Постанова

від 28.02.2024 по справі 380/9940/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9940/23 пров. № А/857/23794/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мричко Н.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 14 год. 36 хв. 30 жовтня 2023 року, повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року, у справі № 380/9940/23 за позовом Львівської міської ради до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ» про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В :

08.05.2023 Львівська міська рада звернулась в суд з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, просила визнати недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.09.2020 № 782 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «СВ» існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в цьому випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. Суд першої інстанції вказав, що позивач не довів наявності на час прийняття оскарженого рішення такої підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, як невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Суд першої інстанції зазначив, що вважає слушними зауваження представника відповідача про те, що третя особа КНП у листі-згоді від 28.07.2020 № 838 не розпоряджалася комунальним майном, адже в результаті такої згоди не відбулося жодних змін щодо власності комунального підприємства. Суд першої інстанції зауважив, що не бере до уваги посилання позивача на здійснення третьою особою будівництва з грубим порушенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» без врахування меж суміжних земельних ділянок та їх забудови, адже такі ймовірні порушення могли бути вчинені вже після прийняття оскарженого рішення, а тому не можуть впливати на його правомірність.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що схемою функціонального зонування Плану зонування території Шевченківського району земельна ділянка на якій розміщений об`єкт реконструкції знаходить в межах функціональної зони Г-5 та частково зони Г-2. Скаржник вказує, що згідно Пояснювальної записки до Плану зонування м. Львова, зона Г-5 - лікувальні зони. Призначаються для розташування лікарень, поліклінік, амбулаторій. Скаржник зазначає, що виконавчий комітет затвердив оскаржувані містобудівні умови та обмеження з порушенням законодавства та містобудівної документації на місцевому рівні: наміри забудови не відповідають вимогам плану зонування. Скаржник зауважує, що судом не надано оцінки висновку експерта від 11.10.2023 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, де встановлено: реконструкція нежитлової будівлі із надбудовою на вул.Гетьмана Мазепи І., 25а, 256, в м. Львів не відповідає вимогам державних будівельних норм та стандартів, а саме п.2.12 ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я» в частині відступу від будівлі закладу охорони здоров`я КНП « 1 Територіальне медичне об`єднання м.Львова (колишнє Комунальне некомерційне підприємство «Львівська перша міська клінічна лікарня імені Князя Лева») на вул. Гетьмана І. Мазепи, 25 а, 25 б, що становить менше 30 метрів. Скаржник зазначає також, що рішення прийнято з порушенням процедури, що в подальшому вплинуло на порушення державних будівельних норм при здійсненні будівництва та якість майна територіальної громади м. Львова. Скаржник вважає, що згода на приблокування надана із перевищенням повноважень та не відповідає вимогам законодавства та Статуту установи 1-ої міської клінічної лікарні імені Князя Лева.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що надані позивачем докази є недопустимими, тоді як Товариство отримало експертний звіт №14-1317-20 від 18.11.2020, яким встановлено за результатами проектної документації на будівництво «Реконструкція існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул.Гетьмана І. Мазепи, 25-А, 25-Б у м.Львові», що зазначену документацію розроблено з дотриманням вимог щодо міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, а також 04.05.2023 об`єкт будівництва введено в експлуатацію.

В судовому зсіданні представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача та Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ» щодо поданої апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2020 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 782 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «СВ» існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові», відповідно до якого затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «СВ» існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові (пункт 1).

Також вирішено: 2.Товариству з обмеженою відповідальністю «СВ»: 2.1. Отримати у встановленому порядку технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об`єкта; 2.2. Розробити у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, робочий проект та провести його експертизу згідно з законодавством України; 2.3. Розробити паспорт кольорового опорядження фасаду та погодити його у встановленому законом порядку; 2.4. Звернутися у відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю для отримання дозвільних документів, які дають право на початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Вважаючи вказане рішення таким, що не відповідає вимогам містобудівного законодавства, ДБН, містобудівній документації на місцевому рівні, а також прийнятим з порушенням процедури, визначеної Регламентом виконавчого комітету, затвердженим рішенням від 13.10.2017 №903, Львівська міська рада 08.05.2023 звернулася з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Органи місцевого самоврядування, відповідно до частини першої статті 144 Конституції України, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок підпунктом 9 пункту «а» частини 1 статті 31 Закону №280/97-ВР віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Аналогічні положення закріплені у пункті 3.27 Положення про виконавчий комітет Львівської міської ради, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради №1478 від 09.02.2017, а саме до повноважень виконавчого комітету віднесено надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, у тому числі у межах історичного ареалу м. Львова.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Частиною 6 статті 59 Закону №280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 3038-VI) відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 якого містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до положень статті 4 Закону № 3038-VI об`єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об`ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об`єктів будівництва, що визначаються у населених пунктах відповідно до меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону № 3038-VI рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 29 Закону № 3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

Так, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.09.2020 № 782 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «СВ» існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові» прийнято за результатами розгляду звернення ТОВ «СВ» від 14.07.2020, містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками реконструкції існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І. Мазепи, 25-А, 25-Б у м.Львові, беручи до уваги витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.02.2014 №17286998, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.03.2017 №82048274, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.03.2017 №НВ-4604730362017.

Відповідно до затверджених містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові цільове призначення земельної ділянки площею 0,4511 га (кадастровий номер 4610137500:06:003:0025) 03.10 для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури, категорія земель землі житлової та громадської забудови; вид використання для обслуговування торгово-розважального комплексу відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.03.2017 №НВ-4604730362017. Функціональне призначення земельної ділянки частково зона Г-1 зона загальноміського центру та частково зона Г-5 лікувальні зони згідно з рішенням виконавчого комітету від 07.04.2017 №285.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії Договору оренди землі від 27.11.2013 земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:06:003:0025 перебуває в строковому платному користуванні Товариства та знаходиться у м.Львові на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б для обслуговування торгово-розважального комплексу, загальна площа 0,4511 га, у тому числі під забудовою 0,1278 га. На земельній ділянці розміщені кам`яні нежитлові будівлі. Договір укладено на 10 років з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на вул.Гетьмана І. Мазепи, 25-А, 25-Б з кадастровим номером 4610137500:06:003:0025 цільове призначення земельної ділянки - 03.10 для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для обслуговування торгово-розважального комплексу; функціональне призначення - зона Г-1 - зона загальноміського центру, згідно з рішенням виконавчого комітету №285 від 07.04.2017 «Про затвердження внесення змін до детального плану території району Збоїща у межах громадського центру на вул. П. Орлика - вул. І. Миколайчука».

У апеляційній скарзі скаржник вказує, що наміри забудови не відповідають вимогам плану зонування, у зв`язку з чим юридичним департаментом підготовлені зауваження до проекту оскаржуваного рішення.

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20 вказав, що відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні під час ухвалення рішення про надання або відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки уповноважений орган визначає з урахуванням містобудівної документації на місцевому рівні генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено. Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Це означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає затвердженим текстовим і графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Так, відповідно до зауваження юридичного департаменту Львівської міської ради, копію якого позивач долучив до матеріалів справи, функціональне призначення земельної ділянки зона Г-2 торгово-ділові зони місцевого значення та частково зона Г-5 лікувальні зони призначаються для розташування лікарень, поліклінік, амбулаторій. Згідно розділу 2 «План зонування території м.Львова Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка» будівництво торгово-розважального комплексу у зоні Г-5 не передбачено (т.1 а.с.14).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що подані зауваження не мають дати, докази направлення таких до Виконавчого комітету Львівської міської ради в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до наданого Товариством Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками реконструкції існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул.Гетьмана І.Мазепи, 25-а-25-б у м.Львові, нежитлова будівля, яка підлягає реконструкції, знаходиться за межами червоних ліній вул.Гетьмана І. Мазепи, в північній частині Шевченківського району м.Львова. На прилеглій до будівлі території розміщені об`єкти торгівлі. Дана ділянка відноситься до зони Г-6 (зона об`єктів торгівлі) відповідно до затвердженого плану зонування Шевченківського району у м.Львові. Цільове призначення ділянки землі житлової та громадської забудови, за категорією та функціональним призначенням землі комерційного використання. Планована реконструкція здійснюється в межах існуючого контуру будівлі, добудовуються тільки дві сходові клітки.

Відповідно до інформаційної довідки Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради проектом рішення виконавчого комітету пропонується затвердити містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові. Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні - цільове призначення земельної ділянки площею 0,4511 га (кадастровий номер 4610137500:06:003:0025) 03.10 для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури, категорія земель землі житлової та громадської забудови; вид використання для обслуговування торгово-розважального комплексу відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.03.2017 №НВ-4604730362017. Функціональне призначення земельної ділянки частково зона Г-1 зона загальноміського центру згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.04.2017 №285.

З матеріалів справи встановлено, що Ухвалою Львівської міської ради від 12.07.2012 №1655 «Про погодження ТОВ «СВ» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Гетьмана Мазепи, 25-а 25-б» погоджено Товариству місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4511 га (у тому числі площею 0,1296 га у межах червоних ліній) на вул.Гетьмана І. Мазепи, 25-а-25-б в оренду терміном на 10 років для обслуговування торгово-розважального комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції, у тому числі: площею 0,0592 га, яка перебувала у фактичному користуванні приватного підприємства «Фітал» та площею 0,3919 га, яка перебувала у фактичному користуванні комунального підприємства Львівської міської клінічної лікарні імені Князя Лева.

Згідно з Ухвалою Львівської міської ради, копію якої долучено до матеріалів справи, від 21.11.2013 №2865 ТОВ «СВ» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,4511 га (у тому числі площею 0,1296 га у межах червоних ліній) на вул.Гетьмана І. Мазепи, 25-а-25-б (кадастровий номер 4610137500:06:003:0025) в оренду терміном на 10 років для обслуговування торгово-розважального комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції.

На підставі цієї ухвали між Товариством та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1191689746101, серія та номер: Ш 2908, виданий 27.11.2013 та 02.03.2017 проведено державну реєстрацію права оренди строком дії до 21.11.2023 (з правом пролонгації).

Так, відповідно до положень статтей 16 - 19 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Таким чином, затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо генерального плану населеного пункту місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин. Водночас план зонування території - це сукупність обов`язкових вимог до використання земельних ділянок, щільність населення в межах житлової забудови; відсоток озеленення (для рекреаційних зон); гранична поверховість або висота будівель у метрах, інші містобудівні умови та обмеження. Затверджуючи своїм рішенням план зонування території, місцева рада визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Позивач вказує, що відповідно до Плану зонування території м.Львова (зонінг) Том 1 частина 4, 5 Залізничний та Шевченківський район, затверджений ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657 Схемою функціонального зонування Плану зонування території Шевченківського району земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт реконструкції знаходиться в межах функціональної зони Г-5 та частково зони Г-2.

Відповідно до Плану зонування Шевченківського району, який розміщений на офіційному сайті Львівської міської ради, (https://city-adm.lviv.ua/lmr/lmrdownloads/arhitekt/%D0%97%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B3_%D0%97%D0%B0%D0%BB__%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87_%D1%81%D0%B0%D0%B9%D1%82.pdf) група Г-2 включає торгово-ділові зони районного рівня. Зони центрів обслуговування і комерційної діяльності районного і місцевого значення Г-2 виділені для забезпечення правових умов формування місцевих (локальних) центрів з широким спектром комерційних і обслуговуючих функцій, орієнтованих на задоволення повсякденних і періодичних потреб населення.

До переважних видів забудов вказаної зони віднесено магазини, торгові комплекси, зали, клуби, центри спілкування і занять багатоцільового і спеціалізованого призначення.

Містобудівні регламенти в даній зоні формуються з врахуванням регламентів підзон обмежень, в яких знаходиться ділянка, у відповідності з п.1.3.2 Загальних принципів зонування м.Львова.

Зони Г-5 - лікувальні зони. Призначаються для розташування лікарень, поліклінік, амбулаторій. Допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок є, зокрема: магазини товарів першої необхідності загальною площею не більше 400 кв. м. кіоски, ятки, тимчасові павільйони торгівлі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частиною 2 статті 24 Закону № 3038-VI встановлено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 3038-VI зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог, зокрема, вимог урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

З врахуванням хронологічної послідовності обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції враховує, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «СВ» існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові, подані на затвердження Виконавчому комітету Львівської міської ради, містили інформацію щодо категорії земель, вид використання та функціональне призначення, яка узгоджувалась з ухвалами Львівської міської ради щодо відведення земельної ділянки 4610137500:06:003:0025 та надання такої в оренду Товариству, тоді як позивач інформацію, відомості, пояснення та викопіювання з містобудівної документації, яка діяла до 2015 року та щодо того, до якої категорії земель відносилась зазначена земельна ділянка у 2012-2013 роках на час передачі її у користування Товариству на праві оренди, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Жодної належним чином обґрунтованої інформації стосовно намірів Товариства використовувати надану земельну ділянку не за цільовим призначенням позивачем також не надано.

При цьому, як зауважив Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі №1540/3905/18, положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник (користувач) земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.

Водночас, у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

В Рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Гарантії стосовно неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати попередні рішення, у випадках якщо ці рішення виконані, або на їх виконання склались певні правовідносини, стосуються не лише безпосереднього цих органів місцевого самоврядування, а також і виконавчих органів відповідних рад.

Європейський Суд з прав людини, практика якого в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» підлягає застосуванню судами разом з Конвенцією як джерело права, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (29979/04), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Отже, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що орган місцевого самоврядування, відповідальний за розробку та затвердження містобудівної документації (змін до такої), повинен діяти з дотриманням принципів належного урядування та забезпечувати збалансований підхід до як до громадських, приватних, так і до публічних інтересів. При цьому, оскільки виразником інтересів територіальної громади є відповідна рада, а виконком є її виконавчим органом, підзвітним раді, тому між представницьким та виконавчим органами місцевого самоврядування не повинно бути суперечності у розумінні інтересів територіальної громади.

Отримавши належним чином затверджені містобудівні умови та обмеження, третя особа обґрунтовано очікувала реалізацію законних підстав для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

Таким чином, скасування оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.09.2020 № 782 за встановлених фактичних обставин справи, на переконання суду апеляційної інстанції, не відповідає принципу «належного урядування», оскільки Львівська міська рада у листопаді 2013 року передала Товариству земельну ділянку 4610137500:06:003:0025 саме для обслуговування торгово-розважального комплексу, а Товариство, відповідно, мало певні правомірні очікування щодо можливості реконструкції існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови без зміни існуючого контуру такої.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що 04.05.2023 об`єкт будівництва - реконструкція існуючої нежитлової будівлі за рахунок надбудови на вул. Гетьмана І.Мазепи, 25-А, 25-Б у м. Львові, введено в експлуатацію, що підтверджено копією Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а тому містобудівні умови та обмеження, затверджені спірним рішенням відповідача, вичерпали свою дію фактом їхнього виконання та не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2021 у справі №640/3844/20, де визначено, що містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, оскільки є результатом застосування норм права, адресовані конкретним суб`єктам і створюють права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулюють конкретну життєву ситуацію та їх дія закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин, тобто вичерпують свою дію після їх виконання.

На підставі містобудівних умов у Товариства на час звернення позивача з позовом до суду, вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 380/9940/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 11.03.2024 згідно з ч.3 ст.321 КАС України