Постанова

від 06.03.2024 по справі 911/1020/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 911/1020/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича

на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2023

(дата складання та підписання повного тексту рішення 20.11.2023)

у справі № 911/1020/23 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсоніндустріалпарк»

до Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Росич Приват»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсоніндустріалпарк» (далі - позивач, ТОВ «Херсоніндустріалпарк») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича (далі - відповідач, ФОП Готько Олег Павлович, скаржник) про стягнення 16 575,84 грн основного боргу, 3677,09 грн неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, 2 550,99 грн інфляційних втрат, 394,65 грн 3% річних, 826,01 грн пені (вимоги в редакції заяви від 12.10.2023 (вх. № суду 19713/23 від 17.10.2023) про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 13.08.2021 є власником нежитлової будівлі винного цеху літера «Б» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371120532103), загальною площею 2155 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Водопійна, 37, м. Біла Церква, Київська обл., 09100. Частина вказаного майна, а саме: частина нежитлової будівлі винного цеху літера «Б», площею 91,3 кв.м., що схематично в технічному паспорті відображено приміщеннями № 34 площею 2,3 кв.м., № 35 площею 33,8 кв.м., № 36 площею 16,8 кв.м, № 37 площею 2,8 кв.м., № 38 площею 18,7 кв.м., № 39 площею 11,5 кв.м., № 40 площею 5,4 кв.м. відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 20, укладеного між ТОВ «Росич Приват» (попередній власник нерухомого майна) та ФОП Готько О.П., передано в строкове платне користування відповідачу. Після зміни власника нерухомого майна, про що було повідомлено орендаря, останній своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном новому власнику майна - позивачу за період з 15.09.2021 по 15.03.2023 не виконав, що стало підставою для подачі даного позову.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 911/1020/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсоніндустріалпарк» 16 575,84 грн основного боргу, 3 677,09 грн неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, 2550,99 грн інфляційних втрат, 394,65 грн 3% річних, 826,01 грн пені, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, зобов`язання відповідача щодо слати орендної плати прострочене, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 575,84 грн основного боргу, 3 677,09 грн неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, 2 550,99 грн інфляційних втрат, 394,65 грн 3% річних, 826,01 грн пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Готько Олег Павлович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 911/1020/23, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник посилається на те, що з початку 2022 року будівля за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37 перебуває у технічно несправному стані, що виключає можливість використання її за призначенням у будь-якій господарській діяльності, у зв`язку з чим наймач на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Також скаржник зазначає, що ним було розірвано договір оренди з попереднім власником в грудні 2021 року та сплачено попередньому власнику - ТОВ «Росич Приват» орендну плату по грудень 2021 року, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору.

Водночас скаржник заперечує преюдиційність фактів, встановлених судовим рішенням у справі № 911/68/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1020/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 911/1020/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

20.12.2023 супровідним листом № 02-04/911/1020/23 від 15.12.2023 матеріали справи № 911/1020/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку із перебуванням у відрядженні судді Гончарова С.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 прийнято справу № 911/1020/23 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 911/1020/23. Справу № 911/1020/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 911/1020/23 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

28.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що Господарський суд Київської області розглянув справу у відповідності до норм чинного процесуального законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши їм достатню правову кваліфікацію та оцінку. Мотиви та підстави прийнятого рішення об`єктивно та в зрозумілій формі викладено в оскаржуваному рішенні, а отже рішення відповідає всім вимогам процесуального законодавства та обставинам справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між ТОВ «Росич Приват» (далі - орендодавець) та ФОП Готько О.П. (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 18 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві в строкове платне користування частину нежитлової будівлі винного цеху літера «Б», площею 91,3 кв.м., що схематично в технічному паспорті відображено приміщеннями № 34 площею 2,3 кв.м., № 35 площею 33,8 кв.м., № 36 площею 16,8 кв.м, № 37 площею 2,8 кв.м., № 38 площею 18,7 кв.м., № 39 площею 11,5 кв.м., № 40 площею 5,4 кв.м. (далі по тексту майно або приміщення), та знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37 (п. 1.1 договору).

Загальна площа нежитлової будівлі винного цеху літера «Б», розташованої в м. Біла Церква по вул. Водопійна, 37, становить 2155,0 кв.м. Орендована частина нежитлової будівлі графічно виділена на схемі будівлі винного цеху літера «Б» та долучена в якості додатку до даного договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 920 грн., у тому числі ПДВ, не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом перерахування в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору оренди ТОВ «Росич Приват» (орендодавець/третя особа у справі) передало, а ФОП Готько О.П (орендар/відповідач у справі) прийняв у строкове платне користування частину нежитлової будівлі винного цеху літера «Б», площею 91,3 кв.м., що схематично в технічному паспорті відображено приміщеннями № 34 площею 2,3 кв.м., № 35 площею 33,8 кв.м., № 36 площею 16,8 кв.м, № 37 площею 2,8 кв.м., № 38 площею 18,7 кв.м., № 39 площею 11,5 кв.м., № 40 площею 5,4 кв.м. та знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37, про що свідчить акт приймання-передачі від 01.05.2021, який залучено до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсоніндустріалпарк» 13.08.2021 набуло у власність нежитлову будівлю винного цеху літера «Б» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371120532103; дата державної реєстрації: 13.08.2021), загальною площею 2155 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Водопійна, будинок 37, на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 270522917, сформованого 13.08.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Корнійчук А.В.

Положення ст. 770 Цивільного кодексу України врегульовано, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Чинне законодавство надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. При цьому новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму (подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5429/18, від 12.03.2019 у справі № 909/367/18, від 05.06.2018 у справі № 922/2318/17, від 17.07.2018 у справі № 923/70/18).

Договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 18, укладений між ТОВ «Росич Приват» та ФОП Готько О.П. не передбачає положень щодо його припинення у разі зміни власника речі, переданої у найм. Навпаки, пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі зміни власника орендованого майна до нового власника переходять усі права та обов`язки орендодавця. Зміна власника орендованого майна не є підставою для зміни умов даного договору або припинення його дії.

За вказаних обставин, внаслідок переходу нерухомого майна, що належало ТОВ «Росич Приват» у власність позивача, останній автоматично набув прав та обов`язків сторони договору оренди (орендодавця).

Позивач, набувши право власності на зазначену нежитлову будівлю та виявивши, що частина майна, яке йому належить на праві власності використовується Фізичною-особою підприємцем Готько Олегом Павловичем (відповідач) на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 18, укладеного з попереднім власником нежитлової будівлі - ТОВ «Росич Приват», з метою врегулювання питання щодо експлуатації належного йому приміщення, враховуючи що до ТОВ «Херсоніндустріалпарк» при переході права власності на нерухоме майно також перейшли права і обов`язки, які були у попереднього власника об`єкту оренди, листом від 09.09.2021 № 01-26 повідомив ФОП Готько О.П. про зміну власника нежитлової будівлі винного цеху літера «Б», загальною площею 2155 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Водопійна, будинок 37 та необхідність сплати орендної плати новому власнику, а також просив укласти відповідну додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 18. В листі позивач зазначав, що у разі не підписання додаткової угоди (ненадання відповіді), вказаний договір оренди буде вважатись розірваним, а предмет оренди має бути повернуто позивачу у строк - протягом 15 календарних днів з моменту отримання даного листа. На підтвердження надіслання відповідачу вказаного листа до матеріалів справи додано опис вкладення у цінний лист від 10.09.2021 № 7300312779020, накладну «Укрпошти» від 10.09.2021 № 7300312779020 та фіскальний чек «Укрпошти» від 10.09.2021. Відповідач отримав відправлення за № 7300312779020 - 15.09.2021, про що свідчить роздруківка з сайту «Укрпошта».

В матеріалах справи міститься лист відповідача від 20.09.2021, яким надано відповідь на лист позивача від 09.09.2021 № 01-26, в якому ФОП Готько О.П. зазначив, що він не заперечує проти укладення додаткової угоди щодо зміни назви та реквізитів орендодавця у договорі оренди, проте зазначив, що така угода буде підписана після врегулювання питань та роз`яснень щодо дотримання обов`язків орендодавця з забезпечення орендованого приміщення електро- та водопостачання, а також з охорони орендованого майна.

Разом з тим, відповідач підписану додаткову угоду не повернув, домовленості щодо подальшої експлуатації відповідачем належного позивачу майна не було досягнуто, у зв`язку з чим ТОВ «Херсоніндустріалпарк» звернувся до суду з позовною заявою до ФОП Готька О.П. про визнання договору оренди від 01.05.2021 № 18, укладеного між ТОВ «Росич Приват» та Фізичною-особою підприємцем Готьком Олегом Павловичем розірваним з 30.09.2021 та стягнення 14 608,00 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі № 911/68/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Херсоніндустріалпарк» до ФОП Готька О.П., про визнання договору оренди від 01.05.2021 № 18, укладеного між ТОВ «Росич Приват» та Фізичною-особою підприємцем Готьком Олегом Павловичем розірваним з 30.09.2021 та стягнення 14 608,00 грн збитків.

Судове рішення у справі № 911/68/22 мотивовано, зокрема, тим, що позивач просив суд встановити юридичний факт, а саме, - розірвання договору № 18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року з 30.09.2021 року. Водночас, встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем у вказаній справі спосіб захисту порушеного права є неналежним та неефективним, тому вимога позивача про визнання договору № 18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року розірваним з 30.09.2021 року задоволенню судом не підлягає.

Враховуючи, що судовим рішенням у справі № 911/68/22 підтверджено дію договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 18, а відповідачем під час вирішення спору у вказаній справі не заперечувався факт подальшого використання орендованого приміщення, що є власністю позивача, позивач надіслав відповідачу претензію від 13.02.2023 № 12 про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 17480 грн., а також нарахованих за час прострочення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.02.2023 № 0910711845239, накладною «Укрпошта» від 13.02.2023 № 0910711845239, фіскальним чеком «Укрпошта» від 13.02.2023 № 0910711845239.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, сплату орендної плати за користування орендованим майном на користь позивача не здійснив, у зв`язку з чим позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення від 27.02.2023 № 20, в якому керуючись положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України повідомлено про відмову ТОВ «Херсоніндустріалпарк» від договору від 01.05.2021 № 18, також позивач просив забезпечити явку повноважної особи відповідача на 08.03.2023 для підписання актів приймання-передачі приміщення з оренди. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 27.02.2023 № 0910711850275, накладною «Укрпошта» від 27.02.2023 № 0910711850275, фіскальним чеком «Укрпошта» від 27.02.2023 № 0910711850275. Вказана кореспонденція за № 0910711850275 повернута за зворотною адресою: за закінченням терміну зберігання 15.03.2023, про що свідчить роздруківка трекінгу поштового відправлення з сайту Укрпошти, яка залучена до матеріалів справи.

Позивач вдруге надіслав на адресу відповідача повідомлення від 04.05.2023 № 54 з вимогою забезпечити явку повноважної особи для підписання актів приймання-передачі приміщення з оренди. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.05.2023 № 0910711943397, накладною «Укрпошта» від 04.05.2023 № 0910711943397, фіскальним чеком «Укрпошта» від 04.05.2023 № 0910711943397.

Оскільки відповідач об`єкт оренди з найму не повернув, не забезпечив явку повноважної особи для підписання актів приймання-передачі приміщення з оренди, позивач здійснив комісійне повернення майна з користування ФОП Готька О.П. за участі третіх осіб, що підтверджується залученим до матеріалів справи актом приймання-передачі майна з оренди від 15.05.2023.

Враховуючи, що після зміни власника нерухомого майна, про що було повідомлено орендаря, останній своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном новому власнику майна - позивачу за період з 15.09.2021 по 15.03.2023 не виконав та не виконав обов`язку щодо повернення орендованого приміщення після розірвання договору у зв`язку з відмовою наймодавця від договору, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь 16 575,84 грн заборгованості з орендної плати, 3 677,90 грн неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а також нарахованих за час прострочення основного зобов`язання 2 550,99 грн інфляційних втрат, 394,65 грн 3% річних та 826,01 грн пені.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 18, укладеного між ТОВ «Росич Приват» (попередній власник нерухомого майна) та ФОП Готьком О.П., відповідач після зміни власника нерухомого майна, про що його було повідомлено, своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном новому власнику майна - позивачу за період з 15.09.2021 по 15.03.2023 не виконав, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 16 575,84 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 16 575,84 грн заборгованості.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого приміщення після розірвання договору, у зв`язку з відмовою наймодавця від договору, просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійного плати за найм речі за час прострочення за період з 16.03.2023 по 15.05.2023 в сумі 3 677,09 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Наведеною нормою Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Стаття 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.

Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 Цивільного кодексу України, а також виходячи з положень статей 205, 654 Цивільного кодексу України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення Цивільного кодексу України не містять.

Беручи до уваги вищенаведені положення законодавства та дослідивши обставини і зібрані у справі докази, встановивши, що відповідач допустив прострочення внесення орендної плати за користування майном більше ніж три місяці, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позивачем шляхом надіслання відповідачу повідомлення від 27.02.2023 № 20, реалізовано передбачене ст. 782 ЦК України безумовне право на вчинення одностороннього правочину з розірвання договору, а відтак договір є розірваним з 15.03.2023 (дата повернення відправнику повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення за № 0910711850275 з сайту Укрпошти, яка залучена до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що приймання-передача орендованого майна здійснюється за участю представників сторін і на підставі акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору. Орендар зобов`язується при припиненні цього договору повернути майно у порядку, обумовленому цим договором, в належному стані (п. 2.1.5 договору).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу, зокрема, після розірвання договору, у зв`язку з відмовою наймодавця від договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за частиною 2 статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що в порушення п.п. 1.4, 2.1.5 договору та вимог ст. 785 ЦК України, відповідач не повернув об`єкт оренди, повернення майна з користування відповідача було здійснено позивачем комісійно за участі третіх осіб 15.05.2023, що підтверджується копією акту приймання-передачі майна з оренди від 15.05.2023, що скаржником у своїй апеляційній скарзі не спростовано.

Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійного плати за найм речі за час прострочення за період з 16.03.2023 по 15.05.2023 в сумі 3677,09 грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним та відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

У свою чергу, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.09.2021 по 15.03.2023 складають 2550,99 грн, 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.09.2021 по 15.03.2023 складають 394,65 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів констатує, що останній відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому судом першої інстанції цілком правомірно задоволено вимогу позивача у вказаній частині.

Також позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несплату орендної плати у встановлений договором строк, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми орендної плати за кожний календарний день прострочення, яка за його розрахунком з прострочених сум за загальний період прострочення з 17.09.2022 по 15.03.2023 складає 826,01 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку несплати орендної плати в строки, встановлені пунктом 3.1 договору, орендар зобов`язаний виплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми орендної плати за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що, як встановлено колегією суддів вище та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, зобов`язання відповідача щодо слати орендної плати прострочене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 575,84 грн основного боргу, 3 677,09 грн неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, 2 550,99 грн інфляційних втрат, 394,65 грн 3% річних, 826,01 грн пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Твердження скаржника щодо того, що останнім було розірвано договір оренди з попереднім власником в грудні 2021 року та сплачено попередньому власнику - ТОВ «Росич Приват» орендну плату по грудень 2021 року, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог колегією суддів оцінюються критично, оскільки в грудні 2021 року розірвання договору оренди можливо було вчинити лише з позивачем, як новим власником майна до якого перейшли всі права та обов`язки орендодавця, про що відповідач у вересні 2021 року був обізнаний, а не з попереднім власником ТОВ «Росич Приват». А орендні платежі за час користування орендованим майном з моменту зміни власника майна повинні були сплачуватися відповідачем на користь нового власника майна - позивача. Сплата орендних платежів попередньому власнику за користування майном у спірний період не підтверджує належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди щодо здійснення орендних платежів орендодавцю - позивачу. Після зміни власника майна відсутні правові підстави сплачувати орендну плату попередньому власнику - ТОВ «Росич Приват».

Посилання ж скаржника на те, що останньому від працівників Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області стало відомо, що з початку 2022 року будівля за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37 перебуває у технічно несправному стані, що виключає можливість використання її за призначенням у будь-якій господарській діяльності, у зв`язку з чим наймач на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, колегією суддів не приймаються та відхиляється з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували непридатність орендованого відповідачем майна для використання його у цілях передбачених договором оренди, зокрема, відсутні докази проведення відповідної експертизи щодо технічного стану орендованого майна, акта обстеження орендованого майна сторонами договору тощо.

Водночас як вірно вказано судом першої інстанції, працівники Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області не є фахівцями, які визначають придатність орендованого майна для використання.

Також не заслуговують на увагу заперечення скаржника щодо преюдиційності фактів, встановлених судовим рішенням у справі № 911/68/22, з огляду на ідентичний суб`єктний склад сторін у справах № 911/68/22 та № 911/1020/23, а також підстави звернення, а саме - Договір оренди № 18 від 01.05.2021, укладений між ТОВ «РОСИЧ ПРИВАТ» та ФОП Готько О.П.

Щодо витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсоніндустріалпарк» (далі - клієнт) та адвокатом Олійник Ксенією Олегівною (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 20.01.2023 (далі - договір про надання правової допомоги), відповідно до умов якого клієнт доручає та зобов`язується оплатити, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору про надання правової допомоги).

В додатку № 5 до договору про надання правової допомоги клієнт та адвокат погодили, що адвокат приймає на себе обов`язки надати клієнту правничу допомогу на умовах та в обсязі, визначених договором № 20/01/23-01 про надання правової допомоги від 20.01.2023. В п. 2 договору про надання правової допомоги сторони домовились, про наступний обсяг робіт/правничої допомоги: підготовка претензії по ФОП Готько О.П. по договору № 18 від 01.05.2021; підготовка повідомлення по договору № 18 від 01.05.2021 (відповідно до приписів ст. 782 ЦК України); підготовка позову про стягнення коштів з ФОП Готька О.П. по договору № 18 від 01.05.2021. В п. 3 договору про надання правової допомоги сторони домовились, що гонорар за правничу допомогу викладену в п. 2 додатку становить - 12 000,00 грн. та сплачується клієнтом в строк 5 робочих днів з моменту отримання повного тексту судового рішення.

Позивач в позовній заяві зазначає, що гонорар адвоката на надання правничої (правової) допомоги становить 12 000,00 грн.

Надання зазначених послуг адвокатом підтверджується складеною позовною заявою та документами доданими до неї.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц , в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов цілком правомірного висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати в розмірі 7 000,00 грн на відповідача.

Решту витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 5 000,00 грн судом першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано покладено на відповідача.

Водночас доводи скаржника стосовно того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час колегією суддів оцінюються критично, оскільки є нічим іншим як припущеннями самого скаржника.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 911/1020/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 911/1020/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 911/1020/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала