає ч.1 ст. 189 СК України, інтересам дітей та є обов`язковими для сторін договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просив скасувати рішення районного суду про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дітей та за зустрічним позовом про зменшення суми аліментів та неустойки в повному обсязі та прийняти нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 на обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції прийнята до уваги сума аліментів розрахована позивачкою, проте вона є помилковою і не підтверджена належними доказами. Також зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги практику Верховного Суду щодо нарахування та використання додаткових витрат на дитину. Вважає, що для задоволення вимог у даній категорії справ, особливо важливим є те, щоб сторона надала незаперечні докази на підтвердження додаткових витрат, проте позивачка таких доказів не надала.

Виходячи із того, що сума аліментів становить 1000 євро на місяць, що є більш ніж достатньою сумою, враховуючи, що позивачка не надала жодних чеків та квитанцій, підтверджуючих лікування та оздоровлення, вважає, що справедливим буде скасування додаткових виплат у розмірі 389 400 грн.

Судом першої інстанції не враховано факт виділення позивачкою своєї долі в майні на квартиру.

Окрім того, просить звернути увагу на те, що судом першої інстанції не враховано його значні виплати та заліки в рахунок сплати позивачки аліментів, загалом на 990 512 грн (з урахуванням оплат на карту) . Вказує, що саме наявність усного договору про залік в аліменти витрат за надання частки квартири ОСОБА_1 під бутік одягу, яким займається син. Зазначена угода діє по цей час, умови угоди виконуються всіма сторонами - ОСОБА_1 надав згоду на використання квартири на умовах відшкодування на його користь (в залік аліментів 300 доларів США на місяць), інша сторона сплачує комунальні послуги та, відповідно до угоди, надає позивачці допомогу в розмірі 300 доларів США на місяць.

Також просив скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, як помилкову та неспівмірну з заявленими позивачкою вимогами.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції встановив новий розмір аліментів у розмірі 10 000 грн на місяць, мотивуючи цю суму необхідною для утримання доньки. Проте, суду було достеменно відомо, що єдиним джерелом отримання коштів є його пенсія по інвалідності в розмірі 2340 грн. При цьому, суд не посилався на жодну встановлену норму права щодо нарахування такого розміру, а тому вважає, рішення суду в цій частині не справедливим, не аргументованим та упередженим.

Визначаючи розмір неустойки суд першої інстанції взяв до уваги положення умов договору від 15 травня 2018 року та ч.1 ст. 196 ЦПК України, та дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несплату аліментів підлягають частковому задоволенню в розмірі 100 відсотків заборгованості, а саме: 1 200 297 грн, що відповідно буде спрямовано на підвищення захисту майнових прав дітей, а також буде стимулюючим фактором для ОСОБА_1 для належного виконання умов договору та у відповідності до його положень.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, він, відповідач, не був та не позбавлений можливості сплатити заборгованість за договором у спірний період, відтак відповідне його прохання про звільнення від сплати заборгованості в повному обсязі суперечить принципу справедливості та pacta sunt servanta (договори повинні виконуватися).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та зменшуючи розмір аліментів, суд першої інстанції вказував на необхідність врахувати інтереси доньки сторін, необхідність сталого забезпечення її повсякденних потреб, при цьому, запропонований ОСОБА_1 розмір аліментів у сумі 2833 грн. щомісячно, буде мати наслідком негативні зміни у життєдіяльності дитини, а також вплине як на розвиток дитини, так і на її психологічний та фізичний стан, що суд не повинен допустити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги адвоката Тарантаєва І. А. в інтересах ОСОБА_2 та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі адвокат Тарантаєв І. А. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову про зменшення суми аліментів та неустойки та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що в порушення умов договору відповідач добровільно його не виконував. Зазначає, що відповідач інвалідом та пенсіонером став у кінці 2023 року та на початку 2024 року. Проте, і до отримання інвалідності та пенсії за віком, відповідач аліменти майже не сплачував, а з травня 2018 року по вересень 2023 року відповідачем сплачено аліментів у добровільному порядку лише на суму 80 362 грн.

Звертає увагу суду на те, що відповідач протягом тривалого часу займається підприємницькою діяльністю у сфері роздрібної торгівлі, є директором та власником 50% статутного капіталу ТОВ «НАВІГАТОР» (код за ЄДРПОУ 23741408). До грудня 2022 року відповідач був зареєстрований як фізична особа підприємець. Таким чином призначення відповідачу пенсії за віком або інвалідності не може свідчити про погіршення його майнового стану та, відповідно, неможливості сплачувати аліменти у погодженому договором розмірі.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що погашення заборгованості за договором у межах виконавчого провадження НОМЕР_3 відповідачем здійснено майже через рік, після того, як він став на облік як безробітний.

На підставі викладеного вважає, що судом першої інстанції зроблені невірні висновки про те, що матеріальний стан відповідача погіршився у порівнянні із тим, який у нього був під час укладення договору.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Невідомій Т. О. у складі колегії суддів: головуючий суддя Невідома Т. О., судді Верланов С. М., Нежура В. А.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для доплати судового збору, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання скаржником копії ухвали.

24 квітня 2024 року та 30 квітня 2024 року ухвалами Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами адвоката Тарантаєва І. А. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважав необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що вони не підтверджуються жодними доказами, зазначив, що адвокат перекручує вже існуючі факти та принизливо ставиться до відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у встановлений апеляційним судом строк не подано.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, з 30 січня 1999 року по 21 жовтня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Сторони мають двох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15 травня 2018 року між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, укладено договір про сплату аліментів на утримання дітей (далі по тексту- договір від 15 травня 2018 року), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. П.

Відповідно до п.1 договору від 15 травня 2018 року, за домовленістю сторін встановлено розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання їхніх дітей, а саме: повнолітнього сина ОСОБА_3 , до закінчення ним навчання у Національній Академії Образотворчого Мистецтва і Архітектури, або в іншому вищому навчальному закладі у разі його зміни, неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , до досягнення нею повнолітнього віку, а після досягнення повнолітнього віку, до закінчення нею навчання.

Пунктом 3 договору від 15 травня 2018 року сторони погодили, що аліменти сплачуються батьком щомісяця в розмірі, що обчислюється наступним чином: аліментна ставка = аліментна ставка х коефіцієнт К1, де: аліментна ставка дорівнює 31500 грн, з яких 9450 грн на утримання дитини - сина до закінчення ним навчання, та 22050 грн на утримання доньки до досягнення нею повнолітнього віку, а після досягнення нею повнолітнього віку, до закінчення нею навчання. Коефіцієнт К1, який дорівнює співвідношенню курсу продажу євро, встановленого ПАТ КБ «Приватбанк» на момент настання строку платежу, до курсу продажу євро, встановленого ПАТ КБ «Приватбанк» на момент підписання цього договору (1 євро - 31,50 грн.).

Відповідно до п.4 договору від 15 травня 2018 року, сплата аліментів здійснюється батьком щомісячно в розмірі, визначеному п.3 цього договору, не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок матері: картка ПриватБанку «Універсальна» № НОМЕР_1 .

Згідно п.14 договору від 15 травня 2018 року, в разі прострочення сплати аліментів батько сплачує неустойку (пеню) в розмірі 1 відсотка від несплаченої суми аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до їх повного погашення.

Пунктами 6-7 договору визначено, що для забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення дітей, батько не пізніше 05 (п`ятого) червня кожного поточного року, додатково сплачує матері грошові кошти в розмірі тримісячної аліментної виплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок матері, зазначений в п.4 цього договору. Окрім сплати аліментів та додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей, зазначених в п.п. 3. 5, 6 цього договору, батько зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, обов`язковим оздоровленням дітей, їх хворобою, каліцтвом, тощо).

Згідно п. 8 договору від 15 травня 2018 року, зважаючи на те, що на день укладання цього договору діти залишаються проживати разом зі своєю матір`ю за місцем її проживання в квартирі АДРЕСА_1 , батько зобов`язується щомісячно окремо нести додаткові витрати на утримання цієї квартири (сплата необхідних податків та зборів) та сплату комунальних послуг (послуг тепло-, газо, електро-, водопостачання тощо) у розмірі відповідно до платіжних документів постачальників комунальних послуг та в строки, встановлені відповідними договорами з постачальниками таких послуг, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки постачальників комунальних послуг (з подальшим наданням Матері копій квитанцій про сплату на картковий рахунок матері, зазначений в п. 4 цього Договору).

Пунктом 9 договору від 15 травня 2018 року передбачено, що розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дітей, визначений в договорі, може бути змінено за рішенням суду за позовом батька до матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 15 договору від 15 травня 2018 року, всі спори, що виникають в процесі виконання цього договору, та розбіжності тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

За згодою сторін в період дії цього договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткового договору (договору про внесення змін доповнень), посвідченого нотаріально. Таким же шляхом цей договір може бути розірвано одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку. За згодою сторін в період дії цього договору розмір аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей може бути переглянуто сторонами у разі зміні сімейного та матеріального стану будь-кого зі сторін (п.16 договору від 15 травня 2018 року).

В разі невиконання батьком обов'язку по сплаті аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей вони можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріусу. Стягнення боргу здійснюється у безспірному порядку на підстав виконавчого напису нотаріуса або на підставі рішення суду. Для отримання виконавчого напису мати подає нотаріусові такі документи, що підтверджують безспірність заборгованості за цим зобов`язанням: заяву про невиконання умов цього договору, розрахунок заборгованості ( п. 17 договору від 15 травня 2018 року).

Згідно пункту 18 договору від 15 травня 2018 року, виплата аліментів починається з травня 2017 року, першим місяцем виплату аліментів є травень 2017 року. Мати підтверджує, що на дату укладання цього договору батько виконував зобов`язання щодо утримання дітей добровільно.

Аліменти та інші додаткові витрати, в тому числі на навчання та оздоровлення дітей, одержані на дітей, є власністю матері і мають використовуватися за цільовим призначенням (пункт 11 договору від 15 травня 2018 року).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, приватним нотаріусом КМНО Скульською Т. А. видано виконавчий напис №2486 від 26 липня 2019 року, згідно з яким було запропоновано стягнути заборгованість з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за вказаним договором за період 06 червня 2018 року по 05 травня 2019 року у загальній сумі 755 244 грн, з яких 377 622 грн - заборгованість зі сплати аліментів та 377 622 грн - сума неустойки.

Вказаний виконавчий напис було пред`явлено до примусового виконання та в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 відповідач в повному обсязі сплатив відповідну заборгованість, що вбачається з копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2023 року, а також копії платіжної інструкції від 19 вересня 2023 року, що міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що з 22 червня 2020 р. спільний син сторін припинив навчання у вищому навчальному закладі, у зв`язку з його відрахуванням. Тобто, з червня 2020 року, в силу положень ст. ст. 185, 199 СК України та умов договору, ОСОБА_1 не повинен сплачувати ОСОБА_2 аліменти та додаткові витрати на їх спільного сина.

Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_2 вказує, що наразі у відповідача існує заборгованість за договором за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 1 200 297 грн; заборгованість з витрат на оздоровлення за період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року у розмірі 389 400 грн, а також заборгованість за прострочення виплати аліментів за зазначений період у розмірі 8 887 927 грн 55 к.

Як зазначено вище за спірний період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року відповідач сплачував аліменти не регулярно та взагалі не сплачував передбачені договором додаткові витрати на оздоровлення дітей, у зв`язку з чим має заборгованість згідно наданого представником позивача розрахунку, який перевірено судом, в загальній сумі 1 589 967 грн., з яких 1 200 297 грн. заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн. заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.

Позиція суду апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення заборгованості по аліментах

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За положеннями ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

Відповідно до положень ч.1 ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати, умови договору не можуть порушувати права дитини, разом з яким проживає дитина. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст.. 192 СК України).

Статтею 8 СК України передбачено, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виконання зобов`язань за договором регулюється ст.ст. 526, 527, 530, 625 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та додаткових витрат, за спірний період з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року відповідач сплачував аліменти не регулярно та взагалі не сплачував передбачені договором додаткові витрати на оздоровлення дітей, у зв`язку з чим, має заборгованість, згідно наданого представником позивача розрахунку, який перевірено судом, в загальній сумі 1 589 967 грн, з яких 1 200 297 грн заборгованість по сплаті аліментів та 389 400 грн заборгованість по сплаті додаткових витрат на оздоровлення дітей за договором.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказував, що судом не враховано, що ним сплачувались кошти та проводились заліки. При цьому вказував, що всупереч усних домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що син сторін має оплачувати житлово-комунальні послуги та частково виконувати аліментні зобов`язання відповідача, у зв`язку з використання ОСОБА_3 квартири у підприємницькій діяльності, вимушений був оплачувати заборгованість за житлово-комунальні послуги. Дані доводи колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 8 договору від 15 травня 2018 року, зважаючи на те, що на день укладання нього договору діти залишаються проживати разом зі своєю матір`ю за місцем її проживання в квартирі АДРЕСА_1 , батько зобов`язується щомісячно окремо нести додаткові витрати на утримання цієї квартири (сплата необхідних податків та зборів) та сплату комунальних послуг (послуг тепло-, газо, електро-, водопостачання тощо) у розмірі відповідно до платіжних документів постачальників комунальних послуг та в строки, встановлені відповідними договорами з постачальниками таких послуг, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки постачальників комунальних послуг (з подальшим наданням матері копій квитанцій про сплату на картковий рахунок матері, зазначений в п. 4 цього договору).

За згодою сторін в період дії цього договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткового договору (договору про внесення змін доповнень), посвідченого нотаріально. Таким же шляхом цей договір може бути розірвано, одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку. За згодою сторін в період дії цього договору розмір аліментів та/або додаткових витрат на навчання та оздоровлення дітей може бути переглянуто сторонами у разі зміні сімейного та матеріального стану будь-кого зі сторін (п.16 договору від 15 травня 2018 року).

Отже, згідно умов договору від 15 травня 2018 року обов`язок по сплаті за житлово-комунальні послуги в квартирі АДРЕСА_1 покладено саме на ОСОБА_1 .

В свою чергу, умови договору від 15 травня 2018 року не передбачають внесення змін та доповнень в усній формі.

За таких підстав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про існування будь-яких усних домовленостей про внесення змін до договору від 15 травня 2018 року є необгрунтованими.

За встановлених обставин посилання ОСОБА_1 на правові висновки, висловлені Верховним Судом, щодо укладення усних правочинів не можуть застосовуватись в контексті даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , а отже проведені ним ремонтні роботи не можуть враховуватись в рахунок погашення заборгованості по аліментах.

Доводи відповідача про те, що син сторін, використовуючи спільну квартиру для підприємницької діяльності, зобов`язався частково оплачувати аліментні зобов`язання відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 також не приймаються до уваги апеляційним судом, зважаючи на те, що умовами договору саме ОСОБА_1 визначено платником аліментів, та умови договору не передбачають покладення такого обов`язку на ОСОБА_3 .

Колегією суддів перевірено наявні в матеріалах справи докази, зокрема виписку по особовому рахунку ОСОБА_2 та розрахунок заборгованості, який є обґрунтованим, а матеріали справи не містять доказів на його спростування.

Згідно з ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів відмічає, при вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та звільнення від такої сплати суд має виходити із періоду виникнення такої заборгованості (з 05 травня 2019 року по 05 травня 2023 року).

На підтвердження незадовільного стану здоров`я ОСОБА_1 надано виписки з його історії хвороби (а.с. 94-110, том 1, а.с. 53-54, том 2). Однак з указаних медичних виписок не можливо встановити, що останній мав тяжкий стан здоров`я та був непрацездатним у період з 05 травня 2019 року по 05 травня 2023 року.

Згідно довідки Центрального управління Київського міського центру зайнятості від 10 травня 2023 року № 20-1-1977/23, ОСОБА_1 з 14 грудня 2022 року зареєстрований у центрі як безробітний (а.с.115, том 1).

Як вбачається з виписки по особовому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за період 01 травня 2021 року по 18 серпня 2022 року ОСОБА_1 має залишок коштів на рахунку 91 грн 25 коп та всього надходжень за вказаний період було 40 389 грн 11 коп. (а.с. 111, том 1).

В свою чергу у АТ «Правєкс Банк» має залишок на рахунку 0,00 грн (а.с. 112-113, том 1).

Відповідач ОСОБА_1 вказує, що отримує пенсію у розмірі 2340 грн та іншого доходу не має. Також скрутний матеріальний стан підтверджували допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 позивач вказувала, що відповідач є директором та власником 50% статутного капіталу ТОВ «НАВІГАТОР», а отже має дохід.

Відповідач вказував, що до 15 червня 2019 року був співучасником ТОВ «Навігатор» та працював на посаді директора, однак звільнений з роботи у зв`язку з припиненням діяльності товариства.

Колегією суддів не беруться до уваги такі посилання відповідача, оскільки як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , останній звільнений з посади директора ТОВ «НАВІГАТОР» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідач вказував, що він був учасником товариства до 15 червня 2019 року, а воно припинило свою діяльність, однак колегією суддів такі посилання відповідача не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення діяльності товариства, а також не містять доказів того, що ОСОБА_1 , як учасник товариства, не отримує прибуток від діяльності ТОВ «НАВІГАТОР».

Посилання ОСОБА_1 на те, що підприємницька діяльність, якою позивач займався, не приносить доходів, достатніх для сплати аліментів у визначеному розмірі є безпідставними, оскільки при укладенні договору у 2018 році позивач свідомо погодив розмір аліментів, який він буде сплачувати щомісячно на кожну дитину.

Судом встановлено, що згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №262822 від 19 грудня 2023 року, ОСОБА_1 встановлено з 27 листопада 2023 року третю групу інвалідності по зору.

Колегією суддів встановлено, що 15 травня 2018 року ОСОБА_1 добровільно укладено з ОСОБА_2 договір між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, в якому сторони погодили розмір аліментів на кожну дитину. Крім того, станом на день розгляду справи, вказаний договір є чинним, а відтак зобов`язання ОСОБА_1 за даним договором не припинилися та підлягають виконанню незалежно від обставин, зазначених відповідачем.

Отже, судом першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, що позбавило ОСОБА_1 протягом з 05 травня 2019 року по 05 липня 2023 року виконувати належним чином умови договору від 15 травня 2018 року.

Посилання ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять доказів фактично понесених ОСОБА_2 витрат на оздоровлення, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки п. 6 договору від 15 травня 2018 року сторони обумовили додаткові витрати для літнього відпочинку та оздоровлення дитини, без обов`язкової умови підтверджувати такі витрати.

Колегія суддів зауважує про те, що при вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах та зменшення розміру аліментів суд має захищати саме інтереси дитини, оскільки розмір заборгованості, від сплати якої просить звільнити позивач, є досить великим, а відтак у разі задоволення позовної вимоги, інтереси дитини будуть беззаперечно порушені, що є недопустимим згідно норм Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції про права дитини.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та зустрічних позовних про зменшення розміру неустойки

Відповідно до вимог ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Як роз`яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Судом встановлено, що заборгованість по сплаті виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 15 травня 2018 року.

Підстав для звільнення відповідача від сплати обов`язку сплачувати пеню за несвоєчасну сплату аліментів судом не встановлено.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог про стягнення пені за несплату аліментів, вірно керувався положеннями умов договору від 15 травня 2018 року та ч.1 ст. 196 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, щодо стягнення пені за несплату аліментів в розмірі 100 відсотків заборгованості, а саме: 1 200 297 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року в справі № 303/369/20, провадження № 61-17250св20).

Аналіз ст. 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилався на зміну матеріального стану та погіршення стану здоров`я, який унеможливлює сплату аліментів на дочку у визначеному у договорі від 15 травня 2018 року розмірі.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На виконання вимог ст. 12, 81 ЦПК України позивачем надано належні та допустимі докази щодо зміни його майнового стану.

Як вже встановлено, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №262822 від 19 грудня 2023 року, ОСОБА_1 встановлено з 27 листопада 2023 року третю групу інвалідності по зору.

Беручи до уваги обов`язок батьків утримувати неповнолітню дитину, враховуючи положення норм законодавства, що регулюють дані відносини сторін по даній справі, суд дійшов правильного висновку про необхідність зменшити визначений договором від 15 травня 2018 року розмір аліментів на утримання дитини.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню при визначенні розміру аліментів, потреб дитини даного віку, матеріального становища платника аліментів, наявність у нього майна, погоджується з визначеними судом першої інстанції розміром аліментів у сумі 10000 грн.

Також колегія суддів приймає до уваги, що ст. 180 СК України покладає обов`язок утримання неповнолітніх дітей на обох батьків.

Вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів до 2833 грн. на утримання дочки в даному випадку не відповідатимуть найкращим інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц дійшов висновку, що факт відсутності у батька чи матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги і те, що з урахуванням принципу змінюваності розміру аліментів, у випадку виникнення обставин, визначених ч.1 ст.192 СК України як підстави для збільшення розміру аліментів, ОСОБА_2 також може звернутися до суду із відповідним позовом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, внаслідок чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року підлягає залишенню без змін, а відтак апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Тарантаєва І. А. в інтересах ОСОБА_2 залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

Оскільки колегія суддів не задовольняє апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Тарантаєва І. А. в інтересах ОСОБА_2 , то перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Тарантаєва Івана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова