Рішення

від 01.03.2024 по справі 695/779/22

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/779/22

номер провадження 2/695/224/24

01 березня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Коршуна Є.А.,

представника позивача - адвоката Петруніної В.В.,

представника відповідача - адвоката Сизька Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Бочарова Олександра Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус ПЕРШОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) Колосовська С.О., про усунення від права на спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Бочаров О.М. до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус ПЕРШОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ), про усунення від права на спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_3 , який залишив два заповіти на своє майно, один з яких частину майна заповів позивачу, а іншу частину дружні позивача ОСОБА_4 . Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,72 га, що розташована в Богодухівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області та житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 із земельною ділянкою площею 0,0628 га за тією ж адресою. 19.02.2021 позивач разом з дружиною ОСОБА_4 звернулися до Золотоніської міської державної нотаріальної контори. В ході консультації, яку проводив не нотаріус, а консультант нотаріальної контори, останній запропонував, щоб ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини (за заповітом) після померлого ОСОБА_3 , і все майно після смерті ОСОБА_3 перейде до позивача за заповітом та за законом, оскільки він являється рідним онуком померлого та буде спадкувати за правом представлення і йому не доведеться буде сплачувати податки за успадковане майно. Того ж дня консультант склав заяву про прийняття спадщини, позивач підписав її, а його дружина ОСОБА_4 підписала заяву про відмову від прийняття спадщини, яку також склав консультант Золотоніської міської державної нотаріальної контори. На момент подання вказаних вище заяв, позивач та його дружина вважали, що консультацію проводив особисто нотаріус, який був повинен роз?яснити наслідки відмови від прийняття спадщини. Після спливу 6 місяців позивач звернувся до нотаріуса для того, щоб оформити свої спадкові права, де дізнався про те, що заяву про прийняття спадщини та про відмову приймала консультант, а не нотаріус Золотоніської міської державної нотаріальної контори Чуй Наталія Василівна. Також дізнався про те, що заяву про прийняття спадщини подала відповідач, яка претендує на половину майна за законом.

3 2004 року спадкодавець ОСОБА_3 тяжко хворів, що підтверджується довідкою МСЕК №052592, якою йому була встановлена перша група інвалідності. У висновку зазначено, що померлий потребує постійний сторонній догляд. Крім цього, спадкодавець на момент смерті мав похилий вік (96 років) та був у безпорадному стані, потребував постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_2 під час хвороби діда та його похилого віку, який був у безпорадному стані жодного разу не приїздила, не спілкувалася з ним хоча мала можливість, але свідомо ухилялися від надання йому будь-якої матеріальної, фізичної допомоги та моральної підтримки. Відповідач самоусунувся від виконання своїх обов?язків, а саме: не допомагала ні фізично, ні матеріально, не провідувала діда, відмовилася від спілкування з ним та навіть не з?явилася на його похорони. Весь тягар по догляду, лікуванню, похорон спадкодавця ліг на позивача та його дружину ОСОБА_4 .

На підставі викладеного вище, позивач просить суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.05.2022 відкрито провадження у цивільній справі, визначено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 19.07.2022 клопотання представника позивача адвоката Бочарова О.М. та клопотання представника відповідача адвоката Сизька Д.Б. задоволено. Витребувано з Золотоніської міської державної нотаріального контори належним чином завірену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Викликано у судове засідання в якості свідків: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 . Приєднано до матеріалів справи: копію довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району №255 від 22.06.2022; копію довідки ДП обслуговування повітряного руху України.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 01.03.2023 цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Бочарова Олександра Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Черкаської районної Державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Золотоніської міської державної нотаріальної контори Чуй Наталія Василівна про усунення від права на спадкування за законом передано за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10.05.2023 ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2023 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.10.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Петруніна В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сизько Д.Б. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що сторони у справі є рідними братом і сестрою та внуками спадкодавця ОСОБА_3 .. Право на спадкування у сторін виникло за правом представлення, оскільки їх батько помер раніше спадкодавця. Відповідач після закінчення школи проживає у м. Києві. Вважає позовні вимоги про усунення відповідача від права на спадкування за законом є необгрунтованими, так як матеріали справи не містять доказів, що спадкодавець звертався до відповідача за допомогою і потребував допомоги саме від неї. Коли спадкодавець переїхав проживати до сім`ї позивача у м. Золотоноша, спілкування спадкодавця з відповідачем та іншими родичами припинилося, оскільки такому спілкуванню перешкоджала сім`я позивача. Мобільний телефон дідусь не мав. Також матеріали справи не містять доказів, що відповідач умисно ухилялася від надання допомоги ОСОБА_3 .. Від допиту свідка ОСОБА_8 відмовився.

Третя особа державний нотаріус ПЕРШОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) Колосовська С.О. у судове засідання не з`явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні надав пояснення про те, що він є сусідом та кумом позивача. З відповідачем у справі він не знайомий. До 2019 року свідок ОСОБА_3 не знав. Коли перевезли останнього за місцем проживання позивача, то він десь 1,5 року до своєї смерті потребував догляду. Чи потребував він догляду від інших родичів свідок не знає.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є сусідкою позивача і перебуває з ним в гарних відносинах. Коли привезли ОСОБА_3 до місця проживання позивача, то він потребував допомоги. Він був хворий та не міг собі приготувати їжу, ходив з паличкою. Інші родичі до нього не приїзджали. Про те, чи дзвонив ОСОБА_3 хто-небудь з інших родичів, свідок не знає.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є дружиною позивача. Коли помер батько позивача, вони забрали ОСОБА_3 (діда позивача) проживати до себе у м. Золотоноша Черкаської області. У липні 2020 року у спадкодавя стався інсульт. ОСОБА_3 спочатку ходив з ковінькою, а після перенесеного інсульту в липні 2020 року став лежачим. Заповіт спадкодавець склав на неї та заповів їй після смерті земельні ділянки. Після смерті ОСОБА_3 , свідок приїхала до нотаріальної контори оформляти спадщину і помічник нотаріуса їй вказала, що необхідно відмовитися від спадщини за заповітом, щоб спадщина перейшла до сина спадкодавця. Відповідач в останні дні подала заяву про прийняття спадщини. Відповідач, яка є племінницею ОСОБА_3 , ніколи не приїздила до діда. Позивач дзвонив відповідачу і говорив, що ОСОБА_3 потрібна допомога. Свідок з відповідачем не узгоджувала питання щодо догляду за ОСОБА_3 ..

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні надала пояснення про те, що вона була вчителем позивача і відповідача, коли вони проживали у с. Лукашівка Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.. ОСОБА_3 проживав у домоволодінні свого сина у кухні, яка отоплювалася. ОСОБА_3 сам отоплював своє помешкання. Після смерті свого сина, діда забрали позивач із своєю дружиною до себе проживати у м. Золотоноша Черкаської обл.. Відповідач після закінчення школи поїхала із села і приїзджала на канікули. Свідку не відомо чи звертався ОСОБА_3 до відповідача за допомогою. Під час проживання у с. Лукашівка, ОСОБА_3 свідок навідувала раз на місяць. Коли був похорон сина ОСОБА_3 , останній пересувався самостійно.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . ЇЇ батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО РУХУ УКРАЇНИ від 22.06.2022 ОСОБА_2 працює у ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОВІТРЯНОГО РУХУ УКРАЇНИ на посаді провідного інженера з автоматизованих систем управління повітряним сектором обробки даних ОрПР відділу стратегічного розвитку Украероруху. Дата прийняття на роботу 01.09.2010.

Згідно відповіді на запит Дарницької районної в місті Києві державної адміністратції № 101-2635/05 від 06.05.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_2 з 11.02.2017.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 255 від 22.06.2022 ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований з 07.11.2000 по 01.04.2019 в с. Лукашівка Чорнобаївського р-ну Черкаської обл. в такому складі сім`ї: син - ОСОБА_10 , невістка - ОСОБА_8 . До дня вибуття (зняття з реєстрації) ОСОБА_3 був ходячим.

Згідно довідки голови квартального комітету № 5 від 21.02.2022 ОСОБА_3 проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 з 01.04.2019 до 25.01.2021. Догляд за ним здійснювала сім`я ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт 13.02.2018, у якому заповів на випадок своєї смерті житловий будинок з надвірними спорудами та земельну дялянку площею 0,0628 га по АДРЕСА_1 онуку ОСОБА_1 , 1978 року народження.

Також за життя ОСОБА_3 склав заповіт 25.06.2019, у якому заповів на випадок своєї смерті земельну ділянку площею 2,8599 га кадастровий номер 7125180400:04:000:0967 та земельну ділянку площею 2,8601 кадастовий номер 7125180400:04:000:0968, розташованих на території Богодухівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до огляду сімейного лікаря ОСОБА_11 від 16.12.2022 ОСОБА_3 перебуває в ліжку. Діагноз - гіпертонічна енцефалопатія. Стан після перенесеного ГПМК 25.07.2020 з залишковими явищами у вигляді вираженої моторно афазії, тетрапарезу, порушенням функції тазових органів.

Відповідно до копії спадкової спави після померлого ОСОБА_3 , до Золотоніської міської державної нотаріальної контори звернулися з заявами про прийняття спадщини після померлого: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - онуки померлого.

Згідно заяви від 19.02.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відмовилася від прийняття спадщини за заповідом після померлого ОСОБА_3 .

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 , посилаючись на положення ч. 5 ст. 1224 ЦК України, вказував, що відповідач підлягає усуненню від спадкування, так як, маючи таку можливість, ухилялася від допомоги своєму дідові, який з 2020 року потребував сторонній догляд, мав похилий вік, був у безпорадному стані, потребував постійного піклування. Відповідач жодного разу не приїздила до діда, свідомо ухилялася від надання йому матеріальної та моральної допомоги, відмовилася від спілкування з ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст. 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст. 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч.2 ст. 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (ч. 3 ст. 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п`ятої черги.

Аналіз ст. 1266 ЦК України свідчить, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

В силу вимог ч.1 ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд, при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у п. 6 Постанови від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" звертає увагу судів на те, що факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Правило ч.5 ст. 1224 ЦК України стосується до всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При вирішенні питання про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Положеннями ч.3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено у судовому засіданні з показів сторін, свідків та медичних документів, з липня 2020 року ОСОБА_3 знаходився у безпорадному стані, зумовленому похилим віком та тяжкою хворобою (після перенесеного ГПМК 25.07.2020), внаслідок чого він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

Проте, позивачем та його представниками належних, допустимих та безспірних доказів у підтвердження того, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача (онуки) не надано, тоді як таку допомогу він уже у певній мірі отримував від позивача та його дружини. Відсутні такі і у підтвердження ухилення відповідача від надання дідусеві допомоги саме при можливості її надання, як одного з обов`язкових елементів можливості задоволення цього позову судом.

Позивачем не було надано жодних доказів того, що спадкодавець чи інші особи за його дорученням зверталися до відповідача з якимись конкретними вимогами про надання допомоги. Не вказано та не доведено, яку саме допомогу повинна була надавати відповідач, за умови, що вона проживає в м. Києві, і що догляд за спадкодавцем здійснювався позивачем та його дружиною. Відсутні докази з приводу того, яка саме допомога була необхідна спадкодавцю, і чи знала взагалі про необхідність надавати таку допомогу відповідач, і чи могла її надати, і якщо могла чи свідомо ухилилась від її надання.

Матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від допомоги своєму дідові. А доводи позивача щодо того, що відповідач не пілкувалась про діда, не надавала йому будь-яку матеріальну чи іншу допомогу, не підтверджені належними та допустимими доказами і не є підставою для застосування вимог ст. 1224 ЦК України.

Також суд констатує, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

При цьому, у ході розгляду справи винна поведінка відповідача також не встановлена.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 19.06.2019 у справі № 491/1111/15, від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16.

Щодо посилання позивача у позовній заяві на те, що його дружина ОСОБА_4 підписала заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_3 та їй не були роз`яснені наслідки відмови від прийняття спадщини нотаріусом, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (згідно з ч. 2 ст. 1272 ЦК України). Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч. 2 ст. 1274 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст.ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Враховуючи принцип диспозитивності та те, що у позовних вимогах не ставиться питання про визнання недійсною заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини, доводи сторони позивача щодо неправомірності прийняття (підписання) заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини не можуть бути взяті до уваги судом.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки виключно при одночасному настанні обставин, наведених у ч. 5 ст. 1224 ЦК України (ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи) законодавець уможливлює усунення особи від права на спадкування за законом, тоді як позивачем вказане належними та допустимими доказами, подання яких є його процесуальним обов`язком, у розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України у ході розгляду справи не доведено, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч .1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч .6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 349001 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, він відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, в тому числі його розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року із змінами від 28.02.2018 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачає компенсацію судових витрат за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком, коли сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат.

За таких обставин, підстави для стягнення з позивача на користь держави судового збору відсутні, а понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. у даній справі підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; серія і номер паспорта НОМЕР_5 ) адвоката Бочарова Олександра Михайловича до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), третя особа - державний нотаріус ПЕРШОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) Колосовська С.О. (місцезнаходження: вул. Степана Бандери 3-А, м. Золотоноша, Золотоніський район, Черкаська область; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02901256), про усунення від права на спадкування за законом відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 11.03.2024.

Суддя: К.М. Ушакова