Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/2491/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/2491/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Шеїн К. О.

від відповідача: Мазур С. В.; Пермяков М. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Раді",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 (дата підписання рішення 06.07.2023)

та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 (дата підписання 13.07.2023)

у справі № 910/2491/23 (суддя Мудрий С. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раді"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014"

про визнання відсутнім права та стягнення 4 089 139, 17 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Раді" (далі - ТОВ "Раді"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" (далі - ТОВ "Андромеда-2014"; відповідач), у якому просило:

- визнати відсутнім права ТОВ "Андромеда 2014" на нарахування та стягнення з ТОВ "Раді" орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди нежитлових приміщень №22/09-1 від 07.09.2022 з 11.11.2022;

- зобов`язати ТОВ "Андромеда 2014" повернути ТОВ "Раді" гарантійний платіж в сумі 342 000,00 грн;

- зобов`язати ТОВ "Андромеда 2014" відшкодувати завдані ТОВ "Раді" збитки в сумі 3 747 139,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ "Раді", як орендарем, та ТОВ "Андромеда-2014", як орендодавцем, був укладений договір оренди нежитлових приміщень №22/09-1 від 07.09.2022. На виконання цього договору об`єкт оренди був переданий орендарю на умовах платного користування, що підтверджено актом № 1 приймання-передачі приміщення від 07.09.2022. У подальшому, відповідач листом повідомив позивача про припинення договору, у зв`язку з порушенням позивачем його умов - проведенням реконструкції об`єкта оренди без погодження з відповідачем, як орендодавцем. Як зазначає позивач, спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем не визнається факт припинення договору оренди з 11.11.2022 за ініціативою самого відповідача, факт повернення об`єкта з оренди, відповідач відмовляється від підписання відповідного акта приймання-передачі і від повернення гарантійного платежу, сплаченого позивачем за договором оренди. Крім того, діями відповідача заподіяні позивачу 3 747 139,17 грн збитків, які він поніс у зв`язку із залученням великої кількості проектних, консультаційних та підрядних робіт, необхідних для функціонування діагностичного центру.

Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/2491/23 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Андромеда-2014" на користь ТОВ "Раді" гарантійний платіж в сумі 342 000 грн та судовий збір в розмірі 5 130 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване повним виконанням позивачем, як орендарем, фінансових зобов`язань зі сплати орендної плати та вартості експлуатаційних витрат за час користування приміщенням та наявністю правових підстав для повернення гарантійного платежу після припинення договору оренди. Враховуючи відсутність вимог відповідача щодо стягнення орендних платежів з 11.11.2022, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині визнання відсутнім права відповідача на нарахування та стягнення з позивача орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди нежитлових приміщень № 22/09-1 від 07.09.2022 з 11.11.2022. Відмовляючи у позові в частині вимог про стягнення збитків суд виходив із недоведеності позивачем належними та допустимими доказами наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/2491/23 частково задоволено клопотання ТОВ "Андромеда-2014" про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з ТОВ "Раді" на користь ТОВ "Андромеда-2014" витрати на правничу допомогу в розмірі 36 656 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення суд виходив з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих послуг, фінансового стану сторін, суд врахував клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст апеляційних скарг та їх доводів, позиції інших учасників справи.

Частково не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2023 та додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/2491/23, ТОВ "Раді" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказане рішення по суті в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 3 747 139, 17 грн збитків та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, додаткове рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні відповідного клопотання ТОВ "Андромеда-2014" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга ТОВ "Раді" обґрунтована посиланням на те, що:

місцевим судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме положень статей 224, 225 Господарського кодексу України (ГК України);

місцевим судом не перевірено можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 778 Цивільного кодексу України (ЦК України);

місцевим судом не було досліджено умов договору оренди в частині його цільового призначення та неможливості його використання для створення медичного центру без проведення ремонту;

місцевим судом не перевірявся зв`язок орендодавця з ОСОБА_1 , контактною особою бізнес центру "Хайтек Парк", в якому знаходиться орендоване приміщення;

місцевим судом не надавалась оцінка відсутності порушень ТОВ "Раді" умов договору щодо проведення ремонтних робіт;

з метою проведення необхідних для функціонування медичного центру ремонтних робіт ТОВ "Раді" залучено на договірних умовах підрядників (договори від 25.07.2022, від 26.08.2022, від 08.09.2022, від 15.09.2022, від 16.09.2022, від 23.09.2022, від 10.10.2022);

позивач заявляв у суді першої інстанції клопотання про допит керівника позивача, як свідка, у задоволенні якого було відмовлено;

ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд не врахував, що: кількість годин, витрачених для надання послуг відповідачу є завищеною (із заявлених 10 годин на участь у судовому засіданні представник відповідача фактично витратив 2 год. 10 хв.); витрати відповідача за попередні консультації чи аналіз документів не можуть стягуватися з позивача, оскільки не пов`язані з розглядом справи; додаткова угода до договору про надання правничої допомоги укладена задовго до подання позову у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Раді", ТОВ "Андромеда-2014" просить відмовити в її задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що: ТОВ "Раді" не надавалась згода на проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні; договір оренди не припинений, оскільки позивач, як орендар, не повернув з оренди за актом приймання-передачі об`єкт відповідачу, як орендодавцю, у стані на момент його передання в оренду позивачу; ремонтні роботи проведені без відповідної проектної документації; заявлені позивачем до стягнення збитки є недоведеними, а відповідні витрати позивача є результатом його господарської діяльності; витрати відповідача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

Частково не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2023 та додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/2491/23, ТОВ "Андромеда-2014" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, у яких просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/2491/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення гарантійного внеску та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити; скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/2491/23 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 42 944 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким клопотання відповідача задовольнити та стягнути з позивача на його користь 79 600 грн.

У відзиві на апеляційні скарги ТОВ "Андромеда-2014", ТОВ "Раді" просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що: приміщення передавалося орендарю саме під здійснення ремонтних робіт, що вбачається із акта приймання-передачі об`єкта оренди; відповідач погоджував проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні; порушень з боку ТОВ "Раді" в частині проведення ремонтних робіт не доведено; договір оренди розірваний за ініціативною відповідача, як орендодавця; матеріали справи не містять доказів, що орендодавець складав дефектний акт про виявлені недоліки орендованого майна; місцевим судом вірно взято до уваги факт припинення доступу до орендованого приміщення 08.11.2022 та положення статті 762 ЦК України.

ТОВ "Андромеда-2014" подані заперечення на відзив ТОВ "Раді", які залучені до справи і враховані судом.

ТОВ "Раді" подано до суду додаткові пояснення, які залучені до справи і враховані судом.

Розгляд заяв/клопотань учасників справи

У своїх апеляційних скаргах ТОВ "Раді" та ТОВ "Андромеда-2014" заявлені клопотання про долучення до справи додаткових доказів, в тому числі датованих після ухвалення оскарженого рішення.

Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників більш сприятливі умови в розгляді конкретної справи.

З огляду на зазначену вище норму суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані сторонами додаткові докази, оскільки ані ТОВ "Раді", ані ТОВ "Андромеда-2014" не доведено об`єктивну неможливість подати такі докази до суду першої інстанції.

Також суд звертає увагу на те, що в своїх заявах сторони зокрема посилаються на додаткові докази, які датовані вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції. Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням ТОВ "Раді" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 та додаткового рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/2491/23 та відкрито апеляційне провадження у справі №910/2491/23; апеляційні скарги призначено до розгляду на 29.11.2023.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням ТОВ "Андромеда-2014" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/2491/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Андромеда-2014" на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/2491/23; призначено апеляційні скарги до розгляду на 29.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) у розгляді справи оголошено на 20.12.2023 та продовжено строк її розгляду.

Судове засідання 20.12.2023 не відбулось з технічних причин, що підтверджено відповідним актом Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) розгляд справи призначено на 31.01.2024.

У судовому засіданні 31.01.2024 протокольно оголошено перерву до 28.02.2024.

Представник позивача 28.02.2024 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати рішення по суті в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 3 747 139, 17 грн збитків та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, додаткове рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні відповідного клопотання ТОВ "Андромеда-2014" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні апеляційних скарг відповідача просив відмовити.

Представники відповідача у судовому засіданні 28.02.2024 підтримали апеляційні скарги відповідача і просили їх задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/2491/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення гарантійного внеску та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі № 910/2491/23 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 42 944 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким клопотання відповідача задовольнити та стягнути з позивача на його користь 79 600 грн. В задоволенні апеляційної скарги позивача просили відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

07.09.2022 між ТОВ "Андромеда-2014" (орендодавець) та ТОВ "Раді" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 22/09-01, за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати, а орендар зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене у п. 1.2. цього договору, для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з п. 1.2. договору нежитлові приміщення (надалі - "приміщення"), які передаються в оренду за цим договором, мають загальну площу 450 кв.м., і розташовані в комплексі адміністративних будівель за адресом: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, на 1-му поверсі будівлі під літерою "Д" (надалі - "будівля"), що належить орендодавцю на праві власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №83146436 від 22.03.2017, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.В. Стрельченко, номер запису про право власності 19578419, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1203490280000.

Цільове призначення приміщення: розміщення діагностичного МРТ/КТ/УЗД центру з медичними кабінетами та приміщеннями для пацієнтів, лікарів, працівників компанії. Інші варіанти використання приміщення можливі, але за умови додаткового письмового погодженням з орендодавцем (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору приміщення, зазначені в п. 1.2 цього договору, передаються орендарю орендодавцем згідно акту приймання-передачі приміщень який підписується уповноваженими представниками сторін станом на дату фактичної передачі приміщень та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору, орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з дня підписання сторонами акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є датою початку оренди. Передача в оренду приміщення не тягне за собою передачу орендарю права власності на це приміщення. Орендар користується приміщенням протягом строку дії цього договору.

07.09.2022 між сторонами договору підписано акт № 1 приймання-передачі приміщення до договору оренди нежитлових приміщень № 22/09-01 від 07.09.2022, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі під літерою "Д" (далі - приміщення), в комплексі адміністративних будівель, за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37. Загальна площа переданих за цим актом приміщення, разом з приміщеннями загального користування, складає 450 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 380,00 грн., в тому числі ПДВ 63,33 грн. за 1 кв.м орендованого приміщення за місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 171 000,00 грн, в тому числі ПДВ 28 500,00 грн. Орендна плата за кожний поточний місяць сплачується орендарем не пізніше 5-го числа такого поточного місяця на підставі відповідних рахунків орендодавця.

Згідно з п. 3.2. договору орендар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами цього договору сплачує орендодавцю гарантійний платіж у сумі, що відповідає двократному загальному розміру орендної плати за один місяць оренди приміщення, відповідно до п. 3.1. цього договору, на підставі рахунків орендодавця. Гарантійний платіж, протягом строки дії цього договору, має відповідати сумі двомісячного орендного платежу, встановленого п.3.1 цього договору та індексується відповідно до п.3.4 договору. У разі виникнення заборгованості по оплаті платежів визначених у розділі 3 цього договору, гарантійний платіж може бути використано орендодавцем у рахунок її погашення.

На виконання п. 3.2 договору позивач здійснив гарантійний платіж на суму 342 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 13.09.2022 з призначенням платежу.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони погодили, що на період з 07.09.2022 по 15.01.2023, розмір орендної плати з урахуванням її індексації становить 01,00 грн в тому числі ПДВ 00,17 грн. за 1 кв.м орендованого приміщення на місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 450,00 грн., в тому числі ПДВ 75,00 грн.

У п. 3.5. договору сторони погодили, що на період дії військового стану в Україні, орендна плата сплачується орендарем у розмірі 50 % від ставки зазначеної в п.3.1 цього договору з урахуванням положень п.3.4 цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, протягом строку дії цього договору, розмір орендної плати за оренду приміщення індексується (збільшується) відповідно до індексу річної споживчої інфляції за минулий рік, але не більше 15 % від розміру орендної ставки. Орендна ставка за цим договором індексується кожного року, починаючи з 01.02.2024, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач сплатив передбачену орендну плату та вартість експлуатаційних витрат за час користування приміщенням у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №7 від 13.09.2022 на суму 360 грн, №24 від 14.10.2022 на суму 125,00 грн, №25 від 14.10.2022 на суму 450,00 грн, №26 від 14.10.2022 на суму 130,15 грн, №2 від 18.01.2023 на суму 105,00 грн, №3 від 18.01.2023 на суму 225,00 грн, №4 від 18.01.2023 на суму 157,54 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору орендар зобов`язується, зокрема: дотримуватись правил експлуатації приміщення та не допускати перевантаження електромереж, а також не вчиняти дій, які можуть заважати нормальній роботі орендодавця та інших орендарів (п.4.1.3), не проводити перепланування приміщення та капітального ремонту без дозволу орендодавця, а також вживати усіх необхідних заходів для запобігання пошкодженню та псуванню приміщення (п.4.1.6), не забруднювати територію орендодавця (пп.4.1.10 п. 4.1.).

Згідно з пп. 4.2.4. п. 4.2. договору орендар має право: за письмовим погодженням із орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого приміщення.

Відповідно до п. 9.4. договору цей договір може бути достроково (до закінчення строку оренди) розірваний орендодавцем виключно в таких випадках: при використанні орендарем орендованого приміщення не за його цільовим призначенням, в тому числі у випадку здачі приміщення в суборенду без попередньої згоди орендодавця; при суттєвому погіршенні технічного або санітарного стану приміщення внаслідок дій (або бездіяльності) орендаря; у випадку повного або часткового руйнування приміщення, вилучення земельної ділянки, на якій розташоване приміщення, що орендується; у випадку недотримання орендарем правил пожежної безпеки, у разі порушення орендарем умов пунктів 4.1.1 - 4.1.15 цього договору, або несплати ним в повному обсязі або частково платежів, передбачених розділом 3 цього договору протягом десяти календарних днів після настання строку оплати. При настанні цих обставин договір припиняє свою дію на третій день після надсилання орендарю відповідного листа-попередження орендодавцем.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним сторонами і набуває чинності, з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 серпня 2025 року.

Листом "щодо припинення дії договору" вих. № 22/11-16 від 08.11.2022 відповідач повідомив позивача про припинення договору оренди нежитлових приміщень №22/09-1 від 07.09.2022, у зв`язку з порушенням позивачем договору оренди, а саме п.п. 4.1.3., 4.1.10., 4.2.4, які визначають зобов`язання орендаря та регламентують умови письмового погодження проведення реконструкції орендованого приміщення за договором.

У відповідь на вказаний лист відповідача, позивач листом вих. № 0118-11 від 18.11.2022 повідомив про те, що не вчиняв жодних порушень договору. При цьому, позивач не оспорював рішення відповідача щодо розірвання договору оренди в односторонньому порядку, а висловив вимогу щодо повернення суми гарантійного платежу та запропонував укладення мирової угоди для відшкодування збитків, завданих одностороннім розірванням договору.

Листом вих. № 22/11-16 від 23.11.2022 відповідач повідомив позивача про те, що його лист вих. № 22/11-16 від 08.11.2022 є передчасним щодо вимоги дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з порушенням п.п. 4.1.3, 4.1.10, 4.2.4 договору оренди.

Листом вих. № 22/11-18 від 24.11.2022 відповідач повідомив позивача про те, що вважає за необхідне скористатися наданим йому п.9.7 договору оренди правом та прийняв рішення достроково припинити дію договору оренди. Договір оренди вважається розірваним через 185 календарних днів з моменту отримання позивачем цього листа.

У відповідь на листи від 23.11.2022 та від 24.11.2022 позивач направив відповідачу лист вих. № 01/30-11 від 30.11.2022, в якому зазначив, що зважаючи на прямо, зрозуміло та письмово виражену позицію орендодавця, викладену у листі 08.11.2022, про одностороннє розірвання договору оренди, яка також була підтверджена 09.11.2022 на зустрічі з директором ТОВ "Андромеда-2014", ТОВ "Раді" розглядає договір оренди розірваним, а орендні відносини припиненими з 08.11.2022. Таке припинення підтверджується діями ТОВ "Андромеда-2014", зокрема припиненням допуску представників ТОВ "Раді" на об`єкт оренди з 08.11.2022, створенням перешкод для вивезення з об`єкту оренди належних ТОВ "Раді" та ТОВ "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія" товарних цінностей та будівельних матеріалів та іншим. А тому, запропоновано повторно сплатити на розрахунковий рахунок ТОВ "Раді" суму гарантійного платежу та компенсувати завдані збитки. Крім того, у зв`язку з тим, що 08.11.2022 ТОВ "Андромеда-2014" припинило можливість доступу працівників та підрядників ТОВ "Раді" до раніше орендованого приміщення і більше такого доступу не надавало (доступ був наданий одноразово, виключно для вивезення майна, належного орендарю та підряднику), надіслано підписаний ТОВ "Раді" акт приймання-передачі об`єкта оренди від 08.11.2022.

Листом вих. № 22/12-21 від 01.12.2022 відповідач повідомив позивача про те, що жодних дій з приводу заборони допуску до об`єкта оренди співробітниками відповідача не вчинялося. ТОВ "Раді" був наданий доступ до приміщення об`єкта оренди у повній відповідності до умов договору оренди. ТОВ "Андромеда-2014" прийняло рішення про розірвання договору оренди саме в порядку п.9.7 договору оренди. Даний пункт, окрім іншого, передбачає пільговий період користування об`єктом оренди, а саме передбачено, що орендар має право безкоштовного використання об`єкта оренди протягом останній 2 місяців користування об`єктом оренди. Таким чином, ТОВ "Андромеда-2014" вважає надісланий проект акту приймання-передачі приміщення передчасним та таким, що не несе жодних юридичних наслідків для сторін договору оренди, оскільки договір оренди, у відповідності до п.9.7 договору оренди, має припинити свою дію через 185 днів з дня направлення листа ТОВ "Андромеда-2014" № 22/11-18 від 24.11.2022.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Раді" без отримання відповідного письмового дозволу (погодження) від ТОВ "Андромеда-2014" проводило будівельні роботи в орендованому приміщенні.

Як зазначає у позовній заяві позивач, спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем не визнається факт припинення договору оренди з 11.11.2022 за ініціативою самого ж відповідача, факт повернення об`єкта з оренди, відповідач відмовляється від підписання відповідного акта приймання-передачі і від повернення гарантійного внеску, сплаченого позивачем за договором оренди. Діями відповідача заподіяні позивачу 3 747 139,17 грн збитків, які він поніс у зв`язку із залученням великої кількості проектних, консультаційних та підрядних робіт, необхідних для функціонування діагностичного центру.

Отже причиною виникнення спору у цій справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для: визнання відсутнім права ТОВ "Андромеда 2014" на нарахування та стягнення з ТОВ "Раді" орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди нежитлових приміщень № 22/09-1 від 07.09.2022 з 11.11.2022; зобов`язання ТОВ "Андромеда 2014" повернути ТОВ "Раді" гарантійний платіж в сумі 342 000,00 грн; зобов`язання ТОВ "Андромеда 2014" відшкодувати завдані ТОВ "Раді" збитки в сумі 3 747 139,17 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Як вбачається із змісту апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції скаржниками оскаржується у частині задоволених позовних вимог про стягнення гарантійного платежу, а також у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом апеляційної інстанції переглядається в цих частинах.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором оренди та підпадає під правове регулювання глави 58 ЦК України.

За частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Сторони у договорі передбачили (п. 4.2.4), що орендар має право за письмовим погодженням із орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого приміщення.

Як встановлено місцевим судом, позивачем самовільно без отримання відповідного дозволу від відповідача проведено роботи із перепланування та реконструкції приміщення, оскільки в матеріалах справи відсутнє письмове погодження на реконструкцію/технічне переоснащення/поліпшення об`єкта оренди.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи положення зазначеної норми, надана позивачем роздруківка обміну повідомлень за допомогою месенджера "Viber" не є належним доказом надання згоди орендодавцем на проведення будівельних робіт (письмовим погодженням). Разом з тим, як правильно вказав у рішенні місцевий суд, що зазначена роздруківка не містить жодних повідомлень від орендодавця про погодження відповідних робіт та надання дозволу на їх проведення.

За змістом статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З наведеного слідує, що надаючи в оренду майно з обмеженням права його реконструкції/технічного переоснащення/поліпшення, орендодавець під час укладання договору очікував, що орендар не буде здійснювати відповідні роботи без отримання його згоди, тобто, нерухоме майно залишатиметься у тому ж стані, у якому передано в оренду.

Отже, орендодавець мав законні очікування на збереження його майна і у випадку закінчення строку оренди розраховував на повернення його у тому ж стані, або у стані, який ним був погоджений.

Однак, внаслідок самовільного здійснення будівельних робіт позивачем в орендованому приміщенні, орендодавець фактично не має змоги отримати очікуване при укладенні договору. Самовільне здійснення позивачем в орендованому приміщенні будівельних робіт суперечить волі позивача, що вбачається з його листів, адресованих позивачу.

Частиною 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи наведені норми законодавства та умови, укладеного між сторонами договору орендодавцю надано право в односторонньому порядку розірвати договір у зв`язку з порушенням орендарем умов договору, зокрема пунктів 4.1.1 - 4.1.15, та зазначене розірвання не потребує будь-якого погодження чи вчинення дій спрямованих на припинення орендних правовідносин (передачі приміщення) іншою стороною чи укладення відповідних додаткових угод.

А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку, що договір оренди було припинено в односторонньому порядку (за ініціативою відповідача) через три дні після надсилання листа від 08.11.2022, тобто 11.11.2022.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, що договором оренди та чинним законодавством не передбачено одностороннього відкликання повідомлення про розірвання договору, як підстави для відновлення договірних зобов`язань. Крім того, лист відповідача №22/11-16 від 23.11.2022 щодо передчасності повідомлення про дострокове розірвання договору оренди у зв`язку з порушенням п.п. 4.1.3, 4.1.10, 4.2.4 договору оренди, направлений вже після припинення договору оренди, тобто поза межами визначеного договором триденного строку.

В цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх судових рішеннях, що добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

У даному випадку, поведінка відповідача після припинення договору оренди за його ініціативою є очевидно суперечливою.

Посилання відповідача на припинення договору оренди з моменту повернення майна з оренди є помилковим, оскільки у даному випадку мало місце дострокове припинення договору оренди в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця.

Щодо доводів позивача про зв`язок відповідача із ОСОБА_1 (контактною особою бізнес центру "Хайтек Парк", в якому знаходиться орендоване приміщення), слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою відповідача у взаємовідносинах із позивачем.

Щодо гарантійного внеску.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання договору оренди позивач перерахував відповідачу гарантійний платіж в розмірі 342 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 13.09.2022.

У п. 3.2. договору передбачено, що гарантійний платіж, протягом строку дії цього договору, має відповідати сумі двомісячного орендного платежу, встановленого п. 3.1. цього договору та індексується відповідно п. 3.4 договору. У разі виникнення заборгованості по оплаті платежів визначених у розділі 3 цього договору, гарантійний платіж може бути використано орендодавцем у рахунок її погашення.

Таким чином, договором оренди визначено єдину мету внесення гарантійного платежу - забезпечення права орендодавця (відповідача) на отримання визначеної плати за користування приміщенням. Інші цілі, на які може бути використаний такий платіж договором не передбачені.

Строк дії договору/користування позивачем орендованим приміщенням тривав з 07.09.2022 до 11.11.2022.

Відповідно до п. 3.3. договору сторони погодили, що на період з 07.09.2022 по 15.01.2023, розмір орендної плати з урахуванням її індексації становить 01,00 грн, в тому числі ПДВ 00,17 грн. за 1 кв.м орендованого приміщення на місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 450,00 грн, в тому числі ПДВ 75,00 грн.

Позивач сплатив передбачену орендну плату та вартість експлуатаційних витрат за час користування приміщенням у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 7 від 13.09.2022 на суму 360 грн, №24 від 14.10.2022 на суму 125,00 грн, №25 від 14.10.2022 на суму 450,00 грн, №26 від 14.10.2022 на суму 130,15 грн, №2 від 18.01.2023 на суму 105,00 грн, №3 від 18.01.2023 на суму 225,00 грн, №4 від 18.01.2023 на суму 157,54 грн. Тобто, виконав свої зобов`язання по договору оренди у повному обсязі.

Місцевим судом враховано, що договором оренди передбачено право відповідача на використання гарантійного платежу виключно для покриття несплаченої частини орендної плати та суми експлуатаційних витрат.

Встановивши відсутність заборгованості з орендної плати за час користування орендованим майном та дострокове припинення договору оренди, місцевий суд дійшов правильного висновку, що гарантійний платіж підлягає поверненню позивачу.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу гарантійного платежу, місцевий суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача гарантійного платежу у розмірі 342 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків.

Позов у цій частині аргументовано тим, що відповідач всупереч вимог закону і договору оренди безпідставно, всупереч положенням ст.ст. 526, 614 ЦК України та ст. ст. 193, 198 ГК України розірвав вказаний договір в односторонньому порядку, припинив орендні правовідносини чим унеможливив створення позивачем діагностичного центру, для якого винаймалося приміщення, та завдав позивачеві збитків на загальну суму 3 747 139,17 грн. Зважаючи на укладений договір оренди, позивачем була замовлена велика кількість проектних, консультаційних та підрядних робіт, необхідних для створення такого високотехнологічного господарського об`єкту, яким є діагностичний центр. Результати вказаних робіт були безпосередньо пов`язані з місцем розташування орендованого приміщення та не можуть бути використані в подальшому (через неможливість їх використання для створення діагностичного центру за іншою адресою). Так, позивач поніс витрати, пов`язані з пошуком даного приміщення, проведенням будівельних та технічних експертиз, створенням дизайн-проекту, виконанням будівельних робіт, проведенням рекламної кампанії центру.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

У відповідності до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди не настає.

Тобто, позивач, вимагаючи відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок та вину порушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 917/1269/17, від 03.05.2018 у справі № 916/1467/17, від 14.06.2019 у справі № 904/3920/18), від 18.02.2020 у справі №910/6235/17, у яких предметом позову також було стягнення збитків за договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Сторонами в договорі оренди передбачено розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку орендодавцем.

Дану умову та ризик її застосування, позивач взяв на себе при укладенні такого договору оренди у відповідній редакції.

Отже, позивач мав усвідомлювати, що укладаючи договір оренди, несе ризик здійснення своєї господарської діяльності в приміщенні з урахуванням конкретних умов цього договору.

Крім того, договір оренди не містить будь-яких застережень чи зауважень з приводу відшкодування витрат на проведення робіт в приміщенні після закінчення строку дії договору оренди або його дострокового розірвання (припинення).

Отже, укладаючи договори щодо проектування, дизайну, будівельних робіт в приміщенні, позивач мав б усвідомлювати, що витрати на проведення таких робіт чи надання послуг повністю покладаються на позивача.

Тому вимоги позивача щодо наявності підстав для відшкодування збитків, через розірвання договору оренди є необґрунтованими.

В позовній заяві позивач вказує, що зважаючи на укладений договір оренди, останнім була замовлена велика кількість проектних, консультаційних та підрядних робіт, необхідних для функціонування діагностичного центру.

Однак, жодних обґрунтувань щодо укладення таких договорів внаслідок винних дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між укладенням даних договорів з поведінкою відповідача надано не було.

Таким чином, дані витрати були здійснені позивачем на власний розсуд з третіми особами для здійснення своєї господарської діяльності та були здійснені за своїми договірними зобов`язаннями, а тому такі витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає достатньо обґрунтованими. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову у частині стягнення збитків.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність допиту керівника позивача, як свідка.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 88 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, згідно з вимогами законодавства, виклику судом свідка для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи має передувати долучення до матеріалів справи в строк, встановлений судом для подання доказів, письмової заяви свідка, підпис якого на заяві посвідчено нотаріусом.

При цьому, передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Враховуючи відсутність у матеріалах даної справи будь-яких заяв вказаної як свідка особи - керівника позивача, колегія суддів не вбачає правових підстав для виклику зазначеної особи для допиту як свідка.

Щодо апеляційних скарг на додаткове судове рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України ТОВ "ГРІНЕКС ЕКО" дотримані. Так, з матеріалів справи вбачається, що рішення по суті ухвалено судом першої інстанції 24.04.2023, а заява про розподіл судових витрат з доданими до неї документами подана до поштового відділення 29.04.2023, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення у цінний лист, адресованого господарському суду міста Києва.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/07/2019 від 04.07.2019; додаткової угоди №10/11/2022 від 10.11.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/07/2019 від 04.07.2019; акта приймання-передачі наданих послуг 28/06/2023 від 28.06.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/07/2019 від 04.07.2019 на загальну суму 79 000,00 грн. Також надано оригінал ордеру серії АА № 1285604 від 17.03.2023 на надання правничої ТОВ "Андромеда" адвокатом Мазуром С.В.

У договорі сторони погодили, що конкретно визначений перелік послуг, які адвокатське об`єднання надає клієнту, визначається в актах прийому-передачі наданих послуг до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

За умовами додаткової угоди №10/11/2022 від 10.11.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/07/2019 від 04.07.2019: клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо надання усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги клієнту у правовому супроводженні та представництві клієнта перед ТОВ "Раді" щодо врегулювання правовідносин за договором оренди нежитлових приміщень №22/09/1 від 07.09.2022 (п. 1); сторони спільно визначили і погодили, що вартість години роботи адвокатського об`єднання (адвоката адвокатського об`єднання) становить 2 000,00 грн (п. 4); розмір гонорару адвокатського об`єднання (адвоката адвокатського об`єднання) за надання правничої (правової) допомоги за цією додатковою угодою буде визначений сторонами після надання правової допомоги та буде підрахований з урахуванням витраченого часу на правову допомогу, внаслідок чого між сторонами буде підписано акт надання послуг (акт виконаних робіт) (п. 5); клієнт здійснює оплату за надану правничу (правову) допомогу протягом 30-ти (тридцяти) днів з моменту добровільного позасудового врегулювання відносин за договором оренди з ТОВ "Раді" або протягом 30 (тридцяти) днів з дати набрання законної сили рішення суду, яким буде вирішено спір з ТОВ "Рад"» за договором оренди, якщо інше не буде обумовлене сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п.6 додаткової угоди).

Актом приймання-передачі наданих послуг № 28/06/2023 від 28.06.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/07/2019 від 04.07.2019 підтверджується факт надання юридичних послуг на загальну суму 79 000,00 грн.

Акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками ТОВ "АНДРОМЕДА-2014" та Адвокатського об`єднання "ЛЕЗО".

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи, клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду, що заявлені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 79 600 грн не відповідають критерію реальності та розумності таких витрат та становлять надмірний тягар для учасника справи, що суперечить принципу розподілу таких витрат. За висновком місцевого суду обґрунтованим та розумним розміром компенсації витрат буде стягнення 40 000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на сторін судових витрат, понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача 36 656, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши судові рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для їх скасування не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати

Враховуючи норми ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у даній справі покладаються на скаржників.

Оскільки апеляційні скарги на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом справляння судового збору, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Раді" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/2491/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/2491/23.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 11.03.2024 (у зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці з 04.03.2024 по 08.03.2024).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова