Постанова

від 29.02.2024 по справі 926/3681/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа №926/3681/23

М.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.

За участю представників сторін від:

позивача Юзьків М.І. (в порядку самопредставництва) в режимі ВКЗ;

відповідача Шевчук Д.В. (адвокат) в режимі ВКЗ;

розглянувши апеляційну скаргуПриватного підприємства Гранд-Інвестбуд від 30.12.2023 (вх.ЗАГС №01-05/4/24 від 01.01.2024)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 11.12.2023 (суддя В. Байталюк)

у справі№926/3681/23

за позовом:Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача:Приватного підприємства Гранд-Інвестбуд, м.Чернівці

простягнення безпідставно збережених коштів в

сумі 1 496 547,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Чернівецької області звернулася Чернівецька міська рада з позовом до Приватного підприємства «Гранд-Інвестбуд» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1 496 547,43 грн, нарахованих за період з 12.03.2017 до 29.02.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 21.01.2005 є власником нерухомого майна в м. Чернівці по вул. Комарова, 28-Г, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.01.2005. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності та знаходиться за вказаною вище адресою, площею 0,8965 га, кадастровий номер 7310136300:11:003:0005. Однак, відповідач не оформив речове право на зазначену земельну ділянку, у зв`язку з чим не сплачував плату за користування нею.

Рішенням суду від 11.12.2023 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з «Гранд-Інвестбуд» на користь Чернівецької міської ради 1 496 547,43 грн та 22 448, 21 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки на якій розташовані ці об`єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права) та сплачувати кошти за користування такою.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності з підстав того, що трирічний термін позовної давності позивачем не пропущено. Так, предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1 496 547,43 грн, нарахованих за період з 12.03.2017 до 29.02.2020, а Чернівецька міська рада звернулася з позовом до суду 28.08.2020.

Судом першої інстанції взято до уваги, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що строки, зокрема, позовної давності, починаючи з 12.03.2020, продовжуються на строк дії такого карантину.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання про застосування позовної давності щодо частини позовних вимог на суму 28 969, 82 грн, нарахованих за період 12.03.2020 по 02.04.2020. Просить скасувати рішення в зазначеній частині і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Покликається на безпідставне відхилення судом першої інстанції доводів відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, яка закінчилася 12.03.2020. Покликання місцевого господарського суду щодо продовження строку позовної давності у цій справі вважає помилковим, оскільки зазначений вище закон набрав чинності 02.04.2020, а тому його норми не поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Покликається на те, що до спірних правовідносин позовна давність не застосовується, оскільки вказаний вище закон містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, починається з 12.03.2020. При цьому вказує, що вказана правова норма не ставить початок, перебіг та закінчення строків, зокрема і позовної давності, в залежність від дати набрання чинності законом, яким Цивільний кодекс України доповнено цією нормою.

Інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

29.02.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники позивача та відповідача, які навели свої доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/742/23 від 27.06.2023, яке набрало законної сили та відповідно до ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення для цієї справи, встановлено такі обставини.

21.01.2005 між ЗАТ «Трансмост» (продавець) та ПП «Гранд - Інвестбуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого покупець набув у власність нерухоме майно - рекреаційний комплекс «Озерне», який розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова Володимира, 28-Г.

Зазначений комплекс складається з таких будівель та споруд: ресторан «Товстий мельник», позначений в технічній документації літерою «А» загальною площею 1001,30 м2; будівля, позначена в технічній документації літерою «Г» загальною площею 144,40 м2; вбиральня, позначена в технічній документації літерою «Д» загальною площею 23,40 м2; бар «Шашлична», позначений в технічній документації літерою «Б»; бар «Острів», позначений в технічній документації літерою «В»; басейн І; літня сцена ІІ.

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,8965 га, кадастровий номер 7310136300:11:003:0005, у м. Чернівцях по вул. В. Комарова, 28-Г, яка перебувала у постійному користуванні ЗАТ «Трансмост» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 16.11.1995 серія І-ЧВ № 000303, виданого відповідно до рішення Чернівецької міської ради народних депутатів від 26.09.1995. У цьому Державному акті визначено, що земельну ділянку було надано у постійне користування ЗАТ «Трансмост» для реконструкції кафе «Озерне».

Рішенням 24 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 12.02.2008 № 510 затверджено технічну документацію з грошової оцінки земель міста Чернівці, у складі текстових та графічних матеріалів, розроблену Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто» (пункт 1 Рішення).

Пунктом 6 вищевказаного рішення вирішено привести у відповідність до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розміри ставок орендної плати за використання земель, визначених Положенням про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням 19 сесії міської ради V скликання від 30.08.2007 № 391, змінивши розмір ставок які менші 3 % на 3 %, крім пункту 3.1.5 (сільськогосподарське призначення).

Рішенням 33 сесії V скликання Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715 затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях та визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2009 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 30.08.2007 № 391 «Про затвердження положення про оренду земельних ділянок та порядок визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях».

Рішеннями Чернівецької міської ради 10 та 22 сесії VI скликання від 28.07.2011 № 221 та від 29.03.2012 № 467 внесено зміни до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 № 715.

Пунктом 5.1 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях затверджені основні ставки орендної плати, у т.ч. 3 % для розміщення закладів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, літніх майданчиків та ринків, туристичних агентств та фірм.

Відповідно до пункту 6.2 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати земельні ділянки в м. Чернівцях, розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, в тому числі рішеннями Чернівецької міської ради, що набрали чинності у порядку, визначеному законодавством, або умовами договору оренди землі.

02.09.2021 Чернівецька міська рада прийняла рішення № 426, яким визнала таким, що втратив чинність пункт 38.1. рішення Виконавчого комітету міської ради від 18.12.2001 №1041/25 «Про надання в користування та оренду, передачу у приватну власність земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині надання ЗАТ «Трансмост» земельної ділянки за адресою: вул. Комарова, площею 0,8965га (кадастровий номер 7310136300:11:003:0005) у постійне користування для обслуговування кафе «Озерне» та будівництва літньої сцени за рахунок земель запасу міста, та визнала таким, що втратив чинність, Державний акт на право постійного користування землею від 16.11.1995 № 521, виданий ЗАТ «Трансмост», у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до ПП «Гранд-Інвестбуд», а ПП «Гранд-Інвестбуд» зобов`язано оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку (підстава: інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.06.2021 №262321179, ст. 141 Земельного кодексу України).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №926/4740/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2022, відмовлено ПП «Гранд-Інвестбуд» у задоволенні позовних вимог щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 0,8965 га, кадастровий номер 7310136300:11:003:0005, розташованої у м.Чернівці по вул. В.Комарова, 28-Г.

Зазначені вище судові рішення обґрунтовані тим, що ЗАТ «Трансмост» як продавцем нерухомого майна - рекреаційного комплексу «Озерне», який розташований за адресою: м. Чернівці, вул. В.Комарова, 28-Г, в силу закону (ст. 141 Земельного кодексу України) втрачено право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Оскільки законодавством, чинним на момент вчинення правочину, не передбачено безумовного переходу права користування чи власності на земельну ділянку при переході права власності на об`єкти нерухомого майна, а вимагає переоформлення такого права, ПП «Гранд-Інвестбуд» листами вих. № 22/04-19 від 22.04.2019 та вих. № 24/09-19 від 24.09.2019 зверталось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради із заявами про надання дозволу на складання проекту відведення в постійне користування земельної ділянки, що знаходиться у м. Чернівцях по вул. В.Комарова, 28-Г для обслуговування рекреаційного комплексу «Озерне» на правах, що були у попереднього землекористувача.

Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання №1874 від 26.09.2019 ПП «Гранд-Інвестбуд» відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки, площею 0,8965 га в постійне користування для обслуговування рекреаційного комплексу «Озерне», у зв`язку із тим, що приватні підприємства не можуть набувати права постійного користування земельними ділянками в розумінні ст. 92 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 21.01.2005. Зазначене рішення є чинним і у встановленому порядку не оскаржено.

Верховний Суд в означеній вище постанові від 13.09.2022 також вказав, що встановлені обставини в цій справі свідчать про те, що умовами договору купівлі-продажу від 21.01.2005 нерухомого майна - рекреаційного комплексу «Озерне» не було визначено розміру земельної ділянки, право користування якою переходить до покупця.

Крім того, установлені обставини в цій справі свідчать, що рішенням Чернівецької міської ради від 02.09.2021 № 426окрім іншого, зобов`язано ПП «Гранд-Інвестбуд» оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на положення ст. 92 Земельного кодексу України, які обмежують коло осіб, що можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.

Судом при вирішенні справи також встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради V скликання від 12.02.2008 № 510 «Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність раніше прийняті рішення» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці.

Доказів оскарження чи скасування рішення міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці відповідачем не подано, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.10.2021 № НВ-7306495332021 державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:11:003:0005 здійснено 13.08.2015 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування земель; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для обслуговування кафе «Озерне» з будівництвом літньої сцени; форма власності - комунальна. У витязі зазначено про обмеження у використанні земельної ділянки. Вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Площа земельної ділянки на яку поширюється дія обмеження - 0,6515 га; строк дії обмеження - безстроково.

Як вбачається з Додатку до вищевказаного Витягу - кадастрового плану та експлікації земельних угідь, на даній земельній ділянці знаходяться землі під соціально-культурними об`єктами.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22.10.2021 № 274, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 16 784 094 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується відповідачем, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати становить 1 496 547,43 грн за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7310136300:11:003:0005 у період з 12.03.2017 по 29.02.2020.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач договір оренди земельної ділянки з Чернівецькою міською радою не уклав, то використовував земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати відповідачем орендної плати чи земельного податку за спірний період за користування спірною земельною ділянкою, то правомірним та обгрунтованим є стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 149 547,43 грн.

Вказані обставини не заперечуються та не оскаржуються відповідачем.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак суд апеляційної інстанції досліджує оскаржуване рішення суду лише в частині наявності підстав щодо застосування позовної давності та обґрунтованості стягнення коштів у сумі 28 969, 82 грн.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що відповідач користувався спірн6ою земельною ділянкою без достатньої правової підстави, не сплачуючи орендну плату за період з 12.03.2017 по 29.02.2020, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 149 547,43 грн.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем позовної давності в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За визначенням статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із подальшими змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний закон передбачив, що моментом з якого продовжується позовна давність (в тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦКУкраїни) є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12.03.2020. А тому, у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а у суду відсутні підстави для застосування ст. 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, проте зазначає таке.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (цитати з рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997, від 09.02.1999 №1-рп/1999, від 05.04.2001 № 3-рп/2001).

Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (речення 1-3 абз. 5 п.3 мотивувальної частини рішення КСУ від 03.10.1997 №4-зп/1997).

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не існувало норм щодо можливості продовження позовної давності (в тому числі встановленої статтями 257, 258 ЦК України) у зв`язку з запровадженням карантину через пандемію COVID-19. Тобто цей Закон містить нову норму, яка врегульовує суспільні відносини, що не були раніше унормовані і фактично виникли лише із запровадженням карантину відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, тому відсутній ризик виникнення конфлікту норм, які регулюють однакові суспільні відносини.

Суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апелянта щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення коштів за період з 12.03.2017 по 02.04.2017, у зв`язку із тим, що зазначений вище закон ще не набрав чинності.

Так, вказаний вище закон містить пряму вказівку на продовження позовної давності - на строк дії карантину, який, відповідно до Постанови КМУ № 211, починається саме з 12.03.2020.

При цьому, правовий режим та суспільно-економічні наслідки карантину, що виник через пандемію COVID-19 та тривав з 12.03.2020 до 02.04.2020 (до набрання чинності Законом № 540-ІХ), фактично не відрізнялись від тих, що існували після зазначеної дати. Тому позиція щодо можливості продовження позовної давності лише у разі, якщо сплив такої позовної давності мав настати з 02.04.2020, унеможливлює звернення інших осіб до суду лише на тій підставі, що позовна давність стосовно їх вимог мала спливати у період з 12.03.2020 до 02.04.2020.

Таким чином, відсутні підстави пов`язувати можливість продовження позовної давності саме з датою набрання чинності Законом № 540-ІХ, а не датою введення карантину (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 та у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №373/651/20).

Враховуючи зазначене вище, а також те, що строк позовної давності на звернення до суду закінчився саме в період карантину припало (з 12.03.2020 по 02.04.2020), суд апеляційної інстанції вважає, що позовна давність була пропущена позивачем з поважних причин, а тому існують підстави для захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 28 969, 82 грн з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гранд - Інвестбуд» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2023 у справі №926/3681/23 - без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 12.03.2024.

Головуючий-суддяО.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ