Постанова

від 20.02.2024 по справі 911/2683/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа № 911/2683/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Щагіна С.Ю. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтер Овочі"

на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 (повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023) (суддя Шевчук Н.Г.)

у справі № 911/2683/22 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок"

до Приватного підприємства "Інтер Овочі"

про стягнення 286 675,96 грн за договором № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Інтер Овочі" прo стягнення заборгованості за договором № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020 (далі - Договір) у розмірі 286 675,96 грн, з яких 220 519,97 грн - заборгованість з постійної та змінної орендної плати, 66 155,99 грн - штраф.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як суборендарем умов Договору в частині повної та своєчасної орендної оплати, у зв`язку із чим за останнім утворилась заборгованість за період із квітня по серпень 2020 року включно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Інтер Овочі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" 220 519,97 грн заборгованості з орендної плати, 66 155,99 грн штрафу та 4 300,15 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що у встановлений Договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати, яка включає постійну та змінну орендну плату, за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з 30.04.2020 по 31.08.2020 не виконав, і його основна заборгованість перед позивачем складає 220 519,97 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями рахунків на оплату: № 149 від 30.04.2020 на загальну суму 25 133,47 грн, яка складається з постійної орендної оплати за квітень 2020 року; № 157 від 31.05.2020 на загальну суму 42 650,00 грн, яка складається з постійної орендної плати (24 166,67 грн) та змінної орендної оплати (11 375,00 грн) за травень 2020 року; № 202 від 30.06.2020 на суму 35 080,00 грн, яка складається з постійної орендної плати (24 166,67 грн) та змінної орендної плати (5 066,67 грн) за червень 2020 року; № 232 від 31.07.2020 на суму 86 275,41 грн, яка складається з постійної орендної плати (24 166,67 грн) та змінної орендної плати (41 704,51 грн та 6 025,00 грн) за липень 2020 року; № 262 від 31.08.2020 на суму 74 031,09 грн, яка складається з постійної орендної плати (24 166,67 грн) та змінної орендної плати (32 384,24 грн та 5 141,67 грн).

5. Також, позивачем надано копії актів надання послуг № 130 від 30.04.2020, № 137 від 31.05.2020, № 181 від 30.06.2020, № 209 від 31.07.2020 та № 239 від 31.08.2020 з орендної плати за квітень-серпень 2020 року на загальну суму 263 169,97 грн, підписаних зі сторони суборендодавця.

6. Позивачем також зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями з надання послуг оренди згідно з договором суборенди № 05/04-20/1 від 05.04.2020, на підтвердження чого до матеріалів справи надані квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

7. Доказів на спростування боргу та його розміру, сплати заборгованості, відповідач суду не надав.

8. Крім того, оскільки відповідач прострочив оплату наданих послуг за актами наданих послуг № 130 від 30.04.2020, № 137 від 31.05.2020, № 181 від 30.06.2020, № 209 від 31.07.2020 та № 239 від 31.08.2020, правовим наслідком чого є сплата 30 % штрафу згідно з умовами Договору, а розмір вказаного штрафу є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 66 155,99 грн штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

9. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2023, Приватне підприємство "Інтер Овочі" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" відмовити в повному обсязі.

10. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

- договір оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007 всупереч ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не був нотаріально посвідчений та відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним, а отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" не мало право передавати в суборенду спірне майно;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" є неналежним позивачем, оскільки відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2023 за № 321061996 вбачається, що всупереч ст. 794 ЦК України право оренди на нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А, яке знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрея", за Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" не зареєстроване;

- позивач із Приватним підприємством "Інтер Овочі" в межах укладеного 05.04.2020 договору ніколи не погоджував розмір змінної орендної плати, і відповідач не здійснював платежі за договором від 05.04.2020, оскільки не мав і не має оригіналу вказаного договору з тих причин, що позивач оригінал відповідачу так і не передав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Євсікова О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.01.2024 об 11:20.

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 задоволено заяву Приватного підприємства "Інтер Овочі" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22; оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22 до 13.02.2024 об 11:20.

14. У зв`язку з відпусткою судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 12.02.2024 по 16.02.2024, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

15. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 для розгляду справи № 911/2683/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 13.02.2024.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства "Інтер Овочі" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22 до 20.02.2024 о 10:15.

Позиції учасників справи

18. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Приватного підприємства "Інтер Овочі" заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свої заперечення позивач обґрунтовує наступним:

- позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди частини нерухомого майна № 05/04-20/1 від 05.04.2020 та підписаний до нього акт приймання-передачі 05.04.2020, згідно з яким позивач передав у строкове платне користування відповідачу нерухоме майно: частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г), площею 290,00 кв.м (далі - Об`єкт), єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Броварський оптовий ринок", яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А (п. 1.1 Договору);

- позивач мав усі належні права для передачі Об`єкта відповідачу, оскільки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрея" укладено договір оренди № 9-ЦМК від 08.10.2007, згідно з яким позивач мав право передавати в суборенду орендоване майно;

- першочергово, 08.10.2007 між Регіональним відділенням фонду Державного майна у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок", а у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Атрея" на торгах придбало цілісний майновий комплекс, сторона договору була замінена із Регіонального відділення Фонду державного майна у Київській області на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атрея";

- дія договору № 9-ЦМК від 08.10.2007 (оренда цілісного майнового комплексу) закінчилась 08.10.2022, тому, 25.11.2023, як зазначає відповідач, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не могла міститись інформація про зареєстроване право оренди;

- вищенаведеним спростовуються домисли відповідача про неналежність позивача у справі, як і те припущення, що позивач не має жодного відношення до Об`єкта;

- починаючи з першого місяця користування приміщенням, у відповідача почала виникати заборгованість з орендних платежів. Єдиний платіж, який відповідач сплатив на користь позивача, був 18.06.2020 у розмірі 42 650,00 грн, про факт чого представник відповідача не заперечував у судових засіданнях, що викладено у рішенні суду, тому не зрозуміло, чому в апеляційній скарзі відповідач знову заперечує даний факт;

- тобто, відповідачем вносилась орендна плата за Договором, про що свідчать дані в розрахунку заборгованості (знаходиться в матеріалах справи) та платіжне доручення, витяг якого взято з онлайн банкінгу (міститься в додатках до відповіді на відзив). Це була сплата саме за тим рахунком, який представник відповідача додав до відзиву (рахунок на оплату № 157 від 31.05.2020);

- відповідач не звертався до позивача для надання жодних копій Договору або з пропозицією підписання ще одного екземпляру Договору у зв`язку з його втратою;

- відповідно до Договору орендна плата складається з постійної орендної плати та змінної орендної плати, встановлено розмір та порядок їх обрахунку (у п. 4.4.1 Договору зазначено, що змінна орендна плата складається, в першу чергу, із забезпечення Об`єкта електричною енергією, про що далі в Договорі і розписано, а саме в п. 4.4.2, 4.4.3 Договору). Підписавши Договір, відповідач погодився з його умовами, в тому числі щодо сплати постійної та змінної орендної плати;

- разом із тим, оплата відповідачем без будь-яких заперечень щодо вартості орендних послуг, вказаних у рахунку № 157 від 31.05.2020, який включав постійну та змінну орендну плату, свідчить про те, що відповідач погодився з таким обрахунком.

Клопотання учасників справи

19. Приватне підприємство "Інтер Овочі" подало до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення розгляду справи № 911/2683/22, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/459/23 за позовом Приватного підприємства "Інтер Овочі".

20. У судовому засіданні 13.02.2024 судом розглянуто зазначене клопотання відповідача про зупинення розгляду даної справи.

21. Присутній у судовому засіданні 13.02.2024 представник відповідача зазначене клопотання підтримав і просив суд його задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2024 проти вказаного клопотання заперечував.

22. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що розгляд справи № 911/459/23 має безпосередній вплив на визначеність дійсності Договору, який є предметом дослідження у справі № 911/2683/22, а саме є визначальним для встановлення судом об`єктивної дійсності існування чи відсутності заборгованості за даним Договором перед позивачем.

23. З огляду на викладене, відповідач вважає, що вирішення спору у справі № 911/459/23 має безпосередній вплив на розгляд даної справи № 911/2683/22, оскільки інший суд встановить обставини, підстави та факти, які не можуть бути з`ясовані та встановлені самостійно в цьому процесі, проте які мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

24. Розглянувши зазначене клопотання Приватного підприємства "Інтер Овочі" про зупинення розгляду справи № 911/2683/22, вислухавши думку представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

25. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

26. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

27. При цьому пов`язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

28. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

29. Заявляючи клопотання про зупинення розгляду справи, відповідач не зазначив, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи № 911/2683/22 до набрання законної сили рішенням у справі № 911/459/23, яка розглядається господарським судом.

30. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі (аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.01.2021 у справі № 904/8122/17, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19, від 06.05.2020 у справі № 910/15293/19), а в даному випадку незалежно від результату розгляду справи № 911/459/23 апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду цієї справи (№ 911/2683/22).

31. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 911/2683/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/459/23.

Явка представників учасників справи

32. У судовому засіданні 20.02.2024 взяв участь представник відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

33. Представник позивача в судове засідання 20.02.2024 не з`явився.

34. Усі учасники справи були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.

35. Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивача.

36. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

37. 08.10.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" (Орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Броварський оптовий ринок".

38. 22.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрея" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" було укладено додатковий договір № 4 до договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" від 08.10.2007 № 9-ЦМК, згідно з яким у зв`язку з приватизацією цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Броварський оптовий ринок" та укладанням між Регіональним відділенням і Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрея" договору купівлі-продажу об`єкта державної власності № 11/19 від 18.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3623, а також акта прийому-передачі державного майна від 17.01.2020, сторони домовились замінити орендодавця за договором на нового власника приватизованого майна. Відповідно до п. 2 вказаного додаткового договору підписанням цього додаткового договору Регіональне відділення засвідчує передачу, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Атрея" прийняття всіх прав та обов`язків орендодавця за договором.

39. 05.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" (Суборендодавець) та Приватним підприємством "Інтер Овочі" (суборендар) укладено договір № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна (Договір), у порядку та за умовами якого Суборендодавець зобов`язується передати Суборендарю, а Суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлової будівлі овочесховища (літ. Г), площею 290,00 кв.м (далі - об`єкт), єдиного майнового комплексу колишнього Державного підприємства "Броварський оптовий ринок", яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А (пункт 1.1 Договору).

40. Об`єкт передається з метою розміщення Суборендарем складських приміщень з метою зберігання овочів та фруктів (пункт 1.2 Договору).

41. Відповідно до пункту 1.3 Договору об`єкт перебуває у Суборендодавця на підставі Договору оренди № 9-ЦМК від 08.10.2007, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрея" (Орендодавець), з урахуванням укладених до нього додаткових угод.

42. Згідно з пунктом 2.1 Договору Суборендар вступає у строкове платне користування об`єктом з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, що є невід`ємною частиною Договору.

43. Суборендар повертає об`єкт Суборендодавцю згідно з актом приймання-передачі (повернення) об`єкта (пункт 2.5 Договору).

44. Як визначено пунктом 4.1 Договору Суборендар зобов`язаний сплачувати Суборендодавцю плату за користування об`єктом у розмірах і строки, що встановлені цим Договором.

45. Відповідно до пункту 4.2 Договору орендна плата складається з наступних платежів: Постійної орендної плати та Змінної орендної плати, розмір, порядок та умови перерахування яких визначені Договором.

46. Згідно з пунктом 4.3 Договору Постійна орендна плата:

- розмір Постійної орендної плати за один розрахунковий місяць суборенди об`єкту становить 24 166,67 грн (двадцять чотири тисячі сто шістдесят шість гривень 67 копійок), а також ПДВ 20 % - 4 833,33 грн (чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні 33 копійки), а загалом з урахуванням ПДВ становить 29 000,00 грн (двадцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок) (підпункт 4.3.1 Договору);

- Постійна орендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, за попередній розрахунковий місяць строку суборенди, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (підпункт 4.3.2 Договору);

- у випадку необхідності визначення розміру Постійної орендної плати за певну кількість днів відповідного розрахункового місяця, розмір Постійної орендної плати за відповідний розрахунковий місяць ділиться на кількість календарних днів у відповідному місяці і помножується на кількість днів фактичного користування Суборендарем нерухомого майна у такому відповідному розрахунковому місяці (підпункт 4.3.3 Договору).

47. Відповідно до пункту 4.4 Договору Змінна орендна плата:

- окрім оплати Постійної орендної плати за користування нерухомим майном за цим Договором, Суборендар сплачує Суборендодавцю Змінну орендну плату, яка складається із сум вартості витрат Суборендодавця, пов`язаних із забезпеченням об`єкта електричною енергією, а також інших витрат, погоджених сторонами (підпункт 4.4.1 Договору);

- Змінна орендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, за попередній розрахунковий місяць строку суборенди, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (підпункт 4.4.2 Договору);

- розрахунок витрат Суборендодавця по забезпеченню об`єкта електричною енергією, що є складовою Змінної орендної плати, здійснюється наступним чином: на підставі показників приладу обліку спожитої електроенергії, із застосуванням тарифів, які визначаються постачальником активної та реактивної електроенергії, із врахуванням втрат в лініях та втрат в трансформації; у випадку відсутності приладу обліку спожитої електроенергії на об`єкті - з розрахунку загальної спожитої електроенергії в нежитловій будівлі пропорційно до площі об`єкта, із застосуванням тарифів, які визначаються постачальником активної та реактивної електроенергії; на підставі іншого розрахунку, що попередньо погоджений між сторонами (підпункт 4.4.3 Договору).

48. Пунктом 4.5 Договору визначено, що Суборендодавець до 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє Суборендарю рахунок на оплату орендної плати, який Суборендар зобов`язаний сплатити не пізніше строку, встановленого у Договорі. Постійна орендна плата та Змінна орендна плата можуть бути зазначені в двох окремих рахунках, виставлених Суборендодавцем.

49. Якщо у зазначену вище дату відповідний рахунок Суборендарем не буде отриманий, Суборендар зобов`язаний звернутися до Суборендодавця з метою його одержання до настання строку оплати, встановленого Договором. Неотримання Суборендарем рахунку, з будь-яких причин, не звільняє його від обов`язку здійснити оплату орендної плати у визначені цим Договором строки (пункт 4.6 Договору).

50. У пункті 4.7 Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за Договором, за який сплачуються платежі за Договором, є календарний місяць.

51. Всі платежі, визначені цим Договором, Суборендар сплачує Суборендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунок Суборендодавця, зазначений в даному Договорі, або інший рахунок Суборендодавця, про який Суборендарю письмово повідомлено Суборендодавцем. Всі платежі здійснюються в національній валюті України гривні (пункти 4.8, 4.9 Договору).

52. Відповідно до пункту 4.13 Договору по закінченню кожного календарного місяця суборенди Суборендодавець протягом 7 (семи) робочих днів складає Акт наданих послуг щодо суборенди об`єкта, підписує, засвідчує своєю печаткою та надає представнику Суборендаря або направляє їх на адресу Суборендаря.

Суборендар, отримавши вищезазначений Акт, повинен підписати, засвідчити печаткою і повернути його Суборендодавцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання в оформленому належним чином вигляді або надати мотивовану відмову від його підписання. Непідписання Суборендарем зазначеного у цій статті Акта не звільняє його від обов`язку з перерахування орендної плати за Договором (крім випадків надання Суборендарем Суборендодавцю мотивованої відмови у його підписанні у вищевказаний строк).

Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Акта Суборендар не направив мотивовану відмову від підписання Акта, останній вважається таким, що погоджений Суборендарем без будь-яких зауважень та підписаний останнім.

53. Згідно з підпунктом 5.3.2 Договору Суборендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендну плату.

54. Умовами Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 6.2), зокрема, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання становить 21-30 календарних днів, то Суборендар зобов`язаний сплатити Суборендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків суми заборгованості з орендної плати (підпункт 6.5.3).

55. У пункті 9.2 Договору сторони також дійшли згоди про те, що положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при регулюванні даних суборендних відносин не застосовуються.

56. Цей Договір укладено строком на 12 місяців, а саме з 05.04.2020 по 05.04.2021 включно, що відповідає строку суборенди. Договір починає діяти з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов`язань Суборендаря з перерахування плати за суборенду - до виконання зобов`язань (розділ 3 Договору).

57. Відповідно до вищевказаних положень Договору 05.04.2020 між сторонами підписано Акт приймання-передачі об`єкта, зазначеного в пункті 1.1 Договору.

58. За даними Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок", у відповідача заборгованість почала виникати вже після першого місяця суборенди (травень 2020 року).

59. Як вбачається з матеріалів справи, за період з 30.04.2020 по 31.08.2020 включно розмір орендної плати, яка включає Постійну та Змінну орендну плату, склав 263 169,97 грн, з яких відповідачем було здійснено одну оплату 18.06.2020 на суму 42 650,00 грн, у зв`язку із чим сума заборгованості з орендної плати станом на 13.12.2022 становить 220 519,97 грн.

60. Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" зверталось до Приватного підприємства "Інтер Овочі" з претензією вих. № 20/09-22-1 від 20.09.2022 про погашення заборгованості за Договором, в якій просило протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної претензії перерахувати заборгованість з орендної плати з урахуванням штрафних санкцій.

61. В якості доказів направлення претензії позивачем надано суду опис вкладення до листа № 0221701166112, вручення якого 26.09.2022 підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти про відстежування відправлення.

62. У зв`язку з несплатою наявної заборгованості з орендної плати позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

63. Частинами першою та другою статі 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

64. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

65. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

66. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

67. Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

68. Відповідно до ч. 1, 3 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в редакції, чинній на момент укладення Договору, унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Об`єктом оренди може бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

69. Наведена норма кореспондується із ч. 1 ст. 759 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення Договору), відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

70. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 1, 3 ст. 760 ЦК України).

71. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору).

72. Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

73. Приписами частини першої статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

74. Згідно зі ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об`єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

75. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

76. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

77. Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

78. Суд першої інстанції правильно зауважив, що орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном і відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

79. При цьому, як вже було вказано, підставою для нарахування орендної плати за об`єкт оренди є договір суборенди такого об`єкта, а розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі суборенди.

80. Оцінивши зміст Договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторонами погоджено його істотні умови.

81. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

82. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/7013/20.

83. Як вбачається з умов Договору, останні містять положення про те, що орендна плата складається з Постійної орендної плати та Змінної орендної плати, розмір, порядок обрахунку та умови перерахування яких визначені Договором.

84. Суборендар за умовами Договору зобов`язаний вносити орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

85. Позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії рахунків на оплату: № 149 від 30.04.2020 на загальну суму 25 133,47 грн, яка складається з Постійної орендної оплати, за квітень 2020 року; № 157 від 31.05.2020 на загальну суму 42 650,00 грн, яка складається з Постійної орендної плати (24 166,67 грн без ПДВ) та Змінної орендної оплати (11 375,00 грн без ПДВ), за травень 2020 року; № 202 від 30.06.2020 на суму 35 080,00 грн, яка складається з Постійної орендної плати (24 166,67 грн без ПДВ) та Змінної орендної плати (5 066,67 грн без ПДВ), за червень 2020 року; № 232 від 31.07.2020 на суму 86 275,41 грн, яка складається з Постійної орендної плати (24 166,67 грн без ПДВ) та Змінної орендної плати (41 704,51 грн та 6 025,00 грн без ПДВ), за липень 2020 року; № 262 від 31.08.2020 на суму 74 031,09 грн, яка складається з Постійної орендної плати (24 166,67 грн без ПДВ) та Змінної орендної плати (32 384,24 грн та 5 141,67 грн без ПДВ), за серпень 2020 року.

86. Також позивачем надано суду копії актів надання послуг № 130 від 30.04.2020, № 137 від 31.05.2020, № 181 від 30.06.2020, № 209 від 31.07.2020 та № 239 від 31.08.2020 з орендної плати за квітень-серпень 2020 року на загальну суму 263 169,97 грн, підписаних зі сторони Суборендодавця.

87. Позивачем також зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями з надання послуг оренди згідно з Договором, на підтвердження чого надані до матеріалів справи квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

88. Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, за користування спірним майном позивач на підставі актів надання послуг нараховував відповідачу орендну плату. За період з 30.04.2020 по 31.08.2020 включно розмір орендної плати, яка включає Постійну та Змінну орендну плату, склав 263 169,97 грн, з яких відповідачем було здійснено одну оплату 18.06.2020 на суму 42 650,00 грн, у зв`язку із чим сума заборгованості з орендної плати станом на 13.12.2022 становить 220 519,97 грн.

89. Доказів сплати заборгованості в розмірі 220 519,97 грн матеріали справи не містять.

90. Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" є неналежним позивачем, оскільки відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2023 за № 321061996 вбачається, що всупереч ст. 794 ЦК України право оренди на нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка Сергія, 26-А, яке перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрея", за Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" не зареєстроване.

91. Колегія суддів критично ставиться до даних тверджень відповідача, оскільки за результатами дослідження договору оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007, судом встановлено, що дія даного договору закінчилась 08.10.2022, тоді як інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 321061996 сформована станом на 25.01.2023.

92. Встановлення ж судом факту нікчемності договору оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007 вплине на права та обов`язки сторін цього договору, тобто відбудеться втручання у права та обов`язки юридичних осіб, що може мати місце виключно з метою захисту законних прав та інтересів позивача. Предметом же даного спору є лише виконання умов договору № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020.

93. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що встановлення відповідних обставин виходить за межі дослідження в даній справі.

94. Отже, доводи позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок" не мало права передавати в суборенду визначене договором № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020 нерухоме майно, є безпідставними.

95. Крім того, апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивач з Приватним підприємством "Інтер Овочі" в межах укладеного 05.04.2020 Договору ніколи не погоджував розмір Змінної орендної плати, і відповідач не здійснював платежі за Договором, оскільки не мав і не має оригіналу вказаного договору з тих причин, що позивач оригінал відповідачу так і не передав.

96. Зазначене скаржником спростовується положеннями договору № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020.

97. Так, відповідно до пункту 4.2 Договору орендна плата складається з наступних платежів: Постійної орендної плати та Змінної орендної плати, розмір, порядок та умови перерахування яких визначені Договором.

98. Підпунктом 4.4.1 Договору встановлено, що окрім оплати Постійної орендної плати за користування нерухомим майном за цим Договором, Суборендар сплачує Суборендодавцю Змінну орендну плату, яка складається із сум вартості витрат Суборендодавця, пов`язаних із забезпеченням об`єкта електричною енергією, а також інших витрат, погоджених сторонами.

99. Підпунктом 4.4.2 Договору передбачено, що Змінна орендна плата сплачується Суборендарем щомісячно, за попередній розрахунковий місяць строку суборенди, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

100. Згідно з підпунктом 4.4.3 Договору розрахунок витрат Суборендодавця по забезпеченню об`єкта електричною енергією, що є складовою Змінної орендної плати, здійснюється наступним чином: на підставі показників приладу обліку спожитої електроенергії, із застосуванням тарифів, які визначаються постачальником активної та реактивної електроенергії, із врахуванням втрат в лініях та втрат в трансформації; у випадку відсутності приладу обліку спожитої електроенергії на об`єкті - з розрахунку загальної спожитої електроенергії в нежитловій будівлі пропорційно до площі об`єкта, із застосуванням тарифів, які визначаються постачальником активної та реактивної електроенергії; на підставі іншого розрахунку, що попередньо погоджений між сторонами.

101. Договір № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020 підписаний відповідачем (директором) та скріплений його печаткою, що свідчить, що відповідач погодився з умовами цього Договору.

102. Більше того, позивач не заперечив, що Приватним підприємством "Інтер Овочі" було здійснено платіж за Договором за один місяць користування частиною нерухомого майна.

103. Частиною першою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

104. Колегія суддів зазначає, що позивачем самостійно було частково сплачено орендну плату за користування визначеним Договором нерухомим майном на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський оптовий ринок", і в матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати з боку Приватного підприємства "Інтер Овочі" на користь інших осіб, у тому числі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрея".

105. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

106. Оплата відповідачем без будь-яких заперечень щодо вартості орендних послуг, вказаних у рахунку № 157 від 31.05.2020, який включав Постійну та Змінну орендну плату, є підставою для висновку, що Суборендар погодився з таким обрахунком.

107. Таким чином, у даному випадку часткова сплата відповідачем орендної плати свідчить про визнання відповідачем умов Договору, в тому числі підп. 4.4.1-4.4.3, відтак твердження відповідача, що він не погоджував розмір Змінної орендної плати, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

108. Відповідно до положень Договору 05.04.2020 між сторонами підписано Акт приймання-передачі об`єкта, зазначеного в пункті 1.1 Договору № 05/04-20/1 суборенди частини нерухомого майна від 05.04.2020.

109. Згідно зі ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

110. Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц (провадження № 14-93цс18).

111. Відтак, колегія суддів наголошує, що підписавши акт приймання-передачі об`єкта, відповідач набув обов`язок сплачувати орендні платежі на умовах та в розмірі, погоджених у договорі суборенди.

112. Крім того, відповідачем в апеляційній скарзі не конкретизовано, в який спосіб порушуються, обмежуються, чи не визнаються його права Договором, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини фактичного використання Приватним підприємством "Інтер Овочі" майна, що є предметом Договору, а також сплати ним частини орендних платежів.

113. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що твердження відповідача про несплату орендної плати у зв`язку з відсутністю у нього примірника Договору не заслуговують на увагу, оскільки відсутність примірника договору не звільняє сторону правочину від обов`язку виконання своїх зобов`язань за підписаним ним договором та прийняттям за актом об`єкта оренди.

114. За таких обставин, оскільки станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення відповідач орендні платежі сплатив частково, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу, заявленої позивачем до стягнення, обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 220 519,97 грн заборгованості.

115. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором суборенди та порушенням строків сплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача 66 155,99 грн штрафу, розрахованого як 30 % від суми заборгованості з орендної плати, відповідно до підп. 6.5.3 Договору.

116. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

117. Відповідно до підп. 6.5.3 Договору, якщо період прострочення виконання грошових зобов`язань становить 21-30 календарних днів, то Суборендар зобов`язаний сплатити Суборендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків суми заборгованості з орендної плати.

118. Оскільки відповідач прострочив оплату наданих послуг за актами наданих послуг № 130 від 30.04.2020, № 137 від 31.05.2020, № 181 від 30.06.2020, № 209 від 31.07.2020 та № 239 від 31.08.2020, правовим наслідком чого є сплата 30 % штрафу згідно з умовами Договору, а розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу є арифметично правильним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 66 155,99 грн штрафу.

119. У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

120. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

121. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

122. Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

123. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

124. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

125. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" .

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

126. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

127. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

128. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, стверджуючи про відсутність у позивача права передавати в суборенду майно та відсутність у відповідача обов`язку сплачувати позивачу орендні платежі у заявленому розмірі, саме відповідач несе тягар доказування вказаних обставин.

129. На підставі наявних у справі доказів у сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що погодження відповідача з умовами відповідно укладеного правочину та прийняття об`єкта в оренду породило для нього (відповідача) обов`язок з оплати оренди за період користування майном.

130. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

131. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення відхиляються апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження.

132. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

133. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

134. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

135. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

136. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

137. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

138. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Інтер Овочі" відсутні.

Судові витрати

139. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтер Овочі" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2023 у справі № 911/2683/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. з 04.03.2024 по 08.03.2024 (включно) у відпустці повний текст постанови складено та підписано у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 11.03.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська